Про оподаткування прибутку підприємства (частина 8)

Стаття 13. Оподаткування нерезидентів
13.1. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх
походження з України, від провадження господарської діяльності (у
тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях)
оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом
із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь
нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями,
випущеними (виданими) резидентом; ( Підпункт "а" пункту 13.1
статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";
( Підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 в редакції Законів
N 793/97-ВР від 30.12.97, N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується)
резидентами або постійними представництвами на користь
нерезидента-лізингодавця (орендодавця);
д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на
території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна
постійного представництва нерезидента;
е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними
паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно
до норм цього Закону;
є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на
території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів
на території України;
ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої,
релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або
уповноважених ними осіб) на території України;
з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана
від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів
стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих
нерезидентом або його постійним представництвом на території
України на користь резидентів;
и) внески та премії на страхування або перестрахування
ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або
страхування резидентів від ризиків за межами України;
і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім
державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих
на території України, доходи від організації та проведення
грального бізнесу, лотерей (крім державних);
ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь
нерезидентів;
й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним
представництвом цього або іншого нерезидента) господарської
діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді
виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт,
послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого
нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості
послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного
забезпечення. ( Підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 793/97-ВР від 30.12.97 )
13.2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що
здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи
будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України,
отриманого таким нерезидентом від провадження господарської
діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в
гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6,
зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у
пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх
суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої
виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які
набрали чинності. ( Пункт 13.2 статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 977-XIV ( 977-14 ) від 15.07.99, N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )

13.3. ( Абзац перший пункту 13.3 статті 13 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів на
безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання,
оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10
цього Закону, у такому порядку: ( Абзац другий пункту 13.3 статті
13 із змінами, внесеними згідно із Законами N 349-IV ( 349-15 )
від 24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )
базою оподаткування є прибуток, який розраховується як
різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних
паперів, сплаченою (нарахованою) їх емітентом, та ціною їх
придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку;
з метою здійснення податкового контролю придбання або продаж
зазначених у цьому пункті цінних паперів може здійснюватися від
імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним
представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок
та за дорученням такого нерезидента;
зазначені резидент або постійне представництво нерезидента
несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування та
внесення до бюджету податків, утриманих при виплаті нерезиденту
доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними)
цінними паперами. Центральний податковий орган України встановлює
порядок надання резидентами або постійними представництвами
нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів та
звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
Резиденти, які працюють від імені, за рахунок та за
дорученням нерезидента на ринку процентних або безпроцентних
(дисконтних) облігацій чи казначейських зобов'язань, самостійно
подають податковому органу за місцем свого розташування звіт про
утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
встановлених цією статтею.
13.4. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані
нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на
державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами
території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або
процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики
(кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у
Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку
України.
13.5. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за
договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у
джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. ( Абзац
перший пункту 13.5 статті 13 в редакції Закону N 1957-IV
( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його
до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від
того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він
суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
( Пункт 13.5 статті 13 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )

13.6. Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у
межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому
числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані
оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким
чином:

при укладенні договорів страхування або перестрахування
ризику безпосередньо із страховиками та
перестраховиками-нерезидентами (за винятком укладення договорів із
перестрахування через або за посередництвом страхових брокерів),
рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам,
установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання
ринків фінансових послуг, - за ставкою 0 відсотків;

в інших випадках - за ставкою 3 відсотки від суми таких
виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких
виплат.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих
рекламних послуг на території України, сплачують податок за
ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.
( Пункт 13.6 статті 13 в редакції Законів N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002, N 1957-IV ( 1957-15 ) від 01.07.2004 )

( Пункт 13.7 статті 13 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )

13.8. Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою
діяльність на території України через постійне представництво,
оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне
представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника
податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого
нерезидента.
У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в
Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від
своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво
в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні,
визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого
балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з
податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити
прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з
України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом
як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними
шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового
доходу коефіцієнта 0,7.
13.9. Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та
інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт,
послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення
договорів з іншими резидентами від імені і на користь
нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету
податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел в
Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування
прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території
України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не
підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники
податку на прибуток.
( Абзац другий пункту 13.9 статті 13 виключено на підставі
Закону N 393-XIV ( 393-14 ) від 14.01.99 ) Зазначені у цій статті
види податку на прибуток, крім податку на репатріацію,
встановленого пунктом 13.2, є частиною внутрішнього податку на
прибуток підприємств, і їх ставка не регулюється міжнародними
угодами з питань уникнення подвійного оподаткування, які регулюють
ставки податку на репатріацію доходів.
( Встановити, що абзац другий пункту 13.9 статті 13 цього Закону
не застосовується до доходів та витрат, отриманих і проведених з 1
липня 1997 року згідно із Законом N 393-XIV ( 393-14 ) від
14.01.99 )
( Стаття 13 в редакції Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 )

Стаття 14. Оподаткування виробників сільськогосподарської
продукції

14.1. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у
порядку і в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками
звітного податкового року.
Валові доходи і витрати підприємств - виробників
сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом
звітного податкового року, підлягають індексуванню виходячи з
офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за
місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця
звітного податкового року.
Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на
землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому
обороті.

( Абзац четвертий пункту 14.1 статті 14 виключено на підставі
Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

14.2. Дія пункту 14.1 цієї статті не поширюється на
підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або
продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих
рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у
річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних
виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що
реалізуються для подальшої переробки), які оподатковуються у
загальному порядку. ( Пункт 14.2 статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 639/97-ВР від 18.11.97 )

14.3. У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з
технологічними процесами виробництва сільськогосподарської
продукції, виробникам такої сільськогосподарської продукції на
умовах товарного кредиту, валові доходи кредитора збільшуються у
податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного
договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.
У разі якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари,
витрати на які включаються до складу валових витрат, датою
збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення
розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному
кредиту.
Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на
які відповідно до статті 8 цього Закону підлягають амортизації,
датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних
фондів є дата здійснення позичальником розрахунків щодо погашення
заборгованості по такому товарному кредиту.
( Статтю 14 доповнено пунктом 14.3 згідно із Законом N 639/97-ВР
від 18.11.97 )

Стаття 15. Порядок внесення змін до Закону

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт
оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,
строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть
встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону.

Стаття 16. Порядок нарахування та строки сплати податку

16.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що
підлягають сплаті.

16.2. Податок на прибуток нараховується за ставкою,
визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає
оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з
урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та
статей 6 та 13 цього Закону.
( Пункт 16.2 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

16.3. Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює сумі,
визначеній згідно з пунктом 16.2 цієї статті, яка зменшена на
вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із
Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" ( 98/96-ВР ).

16.4. Податок за звітний період сплачується його платником
до відповідного бюджету у строк, визначений законом для
квартального податкового періоду. ( Абзац перший пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
Платники податку у строки, визначені законом, подають до
податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний
період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного
значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі
його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При
цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку
подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -
повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним
податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради
України, що відповідає за проведення податкової політики. ( Абзац
другий пункту 16.4 статті 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року, в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити

окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у
податковій декларації з цього податку, такий платник податку може
надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній
формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи
обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених
за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим
Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська
звітність подається органам державної статистики згідно із
законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається
підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать,
згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші
податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи
оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової
відповідальності за затримку, неподання або неповне подання
бухгалтерської звітності. ( Абзац третій пункту 16.4 статті 16 в
редакції Законів N 639/97-ВР від 18.11.97 N 349-IV ( 349-15 ) від
24.12.2002 )
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у
строки, визначені законом для річного податкового періоду за
формою, що встановлюється центральним податковим органом України.
( Абзац четвертий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону
N 793/97-ВР від 30.12.97, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з
1 квітня 2001 року )

Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю
яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться
підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської
продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий)
рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.
( Абзац п'ятий пункту 16.4 статті 16 в редакції Закону N
793/97-ВР від 30.12.97 )
У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких
підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не
перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу,
прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг),
що не відноситься до сільськогосподарської продукції,
оподатковується у загальному порядку. ( Абзац шостий пункту 16.4
статті 16 в редакції Закону N 793/97-ВР від 30.12.97 )

( Пункт 16.5 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )

( Пункт 16.6 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )

( Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону N
639/97-ВР від 18.11.97 )

( Пункт 16.7 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )

( Пункт 16.8 статті 16 виключено на підставі Закону N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )

16.9. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками
податку, які здійснюють страхову діяльність, визначається у
порядку, передбаченому пунктом 7.2 цього Закону.

16.10. Бюджетні організації сплачують податок на прибуток,
отриманий від господарської діяльності, щоквартально за
наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.
Неприбуткові організації, визначені пунктом 7.11 цього
Закону, сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у
загальному порядку.

16.11. Нерезиденти, що проводять діяльність на території
України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік
та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають
податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва
декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також
розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою,
встановленою центральним податковим органом.
У разі зупинення діяльності постійного представництва до
закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються
державному податковому органу протягом 15 календарних днів з
моменту такого зупинення.

16.12. Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником
податку і підлягає підтвердженню податковим органом за
місцезнаходженням постійного представництва. ( Абзац перший пункту
16.12 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
Нерезидент щорічно отримує від податкового органу
підтвердження щодо сплати податку на прибуток українською мовою.
Щорічні аудиторські перевірки фінансово-господарських
результатів діяльності нерезидента проводяться відповідно до
закону.

16.13. Відповідальність за утримання та перерахування до
бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні
заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті
13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні
виплати.
Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті
13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.
( Абзац другий пункту 16.12 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 )
Перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього
Закону, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту
здійснення таких виплат. ( Абзац третій пункту 16.12 в редакції
Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 )

( Абзац четвертий пункту 16.13 статті 16 виключено на
підставі Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

16.14. Сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не
дозволяється.

16.15. Порядок ведення і складання податкових звітів,
декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку
встановлюється центральним податковим органом.

16.16. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані
за звітний період наростаючим підсумком з початку року,
зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються
платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання
письмової заяви такого платника податку. ( Абзац перший пункту
16.15 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N
639/97-ВР від 18.11.97 )
( Абзац другий пункту 16.15 статті 16 виключено на підставі
Закону N 639/97-ВР від 18.11.97 ) У разі якщо платник податку, що
має відокремлені підрозділи, без статусу юридичної особи, сплачує
податок по консолідованому балансу, і сума податку, нарахованого
по консолідованому балансу, є меншою суми податків, сплачених
відокремленими підрозділами, таке перевищення з бюджету не
відшкодовується.

Стаття 17. ( Дію статті 17 зупинено на 2003 рік згідно із
Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 )
( Дію статті 17 зупинено на 2002 рік згідно із
Законом N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001 )
( Дію статті 17 зупинено на 2001 рік згідно із
Законом N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000 )
( Дію статті 17 зупинено на 2000 рік в частині
зарахування сум податку на прибуток виключно до
бюджету територіальної громади на підставі
Закону N 1458-III ( 1458-14 ) від 17.02.2000 )
Зарахування податку до бюджету

Податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом
України.
( Стаття 17 в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )

Стаття 18. Спеціальні правила

18.1. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною
Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

18.2. У разі укладення договорів з нерезидентами не
дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно
з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе
зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

18.3. У разі укладення договорів, які передбачають
здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів,
що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків
через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки,
незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або
іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або
нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких
товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у
сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт,
послуг). ( Абзац перший пункту 18.3 статті 18 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з
календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає
офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого
Кабінетом Міністрів України. ( Абзац другий пункту 18.3 статті 18
в редакції Закону N 349-IV ( 349-15 ) від 24.12.2002 )
Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають
офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території
офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території
офшорних зон, які надали платнику податку виписку із
правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською
установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус
такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом
першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність
зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації. ( Пункт
18.3 статті 18 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 349-IV
( 349-15 ) від 24.12.2002 )
( Пункт 18.3 статті 18 в редакції Закону N 639/97-ВР від
18.11.97 )