Чинники підвищення використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій

Основні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень. На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впли­ває велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахуван­ня таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування вироб­ництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність еко­номічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання.
Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних
фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічно­го устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування дію­чого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:
1) збільшення віднос­ного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вар­тості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортиза­ційного (реноваційного) фонду;
2) встановлення раціональних про­порцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробни­чих потужностей підприємств.
Чи не найбільші можливості підвищення ефективності викори­стання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому ви­сокої економічної ефективності проектних рішень. Саме у про­цесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спо­рудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прий­няті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реаль­на кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною фор­мою відтворення основних фондів.
Великим і досі мало-використовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфра­структури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на під­приємствах багатьох галузей народного господарства України, три­валість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння — приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більши­ми, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою еко­номікою.
Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової оди­ниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (само­стійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загаль­ного механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарю­вання; першочергового вдосконалення потребують методи визначен­ня необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капіталь­них вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, систе­ма мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

Важелі підвищен­ня ефективності обігу цінних паперів. Основні організаційно-економічні важелі ефек­тивного формування і реалізації фінансових інве­стицій підприємств та організацій показано на рис. 8.6.
Найвагомішим організаційно-економічним важелем ефективні­шого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної рин­кової системи господарювання. При цьому дуже важливо дотри­муватися певних (визнаних у всьому світі) принципів функціону­вання такого ринку, як-от:
правова впорядкованість (достатній розвиток правової інфра­структури забезпечення діяльності фондового ринку);
прозорість (надання потенційним інвесторам необхідної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів, а також щодо фінансово-господарської діяльності їхніх емітентів);
контрольованість (формування надійного механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням і злочинності на ринку цінних паперів);
соціальна справедливість (створення однакових можливос­тей для діяльності інвесторів на ринку цінних паперів, дотриман­ня прав і свобод суб'єктів ринку);
ефективність (максимальна реалізація потенційних можли­востей фондового ринку для мобілізації та розміщення фінансо­вих інвестицій у пріоритетні галузі національної економіки).
Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи:
1) уточнення функцій системи регулювання фондового ринку, адаптованих до умов розвиненого ринкового середовища;
2) обов'язкове оприлюд­нення всієї необхідної заінтересованим особам інформації про ри­нок цінних паперів;
3) обов'язкові ліцензування і нагляд за діяль­ністю фінансових посередників та організованих систем торгівлі цінними паперами на фондовому ринку;
4) забезпечення в повній мірі прав власників окремих видів цінних паперів;
5) своєчасне внесення назрілих змін до законодавчих актів, що служать право­вою базою практичного регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.

Основні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових :інвестицій
· Формування й дальший розвиток фондового ринку, дотримання загальновизнаних принци­пів його функціонування
· Поліпшення організації державного регулю­вання фондового ринку України
· Удосконалення системи економічного обґрунту­вання емітування різних видів та обсягів цінних паперів
· Ширше залучення стратегічних інвесторів до про­цесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств
· Максимально можливе розширення посеред­ницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів
· Здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств
· Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань
· Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і використанням фінансових інвестицій
· Оптимізація обсягів купівлі пакетів різних ви­дів цінних паперів вітчизняними та зарубіжни­ми інвесторами
Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів гос­подарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.
Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбан­ня цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економіч­них заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та органі­зацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функ­ціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо ви­соким рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, ак­тивний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й за­лучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвес­торів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб'єктів госпо­дарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему сти­мулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випуще­них цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.
Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утворен­нями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реє­страційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвес­тора тощо.
Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефективного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації держав­них підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояс­нюється можливістю формування в такий спосіб реального влас­ника суб'єктів підприємницької діяльності, нагромадження знач­них фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефектив­ності виробничо-господарської діяльності приватизованих під­приємств та інших суб'єктів господарювання.
Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна можна до­сягти через: по-перше, установлення санкцій за порушення обу­мовлених термінів і форм інвестування об'єктів приватизації; по-друге, розробку і практичне використання економічного механіз­му деприватизації (націоналізації) пакетів акцій неефективно при­ватизованих суб'єктів господарювання.
Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно зай­маються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансо­вих інвестицій. Досягнення такої важливої мети можливе з допо­могою розширення мережі спеціальних навчальних закладів відпо­відних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підго­товки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спе­ціальностями та спеціалізаціями.
Важливим організаційно-економічним важелем ефективнішого залучення фінансових інвестицій в економіку України треба вва­жати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних па­перів вітчизняними й зарубіжними інвесторами. Розроблені нау­ковцями методичні основи оптимізації інвестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягають у тім, що потенційні інвестори:
1) розглядають кожну інвестицію як мож­ливий розподіл очікуваних прибутків за період володіння цінними паперами;
2) намагаються максимально збільшити очікуваний дохід протягом одного інвестиційного циклу;
3) оцінюють можливий ризик за інвестиційним портфелем, ураховуючи мінливість очіку­ваних доходів;
4) приймають остаточне рішення щодо видів та обсягу купівлі цінних паперів на засаді максимізації очікуваних доходів і мінімізації можливого ризику.
Лише комплексне використання названих організаційно-еконо­мічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування та реалізації фінансових інвестицій усіх суб'єктів підприємницької (виробничо-господарської) діяльності в Україні.
Тому всі учасники ринку цінних паперів мають одночасно й комплексно вживати конкретні заходи організаційного та економі­чного характеру.