Вибірка у соціологічному дослідженні.

Значення методу вибірки у соціологічній практиці.
Нерідко у публікаціях про значення методу вибірки наводять приклад прогнозування результатів президентських виборів 1936 р. у СІЛА. Тоді кандидатами на виборах були Ф. Рузвельт і А. Ландон. Редакція одного вельми поважного журналу вирішила провести опитування виборців за телефонними довідниками. По всій країні розіслали понад 10 мільйонів листівок з проханням назвати прізвище майбутнього президента. На їх розповсюдження, збирання та обробку були витрачені величезні кошти. Згодом журнал поінформував, що на майбутніх виборах президентом СІЛА з великою перевагою буде обрано А. Ландона. Як відомо, результати були протилежними.
Паралельне опитування здійснили соціологи Дж. Гел-лап та Е. Роупер, спираючись на вибірку, яка нараховувала лише 4 тисячі респондентів, їх прогноз майже повністю збігся з результатами виборів. Відтоді вибірка отримала визнання одного з провідних методів соціологічного дослідження.
Метод вибірки - науково обґрунтований підхід, що дає змогу робити висновки про об'єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише його окремих ознак.
Повноцінне осягнення методу вибірки неможливе без використання декількох спеціальних понять.
Генеральна сукупність — об'єкт соціологічного дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак.
Якщо, наприклад, об'єктом дослідження є місто, то його мешканців можна розглядати як генеральну сукупність.
Вибіркова сукупність — частина об'єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.
Наприклад, при вивченні екологічних проблем окремого міста саме воно буде розглядатись як генеральна сукупність, а відібрані для цього окремі райони — як вибіркова сукупність.
Одиниця відбору—елемент генеральної сукупності, що підлягає аналізу.
У прикладі з екологічною проблемою міста це: окремі райони міста, а також конкретні ознаки досліджуваного об'єкта — загазованість, запилення, забруднення, радіація та ін., що будуть розглядатись як вихідні одиниці аналізу.
Одиниця спостереження — ознаки об'єкта, що підлягають аналізу.
Наприклад, шум, запилення тощо.
Репрезентативність — принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об'єкта параметрам (критеріям) генеральної сукупності.
Одним із важливих гарантів репрезентації є кваліфікаційний рівень фахівців. Так, за результатами опитувань всього 1800 осіб вчені Німеччини напередодні виборів до бундестагу прогнозують наслідки виборів з точністю до 1%. Основою формування репрезентативної вибірки є математико-статистичний апарат, принципи якого детально розроблені і представлені в спеціальній літературі.
Сфера використання вибіркових досліджень практично не має обмежень. Передусім це стосується так званих «великих» об'єктів, пов'язаних з вирішенням проблем на глобальному (соцієтальному), інституціональному (сім'я, група, колектив, галузь, сфера діяльності тощо) рівнях. Якщо об'єкти незначні за своїм масштабом — від десятків до сотень одиниць — можливі також різноманітні суцільні опитування.
Залежно від критерію систематизації розрізняють вибір-
ки прості і складні, суцільні та ймовірні, одно- та багатоступеневі, формальні та змістові, універсальні та цільові тощо. Наприклад, до простих схем формування вибіркової сукупності відносять: а) простий випадковий відбір; б) систематичний (механічний) відбір; в) серійну вибірку; г) гніздову вибірку. До складних належать: а) багатоступеневі; б) комбіновані; в) стратифіковані; г) квотні вибірки.