ПЕРЕДМОВА

Сучасне людство живе на межі століть: XX століття відходить в історію, викликавши до життя величезні зміни у соціальній сфері: політиці, економіці, культурі, духовному житті. Значно ускладнилося життя суспільства, структурно і функціонально змінилося обличчя світу, загострилися глобальні проблеми, що стимулювало інтерес до загальних проблем суспільного розвитку, осмислення яких має важливе значення для вивчення якісних перетворень сучасного світу, розуміння зв'язків минулого, сучасного і майбутнього в історії людства, явищ реального життя. У XX столітті остаточно розвінчані міфи людства про можливість облаштування планети без злиднів, голоду і злочинності. Мрія багатьох мислителів перетворити Землю у загальнолюдський дім, де панують рівність і загальний достаток, остаточно перейшла у категорію соціальних фантазій. В умовах повсюдного загострення глобальних проблем людство впритул підійшло до вирішення питання про виживання. На складну тканину світового суспільного розвитку накладається процес різких змін, нових ідей і вчинків - здійснюється становлення України як суверенної держави, формується громадянське суспільство. Все це спонукає до філософського осмислення людиною свого ставлення до дійсності, її світоглядної орієнтації, усвідомлення нею свого місця і ролі в суспільстві. Радикально змінюється уявлення про місце людини у світі і в житті. Нову значимість набувають питання соціальної і особистої активності, відповідальності за свої вчинки у зв'язку з необхідністю переглядати форми і напрям діяльності. На передній план виходять питання сенсу життя, смерті і безсмертя. У з'ясуванні складних проблем, формуванні нових світоглядних орієнтирів, цінностей особлива роль належить філософії.
Філософія має багатовіковий досвід критично-рефлексивного аналізу суспільнозначимих цінностей і життєвих орієнтацій. В усі епохи філософи прагнули вирішувати проблеми буття людини, знову і знову повертаючись до питання про те, що таке людина, у чому суть і сенс буття, як їй жити і на які цінності орієнтуватися у періоди кризи звичайного способу життя, в епоху переходу від одних життєвих стандартів до інших. Історія культури та історія філософії свідчать, що у переломні періоди історії філософські знання і філософська діяльність набували найвищого значення. Справа в тому, що крутим поворотам історії, політичним переворотам, як правило, передують якісні зміни у філософській свідомості суспільства. Так трапилось в Франції у XVII ст., в Німеччині в XIX ст. та ін. У такі періоди філософія допомагає людині глибоко осмислити логіку подій, своєрідність нової ситуації, виробити нове ставлення до світу і самої себе. Мабуть-таки настав «зоряний» період філософії. Звичайно, філософія, як і мистецтво, сама собою не може врятувати світ, але світ не врятується, якщо не здійсниться глибоке, у тому числі і філософське осмислення тих загроз і сподівань, що домінують у світі і в Україні. Безперечно, потрібні всебічні фундаментальні знання про світ, оптимальні шляхи економічного, політичного і культурного розвитку України. Але завдання не в диференціації, а в інтеграції знання, поєднанні знань з гуманістичними цінностями. А це є мудрість, якій навчає філософія. У Біблії це називається добрим розумом, тобто розумом, поєднаним з гуманністю.
У підручнику автори намагалися реалізувати не тільки ідеї пізнання світу і особистості, але виходили із того, що філософія — форма суспільної свідомості, що має свою специфіку, предмет, категорії і методи пізнання. Визнається той факт, що філософія плюралістична. Жодна філософська школа не може заявляти про монополію на істину. Плюралізм стає тут способом реалізації багатоплановості усвідомлення специфіки філософії як відносно самостійного фактору духовного життя суспільства. Філософський плюралізм - результат неоднозначного ставлення і розуміння людиною світу. Методологічна концепція плюралізму у філософії має об'єктивні підстави, оскільки шляхи руху до істини різні. Плюралізм - переконливий засіб подолання пануючого в філософії десятиріччя марксоцентризму. Марксоцентризм - серйозний методологічний бар'єр, що не тільки блокував наукову реконструкцію історії філософії, але й сприяв деформації всієї історії. Ось чому, приступаючи до викладу деяких віх історії філософії, доводилося починати не з самих історико-філо-софських фактів, а із своєрідної розчистки методологічного грунту для розуміння фактів.
Авторський колектив виходить з того, що вивчення курсу філософії має вестися відповідно з логікою курсу, системою філософського знання. Велика увага надається внутрішній логіці побудови навчального курсу. Перший розділ починається із з'ясування природи світогляду, особливостей філософського світогляду, характеру філософських проблем, предмета і методу філософії, структури філософського знання та її соціальних функцій. Далі з'ясовуються основні положення національних філософських шкіл. З урахуванням нових потреб уперше в українських навчальних посібниках з філософії велика увага надається аналізу східної філософії: китайської, індійської, японської, арабської, турецької. Спростовуючи думку про те, що Україна не має у своїй культурі власної філософії, у підручнику розглянуто джерела, початки української філософії. Це культура Київської Русі. Адже саме там закладалися підвалини писемності, мови, історії, літератури, світогляду. Зміст і суть вітчизняного і світового історико-філософського процесу висвітлено з методологічної позиції, що дозволяє враховувати конкретно-історичні умови життя і діяльності філософів, ментальні, цивілізаційні, релігійні і матеріальні фактори життя суспільства. Другий розділ починається з аналізу поняття людина, з'ясування її природи, суті і форми життєдіяльності. Далі розкривається суть світу як суть буття людини. Буття людини реалізується у суспільстві. У третьому розділі розглянуто питання «природа», «суспільство», співвідношення особистості і суспільства. Людина виконує функції суб'єкта соціальної діяльності, тільки пізнаючи властивості, відносини, закони об'єктивного світу, що немислимо без духовних зусиль, творчості. Четвертий розділ присвячений філософії духу, а п'ятий — актуальним проблемам космології, філософії розвитку, розглянуто концепції розвитку від ранніх, що склалися ще в античній філософії, до сучасних, зокрема і синергетики.
Підручник ставить за мету надати допомогу усім, хто цікавиться сучасним станом і розвитком філософії в Україні і за рубежем, розкрити специфіку філософських підходів до вирішення різних актуальних проблем сучасності. Звичайно, підручники з філософії мають загальний недолік: у них подається уже готова сума знань -результат філософствування. Однак інтерес становить не тільки результат, але й шлях до нього, здійснений мислителем. Автори намагалися передати специфіку та особливості філософської творчості. Багато розділів підручника подано як міркування про яку-небудь проблему, сформульовано пошукові запитання для повторення, широко представлені точки зору на ті чи інші проблеми. Автори прагнули міркувати про філософські проблеми так, щоб зруйнувати уявлення про філософію як перелік застиглих і сталих істин. У створенні підручника брали участь різні автори. Тому і стиль викладу не однаковий та і методи філософствування не однотипні. Різняться і точки зору на деякі проблеми. І це цілком виправдано. Філософія була, є і, сподіваємося, буде не монологічним, а поліфонічним явищем духовного життя суспільства.
Авторський колектив буде вдячним за відгуки, поради, конкретні побажання з приводу змісту проблем, їх вибору, структури навчального курсу.