Лісовиробничий комплекс

Лісовиробничий комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловість (мал. 82). Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів. Пиломатеріали — вихідна сировина для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівлі і деревообробки йдуть у лісохімію. Тому вигідно створювати лісохімічні комбінати, де разом з послідовним обробленням деревини можлива повна переробка відходів.
Лісове господарство. Ліси відіграють ґрунтозахисну, водоохоронну роль, є «легенями» великих міст. Лісові ресурси України дуже обмежені.
Основні масиви лісів зосереджені в Карпатах, на Поліссі, в горах Криму. Поширені такі цінні породи дерев, як бук, дуб, сосна, ясен, ялина, смерека.
Нині лісистість території України становить 14,3 %, а приріст лісистості території — тільки 0,1 % на рік.
У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90 % всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн кубічних метрів деревини. З інших країн ввозять за цей же час 21—22 млн кубічних метрів лісу. Отже, Україна щорічно споживає приблизно 36 млн кубічних метрів деревини. За межі нашої держави за рік вивозиться 1 млн кубічних метрів деревини бука і дуба.
Головне завдання лісового господарства — поліпшувати екологічну ситуацію і сприяти забезпечуванню держави лісовими
ресурсами. Для виконання цього завдання треба проводити широке лісонасадження, зменшувати лісопиляння, раціональніше і повніше використовувати деревину.
Перед Україною в сучасний період досить гостро стоїть проблема підвищення рівня самозабезпечення лісовими ресурсами. Для забезпечення потреб держави при нинішній заготівлі власної деревини необхідно щороку закуповувати її на 4 млрд доларів. В той же час за рахунок створення нових заповідників і виникнення територій радіаційного забруднення державні ресурси деревини можуть скоротитися на 1,6 млн кубічних метрів.
За рахунок власних ресурсів деревини потреби України задовольняються на третину. Водночас відходи деревини використовуються лише на 50—60%. У лісопаркових зонах зрубані дерева роками гниють на землі. Важливо розширювати площі під швидкоростучими І цінними породами дерев, проводити заходи щодо підвищення продуктивності насаджень. Особливо перспективним е вирощування лісів плантаційним
У перспективі потреба в пиломатеріалах значно зменшиться, а в картоні, пресованих виробах, деревних плитах — зросте. Розвиток цих виробництв, що базуються на відходах виробництв комплексу, для України дуже актуальний.
Деревообробна промисловість розміщена в Україні досить рівномірно, хоч у сировинних районах (Карпати і Полісся) концентрація її підприємств вища. В районах лісорозробок і біля них великими центрами
Рахів, Ясиня, Хуст, Ужгород, Перечин, Великий Бичків, Мукачево, закарпатська обл.)і Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Костопіль (Рівненська область), Луцьк, Житомир, ЧЕРНІГІВ(Сумська областе).
За межами зон лісорозробок, у значних промислових центрах і транспортних вузлах (Київ, Донецьк, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси, Кременчук, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Каховка, Херсон) на довізній сировині сформувалися деревообробні підприємства. Міста Карпат і Полісся дають основну частину фанери, пиломатеріалів, деревностружкових і деревноволокнистих плит, будівельних деталей з деревини, а також паперу і картону.
Виробництво деревностружкових плит налагоджене на деревообробних комбінатах у Києві і Тересві (Закарпатська область), лісокомбінатах у Сваляві (Закарпатська область) і Надвірній (Івано-Франківська область), домобудівному комбінаті в Костополі.
Деревноволокнисті плити випускають на лісокомбінаті у Вигоді (Івано-Франківська область), деревообробному комбінаті в Оржеві (Рівненська область).
Значна частина підприємств будівельних матеріалів знаходиться в сировинних районах — Брошнів (Івано-Франківська область), Ківерці (Волинська область), Коростень (Житомирська область), Свалява, Костопіль, Чернівці. (Знайдіть ці центри на карті України.)
Підприємства меблевої промисловості орієнтуються в своєму розміщенні переважно на споживача. Тому меблі виробляють здебільшого у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Луганську або поблизу них. Ціла група підприємств з виробництва меблів зосереджена біля Києва (Біличі, Ірпінь, Бровари, Фастів), Харкова (Мерефа, Мерчик, Чугуїв). Багато підприємств меблевої промисловості працює у лісопромислових районах (Івано-Франківськ, Мукачеве, Ужгород, Житомир). Останнім часом з'явились приватні майстерні, що виготовляють і збирають меблі. Кількість меблевих виробництв нині перевищує 500.
Целюлозно-паперова промисловість. Папір в Україні почали виробляти дуже давно, більш як 400 років тому. На початку XX ст. на території України підприємства целюлозно-паперової промисловості орієнтуються в своєму розміщенні
на сировинні, водні ресурси, електроенергію і кваліфіковану робочу силу. Тому і знаходяться переважно в лісопромислових районах — Карпатському і Поліському.
Головним компонентом для одержання целюлози є низькоякісна деревина хвойних і листяних порід дерев, відходи лісопиляння і деревообробки. У спеціальному апараті деревину піддають обробці і вона перетворюється в целюлозу. За новими технологіями целюлозу можна виготовити з очерету і соломи. Целюлозу використовують для виробництва паперу та картону.
Найбільшими підприємствами галузі є целюлозно-картонний завод у Жидачеві Львівської області і картонно-паперовий комбінат в місті Обухові Київської області. На картонно-паперовій фабриці в Понінці Хмельницької області виробляють учнівські зошити.
Великі підприємства целюлозно-паперової промисловості є в Києві (картонно-паперовий комбінат), Рахові (картонна фабрика), Херсоні (целюлозний завод), Ізмаїлі (целюлозно-картонний завод), Корюківці Чернігівської області (фабрика технічних паперів), Малині Житомирської області (паперова фабрика).
Свого паперу в Україні не вистачає. Тому його доводиться купувати в інших країнах, головним чином в Росії. Вихід — будувати целюлозні заводи, які б працювали на соломі.
Дуже важливо збирати макулатуру. Так, якщо 200 чоловік принесуть по 5 кг паперових відходів, то це дасть змогу зекономити 4 м деревини. Крім того, це позитивно позначається на екології довкілля, оскільки під час виробництва паперу й картону з макулатури забруднення атмосфери зменшується на 86 %, води витрачається на 25—44 % менше, кількість твердих відходів знижується майже до 40 %.
Підприємства лісохімічної і гідролізної промисловості переробляють деревину хвойних, листяних порід дерев (береза), тому у своєму розміщенні орієнтуються на лісопромислові райони. Вони виробляють метиловий спирт, каніфоль, камфору, скипидар, оцтову кислоту, деревне вугілля тощо.
В Україні знаходиться 7 центрів лісохімії: Великий Бичків, Перечин, Свалява, Вигода в Івано-Франківській, Славута в Хмельницькій, Коростень у Житомирській, Клевань у Рівненській областях.
Гідролізна промисловість є порівняно новою. На підприємствах цієї галузі методом гідролізу деревини (тирса) і нехарчової сировини (кукурудзяні качани без зерна, солома, костриця, соняшникове лушпиння) виробляють етиловий і метиловий спирти, білкові дріжджі, кристалічний цукор (глюкоза та ін.).
Основними підприємствами галузі є гідролізно-дріжджові заводи в Верхньодніпровську (Дніпропетровська область) та Запоріжжі. Окремі цехи і виробництва є в Одесі, Сімферополі, Вілгороді-Дністровському на Закарпатті, Василькові (Київська область), Вознесенську (Миколаївська область), Кіровограді, Слов'янську, Вінниці.