В міжнародно-правовій літературі інколи спостерігається деяке змішання понять "Право зовнішніх зносин" і "Дипломатичне право". Таке змішання вважається помилковим, оскільки "Право зовнішніх зносин" включає в себе значно ширше коло питань, ніж "Дипломатичне право", яке по суті справи є тільки частиною "Права зовнішніх зносин", хоча і досить суттєвою і об'ємною. Відзначене підтверджується в монографії відомого українського юриста міжнародника, доктора юридичних наук, професора Сандровського К. К. "Право зовнішніх зносин".
Поняття "право зовнішніх зносин", як це видно з робіт К. К. Сандровського і сприйнято І.І.Лукашуком, представляється як галузь сучасного міжнародного права, яка регулює офіційні міждержавні відносини.
Галузь ця відносно давня, якщо не одна із найдавнішніх, оскільки бере свій початок з посольського права, яке зародилося і розвивалося ще в античні часи. Якщо говорити про сучасний стан (структуру) права зовнішніх зносин з урахуванням системи його органів, то можна відзначити, що воно складається з 3-х частин:
1. Право внутрішніх органів зовнішніх зносин.
2. Право дипломатичних представництв. (Право зарубіжних органів зовнішніх зносин).
3. Консульське право.
Враховуючи таку структурну складову права зовнішніх зносин, розглянемо її більш детально.