Транспортний комплекс

Транспортний комплекс — це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих, допоміжних підприємств і організацій на певній території.
Транспорт — одна з галузей матеріального виробництва України. Він є необхідною умовою виникнення і розвитку територіального поділу праці. Останній можливий лише за умови інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежать від рівня розвитку транспорту.
Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.
Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об'єкта території (міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території.
Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов'язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями в більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це — транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для постачання промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту і доцільним розподілом вантажопотоків між ними.
Про роботу транспорту можна судити за його вантажооборотом, який вимірюється тонно-кілометрами і пасажирооборотом, який вимірюється в пасажиро-кілометрах. Вантажооборот — це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань, пасажирооборот — це кількість пасажирів, що перевозиться за певний період на певну відстань.
Транспорт України через особливості її географічного положення має значне міждержавне значення, яке з часом зростатиме. Розширюватимуться зв'язки не тільки в напрямі «Схід—Захід», а й «Північ—Південь». Напевно, можна говорити про відновлення в майбутньому шляху «з варяг у греки» з використанням існуючих транспортних магістралей і будівництвом нових з участю іноземного капіталу.
У зв'язку з цим повинен значно зрости валовий суспільний продукт на транспорті і зв'язку. В останні роки темпи такого росту помітно сповільнилися порівняно з іншими галузями матеріального виробництва.
В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний.
(Залізничний транспорт. Перша залізнична магістраль на території України Львів — Перемишль була прокладена в 1861 р. Друга — пролягла від Одеси до Балти в 1865 р. Завданням цієї залізниці було сполучення зернового району з Одеським морським портом для вивезення зерна та іншої сільськогосподарської продукції в інші країни. Після цього почалось інтенсивне будівництво залізниць. До 1913 р. було побудовано 15,6 тис. кілометрів нових ліній (нині їх близько ЗО тис. кілометрів).
Характерною особливістю залізничного транспорту України є те, що загальна довжина залізничних колій підприємств і організацій (під'їзні шляхи) більша, ніж довжина залізничних колій загального користування (магістральні шляхи). Більш того, розрив між цими двома показниками зростає на користь першого. Особливо багато залізничних колій підприємств і організацій у Донбасі і Придніпров'ї. Причина цього явища криється в значних обсягах обробки вантажів на металургійних підприємствах, заводах інших галузей промисловості.
На 1 тис. квадратних кілометрів території країни припадає 38 км залізничних колій загального користування і 46 км колій підприємств і організацій.
Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна Для Донбасу, Придніпров'я, Правобережного Лісостепу та західних територій України.
Залізничний транспорт України посідає перше місце серед Інших видів транспорту за вантажооборотом. Нині на нього припадає близько 45 % всього вантажообороту країни. Десять РОКІВ тому цей показник перевищував 62 %.
Залізничні магістралі з'єднують в одне ціле окремі райони країни з різною спеціалізацією господарства, внутрішні території з портами й іншими країнами, великі промислові центри з сільськогосподарськими зонами і місцями відпочинку та
лікування.
Серед внутрішньодержавних залізниць найбільше значення мають лінії Донбас—Кривий Ріг, по яких в одному напрямі рухається коксівне вугілля, а у зворотному — залізорудний концентрат. Важливе господарське значення мають магістралі південного напряму Харків—Севастополь і Львів—Одеса. Найбільші центри України сполучає залізниця Харків—Київ— Львів. Магістраль Харків—Дніпропетровськ—Херсон дає вихід великим промисловим центрам Харківщини і Дніпропетровщини до портів Чорного і Азовського морів.
Значною вантажонапруженістю в Україні відрізняються окремі ділянки залізниць: Харків—Дебальцеве—Долинська, Хутір-Михайлівський—Ніжин—Київ—Козятин, Здолбунів—Львів—Чоп.
Найбільші обсяги перевезень вантажів характерні для Донецької, Дніпропетровської і Луганської областей, найменші — для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської.
Основними вантажами, що перевозяться, є вугілля, залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція, вироби металургії та машинобудування.
За перевезеннями нафти і нафтопродуктів залізничний транспорт перевищує трубопровідний. Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є ті, які з'єднують Україну з її найближчими сусідами. Це насамперед Донбас — Харків—Курськ—Москва, Донбас—Валуйки—Єлець—Москва, Донбас—Міллерово—Рязань—Москва, Одеса—Київ—Москва. Через Україну проходить магістраль, що зв'язує столицю Росії з Північним Кавказом і країнами Закавказзя (Москва— Курськ—Харків—Ростов-на-Дону), а також залізниця Донбас—Поволжя, що зв'язує Україну зі східними районами Росії. З Білоруссю Україну зв'язують залізниці: Харків— Брянськ—Вітебськ, Бахмач—Гомель—Мінськ, Житомир— Жлобин, Рівне—Барановичі та ін.
З Польщею Україна зв'язана магістралями Ковель—Хелм і Львів—Перемишль, із Словаччиною і Чехією — Київ—Чоп—Прага, з Угорщиною — Донбас—Київ—Львів—Будапешт, з Молдовою — Роздільна—Тирасполь—Бендери—Кишинів, а також Кам'янець-Подільський—Бєльци—Рибниця. Кілька залізничних магістралей перетинає українсько-румунський кордон. Це передусім залізниці, що сполучають Закарпаття з містом Сату-Маре, Чернівці із Сучавою, порт Рені на Дунаї з Галацем і Бреїлою.
Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Західної Європи, а через територію Білорусі — до країн Балтії.
Залізнична поромна переправа з Криму на Кавказ через Керченську протоку дає вихід до країн Закавказзя, а також до Туреччини та Ірану.
Залізничні магістралі різного напряму, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільшими серед них в Україні є Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ковель, Ясинувата, Дебальцеве, Кривий Ріг, Апостолове, Жмеринка, Знам'янка, Конотоп, Красноармійськ, Коростень та ін.
До країн-сусідів залізничним транспортом перевозять вугілля, метал, продукцію машинобудування та хімічної промисловості, різноманітні вироби харчової промисловості та сільськогосподарські вантажі. У зворотному напрямі везуть ліс і вироби з дерева, машини і прилади, продукцію легкої промисловості тощо.
У майбутньому, за умови швидкого економічного зростання України, залізничний транспорт буде відігравати більшу роль у забезпеченні інтеграції держави в Європейське співтовариство. Уже нині середня відстань перевезень 1 т вантажу залізничним транспортом досягла в Україні майже 500 км. Зросте значення цього виду транспорту і в перевезенні пасажирів до країн Центральної і Західної Європи. Пасажирооборот залізничного транспорту України випереджає інші види транспорту (мал. 104). )
Автомобільний транспорт реальний розвиток дістав • в Україні лише в післявоєнний період і характеризується перевезеннями на незначні відстані. Нині середня відстань перевезень 1 т вантажу автомобільним транспортом не перевищує 14 км, а середня відстань перевезень одного пасажира
автобусами становить 11 км, таксі — 12 км. Ці показники уже багато років стабільні. В перевезеннях на невелику відстань автомобільний транспорт — поза конкуренцією з іншими видами транспорту. Особливо ефективний він на відстанях до 50 км. Ним здійснюються зв'язки між містами і селами, перевозиться продукція сільського господарства до магазинів і сховищ, до залізничних станцій і пристаней. Досить значні перевезення цим видом транспорту будівельних матеріалів і продукції легкої промисловості.
Довжина автомобільних шляхів загального користування становить 169 тис. кілометрів, з них з твердим покриттям — 159,1 тис. кілометрів (див. додаток 14).
Шляхи з твердим покриттям розподіляються по території досить нерівномірно. Найбільша їх частка, що перевищує 90 %, знаходиться в західних областях (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька), в Криму. Близькі до них за цим показником також Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Одеська, Тернопільська та Львівська області. На Поліссі рівень забезпечення шляхами з твердим покриттям значно нижчий.
У цілому найкраще забезпечені автомобільними шляхами Донбас, Придніпров'я, Передкарпаття, Закарпаття, Поділля, Автономна Республіка Крим, Київська область. Густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям нині становить 264 км на 1 тис. квадратних кілометрів території.
Крім перевезення вантажів і пасажирів автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. В системі автомобільного транспорту України працює 1,8 млн чоловік, що в 1,7 раза більше, ніж у цілому в інших видах транспорту. Більші тут і витрати пального.
Основними автомагістралями є: Київ—Львів, Київ—Харків, Київ—Брест, Київ—Дніпропетровськ—Донецьк, Харків—Сімферополь, Дніпропетровськ—Нікополь, Харків—Ростов-на-До-ну, Київ—Одеса, Одеса—Миколаїв—Херсон, Біла Церква—Вінниця—Хмельницький, Дніпропетровськ—Запоріжжя, Луганськ—Стаханов—Первомайськ, Слов'янськ—Костянтинівна—Донецьк та ін.
Основні вантажопотоки здійснюються автомобільними шляхами, що сполучають сусідні обласні центри, а також між Києвом, Харковом, Львовом, Донецьком, Дніпропетровськом та іншими великими промисловими вузлами. Вантажні перевезення за маршрутами Київ—Львів, Донецьк—Луганськ, Київ—Одеса, Дніпропетровськ—Запоріжжя, Київ—Харків, Сімферополь—Харків, Донецьк—Дніпропетровськ—Кіровоград є найбільш значними.
Важливими автомагістралями, що сполучають Україну з сусідніми державами, є Київ—Москва, Одеса—Київ—Санкт-Петербург, Харків—Москва, Донецьк—Ростов-на-Дону, Київ— Брест, Одеса—Кишинів, Кіровоград—Кишинів та ін. Україна досить добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходами в Ужгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі — в Угорщину і Австрію, в Порубному — в Румунію, в Мости-ській і Любомлі — в Польщу.
На морський транспорт припадає понад У4 вантажо-обороту країни. Він здійснює перевезення вантажів і пасажирів у Чорноморсько-Азовському басейні. Тут знаходяться порти Чорного та Азовського морів і нижньої течії річки Дунай. Дунай доступний для морських суден на 170 км від гирла.
Чорноморсько-Азовський басейн має надзвичайно сприятливе географічне положення для розвитку морського транспорту. Його порти незамерзаючі, мають порівняно неглибокі підходи. Розвиткові пасажирських перевезень морським транспортом України сприяє велика кількість курортів і туристичних баз на узбережжі Чорного, Азовського та Середземного морів.
За середніми відстанями вантажних перевезень (близько 6 000 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і особливо повітряному транспорту.
У структурі перевезень вантажів морськими суднами переважають руди металів, кам'яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали.
Цей вид транспорту нині перетворюється в провідний щодо забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків.
Серед експортних вантажів переважають залізна і марганцева руди, вугілля, машини і устаткування, продукція хімічної промисловості, а також сільського господарства. За допомогою морського транспорту в Україну надходять нафта, різноманітне обладнання і машини, джут, чай, кава, цитрусові, банани тощо.
Досить значні обсяги вантажів належать каботажним перевезенням, тобто між портами України. Вони здійснюються в середньому на відстань, що не перевищує 150 км, тому їх частка у вантажообороті морського транспорту України незначна.
Найбільшим морським портом України є Одеса. Він обладнаний під контейнерні перевезення. Тут на залізничній станції Одеса-Порт відбувається перевантаження із залізничного на морський транспорт і навпаки. Одеса має регулярне сполучення більш як із 100 країнами світу. В Одесі обробляють понад 20 млн тонн вантажів, що становить 20 % морського вантажообороту країни. Це такі вантажі, як нафта, зерно, залізна
руда, будівельні матеріали, цукор тощо. Одеса як морський порт не має собі рівних в Україні за перевезенням пасажирів. У майбутньому Одеський порт перетвориться в значний центр перевезення зарубіжних туристів.
На південний захід від Одеси на березі Сухого лиману знаходиться порт Іллічівськ. Сюди надходять марганець, вугілля, залізна руда, будівельні матеріали, хімічні добрива, каучук, зерно, олія тощо. З 1978 р. в Іллічівську працює міжнародна поромна переправа Іллічівськ—Варна (Болгарія).
Своєрідну спеціалізацію має порт Южний на Аджалицькому лимані. Він призначений для переробки аміаку, який надходить трубопроводом Тольятті (Росія)—Горлівка—Одеса.
У гирлі Південного Бугу за 74 км від моря знаходиться порт Миколаїв. Тут обробляють переважно нафтові вантажі, марганцеву руду і вугілля.
У гирлі Дніпра розташований Херсон. Основні його вантажі: вугілля, ліс, зерно, метал, залізна і марганцева руди, нафта. Це одночасно морський і річковий порт. Тут здійснюється перевалка вантажів з річкових на морські судна і навпаки.
Значними портами Азовського моря є Керч (мал. 105), Маріуполь і Бердянськ. Переважними видами вантажів, що переробляють ці порти, є залізна руда, вугілля, а також рибні продукти.
Морські порти знаходяться і в гирлі Дунаю. Це Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені. Останній за вантажооборотом поступається в Україні тільки Одесі і Іллічівську. Він відіграє велику роль у зв'язках держави з країнами Південно-Східної і Центральної Європи.
Пасажирські перевезення здійснюють в Україні 17 морських портів. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялту (мал. 106), Євпаторію й Одесу, значно менший — на Феодосію, Ізмаїл, Іллічівськ, Керч і Бердянськ. Серед пасажирських перевезень переважають каботажні. Найбільший пасажиропотік у міжнародних перевезеннях здійснюється поромною переправою через Керченську протоку. Досить інтенсивні зв'язки між Україною та Росією відбуваються за маршрутами Маріуполь—Єйськ, Бердянськ— Азов, Бердянськ—Єйськ.
Річковий транспорт. Загальна довжина судноплавних шляхів, що експлуатуються в Україні, менш як 4 тис. кілометрів.
Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1 %, а пасажирів — 0,2 %. У структурі вантажних перевезень цього виду транспорту провідне місце належить будівельним матеріалам, вугіллю і коксу, залізній і марганцевій рудам.
Основну роль у перевезеннях вантажів і пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках Прип'яті та Десні здійснюється понад 90 % всіх перевезень річкового транспорту в країні. На дніпровські порти Київ, Дніпропетровськ, Херсон та Запоріжжя припадає понад 85 % всього обсягу роботи щодо перевезення вантажів і пасажирів в Дніпровському басейні.
Основним портом у верхній течії Дніпра є Київ. Звідси транспортують різноманітні вироби машинобудування, металобрухт, ліс, продукцію харчової і легкої промисловості. З Дніпропетровська і Запоріжжя до портів Чорного моря перевозять вугілля, метал, залізну і марганцеву руди. Зерно транспортується переважно на невеликі відстані до елеваторів Херсона, Запоріжжя, Дніпропетровська і Києва. У цьому ж напрямі влітку перевозять знамениті херсонські кавуни. Вверх по Дніпру везуть також кам'яне вугілля, метал, будівельні матеріали, руди тощо. Основними портами, де відбувається перевантаження з річкового на залізничний транспорт, є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси і Кременчук. По Дніпру і його притоках перевозяться вантажі в Білорусь, Польщу і Росію.
Дністер судноплавний на значному протязі (323 км в межах України), але тільки 125 км мають гарантійні глибини. По цій річці Україна має зв'язок з Молдовою.
На Південному Бузі судноплавство дістало розвиток на трьох ділянках, які не мають між собою сполучення водним транспортом. Одна з них Гнівань—Лаврівка має довжину 52 км, друга — Ладижинське водосховище—Зятківці — 31,5, найдовша — Миколаїв—Олександрівка — 128 км.
Основною річковою магістраллю, якою здійснюються міждержавні перевезення, є Дунай. Вверх по Дунаю везуть кам'яне вугілля, залізну і марганцеву руди, машини і устаткування, товари легкої промисловості. В зворотному напрямі перевозять різноманітні комплектуючі вироби, зерно, товари хімічної і харчової промисловості. (Назвіть річкові порти на Дунаї, що є водночас і морськими.)
Судноплавство здійснюється і по деяких малих річках: Інгулець, 'Сіверський Донець, Стир та Горинь. По цих річках перевозять будівельні матеріали, мінеральні добрива, сільськогосподарські продукти.
Повітряний транспорт. У спадщину від Аерофлоту СРСР авіаційний транспорт України дістав старі, зношені машини: ТУ-134, ТУ-154, Як-42. Спрацювання парку літаків становило 70 %.
З вересня 1995 р. літаки державної авіакомпанії «Авіалінії України» працюють на 32 міжнародних маршрутах. Відкрилися повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Ізраїлю. Розширюватимуться зв'язки за допомогою повітряного транспорту з країнами Близького Сходу — Ліваном, Сирією, Пакистаном, Індією, а також з країнами Тихоокеанського регіону. Важливого значення набувають польоти в Китай і Японію. Україна вступила до міжнародних авіаційних організацій.
Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві — це «Бориспіль» і «Київ» (Жуляни), в Одесі — «Центральний» і «Застава», в Сімферополі — «Сімферопольський» і «Заводський». Повітряні ворота столиці України — Бориспільський аеропорт. Тому було оголошено конкурс на участь у спорудженні нового міжнародного аеровокзалу в Борисполі.
Найбільший обсяг перевезень пасажирів (близько 4 млн чоловік на рік) здійснюється повітряним транспортом Київської області. Це становить приблизно 87 % усього її населення. Київській області належить перше місце в Україні і за перевезенням вантажів повітряним транспортом — понад 35 тис. тонн щороку. Далі йдуть Харківська, Дніпропетровська і Донецька області.
Для пасажирських перевезень в Україні характерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо.
Трубопровідний транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних і сипучих речовин. Довжина газопроводів на 1 січня 1992 р. становила 34,8 тис. кілометрів, нафтопроводів — 2,5, нафто-продуктопроводів — 2,9 тис. кілометрів.
Найбільший нафтопровід «Дружба» є транс'європейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. До міждержавного належить і нафтопровід Мічурінськ (Росія)— Кременчук протяжністю в межах нашої держави 313 км, а також етиленопровід від Калуша до Угорщини. В межах України найдовшими нафтопроводами є Кременчук—Херсон (428 км), Гнідинці—Розбишівка—Кременчук (395 км). На заході держави знаходяться невеликі нафтопроводи Долина— Дрогобич (58 км) і Битків—Надвірна (15 км). Працює наф-топродуктопровід Кременчук—Лубни—Київ.
Мережа газопроводів більш розгалужена. У зв'язку з початком експлуатації в 50-ті роки Шебелинського газового родовища в Харківській області та освоєнням газових родовищ Дашави в Передкарпатті Україна перетворилася в основний район постачання газу в колишньому СРСР. Було збудовано потужні магістральні газопроводи Дашава—Київ—Москва (1 330 км), Дашава—Мінськ—Вільнюс—Рига (1 198 км), Ше-белинка—Бєлгород—Брянськ—Москва, Шебелинка—Остро-гожськ—Москва, Шебелинка—Дніпропетровьк—Кривий Ріг— Одеса—Кишинів з відгалуженнями до Запоріжжя, Нікополя, Миколаєва і Херсона.
У межах України стали діяти і менші за довжиною газопроводи Дашава—Дрогобич, Дашава—Стрий, Дашава—Львів, Угерськ—Івано-Франківськ, Шебелинка —Полтава—Київ.
Після відкриття родовищ природного газу в Криму споруджено газопроводи місцевого значення Глібівка—Сімферополь і Джанкой—Сімферополь.
Нові відкриття газу в Харківській області сприяли спорудженню газопроводу Єфремівка—Диканька—Київ—західні області України (1 010 км).
Через Україну із Західного Сибіру й інших районів Росії пролягають кілька магістральних газопроводів до країн Центральної і Західної Європи. Серед них найбільшим є газопровід у Ренгой—Помари—Ужгород (мал. 107).
Середня відстань транспортування 1 т вантажів трубопроводами в Україні нині досягла понад 700 км і збільшилася порівняно з 1980 р. більш як на 130 км.
В перспективі планується зростання видобутку газу в Україні, будівництво нових газопроводів, у тому числі і магістральних із Ірану, а також інших країн світу.
Міський транспорт. Основне призначення міського транспорту — перевезення пасажирів. Процеси урбанізації в Україні, швидкі темпи зростання населення, особливо великих міст, потребують постійного розвитку міського транспорту. Від ефективності його роботи значною мірою залежать ритмічність функціонування всього господарського комплексу країни, узгодженість і взаємодія магістральних транспортних ліній. Зростання масштабів перевезень, енергетична криза, екологічні проблеми призводять до постійної структурної перебудови міського транспорту.
До основних видів міського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро.
Трамвайне сполучення виникло в Україні ще наприкінці XIX ст. Перший трамвай в Російській імперії було введено до експлуатації в 1892 р. в Києві. Особливо швидкими темпами зростала кількість міст із трамвайним сполученням у 30-ті роки. Тепер таких міст налічується 24. Довжина трамвайних колій становить понад 2 000 км. Лінії швидкісного трамваю діяли у Києві та Кривому Розі. Нині за рік трамваями в країні перевозиться близько 2 млрд пасажирів.
Тролейбусне сполучення виникло на 20 років пізніше від трамвайного, але за всіма показниками вже перевищило його.
У 1995 р. тролейбуси перевозили пасажирів у 47 містах країни. Експлуатаційна довжина колії одиничної тролейбусної лінії перевищила 4 тис. кілометрів. Тролейбуси перевозять за рік приблизно 3 млрд пасажирів.
Найпрогресивніший і зручний вид міського транспорту — метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у 3 містах: Києві, Харкові і Дніпропетровську. Довжина колії метрополітенів у двоколійному обчисленні становить близько 100 км. Усього із 64 станцій метро в Києві знаходиться 37, Харкові — 21, Дніпропетровську — 6 станцій.
Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види. Одним з основних недоліків автобусного сполучення, особливо у великих містах, є те, що автобус дуже забруднює навколишнє середовище.