Паливно-енергетичний комплекс

Розвиток паливно-енергетичного комплексу, забезпечення суспільства енергетичними ресурсами є однією з найважливіших проблем будь-якої держави.
Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) і електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє важливу і всезростаючу роль (чому?).
Для порівняння різних видів палива його переводять в умовне, теплота згоряння 1 кг якого дорівнює 7 тис. ккал (29 МДж/кг), а тепловий коефіцієнт — одиниці. Для цього дані окремих видів палива множать на відповідний тепловий коефіцієнт. Для обрахунків приймають також, що 1 кг умовного палива дорівнює в середньому 2 кВт-год електроенергії з урахуванням коефіцієнта корисної дії (ККД) електростанцій.
Цінність паливного ресурсу залежить не тільки від калорійності, а й від можливостей його використання, витрат на добування, що з розвитком техніки змінюються. ^Співвідношення видобутку різних видів палива і виробленої енергії (прибуток) та їх використання в народному господарстві (витрати) називається паливно-енергетичним балансом.)
У 1991 р. в Україні було видобуто близько 100 млн тонн енергетичного вугілля, тобто такого, яке спалюється для одержання енергії (тепла), що в перерахунку на умовне паливо (у.п.) становить близько 65 млн тонн у. п. (див. додаток 13). Крім того, в цьому ж році видобуто 5 млн тонн нафти, що становить 3,4 млн тонн у. п., а також 22 млрд кубічних метрів газу, або 25,5 млн тонн у. п. Загальний обсяг цих енергоресурсів становить 94 млн тонн у. п. (мал. 65).
Для повного енергозабезпечення Україні необхідно не менше як 300 млн тонн у. п. Отже, країна забезпечує себе тільки близько на третину за рахунок власних ресурсів. Тому в найближчій перспективі Україні доведеться ввозити паливо з інших країн світу.
Сьогодні наша держава щодо поставок енергоносіїв (речовини, з яких дістають енергію) майже повністю орієнтується на Росію, що обмежує можливості її розвитку.
Позитивним для розвитку паливно-енергетичного комплексу є те, що Україна має значні потужності для переробки нафти та величезні підземні газосховища для зберігання газу.
Підприємства паливно-енергетичного комплексу — основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства нашої країни. На базі розміщення об'єктів енергетики виникли потужні промислові центри і вузли, які стали ядрами утворення територіально-виробничих комплексів і промислових районів.
Знайдіть ці елементи територіальної організації господарства на карті. Які галузі промисловості дістали розвиток у зв'язку із будівництвом тут об'єктів енергетики?
У паливно-енергетичному комплексі зосереджена значна частка основних виробничих фондів промисловості України (споруди підприємств, машини і обладнання, транспортні засоби тощо) та працюючих. Навколо великих енергетичних об'єктів виросли міста і селища з розвинутою інфраструктурою. Сучасні впорядковані населені пункти в останні десятиліття в Україні формувалися практично тільки на базі будівництва великих атомних і теплових електростанцій.
Оскільки енергетичні ресурси нафти і газу в Україні обмежені, важливим є впровадження державної політики енергозбереження в промисловості, сільському господарстві і на побутовому рівні. Водночас необхідно добиватися зростання енергозабезпечення кожного жителя України і держави в цілому. Без цього неможливі покращання умов життя громадян нашої держави і підвищення продуктивності праці в усіх сферах народного господарства.
Для того щоб двокімнатна квартира була теплою, необхідно в котельні кожну годину спалювати 2 кг вугілля. На третину менше палива потрібно для обігрівання квартири, вікна і двері якої добре утеплені. На 20 % знижується тепловіддача опалювальних приладів, закритих меблевими стінками чи суцільними декоративними панелями. (Поміркуйте, чи є втрата тепла у вашій квартирі. Що треба зробити, щоб її усунути?)
Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, а й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Науково-технічний прогрес коригує характер впливу енергетики на розвиток і розміщення господарства. Так, можливості передачі електроенергії на все більші відстані за допомогою ліній електропередачі (ЛЕП) з мінімальними втратами територіальне не прив'язують промислові підприємства
до джерел електроенергії (електростанції). Внаслідок цього переглядаються принципи розміщення окремих виробництв.
Виробництво електроенергії та впровадження енергозберігаючих технологій дають змогу створювати територіально-виробничі комплекси, де поряд із звичайними виробництвами виникають електромісткі та тепломісткі галузі. Частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції у цих галузях і виробництвах значно вища, ніж в інших галузях господарства. Тому енергетика відіграє провідну роль у формуванні найрізноманітніших господарських комплексів. Механізм цього процесу досить простий, але приводить до формування складних територіально-виробничих утворень. Спочатку це впливає переважно на розвиток електромістких виробництв. Вони територіальне тяжіють до великих джерел дешевої електроенергії (найпотужніші електростанції). Навколо них виникають супутні, допоміжні й інші виробництва, що виробляють комплектуючі деталі, переробляють відходи виробництва, дають можливість раціональніше використовувати трудові ресурси тощо.
Накресліть у зошиті схему взаємодії окремих господарських об'єктів. Назвіть промислові підприємства, що виникли навколо великих енергетичних об'єктів.
Паливна промисловість
Галуззю паливно-енергетичного комплексу країни є паливна промисловість, яка займається видобуванням й переробкою палива: вугілля, нафти, газу, торфу.
Особливістю розвитку і розміщення вугільної промисловості країни є її переважна концентрація в Донбасі, видобування вугілля здебільшого підземним способом, а також значне переважання кількості видобутого кам'яного вугілля над бурим.
Вугленосні площі в Донбасі становлять понад 150 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює приблизно четвертій частині площі країни. Тут зосереджено близько 92 % запасів кам'яного вугілля України. З них приблизно 34 % припадає на Донецьку область. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56 %). Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44 % від загальних запасів, що знаходяться переважно в Донецькій області. Найбільше шахт зосереджено у Донецькій області, де сформувалися найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ (мал. 66).
Донецьке вугілля має високу собівартість, що пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їх потужністю.
Значний рівень фізичного спрацювання гірничодобувного обладнання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугілля, важкі умови праці шахтарів призводять до зростання
соціальної напруженості в Донецькому басейні. Для ефективної роботи вугільної промисловості потрібні кошти насамперед для реконструкції шахт. Водночас Донбас має значні перспективи для дальшого освоєння 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн тонн вугілля на рік. Виникла потреба в будівництві нових підприємств, передусім машинобудування.
Львівсько-Волинський басейн є досить важливою паливно-енергетичною базою на заході країни. Площа басейну незначна, близько 10 тис. квадратних кілометрів. Невеликі за потужністю пласти вугілля залягають на глибині 300— 500 м. Тут виникли міста Червоноград, Шахтарськ, Нововолинськ та кілька шахтарських селищ.
У цілому собівартість львівсько-волинського вугілля нижча за донецьке. Його використовують переважно як енергетичне паливо. Крім того, вугілля басейну є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання кам'яновугільної смоли, напівкоксу.
У 1993 р. всього у країні було видобуто 111,7 млн тонн кам'яного вугілля.
У Дніпровському буровугільному басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно відкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність, у ньому високий вміст сірки, значна зольність тощо. Воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того, з бурого вугілля можна одержати штучний гірський віск. Основними центрами буро-вугільної галузі є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області. (Знайдіть їх на карті.)
Останнім часом у країні виявлено значні запаси бурого вугілля, зокрема на Лівобережжі (Харківська область).
У 1993 р. в Україні було видобуто 4,1 млн тонн бурого вугілля.
Проведіть прес-конференцію на тему «Проблеми розвитку вугільної промисловості в нашому регіоні». Насамперед розкрийте екологічні проблеми галузі.
Нафтова і газова промисловість. Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони містять значну кількість попутного природного газу, який використовують для газифікації навколишніх міст і сіл. (Знайдіть ці родовища на карті.)
Уперше нафту на території України почали добувати в Передкарпатті ще в 1770 р. (мал. 67). (Пригадайте твір Івана Франка «Борислав сміється».) У 50-ті роки XX ст. тут було відкрито нові родовища, що сприяло нафтовидобутку.
У 60—70-ті роки нафту Лівобережної України почали добувати з глибини близько 3 000 м переважно фонтанним способом (коли нафта з глибини землі піднімається під тиском нафтових газів).
Є невеликі родовища нафти на півдні країни. Проте Україна не забезпечує своїх потреб у нафті і нафтопродуктах за рахунок місцевих ресурсів. Більша їх частина надходить з Російської Федерації (Завсідний Сибір, Поволжя та Урал). У 1993 р. в Україні було видобуто 4,2 млн тонн нафти разом" з газовим конденсатом.
На відміну від нафти запаси і видобуток природного газу більші. Значні родовища зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське різних напрямах пролягають газопроводи: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава— Київ, Шебелинка — Дніпропетровськ- Кривий Ріг - Одеса— Київ. Газопроводом Шебелинка — Бєлгород — Курськ — Брянськ— Москва український газ багато років надходив до Росії.
Менше п'ятої частини видобутку природного газу України зосереджено в Передкарпатті. Це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Тут також створено систему газопроводів. Найдовші з них: Дашава__— Київ -Москва, Рудки — Мінськ — Вільнюс — Рига. По цих газопроводах у минулому природний газ надходив до центральних районів Росії і в Прибалтику.
В останні роки відкрито значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. Споруджено газопровід Глібівка — Сімферополь — Севастополь з відгалуженням до Ялти, Євпаторії і Сак.
Зростає видобуток газу з дна Чорного моря. В 1993 р. тут було видобуто 500 млн м3 газу. В 1994 р. введено в експлуатацію 86 нових газових і нафтових свердловин.
Хоч у минулому видобуток газу в Україні був досить значним, газофіковано нині тільки трохи більш як 50 % сіл і міст нашої країни. В колишньому СРСР з газифікацією окремих республік виникали парадоксальні ситуації. Так, Молдова, не маючи власного природного газу, мала стовідсоткову газифікацію. Україна ж із власним газом була газифікована чи не найгірше.
Знайдіть на карті основні нафто- і газопроводи в Україні. Чим зумовлені основні напрями їх прокладання? Які нафто-і газопроводи є транзитними? Звідки і куди вони прокладені?
Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі, де можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Нафта і природний газ є і в районах, де їх видобувають десятками років. Як виявилося, територія країни досліджена в геологічному відношенні недостатньо, тобто є перспективи пошуку енергоносіїв практично по всій Україні: Закарпаття, Передкарпаття, Волинь, Чернігівщина, Причорномор'я, Азовське море, Донбас, Придніпров'я тощо.
Торфова промисловість. Основними споживачами торфу як палива в Україні є сільське господарство, скляна, фарфоро-фаянсова, харчова та місцева промисловість. З торфу виробляють ацетон, оцтову кислоту, кормові дріжджі, феноли, парафін і навіть кокс. (Де знаходяться основні родовища торфу в Україні?)
Електроенергетика
У господарському комплексі України електроенергетика відіграє дуже важливу роль. Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран), що його має чи одержує з інших держав Україна, а також енергія окремих річок витрачаються на виробництво електро- та теплоенергії. Електроенергетика — одна з найдавніших галузей господарства України. Галузь забезпечує всебічний науково-технічний прогрес у всіх без винятку виробництвах, поліпшує умови праці і побуту. (Пригадайте, як використовується електроенергія у вашому домашньому господарстві.)
Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій сприяють створенню нових промислових вузлів (мал. 68). Окремі галузі промисловості територіальне тяжіють до джерел дешевої електроенергії. (Наведіть приклади таких промислових вузлів і галузей промисловості.)
Електроенергія в Україні виробляється тепловими (ТЕС), гідравлічними (ГЕС), гідроакумулятивних (ГАЕС) і атомними (АЕС) станціями. У перспективі набуде поширення використання екологічно чистої енергії Сонця і вітру.
У 1994 р. електростанціями України було вироблено близько 240 млрд кіловат-годин електроенергії при наявній потужності електростанцій у 47 млн кіловатів.
На теплові електростанції припадає близько 67 % виробництва електроенергії, атомні виробляють 29 %, гідроелектростанції — близько 4 % (мал. 69). Серед теплових електростанцій виділяють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), де крім електроенергії одержують і тепло, що вдвічі підвищує коефіцієнт використання палива порівняно з державними районними електростанціями (ДРЕС), які виробляють тільки електроенергію.
В Україні діє 15 теплових електростанцій, які мають потужність понад 1 млн кіловатів кожна. Вони працюють на вугіллі, природному газі, мазуті та дизельному паливі. Із загального обсягу вугілля, що видобувається в Україні, близько 77 % — це енергетичне вугілля. З цієї кількості майже 37 млн тонн витрачається на виробництво електро- і теплоенергії.
Враховуючи недостатність газу і нафти, а також проблеми розвитку атомної енергетики у зв'язку з недосконалістю реакторів на українських АЕС, зростає значення теплових електростанцій і вугілля як енергетичного палива. Україна має великі запаси вугілля для дальшого розвитку електроенергетики. Вони становлять понад 100 млрд тонн, з яких 10 млрд тонн уже підготовлені до експлуатації, тобто на цій території можна будувати шахти. Для електроенергетики України нині необхідно 90 млн тонн у. п., що в перерахунку на енергетичне вугілля становить 140 млн тонн. Щоб цілком відмовитися від використання природного газу чи мазуту для виробництва електроенергії на ТЕС, необхідно щорічно додатково добувати ще 100 млн тонн вугілля. Отже, в цілому потрібно довести його видобуток до 240 млн тонн. За таких темпів видобутку вугілля в Україні вистачить на 400 років.
Основні теплові електростанції розміщені в Донбасі. Серед них найпотужнішими є Луганська, Миронівська (поблизу Артемівська), Старобешівська (біля Макіївки по 2,4 млн кВт кожна, Зуївська і Зуївська-2, Слов'янська (2,1 млн кВт), Вуглегірська (поблизу Артемівська — 3,6 млн кВт), Курахів-ська і Штерівська. Діє потужна лінія електропередачі Донбас — захід України.
Знайдіть на карті найбільші електростанції Донбасу. Чому вони збудовані в цьому регіоні? Чому в Донбасі немає атомних станцій?
У Придніпров'ї, незважаючи на дещо відмінну сировинну базу і наявність гідроенергоресурсів, виробництво електроенергії на теплових електростанціях також переважає. Основу енергетики цього району становлять потужні ДРЕС і ТЕЦ, серед яких найбільшими є Криворізька ДРЕС і Криворізька ДРЕС-2 (3 млн кВт), а також Придніпровська (поблизу Дніпропетровська — 2,4 млн кВт) та Запорізька (місто Енергодар — 3,6 млн кВт). В Енергодарі також розміщена Запорізька АЕС. Крім того, енергетичний потенціал Придніпров'я доповнюють три ГЕС на Дніпрі: Дніпровська, Дніпродзержинська та Кременчуцька, їх потужності відповідно становлять: 1 538 тис. кВт, 352 і 625 тис. кВт.
Знайдіть електростанції Придніпров'я на карті. Чим зумовлена нижча, ніж у Донбасі, частка виробництва електроенергії в районі? на решті території України?
З Донбасом і Придніпров'ям пов'язані лініями електропередачі теплові електростанції, що розміщуються поблизу Харкова. Серед них виділяється своєю потужністю Зміївська ДРЕС (2,4 млн кВт). Вона працює на природному газі Шебелинського родовища.
Потужні електростанції різного типу сформувалися поблизу Києва (Чорнобильська АЕС — 3 млн кВт, Трипільська ДРЕС — 1,8 млн кВт, Київська ГЕС — 361,2 тис. кВт, Київська ГАЕС — 225 тис. кВт). У Києві і поблизу нього розміщені великі ТЕЦ, що забезпечують місто і його промислові підприємства гарячою водою та електричною енергією. Це насамперед ТЕЦ-3, ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 і найбільша в Україні ТЕЦ-6.
Новий енергетичний район формується в західній частині України на базі теплових і атомних електростанцій. Серед перших виділяються ДРЕС у Добротворі Львівської області (700 тис. кВт) та потужна Бурштинська ДРЕС на Івано-Фран-ківщині (2,4 млн кВт). Крім того, працюють Рівненська і Хмельницька АЕС, а також Дністровська ГЕС потужністю 702 тис. кВт. (Знайдіть ці електростанції на карті. Які нові типи електростанцій можна було б збудувати у Карпатах?)
Південні райони країни найгірше забезпечені електроенергією власного виробництва. З великих електростанцій тут знаходяться Південноукраїнська АЕС у Миколаївській області (4 млн кВт) і Ладижинська ДРЕС у Вінницькій області (1,8 млн кВт). Південь має значний господарський потенціал, який раніше планувалося забезпечувати електроенергією за рахунок будівництва атомних електростанцій. Загроза забруднення довкілля стала причиною відмови від введення до ладу фактично збудованої Кримської АЕС. Припинилося спорудження Одеської атомної теплоелектроцентралі (АТЕЦ). Південні райони України мають можливості використання нових джерел для
виробництва електричної і теплової енергії. Тут планується будівництво електростанцій, що використовують енергію вітру і Сонця, а також термальних підземних вод. (Які природні умови Півдня України сприяють цьому?)
На території України знаходяться п'ять атомних електростанцій (Чорнобильська, Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська, Запорізька), їх сумарна потужність становить майже 13 млн кіловатів.
Атомна енергетика пропонує екологічно найчистішу технологію виробництва електроенергії. Перевагою АЕС є також стабільність режиму їх роботи. Ввімкнена в електромережу атомна станція дає сталий потік електроенергії.
Свого часу в Україні було взято напрям на розвиток атомної енергетики. Але катастрофа на Чорнобильській АЕС через недосконалість радянських реакторів, багатомільярдні втрати, згубний вплив радіації на здоров'я мільйонів людей вказали на хибність цього напряму.
Нині є можливість ввести в дію по одному блоку на Хмельницькій, Рівненській і Запорізькій АЕС. Це дало б збільшення виробництва електроенергії на 20 млрд кВт-год на рік. Проте на три додаткові реактори крім вартості будівництва необхідно буде щорічно витрачати ще близько 50 млн доларів, щоб закупити паливо для них. Проблемою є також переробка відходів АЕС та їх захоронення.
Який же вихід із становища, в яке потрапила енергетика нашої держави? Електроенергії необхідно все більше і більше, але енергетичні ресурси — природний газ, вугілля, нафта — обмежені, атомні електростанції недосконалі і їх робота загрожує всьому живому в Україні.
Вихід може бути в розширенні використання нетрадиційних (незвичних) або просто забутих видів енергії.
Використання нетрадиційних видів енергії. '^ Проблеми енергетики
Учені вважають, що вихід з енергетичної кризи, яка насувається на нашу планету,— це масштабне використання джерел поновлюваної енергії: сонячної, вітрової, океанічної. Найбільше енергії може дати сонячне випромінювання. Без шкоди для біосфери можна використати близько 3 % сонячного потоку, що надходить до Землі. Це дасть енергію потужністю 1 000 млрд кіловатів, що у 100 раз перевищує сучасну потужність виробництва енергії в світі.
У Сімферополі успішно працює геліоустановка, яка в не-опалювальний сезон тривалістю 7 місяців повністю забезпечує гарячою водою готель «Спортивний», її робота дає економію приблизно 400 тонн у. п. на рік.
Продовжуються роботи в Криму і по дальшому використанню сонячної енергії. Споруджується перша в країні дослідно-промислова геліостанція поблизу селища Щолкіно у східній частині Криму.
Першу вітроенергетичну станцію (ВЕС) в Україні і в світі було збудовано в 1931 р. поблизу Севастополя, її потужність становила 100 кВт.
У 90-ті роки в Україні почалося інтенсивне освоєння енергії вітру на основі випуску промислових вітрогенераторів ВО «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську.
У 1994 р. на березі озера Донузлав (знайдіть його на карті) почала діяти перша черга Донузлавської ВЕС. Неподалік від Євпаторії у селищі Новоозерному також введено в дію потужну ВЕС. Ще одна електростанція цього типу працює поблизу селища Чорноморського. Розпочато будівництво ВЕС потужністю 500 мегаватів на сході Кримського півострова.
Поряд з малою вітроенергетикою розвивається і велика. Створюються вітроенергетичні установки (ВЕУ) потужністю 2 000 кВт і більше, які могли б підключатися до енергосистем. Найсприятливіші умови будівництва таких установок на півдні і південному сході України, де середньорічна швидкість вітру становить 4—5 м, а в зимові місяці — 7—12 м за 1 с. Це дуже важливо тому, що саме взимку енергетика України працює особливо напружено.
Серед нетрадиційних видів енергії можливе використання біомаси і створення на її основі біогазу. Для України перспективною є розроблена технологія перетворення вугілля в газоподібний або рідкий стан. З'явилися і методи вирощування рослин, які дають нафту. У США фірма «Сан Даймонд гроверс оф Каліфорнія» виробляє електроенергію за рахунок спалення шкаралупи волоських горіхів, що дає можливість економити щорічно близько 10 тис. тонн нафти.
Нині загальний технічний стан електроенергетики України незадовільний. Це пов'язано з тим, що впродовж десятиліть практично не проводилася модернізація теплоенергетичного господарства. Внаслідок цього понад 20 % енергетичного устаткування повністю зношене, 70 % виробило свій ресурс.
Найстарішими в Україні є теплові електростанції Донбасу. Тому вони і опинилися у найважчому стані. Застаріла технологія спалювання вугілля, мазуту й газу, а також високий рівень спрацювання обладнання призводять до перевитрат палива і величезних викидів шкідливих речовин в атмосферу.
За рівнем енергоспоживання на одну людину (понад 5 тис. кВттод на рік) Україна належить до країн, що мають середні показники. Проте структура цього споживання дуже сильно відрізняється від розвинутих країн світу. Основна частка електроенергії використовується для промислових потреб, де
великі втрати електроенергії внаслідок безгосподарності і неефективних технологій виробництва. Водночас для комунальних потреб використовується тільки 1 000 кВт-год на одного міського жителя. Для сільських жителів цей показник ще нижчий і становить 500 кВт-год. Він є одним із найнижчих у світі.
Одним із провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Укра'іні, є екологічний. Викиди становлять близько ЗО % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і понад 53 % оксидів азоту, що надходять в повітря від стаціонарних джерел забруднення.
У 1991 р. сумарні викиди підприємствами енергетики становили 2,5 млн тонн. Оксиди сірки і азоту є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Вони потрапляють у воду річок, озер і ставків та в ґрунт у вигляді сірчаної та азотної кислот. Оксиди азоту та вуглецю є основною складовою частиною смогів. У зв'язку з необхідністю збільшення використання в енергетиці вугілля екологічна ситуація може погіршитися.
Оксиди вуглецю, що їх викидають електростанції в атмосферу, є головним джерелом парникового ефекту на нашій планеті. Якщо не зменшити їх вміст у атмосфері, на Землю чекає глобальне потепління клімату. Це призведе до підвищення рівня Світового океану і затоплення значних площ земної поверхні.
Під час видобутку вугілля щорічний обсяг твердих відходів досягає 1—3 млрд кубічних метрів, рідких — 3 млрд кубічних метрів. З останніми скидаються в природні водойми також і до 180 тис. тонн механічних домішок.
Великі теплові електростанції використовують мільйони тонн вугілля щорічно. Так, ДРЕС потужністю 2—4 млн кВт спалює за добу 20 тис. тонн вугілля. Україна за кількістю «технічного бруду» на душу населення, навіть не враховуючи наслідків чорнобильської катастрофи, посідає перше місце в Європі. Зони екологічної біди займають понад 15 % території нашої держави. Природне середовище існування людини настільки зруйноване і видозмінене, що виникла реальна загроза фізичному існуванню народу України.
Для зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин необхідно дотримуватись таких заходів:
1) економити електричну і теплову енергію в усіх сферах людської діяльності;
2) збільшувати частку природного газу на ТЕС за рахунок зменшення його перевитрат у металургії та інших галузях господарства;
3) підвищувати ефективність використання різних видів палива;
4) впроваджувати ефективні і економічно виправдані очисні пристрої та їх системи;
5) удосконалювати структуру промисловості.
На кращих сучасних теплових електростанціях світу рівень золовловлювання не нижчий 99,5—99,8 %. На відповідних електростанціях України цей показник становить 95 %. Таким чином, викиди золи перевищують уже технічно досягнутий рівень очищення в 10—20 раз.
Негативний екологічний вплив в Україні має гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих територій країни. Водосховища підвищили рівень ґрунтових вод навколишньої місцевості, стали причиною інтенсивного руйнування крутих берегів.
Під водою опинилося близько 700 тис. гектарів родючих земель. Приблизно ЗО % площі водосховищ — це мілководдя з глибинами до 2 м. Зміна річкового режиму на озерний у водосховищах призвела до «цвітіння» рукотворних морів, накопичення в них шкідливих відходів і радіонуклідів. Змінилися умови життя риб. Затоплено багаті пасовища. Сталися зміни в тектоніці і кліматі.
Ще одним прикладом нехтування законами географічної науки є спорудження Каховської ГЕС. Потужність її становить тільки 352 тис. кВт. Проте ГЕС завдає збитків на 1 млрд доларів кожні десять років. Якщо ж урахувати ціну землі, затопленої водосховищем, вартість переселення людей і будівництва на новому місці, то вони абсолютно не співмірні з вартістю виробленої електроенергії.
Важливою для України є безпека роботи атомних станцій. Катастрофа на Чорнобильській АЕС перетворила державу у зону екологічної біди. В довкілля було викинуто близько 1 млрд кюрі (кюрі — одиниця радіоактивності) різних радіонуклідів. У вигляді найдрібніших часток у повітря потрапили діоксид урану, радіонукліди йоду-131, плутонію-139, цезію-137, стронцію-90 та інших елементів. Забрудненими виявилися цілі області України: Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська, Вінницька, Черкаська та ін. Потрапили радіонукліди і в Дніпро — основне джерело питної води для 35 млн жителів України. Забрудненість Київського водосховища становить нині 7 200 кюрі, в Канівському — 2 200, Кременчуцькому — 300 кюрі. Зростання кількості радіоактивного цезію досягає 40 % на рік.
Екологічні чинники в розвитку ядерної енергетики в Україні завжди повинні бути переважаючими, інакше не буде для кого виробляти електроенергію.
Одним з напрямів розвитку електроенергетики країни є створення енергетичних вузлів на базі територіального поєд-
нання електростанцій різних типів, які органічно доповнюють одна одну. Так, на Дністрі створено Дністровський комплексний гідровузол, до складу якого входять ГЕС і ГАЕС. Унікальний енергокомплекс споруджується на Південному Бузі. До його складу увійдуть Південноукраїнська АЕС, Ташлицька ГЕС і Костянтинівська ГЕС—ГАЕС. На півдні України доцільно створювати енергокомплекси на основі територіального поєднання сонячних, вітрових і геотермальних електростанцій.
Одним з прикладів взаємодоповнення різних типів електростанцій є комплекс енергооб'єктів поблизу Києва (ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, ГАЕС, АЕС).
Знайдіть на карті інші приклади територіального поєднання різних типів електростанцій. Поміркуйте, коли протягом доби найбільший «пік» споживання електроенергії. Чому?