З іншого боку, якщо ціна базового активу до моменту завершення терміну опціону вище чи дорівнює ціні виконання опціону, то власник опціону відмовиться від реалізації свого права на продаж базового активу емітенту опціону (у цьому випадку хеджеру), і хеджер залишить собі премію по опціону, що збіль- шить прибутковість чи вартість його портфеля.
Застосування даної стратегії виправдано тільки у випадку, якщо хеджер прогнозує невелике підвищення ціни. Тобто, таке, що можна компенсувати величиною отриманої премії. Якщо ж прогноз не підтвердиться, і підвищення ціни буде значним, то отримані збитки будуть все одно меншими, ніж якби хеджер не застрахував себе. Причому меншими вони будуть на ту ж величину отриманої опціонної премії.
Хеджування короткої позиції - опціон на купівлю. Купівля захисного опціону на купівлю. Придбання опціону "колл" є засобом хеджування короткої позиції - часу придбання, що приходиться на визначений майбутній момент, базового активу.
Приклад 9.3.10. Припустимо, інвестор стоїть перед необхідністю придбання через три місяці облігацій загальною номінальною вартістю в 100 тис. гривень. Так, як майбутні процентні ставки невідомі, то невідомі і витрати на придбання. Засобом страхування процентного ризику в цьому випадку може бути опціон на придбання облігацій у визначений майбутній момент часу (опціон по процентній ставці). Нехай контракт на право придбання через три місяці облігацій номіналом 100 гривень за ціною 95 гривень коштує 1 гривню. Витрати на придбання контрактів для повного хеджування короткої позиції в 100 тис. гривень складуть величину:
(100000/100)*1 = 1000 гривень.
Якщо процентні ставки непередбачувано знизяться, і ціна однієї облігації складе, наприклад 97 гривень, інвестор реалізує свої опціони. Загальні витрати на придбання облігацій будуть рівні:
97000+(95-97)* 1000+1 *1000=96000 гривень.
Виграш інвестора складе 1000 гривень. Якщо, напроти, процентні ставки виростуть, і ціна однієї облігації буде менше 95 гривень, інвестор не стане виконувати свої опціони.
Продаж покритого опціону на купівлю. Дана стратегія припускає придбання акцій і одночасний продаж опціону на покупку акцій (тобто береться на себе зобов'язання продати ці акції по заздалегідь обговореній ціні). Якщо ціна акцій до моменту закінчення терміну опціону менше чи дорівнює ціні виконання опціону, власник опціону не скористається своїм правом, і емітент опціону залишить собі премію по опціону, що збільшить прибутковість чи вартість його портфеля. З іншого боку, якщо ціна акцій до моменту закінчення терміну вища, ніж ціна його викопання, сміти повинен буде продати акції покупцю опціону й одержиш суму N. Застосування даної стратегії виправдано тільки у випадку, якщо передбачається невелике зниження ціни базового активу, то буде компенсовано премією. Однак, якщо ж падіння вартості базового активу буде значним, то хеджер понесе збитки менші, ніж якби він не застрахувався, причому менше саме на сплачену йому величину премії. У той же час якщо на ринку базового активу відбудеться збільшення ціни, то прибуток хеджера не буде вищим, ніж зафіксований в опціоні.
Страхування портфеля. Фондові індекси відбивають рух цій па ринку цінних паперів у цілому або на визначеному його сегменті. Іншими словами, коливання індексу відбивають коливання вартості визначеного портфеля цінних паперів. Опціони по фондових індексах, як і аналогічні ф'ючерсні контракти, здатні забезпечити хеджування системного ризику, пов'язаного з коливанням вартості активів на ринку в цілому. Стратегія страхування портфеля полягає в придбанні опціонів на право продажу фондовою Індексу.
Розглянемо приклад 9.3.11. Нехай інвестиційна компанія має у своєму розпорядженні фондовий портфель, вартість якого по сьогоднішніх ринкових цінах складає 100 млн. доларів. Припустимо також, що структура даного портфеля точно відбиває структуру портфеля, використовуваного для розрахунку деякого фондового індексу, наприклад SP500. Якщо поточне значення індексу складає 400 одиниць, можна сказати, що портфель інвестиційної компанії містить 250 тисяч одиниць індексу. Опціонним контрактом по фондовому індексу SP500 торгують на СВОЄ. Контрактний множник складає 500 доларів, тобто одна одиниця індексу оцінена в 500 доларів. Отже, сума платежу по одному контракту дорівнює різниці між фактичним значенням індексу, на момент виконання, і значенням, зафіксованим у контракті, помноженої на 500 доларів.
Придбання контракту на продаж індексу забезпечує страхування ризику зниження вартості портфеля, але необхідно вирішити яку кількість контрактів придбати, щоб захист був повний, і будь-які втрати вартості портфеля компенсувалися виграшем за опціонним контрактом. Один контракт у випадку зниження величини індексу на одну одиницю приносить 500 доларів прибутку. Щоб застрахувати портфель, що містить 250 тисяч одиниць індексу необхідно придбати:
250000/500=500 контрактів. Нехай ринкова ціна опціону на продаж індексу SP500 за ціною 400 одиниць складає 5000 доларів. Загальні втрати на придбання 500 контрактів рівні 2,5 млн. доларів.
Розглянемо два випадки— сприятливий і несприятливий з погляду інвестицій у портфель SP500.
Приклад 9.3.12. Нехай, у першому випадку індекс через визначений час виріс до значення 450. Портфель, що тримає 250 тисяч одиниць індексу, повинен збільшитись у вартості до 250*450= 112,5 млн. доларів.
З .врахуванням витрат на придбання опціонів, прибуток становитиме:
112,5-2,5-100=10 млн. доларів.
Тоді як, якби опціони не купувалися, прибуток був би на 2,5 мільйони доларів більше. Опціонний контракт у цьому випадку не виконується.
Якщо спостерігається зниження величини індексу скажемо до 350 одиниць, то вартість портфеля буде дорівнювати;
250000*350=87,5 млн доларів.
Зниження вартості портфеля складає 12,5 мільйонів доларів. Однак інвестиційна компанія має можливість реалізувати свої контракти на продаж портфеля. Опціон по індексу є контрактом, що погашається грошовими коштами. Загальний виграш цієї інвестиційної компанії по опціонах складе:
(400-350)*500*500= 12,5 млн доларів.
Це цілком компенсує втрати, пов'язані зі зниженням вартості портфеля. Загальний розмір прибутку складе:
87,5-2,5-100+12,5= -2,5 млн доларів.
Тобто збитки в точності дорівнюють витратам на придбання опціонів. Розмір збитків не зміниться, яким би не було зниження величини індексу і відповідне падіння вартості портфеля.
Синтетичний ф'ючерсний контракт. Комбінація двох опціонів: одного на покупку, іншого на продаж, з однаковою ціною виконання й однаковим терміном, є повною аналогією ф'ючерсного контракту, і називається синтетичним ф’ючерсом Дійсно, якщо інвестор купив опціон "колл" І продав аналогічний опціон "пут" - його прибутки чи збитки будуть такими ж, як якби він відкрив довгу позицію на ф'ючерсному ринку. Продаж опціону "колл" і одночасне придбання опціону "пут" - еквівалентно короткій ф'ючерсній позиції. У такий спосіб опціони дозволяють використовувати ті ж стратегії хеджування, що застосовуються на ф'ючерсному ринку.
Приклад 9.3.13. Нехай фірма, плануючи майбутнє придбання доларів США, купила опціон "колл" за курсом 5,4 гривень за долар, і одночасно продала точно такий же опціон "пут". Якщо курс спот на момент виконання буде нижче 5,4, наприклад - 5,3 гривень, то фірмі буде невигідно виконувати опціон "колл", тоді як опціон "пут" буде виконаний (збитки складуть 10 копійок на долар). Напроти, якщо курс гривні знизиться, наприклад до 5,5 гривень за долар, опціон "колл" виконати вигідно (прибуток 10 копійок на долар), а власник опціону "пут" не буде виконувати свій контракт. У будь-якому випадку курс придбання валюти для фірми буде дорівнює 5,4 гривень за долар - результат аналогічний тому, що забезпечується відкриттям короткої ф'ючерсної позиції.
Еквівалентність звичайного ф'ючерсного контракту і синтетичного ф'ючерса дозволяє обгрунтувати твердження, що назване паритетом ф'ючерсних і опціонних цін. Якщо С - вартість опціону на придбання деякого активу за ціною X, а Р- вартість аналогічного опціону на продаж, f- ф'ючерсна ціна даного активу з постачанням, що збігається по терміну з моментом виконання опціонів, то під час відсутності арбітражних можливостей, повинна виконуватись умова: f = X + ert(C-P)
Валютні опціони. Валютний опціон — угода між покупцем опціону і продавцем валюти, що надає право покупцю опціону купити чи продати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю.
Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від утрат, зв'язаних зі зміною курсу валюти у визначеному напрямку. Ризик втрат від зміни курсу валют може бути декількох видів.
1. Потенційний ризик присудження фірмі контракту на поставку товарів.
Приклад 9.3.14 (продовження 9.2.1.). Експортер і імпортер уклали контракт, по якому експортер зобов'язувався поставити партію товарів імпортеру на умовах поновлюваного акредитиву. Після поставки частини товару експортер відмовився допоставити частину, що залишилася, пославшись на невиконання імпортером умов постачання. Імпортер порушив проти свого контрагента судовий процес, вимагаючи завершити постачання і відшкодувати збитки. Таким чином, експортер ризикує програти справу і понести збитки через прогнозоване падіння курсу валюти ціни. Прагнучи убезпечити себе від цього ризику, експортер купує опціон продавця цієї валюти й у випадку несприятливого для себе результату справи і знецінення іноземної валюти буде мати можливість продати свій виторг (реалізувати опціон) по заздалегідь обговореному курсу. Якщо ж він виграє цю справу і курс іноземної валюти не зменшиться, то експортер не реалізує опціон, втрачаючи при цьому виплачену продавцю опціонну премію, але все одно мінімізує свої збитки.
2. Хеджоване вкладення капіталу в іншій валюті по більш привабливих ставах.
Приклад 9.3.15 (продовження 9.2.1. та 9.3.14). У зв'язку з підвищенням ФРС процентної ставки по долару інвестор з Німеччини придбав долари і розмістив їх на 6-ти місячний депозит в американському банку. Одночасно з цим він купує опціон продавця цієї валюти, тому що побоюється, що за час дії депозитного договору курс долара може упасти нижче розрахованого ним значення, і він реально понесе збитки. У випадку, якщо це відбудеться, інвестор реалізує опціон і продасть долари за встановленим курсом (вище ринкового), утративши при цьому премію. Якщо курс долара не опуститься нижче критичного рівня, інвестор не реалізує опціон і втрачає тільки премію, сплачену продавцю опціону.
3.Ризик при торговій угоді.
У розглянутому прикладі 9.2.1. експортер з Німеччини міг зробити наступне: одночасно з укладанням контракту купити опціон продавця доларів за курсом 1 USD = 1.5446DM нa 1 місяць. При цьому він заплатив би премію в розмірі 3% вартості опціону:

На момент платежу за контрактом курс долара до марки склав 1USD=1.3966DM. Збитки експортера від угоди внаслідок знецінення валюти ціни контракту склали (1.5346 — 1.3966) х 10000000 = 1380000 марок. Прибуток експортера при реалізації опціону за встановленим курсом склала (1.5446 — 1.3966) х 10000000 = 1480000 марок. У такий спосіб чистий прибуток експортера з обліком сплаченої при покупці опціону премії складає 1480000 — 1380000 — 463380 = 536620 марок.
У випадку якби курс долара на момент здійснення платежу підвищився до, наприклад, 1USD=1.6346DM, то експортер не реалізуючи опціону, продав би долари за ринковим курсом і одержав би прибуток у розмірі (1.634 - 1.5346) х 10000000 = 1000000 марок, а за винятком сплаченої премії 1000000 - 463380 = 536620 марок.
Отриманий експортером у приведеному прикладі додатковий прибуток реально може мати місце тільки при сприятливій для нього динаміці курсу валюти, у якій укладено угоду, а також при покупці опціону за вигідним курсом. Якби, наприклад, на момент здійснення платежу ринковий курс долара точно відповідав би курсу в контракті, то експортер потерпів би збитки в розмірі сплаченої при покупці опціону премії.
Крім опціонів на покупку і продаж валют, застосовуються опціони на покупку цінних паперів. Опціон на покупку цінних паперів — угода, при якій покупець опціону одержує право купувати чи продавати визначені цінні папери за курсом опціону протягом визначеного часу, сплативши при цьому премію продавцю опціону.
Опціон на покупку цінних паперів використовується тоді, коли інвестор бажає застрахуватися від падіння курсу цінних паперів, у яких він інвестує свої кошти.
Приклад 9.3.16. Наприклад, емітент цінних паперів здійснює продаж акцій номіналом 10 доларів за курсом 8 доларів за акцію. Іноземний інвестор, що бажає придбати акції, розраховує на підвищення їх курсу через 6 місяців до 11 доларів. Він може просто придбати пакет акцій по 8 доларів за штуку, але при цьому він:
- виводить з обороту значну суму;
- ризикує тим, що курс акцій через 6 місяців виявиться нижче того курсу, по якому він їх придбав.
Тоді він купує опціон покупця цих акцій за курсом 9 доларів за акцію терміном на 6 місяців, сплачуючи продавцю опціону премію в розмірі 50 центів за акцію. Якщо через 6 місяців його прогноз збудеться, і ринковий курс акцій складе 11 доларів за акцію, інвестор реалізує опціон і придбає акції за курсом опціону 9 доларів. При цьому він дістає прибуток у розмірі 11 — 9 - 0.5 = 1.5 доларів на одну акцію. Якщо ж ринкова ціна акцій через півроку не зміниться чи складе 8.5 доларів ( або менше), то інвестор не реалізує право покупки акцій, тому що при цьому його прибуток буде дорівнювати нулю. При цьому інвестор все-таки страхує свій ризик, тому що втрачає тільки премію, а не всі кошти.
Особливістю опціону, як страхової угоди, є ризик продавця опціону, що виникає внаслідок переносу на нього валютного ризику експортера чи інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує понести збитки, які перевищать отриману ним премію. Тому продавець опціону завжди прагне занизити його курс і збільшити премію, що може бути неприйнятним для покупця.
Висновок до питання 9.3. Підсумовуючи усе вищесказане, проаналізуємо схему страхування валютної операції, яка розглядалась намив прикладі 9.2.1. В угоді беруть участь експортер з Німеччини, імпортер зі США, банк експортера і банк імпортера. Учасники угоди очікують падіння курсу долара стосовно марки в період між укладанням контракту і здійсненням платежу. Можливі кілька схем хеджування.
1. Хеджування ризику експортера.
а) експортер укладає зі своїм банком форвардний контракт на продаж доларів терміном на 1 місяць, розраховуючи на підвищення курсу марки щодо долара.
б) експортер купує на валютній біржі ф'ючерсні контракти на поставку доларів терміном на 1 місяць на суму товарного контракту.
2.Хеджування ризику банку експортера.
а) банк експортера, що уклав контракт зі своїм клієнтом на покупку доларів по форвард-курсу із виконанням через 1 місяць, одночасно купує на біржі ф"ючерси на поставку доларів терміном на місяць.
б) банк експортера укладає угоду "своп" з іншим банком, за умовами якої продає йому долари за марки на умовах готівкової угоди і купує долари з терміном виконання через місяць.
3. Хеджування ризику імпортера. Імпортер, якщо очікує підвищення курсу марки, знаходиться у виграшному положенні, тому що у цьому випадку для оплати контракту йому буде потрібно менше доларів. Але динаміка валютного курсу може бути й іншою. Щоб застрахувати себе від росту курсу долара щодо марки:
а) імпортер купує на валютній біржі ф'ючерсні контракти на суму угоди в марках на постачання доларів за марки з виконанням через місяць.
б) укладає зі свої'м банком форвардний контракт на покупку марок з відстрочкою виконання через місяць.
4. Хеджування ризику банку-імпортера. Банк імпортера ризикує при укладанні форвардного контракту зі своїм клієнтом. У випадку підвищення курсу долара щодо марки. З його боку можливі наступні дії:
а) одночасно з укладанням форвадной угоди на продаж марок, банк купує на валютній біржі ф"ючерси на купівлю марок на суму форвардного контракту з тією ж датою виконання, що і дата виконання форвардної угоди;
б) банк проводить операцію "своп", відповідно до якої: продає марки за долари по "спот"-курсу та одночасно купує марки на умовах термінової угоди з поставкою через місяць.
Таким чином, теоретично всі учасники угоди мають можливість застрахувати свої валютні ризики і навіть дістати додатковий прибуток у випадку сприятливої для них динаміки валютного курсу. В умовах плаваючих валютних курсів ф'ючерсні котирування валют піддаються значним і часто непередбаченим змінам, що робить задачу правильного прогнозування валютного курсу важкою для розв'язання в принципі.
Якісний прорив при вирішенні задачі прогнозування валютного курсу можна буде досягнути в результаті використання теорії систем, що самоорганізуються, і методів хаотичної динаміки. Ці порівняно молоді розділи математики уже встигли зарекомендувати себе в біології, метеорології, управлінні об'єктами в протидіючому середовищі і т.п. Непрямою ознакою високої ефективності цих методів може служити те, що багато прикладних робіт з них заборонено розголошувати. По попередніх розрахунках, прогнозування тренда ф'ючерсів шляхом використання зазначених методів вдається здійснювати з імовірністю 0.6 — 0.65, а згодом цей поріг може бути піднятий до рівня 0.7.

назад |  1 2  | вперед