Несприятливі фізико-географічні процеси і явища

До несприятливих фізико-географічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія, зсуви, селі, карсти, заболочення і підтоплення.
Ерозійні процеси — це змив і розмив ґрунту, які відбуваються на схилах, коли добова сума опадів становить 10—20 мм. У середньому за рік на рівнинній території України буває 3—5 днів з опадами понад 20 мм за добу. А в Українських Карпатах і Кримських горах добові суми опадів можуть досягати 150—180 мм, отже, процеси змиву ґрунтів там набагато інтенсивніші. Зазнає ерозії третина орних земель. Щороку країна втрачає 80 тис. гектарів сільськогосподарських земель, на яких недобираються значні врожаї різних культур. З цими процесами тісно пов'язане утворення ярів. Причинами їх виникнення є поширення у лісостеповій зоні лесових порід, що легко розмиваються атмосферними опадами та під час танення снігу.
Значної шкоди в Україні завдають зсуви — відрив і переміщення мас гірських порід по схилу під дією сили тяжіння. Вони трапляються здебільшого вздовж високих правих берегів Дніпра та його приток, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя, де поєднуються з руйнівною дією морських хвиль, в Українських Карпатах, на Південному березі Криму.
Велику руйнівну силу мають селі — стрімкі потужні потоки з води, грязі, уламків гірських порід. Вони виникають у басейнах гірських річок, на схилах Карпат і Кримських гір в результаті інтенсивних дощів або швидкого танення снігу, у разі руйнування гребель, водосховищ. Селі короткочасні, але дуже небезпечні.
На території України є умови для розвитку карстових процесів (мал. 46). Вони розвиваються в карбонатних породах (Кримські гори), гіпсах (Поділля) і солях (Донбас). Україна — одна з класичних карстових країн світу.
Процеси заболочування характерні для зони мішаних лісів, менше вони поширені в лісостеповій і степовій зонах. Основними причинами широкого розвитку процесів заболочування на Поліссі є надлишок вологи, рівнинність території, неглибоке залягання водотривких шарів, поширення піщаних відкладів, що швидко фільтрують атмосферні води. Сприяють заболоченню також неглибоке залягання ґрунтових вод, які живлять собою болота, великі весняні розливи річок і застоювання повеневих вод в умовах плоского рельєфу.
Процеси заболочування і підтоплення, а також засолення ґрунтів розвиваються і в умовах неправильного штучного зрошення.
До несприятливих природних явищ належать сильні дощі, вітровали, град, пилові бурі, великі завірюхи, снігопади, морози, лісові пожежі, суховії, заморозки. Нерідко вони завдають значної шкоди сільському господарству (мал. 47, 48).
В Україні досить часті сильні дощі, коли за 12 год випадає 50 мм опадів і більше. Це особливо стосується гірських районів. Дощі бувають під час проходження західних циклонів. Найчастіше вони випадають протягом одного дня, але можуть тривати 2—5 днів. Дощі починаються на заході і поступово зміщуються на схід, їх розподіл має плямистий характер. Найбільшими вони бувають над якоюсь локальною територією.
Несприятливим для господарювання явищем є випадання граду. Повторюваність граду найбільша в Карпатах і Кримських горах і становить 4—6 днів на рік. Цьому сприяє розвиток висхідних потоків перед горами, посилення турбулентності в приземному шарі повітря, що призводить до збільшення хмарності. На більшій частині території України середня кількість днів з градом становить 2, дещо більше їх на височинах. Однак в окремі роки число днів з градом у горах може досягати 12, а на решті території 4—5 днів. У більшості випадків випадають дрібні градинки. Повторність випадання градинок діаметром ЗО мм становить близько 20 %. Великий град трапляється наприкінці квітня — на початку травня до кінця серпня — середини вересня. На Кримському півострові він може випадати і взимку. (Пригадайте, чи випадав град у вашій місцевості за останні три роки.)
Випадання граду частіше буває протягом одного дня, в окремих областях — двох днів, іноді трьох. По території град випадає плямами або смугами.
У теплий період року в південних, південно-східних і східних районах України високі температури повітря (35...40 °С) можуть призвести до виникнення суховіїв, посухи і пилових бур. Такі температури встановлюються під час надходження сухих і жарких тропічних мас повітря з Середньої Азії чи Північної Африки.
Несприятливий вплив сухості повітря і ґрунту на рослини помітний через 10 днів після останніх опадів, тому важливо передбачати бездощові періоди тривалістю понад 10 днів. Протягом теплого періоду року в середньому в Україні буває З—9 бездощових періодів різної тривалості, а в окремі роки — навіть 13—15.
Найтриваліші бездощові періоди в західній частині України становлять 50—60 днів, ца південному сході — 80, а в приморській смузі — 100 днів. У Карпатах максимальна тривалість бездощових періодів становить 39 днів.
Посушлива погода, збільшення швидкості вітру викликають пилові (чорні) та піщані бурі, які супроводжуються переносом пилу та піску на значні відстані. Пилові бурі можуть виникати і взимку, коли немає снігового покриву.
Несприятливим фізико-географічним явищем є розвіювання пісків, що спостерігається в долинах річок у місцях проходження льодовика. Розвіювання пісків відбувається також на ділянках, які утворились внаслідок зведення лісів або пошкодження трав'янистого покриву.
Для запобігання негативного впливу несприятливих фізико-географічних процесів застосовується комплекс природоохоронних агротехнічних, меліоративних, гідротехнічних та організаційних заходів.