Столичний район

Розташований на півночі України. Площа його становить 90,7 тис. квадратних кілометрів. Населення — 7,5 млн чоловік. Район охоплює території Київської, Чернігівської і Житомирської областей ( див. мал. 110).
Столичний район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому І Причорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства Район поступається тільки Причорноморському.
Природні умови економічного району досить різноманітні. (Чим це зумовлено? В яких природних зонах знаходиться територія району? Як це відбивається на його господарській спеціалізації? За картою визначте, чи економічний район ообре забезпечений водою. Які тут ґрунти?)
Серед корисних копалин переважають будівельні матеріали, особливо будівельне і декоративне каміння. (З якою геологічною структурою пов'язані їх родовища?) У Житомирській області знаходяться всесвітньо відомі родовища червоних, рожевих і сірих гранітів, чорних і сірих лабрадоритів. Граніти і гнейси видобувають у долинах річок Росі, Ірпеня та Тетерева. Вздовж правого берега Десни знаходяться значні поклади крейди, яка цілком придатна для виробництва цементу, високої якості паперу тощо. Сировинною базою для цементної промисловості в районі є також великі запаси мергелю. Виявлено поклади цегельних, черепичних та вогнетривких глин. Будівельні піски переважають у північній частині району. (Чому, яке їх походження?) У Чернігівській області є невеликі поклади фосфоритів, нафти (Гнідинцівське, Леляків-ське родовища), на Житомирщині — бурого вугілля, в Чернігівській і Житомирській областях — торфу. Промислові запаси ільменітів (титанові руди) знаходяться в Житомирській області (долина р. Ірші). У Київській області виявлено значні поклади уранових руд, що не розробляються. Район має лікувальні грязі і мінеральні води (Миронівський, Білоцерківський та Броварський райони Київської області, Житомир, Новоград-Волинський та ін.). Відкрито значні поклади бурштину.
У районі значні лісові ресурси. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС природним ресурсам, особливо рекреаційним, лісовим, ґрунтовим, завдано великої шкоди.
Середня густота населення в районі становить приблизно 82 чоловіки на 1 км2 і близька до середньої в країні. В цілому населення в районі розміщене дуже нерівномірно. На це впливають природні, екологічні, економічні чинники. (Що це за чинники?-Які райони і яких областей знелюдніли в результаті аварії, на Чорнобильській АЕС?)
Найгустіше заселена Київська область, найменше — Чернігівська. В Київській області (разом з Києвом) найвища частка міських жителів.
Господарство економічного району являє собою високороз-винуту багатогалузеву промисловість і сільськогосподарське виробництво, що досить тісно пов'язані між собою. Проте промисловість у цілому переважає над сільськогосподарським виробництвом. Основними галузями є машинобудування, хімічна, легка і харчова промисловість. У районі вирощують цукрові буряки, льон-довгунець, хміль, картоплю, зерно, виробляють молоко і м'ясо.
Паливно-енергетичний комплекс Столичного району працює в основному на девізному кам'яному вугіллі, природному газі і нафтопродуктах. Енергетика представлена Чорнобильською АЕС, Трипільською ДРЕС та Київськими ГЕС і ГАЕС на Дніпрі.
У Столичному районі добувають більшу частину торфу в країні. Торфорозробки ведуться поблизу Замглая, Щорса, Нов-города-Сіверського (Чернігівська область), Яготина, Борисполя (Київська область).
Більш як четверту частину валової продукції промисловості району виробляє машинобудування. У районі випускають будівельно-шляхові і транспортні машини, розвинуті тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво технологічного обладнання для харчової і хімічної промисловості, торгівлі і громадського харчування, комунального господарства. Налагоджене виробництво різноманітних верстатів та інструментів. У Києві переважає точне і неметаломістке машинобудування. За межами Києва спеціалізація машинобудування, особливо в середніх і малих містах, дещо інша. Зростає частка виробництва обладнання для харчової промисловості, сільськогосподарських машин тощо.
Хімічна промисловість району не має такого повсюдного розміщення, як машинобудування і металообробка. Разом з тим в окремих промислових вузлах і центрах вона доповнює виробничі комплекси міст. Основним напрямом галузі хімічної промисловості в Столичному економічному районі є виробництво штучного і синтетичного волокна, пластмаси, шин і гумоазбестових виробів, азотних добрив, засобів захисту рослин, кормових антибіотиків, лаків і фарб тощо.
У Столичному районі добре розвинутий лісовиробничий комплекс. На нього припадає понад 12 % валової продукції промисловості. На Поліссі зосереджено основні запаси деревини, місцями лісистість тут перевищує 50 % території. Проте район не забезпечує себе деревиною. Лісовиробничий комплекс має всі стадії технологічної переробки деревини — лісозаготівлю, лісопиляння, фанерне, меблеве, паперове та лісохімічне виробництва.
Накресліть у зошиті схему лісовиробничого комплексу району.
Основною продукцією лісовиробничого комплексу є меблі, фанера, папір, будівельні матеріали і музичні інструменти, сувеніри. Підприємства комплексу розміщуються на півночі району або на водних і залізничних шляхах сполучення, якими з Росії і Білорусі надходить сировина.
Основними центрами меблевої промисловості є Київ, Чернігів, Житомир, Коростень, Біла Церква, Фастів, Прилуки, Поліське та ін. Целюлозно-паперова промисловість працює переважно на девізній сировині. Паперові фабрики зосереджено в Обухові Київської, Корюківці Чернігівської, Коростишеві і Малині Житомирської областей. Лісохімія представлена виробництвом скипидару, хвойно-ефірної олії, дьогтю та ін.
Найбільшими центрами її є Тетерів та Клавдієво-Тарасове Київської області.
Будівельна індустрія району орієнтується на сировинні ресурси та місця масового житлового чи промислового будівництва. Тому заводи залізобетонних конструкцій розміщуються в Києві, Житомирі, Чернігові, Білій Церкві. У районі виробляють також м'яку покрівлю, шифер, азбестоцементні труби тощо. Підприємства видобутку і обробки будівельного каміння знаходяться як у сировинних районах, так і в місцях споживання.
У районі сформувався найпотужніший у країні комплекс скляної і фарфоро-фаянсової промисловості. Скляна промисловість дістала найбільший розвиток у Києві і поблизу нього (Буча, Бабинці, Гостомель, Мирча, Пісківка), фарфоро-фаян-сова — в Житомирській області (Баранівка, Довбиш, Олевськ, Кам'яний Брід, Біла Криниця, Городниця, Коростень тощо).
Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Це насамперед вирощування зерна, технічних і кормових культур. Із зернових висівають озиму пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, гречку, поширені зернобобові культури. Є значні територіальні відмінності в спеціалізації зернового господарства поліської і лісостепової частин району. На півночі переважають посіви жита і гречки, на півдні — озимої пшениці і кукурудзи. З-поміж технічних культур провідна роль належить цукровим бурякам і льону. Вирощують також хміль і соняшник. Дуже поширена картопля. Чернігівська область за обсягами її виробництва посідає перше місце в країні. Овочівництво найбільше зосереджено поблизу Києва. Тут же значного розвитку дістали садівництво і ягідництво.
Тваринництво в структурі сільськогосподарського виробництва вже майже зрівнялося з рослинництвом. Рівень розвитку цієї галузі вищий, ніж у середньому по країні. В цілому тваринництво Столичного району має молочно-м'ясний напрям. Найінтенсивніше розвинуте воно поблизу Києва та обласних центрів. У виробництві м'яса переважає свинина. У районі поширено також бджільництво, шовківництво, рибальство.
Продукцію рослинництва і тваринництва району переробляє потужна харчова і легка промисловість. Найважливішими галузями харчової промисловості, що працюють на власній сировині, є цукрова, молочна, м'ясна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова.
Цукрова промисловість представлена цукровими заводами на півдні району. В Бердичеві є цукрорафінадний завод. Підприємства молочної промисловості є в кожному адміністративному районі. У великих містах працюють потужні молочні заводи, що переробляють незбиране молоко. В малих і середніх містах, селищах міського типу і селах розміщено заводи і
цехи, що виробляють масло, сир, сухе молоко і молочні консерви. Найбільші молочноконсервні комбінати знаходяться в Бахмачі і Овручі. (Знайдіть ці міста на карті.) Кілька десятків підприємств представляють м'ясну промисловість району. Найбільші з них розміщено в Кчєві, Чернігові, Житомирі, Бердичеві, Прилуках, Білій Церкві, Коростені, Бахмачі, Новограді-Вол инському.
Плодоовочева промисловість зосереджена в Житомирі, Овручі, Ніжині, Білій Церкві, Переяславі-Хмельницькому та ін.
Борошномельно-круп'яна, хлібопекарська і кондитерська промисловість тяжіє до споживача, їх підприємства і виробництва є майже в усіх районних центрах. Більш як 70 % потужностей кондитерських підприємств зосереджено в Києві.
Спиртова промисловість району використовує відходи виробництва цукру і переробки картоплі. Підприємства цієї галузі розміщено в усіх областях району.
Легка промисловість працює як на місцевій природній, так і на хімічній сировині. Провідне місце належить текстильній промисловості (шовкова, бавовняна, трикотажна, валяльно-повстяна, первинна обробка вовни і льону), у виробничій структурі якої переважає шовкова промисловість. Хімічну сировину Дарницькому шовковому комбінату (Київ), який є найбільшим підприємством галузі в країні, постачають Київський комбінат штучного волокна, Київське і Чернігівське ВО «Хімволокно». Київський шовковий комбінат — єдине у країні підприємство, що випускає тканини з натурального шовку.
Друге місце належить вовняній промисловості. В районі виробляють понад 80 % вовняних тканин країни. Найбільші підприємства знаходяться в Чернігові, Білій Церкві, Богуславі та Березані. Велике значення мають первинна обробка льо-ну-довгунця і виробництво лляних тканин на Житомирському льонокомбінаті. Розвинуті швейна, трикотажна та панчішно-шкарпеткова, шкіряно-взуттєва галузі промисловості. Шкіряно-взуттєва промисловість — це цілий комплекс виробництв із власною сировинною базою, шкіряними заводами (Васильків, Баришівка, Київ), взуттєвими фабриками (Київ, Чернігів, Прилуки, Біла Церква та ін.), шкіргалантерейним виробництвом (Київ, Чернігів).
Досить багато в районі фабрик художніх виробів (Богуслав, Переяслав-Хмельницький, Чернігів, Ніжин, Прилуки та ін.).
Накресліть в зошиті схему взаємозв'язаних виробництв від тваринництва до випуску взуття. На контурній карті позначте територіальні зв'язки галузі від сировинних зон до промислових підприємств.
Розвиток господарства економічного району, міжрайонні і зовнішні зв'язки забезпечує його транспортна система. Особ-
ливості географічного положення району і місцезнаходження тут столиці країни визначають велику густоту шляхів сполучення і їх конфігурацію.
Головну роль у перевезеннях вантажів відіграє залізничний транспорт. Прибуття вантажів переважає в районі над відправленням (чому це так?). Близько 60 % всіх перевезень залізницею становлять транзитні вантажі (поясніть, чому). Найважливіші залізничні магістралі району: Бахмач — Київ — Фастів — Козятин, Київ — Фастів — Знам'янка, Київ — Ковель, Київ — Фастів — Новоград-Волинський.
Автомобільний транспорт перевозить в основному пасажирів, а також продукцію АПК. Особливе значення має автотранспорт в місцях вирощування цукрових буряків (чому?). Задіяний він в обласних зв'язках (80 % всіх перевезень). Через район проходять також транзитні автомагістралі, що ведуть до Болгарії, Туреччини, Польщі, Росії та інших країн. Велике значення мають річкові перевезення по Дніпру, Десні і Прип'яті. Річками здійснюються також міждержавні сполучення (з якими країнами?). Найбільші річкові порти: Київ, Чернігів.
Особливе місце в Столичному районі належить повітряному транспорту. Київ — найбільший вузол повітряних сполучень у країні. Інтенсивно розвиваються міжнародні зв'язки України з Росією, Китаєм, США, Японією, Туреччиною, Францією, країнами Балтії. Реконструюється найбільший в Україні Бориспільський аеропорт поблизу Києва.
У районі склалася розгалужена система трубопроводів (знайдіть їх на карті, простежте, звідки і куди вони йдуть). Столичний економічний район має такі промислові вузли: Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський.
Найбільший з них — Київський. До його складу входять Київ, Бровари, Бориспіль, Вишгород, Ірпінь, Буча, Вишневе, Васильків, Боярка, Фастів та ін. У Києві та приміській зоні проживає понад 3 млн чоловік.
Від інших промислових вузлів Київ відрізняється не лише обсягами продукції, а й структурою виробництва. Половина всього випуску промислової продукції в місті припадає на машинобудування і металообробку. Переважає приладобудування. Машинобудівні заводи виробляють: складну електровимірювальну апаратуру та засоби автоматизації для залізничного транспорту, електростанцій, високовольтних ліній електропередачі, різноманітні контрольно-вимірювальні прилади для харчової, хімічної, металургійної промисловості, річкового і залізничного транспорту, літаки, трамвайні вагони, тролейбуси, фотоапарати, річкові судна, морські риболовецькі траулери, мотоцикли, екскаватори, баштові крани, верстати-автомати, електронно-обчислювальні машини, телевізори, деталі
до тракторів і сільськогосподарських машин, медичну апаратуру, кіноапаратуру тощо. На підприємствах міста відбувається конверсія військово-промислового комплексу країни. У Києві працюють великі заводи, об'єднання і акціонерні товариства: «Арсенал», «АТЕК», авіаційне, верстатобудівне, «Електрон-маш», «Точелектроприлад», «Київторгмаш», «Більшовик», «Медапаратура», мотоциклетний завод, «Укркабель», «Буд-дормашина» та багато інших.
Значного розвитку дістали хімічна, легка, харчова, будівельна та поліграфічна промисловість. Хімічна і нафтохімічна промисловість представлена підприємствами, що випускають хімічні волокна, лаки і фарби, хімічні і гумотехнічні вироби, медичні препарати, отрутохімікати тощо.
У місті є підприємства практично всіх галузей легкої промисловості. Виділяються Київський і Дарницький шовкові комбінати, швейна фабрика, трикотажна фабрика «Киянка», трикотажне, швейні та шкіряне об'єднання, експериментальне взуттєве об'єднання «Київ» тощо.
Багатогалузева харчова промисловість представлена молокозаводами, млинами, хлібозаводами, кондитерською, макаронною фабриками, елеваторами, пивними, винними, безалкогольних напоїв заводами тощо. В місті є підприємства, що виробляють дріжджі, молочну кислоту, маргарин. Працюють потужний Дарницький м'ясокомбінат, інші підприємства м'ясної промисловості.
У місті добре розвинута будівельна індустрія. Працюють три домобудівних комбінати, заводи азбоцементних виробів, підприємство «Будіндустрія» тощо. В Києві багато деревообробних і меблевих підприємств. Серед них виділяються меблева фабрика імені В. Н. Боженка, фанерний завод, деревообробний комбінат тощо.
Поліграфічна промисловість представлена кількома комбінатами друку і книжковими фабриками.
Київ має велике значення як столиця Української держави, культурний, освітній, науковий, релігійний, туристичний Центр (мал. 113).
Які органи державної влади зосереджено в Києві? Як змінилися функції міста після проголошення Україною незалежності? Які архітектурні пам'ятки Києва мають світову славу? Які знищено за радянський час? Пригадайте з історії середніх віків, які храми давніші: Франції, Росії, Німеччини чи України.
Значним багатогалузевим промисловим центром Київського промислового вузла є місто Бровари (87 тис. чоловік). Тут знаходяться заводи порошкової металургії, алюмінієвих будівельних конструкцій, світлотехнічний нестандартного комунального устаткування, ремонтно-механічний, торгового об-
ладнання, пластмас. Працюють підприємства харчової, легкої та деревообробної промисловості.
Фастів (55 тис. чоловік) — великий залізничний вузол Київської області, багатогалузевий промисловий центр з переважанням машинобудування. До цієї галузі належать заводи міста: хімічного машинобудування, газомазутних пристроїв і газовикористовуючої апаратури, електротермічного устаткування. Розвинута легка (швейна фабрика) промисловість і деревообробна (меблева фабрика). Є завод споживчої тари, кілька підприємств харчової промисловості і будівельної індустрії.
Бориспіль (53 тис. чоловік) є промисловим центром Київського промислового вузла. Місто знаходиться на схід від Києва на авто- та залізничній магістралях, що сполучають столицю з Харковом. Поблизу розташований найбільший аеропорт України — Бориспіль. У місті розвинуті: легка, харчова промисловість і будівельна індустрія. Працюють швейна і ворсова фабрики, молочний і продовольчих товарів заводи, завод залізобетонних виробів тощо.
На північний захід від Києва розташований Ірпінь (40 тис. чоловік) — промисловий і рекреаційний центр. В місті налагоджене виробництво будівельних матеріалів. Є меблева І шкіргалантерейна фабрики, підприємства харчової промисловості, завод «Ірпіньторфмаш». У місті і в навколишніх населених пунктах (Буча, Ворзель) багато санаторіїв і будинків відпочинку.
На південний захід від Києва знаходиться Боярка (40 тис. чоловік) — промисловий і рекреаційний центр. В місті є машинобудівний завод «Іскра», швейна фабрика, підприємства харчової промисловості, кілька санаторіїв і будинок відпочинку. (Чому поблизу Києва виникли рекреаційні центри? Якими чинниками це визначається?)
На південний захід від Києва знаходиться Васильків (36 тис. чоловік) — багатогалузевий промисловий центр з розвинутим машинобудуванням і переробною ланкою АПК. Машинобудування представлене заводом холодильників та заводом «Електропобутприлад». У місті дістала розвиток шкіряна промисловість: шкіряне об'єднання та шкіряний завод. 'Серед інших підприємств відомими є фабрика художніх виробів і майоліковий завод. Є кілька підприємств харчової промисловості. Виробляють тут і будівельні матеріали.
На Дніпрі, за 12 км на північ від Києва, розташоване місто Вишгород (19 тис. чоловік). Тут знаходяться Київська ГЕС і Київська ГАЕС, завод залізобетонних виробів.
Білоцерківський промисловий вузол представлений Білою Церквою (213 тис. чоловік), де зосереджено підприємства хімічної, машинобудівної, харчової, легкої та будівельної промисловості. За промисловим потенціалом Біла Церква знаходиться в одному ряду з багатьма обласними центрами України.
Місто має вигідне географічне положення, лежить на важливих транспортних шляхах у центрі потужного сільськогосподарського району. Саме це сприяло промисловому розвитку Білої Церкви. До хімічної промисловості належать виробниче об'єднання шин і гумоазбестових виробів, завод гумотехнічних виробів. Машинобудування і металообробка представлена заводами сільськогосподарського машинобудування, «Електро-конденсатор», літакоремонтним та ін. У місті працюють взуттєве об'єднання, трикотажна, меблева і книжкова фабрики. Серед численних підприємств харчової промисловості виділяється м'ясокомбінат. Будівельна індустрія представлена комбінатами домобудівним і «Будіндустрія».
Біла Церква — кліматичний і бальнеологічний курорт, що використовує радонову слабомінералізовану воду, туристичний центр. У місті знаходиться відомий дендропарк «Олександрія».
До Чернігівського промислового вузла входить Чернігів з навколишніми населеними пунктами. Чернігів (313 тис. чоловік) має вигідне географічне положення, знаходячись у вузлі залізничних, автомобільних та річкових шляхів. Провідними галузями промисловості є легка, хімічна та харчов'а галузі. (Чим відрізняється Чернігів від інших обласних центрів, що розглядалися, за галузевою структурою промислового комплексу? )
У місті виробляють автомобільні запасні частини, інструменти, працює завод радіоприладів.
Серед інших підприємств можна виділити виробниче об'єднання «Чернігівмеблі», фабрики: меблеву, картонажну, музичних інструментів; домобудівний комбінат і фабрику виробів з лози.
До підприємств легкої промисловості належать виробничо-торгово-текстильно-швейне об'єднання, фабрики первинної обробки вовни, взуттєва, швейна, галантерейна і художніх виробів. У місті діє виробниче об'єднання «Хімволокно», є фабрика гумотехнічних виробів.
Комплекс виробництв харчової промисловості представлений хлібо-, м'ясо- і птахокомбінатами, овочесушильним, пивоварним, молочним заводами, заводом продтоварів. До харчової промисловості належать кондитерська і макаронна фабрики, виробниче об'єднання спиртової промисловості.
Місто є туристичним центром. міжнародного значення. В Чернігові збереглося 6 архітектурних пам'яток XI—XII ст.
На південний схід від Чернігова лежить місто Ніжин (83 тис. чоловік) — багатогалузевий промисловий центр, основним чинником розвитку якого є сприятливе географічне положення. Місто знаходиться у вузлі залізничних магістралей, що ведуть до Росії, Білорусі, країн Центральної і Західної Європи. У місті є підприємства машинобудування і металообробки, заводи «Прогрес», «Ніжинсільмаш», механічний тощо; хімічної (заводи побутової хімії та гумових виробів), легкої (швейна і художніх виробів фабрики) і харчової промисловості (консервний комбінат, завод продтоварів). Будівельна індустрія представлена заводом будматеріалів. Працює меблева фабрика
На південному сході Чернігівської області у вузлі залізничних та автомагістралей знаходиться місто Прилуки (74 тис. чоловік) — сільськогосподарський І нафтопромисловий центр Чернігівщини. Тут розвинуті машинобудування і металообробка, легка, харчова, хімічна і меблева промисловість. Підприємства міста виробляють протипожежне устаткування, машини для тваринництва, будівельні машини, пластмаси, меблі, будматеріали. Працюють заводи ливарно-механічний, художніх та господарських виробів. Багато підприємств легкої (взуттєва, шкіргалантерейна, головних уборів фабрики тощо) та харчової (заводи: ефіроолійний, «Білкозин», плодоконсервний, м'ясо-та птахокомбінати) промисловості.
До Житомирського промислового вузла входить Житомир з навколишніми селищами.
Житомир (302 тис. чоловік) має зручне географічне положення. Це — важливий промисловий вузол з переважанням машинобудування (ВО «Електровимірювач», заводи «Автозап-частина», верстатів-автоматів, механічний, металоконструкціє тощо) і легкої промисловості (льонокомбінат, швейна і взуттєва, нетканих матеріалів, панчішна, хутрова фабрики та ін.).
Розвинуті харчова, деревообробна та будівельна галузі. У місті працюють м'ясокомбінат, консервний та молочний заводи, кондитерська фабрика; виробниче об'єднання «Житомирде-рев»; домобудівний комбінат, виробничі об'єднання «Жито-мирбудматеріали», «Житомирзалізобетон», «Житомирнеруд-пром», завод хімічного волокна, дзеркальна і паперова фабрики. (Що забезпечує високий рівень розвитку в місті промисловості будівельних матеріалів? Яка місцева сировина для цього використовується?)
Місто Бердичів (96 тис. чоловік) знаходиться на півдні Житомирської області у вузлі залізничних та автомобільних магістралей. Це —- багатогалузевий промисловий центр, провідними галузями якого є машинобудування, легка і харчова промисловість. Розвинуті хімічне машинобудування, верстатобудування, ремонт обчислювальної техніки. Серед галузей легкої промисловості переважаючими є швейна і шкіряна, харчової — м'ясна і цукрова. З-поміж підприємств інших галузей виділяються меблева і друкоофсетна фабрики.
Місто Коростень (68 тис. чоловік) має вигідне економіко-географічне положення, знаходиться у вузлі залізничних магістралей на півночі Житомирської області. Воно опинилося в районі значного радіаційного забруднення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Промисловий комплекс міста має своєрідну спеціалізацію. Там працюють заводи шляхових машин, фарфоровий, побутової хімії, залізобетонних шпал, підприємства, що виготовляють залізобетонні вироби і металоконструкції, деревообробний комбінат. Легка промисловість представлена бавовнопрядильною і швейною, фабриками та іншими підприємствами. У місті є кілька виробництв харчової промисловості, виробниче об'єднання «Граніт».
На заході Столичного економічного району знаходиться Новоград-Волинський (58 тис. чоловік). Це — вузол залізничних і автомобільних магістралей, багатогалузевий промисловий центр. У місті випускають сільськогосподарські машини, різні металовироби, є ремонтно-механічний завод. Налагоджений також випуск кормових антибіотиків, будівельних матеріалів, швейних виробів та меблів. Працює кілька підприємств харчової промисловості.
У Столичному районі ввіз переважає над вивозом продукції. З Донбасу сюди надходять вугілля, чорні метали; з Швнічно-Східного району — нафтопродукти, трактори, вантажні автомобілі; з Придніпров'я — чорні і кольорові метали, легкові автомобілі, бурякозбиральні комбайни, мінеральні добрива; з Центрального — сільськогосподарські машини, обладнання для легкої і харчової промисловості, Добрива тощо; з Причорноморського — руди, комбайни, верстати, ґрунтообробна техніка, продукція АПК. Карпатський
район відправляє до Столичного автобуси і автонавантажувачі, автомобільні крани і телевізори, ліс і меблі тощо. З Північ-но-Західного району надходять вантажопасажирські автомобілі, підшипники тощо.
Натомість Столичний район забезпечує країну хімічним волокном, пластмасами, шинами і гумотехнічними виробами, медичними препаратами, кормовими антибіотиками і засобами захисту рослин, сільськогосподарськими машинами і екскаваторами, приладами і верстатами, деякими продуктами АПК (хміль, льоноволокно), тканинами, будівельним і оздоблювальним каменем тощо.
Для Столичного району характерний не однаковий рівень економічного розвитку. У Київській області він перевищує середній по країні, у Житомирській і Чернігівській областях — дуже низький, оскільки концентрація промисловості там невелика.
Київ як столиця держави має велику економічну притягальну силу. Місто вже давно перенасичене промисловими підприємствами, ще донедавна швидко зростало його населення. Це створює багато проблем: забезпечення населення житлом, роботою, транспортом тощо.
Досить гострою в районі є демографічна проблема. Смертність в багатьох частинах району перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення. (До чого це може призвести район і в цілому країну через 18—20 років?) Відбувається відтік населення, особливо молоді, з сільської місцевості до міст. Несприятлива ситуація склалася в Чернігівській і Житомирській областях, де середній вік сільських жителів становить 50—55 років.
Гострими в районі є й екологічні проблеми. Передусім це пов'язано з чорнобильською трагедією. Радіаційне забруднені всі області, особливо Київська та Житомирська. Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка тощо. Відселення з районів Житомирської області, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі, триває.