легка промисловість

Легка промисловість включає 483 виробничих підприємства. Нині підприємства легкої промисловості працюють у складних умовах:
недопоставки сировини за міждержавними угодами з країнами СНД;
припинені практично імпортні поставки, які щорічно становили понад 500 млн. дол. США;
недопостача сировини;
праця на давальницькій сировині збіднює укр. ринок товарів.
Легка промисловість для успішного розвитку має вирішити ряд наступних завдань:
формування і розміщення державних замовлень та контрактів;
координація діяльності підприємств;
розробленя цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини;
збалансування розвитку підгалузей;
розширення сировинної бази;
ліквідація диспропорції у окремих підгалузях;
розвиток машинобудування для легкої промисловості.
Текстильна промисловість сконцентрована у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, Херсоні, Тернополі, Чернігові (камвольно – суконний комбінат), Києві (Дарницький шовковий комбінат), Житомир та Рівне (льонокомбінати), Києві та Львові (бавовнопрядильні фабрики), Чернівцях та ін.
Бавовняна промисловість виробляє 50,1% усіх тканин. До неї структурно входять прядильне, ткацьке, крутильно – ниткове та фарбувальнообробне виробництва. Розміщення підприємств є наступне:
Херсон, Тернопіль – бавовняні комбінати;
Донецьк – бавовнянопрядильний комбінат;
Нововолинськ – бавовняна фабрика;
Полтава – прядильна фабрика;
Київ – ватноткацька фабрика;
Чернівці, Івано – Франковськ, Коломия, Коростишев, Радомишль – ткацькі фабрики;
Вовняна промисловість виробляє 7% усіх тканин держави. У вовняному виробництві використовують хімічні та синтетичні волокна у вигляді домішок. Виробництво включає оброблювання вовни, виготовлення пряжі, тканин та виробів з неї (Харків, Київ, Одеса, Суми, Кременчук, Донецьк, Луганськ – тонкосуконна фабрика, Чернігів – камвольно-суконний комбінат, Кривий Ріг – вовнопрядильна фабрика). У Києві, Черкасах та містах Чернівецької області та Закарпаття виробляють килими, килимові вироби.
Шовкова промисловість виробляє хімічні волокна, які майже витіснили природний шовк сирець (20,5% усіх тканин держави). У Києві випускають крепдешин та креп-жоржет з натурального шовку, у Києві та Черкасах – тканини з штучних та синтетичних волокон, у Луганську – меланжеві шовкові тканини, у Києві, Лисичанську – шовкові тканини технічного призначення.
Льняна промисловість випускає 7,3% усіх тканин (Рівненський та Житомирський льонокомбінат, Коростенська та Марчихіно – Будська фабрика у Житомирській області).
Конопляно – джутова помимо привізного джуту та волокон коноплі використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна (Одеська джутова фабрика та Харківський котатний завод).
Трикотажна промисловість має власну сировинну базу і представлена підприємствами Києва, Харкова, Львова, Одеси, Житомира, Миколаєва, Сімферополя, Чернівців, Донецька, Дніпропетровська, Луганська та ін. Панчішні фабрики знаходяться у Харкові. Житомирі, Чернівцях, Львові та ін.
Швейна промисловість розміщена у місцях споживання:
київське виробниче об’єднання швейної промисловості “Україна”;
львівська фірма “Маяк”;
харківська швейна фабрика ім. Ю. Р. Синякова;
інші.
Сировиною для шкіряно – взуттєвої промисловості є природна шкіра свійських, диких і морських тварин, синтетичні матеріали, парусина, вовна. Основні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Миколаєві та ін. Це велика механізована галузь.
Хутрова підгалузь займається переробкою хутрової, овечої сировини та штучного хутра (Харків, Балта Одеської області, Красноград Харківської області, Львів, Одеса, Жмеринка та ін.). Хутровими промисловими звірами є лисиця, куниця, видра, норка та ін.