Природні передумови РПС - Розміщення продуктивних сил - Скачать бесплатно

сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нера­ціональне.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ре­сурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може ви­никнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.

При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом ко­рисної дії (ККД) добувних виробництв і установок.

Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (наприк­лад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів.

Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми. Перший - програма першочергових заходів, другий - довгостро­кова програма переходу до системи раціонального природокори­стування.

Першочергові заходи: створення системи контролю за які­стю середовища, урахування заходів з охорони природи при роз­робці народногосподарських планів, заходів з формування еко­логічної культури населення.

Довгострокова програма - це програма переходу виробниц­тва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питан­ня економічної оцінки природних ресурсів, питання створення систем управління ресурсами біосфери, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в най­ближчому майбутньому і в перспективний період.

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх екс­плуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енер­гетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіда­них копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворен­ня природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації вироб­ництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднан­ню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, нале­жать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного гос­подарства, а з другого — є ланками територіально-вироб­ничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місце­вих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи жит­лове будівництво слід виходити не лише з локальних інте­ресів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та ін.

У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і конт­роль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконан­ня, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Принципи раціонального природокористування - це основні правила, якими необхідно керуватися при перетворенні приро­ди. Розглянемо деякі з них.

Правило міри перетворення природних систем - у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання (самоорганізації і саморегуляції).

Правило «м'якого» управління природою - «м'яке» управ­ління природними процесами, як правило, здатне викликати ба­жані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічно­го погляду є більш бажаним, ніж «жорстке» ,техногенне.

Правило ланцюгових реакцій «жорсткого» управління при­родою - «жорстке», як правило технічне, управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціально й економічно неприйнятною.

Закон обмеженості природних ресурсів - усі природні ре­сурси (і умови) Землі є скінченними.

Закон падіння природно-ресурсного потенціалу - у межах однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.

Закон зниження енергетичної ефективності природокорис­тування - з плином історичного часу при отриманні з природ­них систем корисної продукції на її одиницю в середньому ви­трачається все більше енергії.

Закон відповідності рівня розвитку виробничих сил при­родно-ресурсному потенціалу - розвиток виробничих сил відбу­вається відносно поступово до моменту різкого виснаження при­родно-ресурсного потенціалу, який характеризується як еколо­гічна криза. Криза розв'язується шляхом революційної зміни виробничих сил.

Закон убуваючої родючості - внаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури в результаті накопичення ток­сичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості грунтів.

В даний час все більшої популярності набувають ресурсозберігаючі та екологічно чисті підприємства. І в цьому є три плюси. По-перше, підприємець зберігає екологію, що в наш час стоїть на першому місці і мало б всебічно підтримуватись державою та суспільством вцілому. По-друге, використовуючи відходи (а з часом відходи ми будемо називати повноцінною сировиною) і вторинну сировину можна зекономити або навіть отримати додатковий прибуток. Третім пунктом можна виділити звільнення від різного роду «паперової тяганини» і штрафів. Тим більше підприємець сам усвідомлює, що він веде галузь у майбутнє і за ним неминуче підуть інші. «Невидима рука» Адама Сміта сама виведе з ринку якісної і дешевої продукції недобросовісних підприємців, які мають на меті за короткий час отримати великі прибутки. Вони ніколи не інвустують в технологію, а тільки викачують ресурси. Треба частково взяти приклад з японців, де за компанією закріплюють працівника, а перехід на інше робоче місце осуджується. Єдиним мінусом можна відмітити більший стартовий капітал. Таким чином, займаючись справжнім бізнесом, потрібно розраховувати тільки на довготривалий період, а для цього потрібна стабільна держава. Україна відлякує своїх і чужих інвесторів своєю нестабільністю.

Таблиця 2

Використання вторинної сировини

(тис. т)

За даними держкомстату (станом на 1.01.2005р.)

Дані таблиці 2 (Додаток З) свідчать, що Україна йде правильним шляхом (і він неминучий), та дуже низькими темпами. Дуже непокоїть використання вторинної сировини лісової галузі. Ми так і не навчились економити такий цінний продукт як ліс. А в недалекому зарубіжжі використовують і гілки, і кору, і листя. Чому гілки в Європі називають сировиною, а в нас відходами? Може ще не прийшов час. Зрештою, як показує практика, з часом і ми впровадимо ці технології.

В результаті вищеописаного можна сказати що, безумовно, раціональне використовування природно-ресурсного потенціалу і своєчасне його відновлювання, використання нових, екологічних та ресурсозберігаючих технологій, підтримки виробництва державою, національної свідомості кожного громаднина, який думає і дбає за майбутнє своєї країни все це є - позитивними факторами ресурсозбереження, що впливають на підвищення рівня виробництва в Україні.

Якщо оцінювати природно ресурсний потенціал з економічної точки зору, йому немає ціни, те що він в собі має – безцінне! Економічний розвиток нашої країни неможливий без раціонального використовування природних ресурсів, без розкриття дійсного великого потенціалу природи.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: рідна Україна нагородила нас колосальними природними ресурсами, як в кількісному так і в якісному характері. Та, на жаль, невміле користування ними не дало очікуваних результатів. І тому, щоб краще зрозуміти в чому суть нераціонального використання багатств, потрібно зробити детальний різнобічний аналіз природних передумов.

В даному випадку досягнення однієї цілі не виправдовує засобів. До прикладу, держава пагне видобути і переробити максимальну кількість корисних копалин. Це бачення цілі з одного боку. Та населення турбує не тільки об’єм виробництва, але і випуск екологічно чистої продукції нешкідливої для здоров’я людини, а також підвищення добробуту та розвиток соціальної сфери. Це вже бачення проблеми з декількох сторін. Людські потреби є безмежними, а більшість природних ресурсів є вичерпними. Тому така наука як економіка вивчає методи раціонального ведення господарства, а РПС сприяє оптимізуванню усіх видів продуктивних сил для розвитку економіки. Це дає змогу врахувати усі фактори, усі «за» і «проти» і дати відповідь на фундаментальні питання економіки: «Що виробляти», «Як виробляти» і «Для кого виробляти».

Оцінивши природно-ресурсний потенціал можна дійти висновку, що на даному етапі розвитку науки і техніки ми не в повній мірі використовуємо ресурси. Тому на першому етапі потрібно звернути увагу на зношеність основних фондів, застаріле обладнання та невідповідність техніки і технологій сучасним вимогам господарювання. Необхідним є оновлення виробництва, застосування новітніх технологій, запровадження інноваційних програм, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій, що сприятиме розвитку економіки країни.

Останні десятиліття в світі дуже гостро стоїть екологічне питання, оскільки люди не завжди розумно використовують природні багатства, не приділяють уваги зменшенню антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Виникає потреба у запровадженні ресерсо-, енерго-, трудозберігаючих технологіях і з боку держави тут потрібна всебічна підтримка і сприяння, в першу чергу тим підприємцям, які зацікавлені у вирішенні даних проблем. Важливим є і законодавчо – правове забезпечення в даній сфері. Для ефективного ведення господарювання потрібно з найменшими витратами досягати найбільшого ефекту.

Треба з любов’ю ставитись до оточуючого середовища, не забувати про те, що ми також частина природи. Якщо ми захистимо природу то й вона захистить нас, дасть нам тепло, дах над головою, хліба на столі, добру погоду, затишок та спокій, добру надію на завтрашній день. Отож давайте берегти природу.

Якщо оцінювати природно ресурсний потенціал з економічної точки зору, йому немає ціни, те що він в собі має – безцінне ! Економічний розвиток нашої країни неможливий без раціонального використовування природних ресурсів, без розкриття дійсного великого потенціалу природи.

Перелік посилань

Статистичний щорічник України за 2004 рік // За редакцією О. Г. Осауленка – К.: Консультант., 2005.

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник, 7-ме видання, стереотипне // Ковалевський В. В., Михайлюк О. Л., Семенов В. Ф. – К.: «Знання», 2005. – 350с.

Розміщення продуктивних сил // За редакцією Є. П. Качана - К.: Вища школа, 1997. – 350 с.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник // Г.П. Баб’як, В.Я. Брич, М.П. Дусановська та ін.; За редакцією Є.П.Качана. – К.: Вища школа, 1999. – 375 с.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник // За редакцією Є.П. Качана. – К., Юридична книга, 2001. – 552 с.

Розміщення продуктивних сил: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни // С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. – 76 с.

Розміщення продуктивних сил та регіоналістика: Навчально-методичний посібник // Д. М. Стеченко. – К.: «Вікар», 2001. – 380с.

Атлас України для 9-го класу. – 2001р.

Срібна Земля – Фест // Листопад 30 – 6 грудень 2006 №43(551)