Фактологічні і теоретичні засади соціального пізнання

Поняття «соціальний факт» інколи тлумачиться як науково зафіксований факт соціальної реальності, що є відправним моментом соціологічного, економічного та інших типів соціального аналізу. Подібні визначення недостатньо відображають зміст проблеми, оскільки автоматично постає слушне питання: як бути з безліччю фактів, які насправді існують, але не зафіксовані наукою? Зрозуміло, що це значно обмежує можливості системи пізнання.
Дещо наближає до розуміння соціального факту визначення російського соціолога В. Ядова, який називає два його аспекти: онтологічне соціальний факт — будь-який стан дійсності, або подія, що відбулася; логіко-гносеологічний факт — знання, набуті шляхом опису окремих фрагментів реальної дійсності у визначеному просторово-часовому інтервалі, У цьому визначенні, на наш погляд, поняття «соціальний факт» необґрунтовано обмежено у першому випадку лише станом дійсності, а в другому — знанням. Тому доцільно було б в онтологічному сенсі визначити соціальний факт як процес просторово-часової фіксації явищ соціальної дійсності, відображений в окремих, особливих, загальних та всеосяжних формах. У такому разі це поняття спроможне охопити будь-які процеси, відносини, структури, речі.
Щодо логіко-гносеологічного розуміння поняття «соціальний факт», то поряд із фактологічними ознаками діяльності суб'єктів соціуму є також мотиви, навички, стиль мислення, пам'ять, диспозиції, рівень свідомості тощо. Отже, цей аспект наближає нас до розуміння змісту соціальних фактів. Механізм набуття фактом того чи іншого змісту відображає система категорій наукового аналізу. Таким чином, в гносеологічному аспекті соціальний факт можна визначити як усе розмаїття та багатство понять, образів, відчуттів переживань про явища соціальної дійсності у певному просторово-часовому континуумі (неперервному утворенні). Згідно з цим визначенням, форма та зміст соціальних фактів детерміновані рівнем розвитку цивілізації. Показником і критерієм рівня її розвитку є пізнавальна парадигма.
У розумінні природи факту (у тому числі й соціального) потрібно розрізняти дві провідні тенденції: фактуалізм і теоретизм. Прихильники фактуалізму небезпідставно підкреслюють незалежність і автономність фактів щодо теорії (наприклад, нео та постпозитивізм). Прихильники теоретизму, навпаки, стверджують, що факти цілком залежать від теорії і при зміні парадигм відбувається зміна всього фактуального базису науки. Діалектичний підхід потребує враховувати залежність факту від теорії (яка формує його концептуальну основу), але при цьому не можна забувати про відносність такої залежності, бо факт детермінований також і об'єктивною реальністю.
Подвійна сутність соціального факту нагадує про обов'язковість вимог аналізу кожної із складових протиріччя, які й становлять ознаки факту. У соціологічному дослідженні ця умова виявляється через необхідність одночасно розрізняти формальні та змістові, кількісні та якісні, актуальні та потенційні, випадкові чи закономірні, позитивні чи негативні аспекти та ознаки досліджуваного факту.
Відомо багато прикладів впливу світоглядних концепцій на розуміння тих чи інших фактів. Скажімо, перекручування історії негативно позначилося на уявленнях про соціальну структуру, процеси господарювання та суб'єктивні відносини у різних сферах життєдіяльності суспільства.
У будь-якому соціальному факті наявна сукупність ознак як прийнятного, позитивного, так і неприйнятного, негативного. Практично будь-який факт має ознаки явищ, спрямованих у майбутнє, перспективних за своєю суттю, але є в ньому і безперспективні елементи. Одним з основних завдань наукового дослідження повинно бути уявлення про соціальні факти, як про дещо цілісне, істинне з усіма його «за» і «проти». У такому разі можливе переведення соціального факту з побутового у розряд наукових соціальних фактів.
Отже:
— соціальний факт — це явище дійсності, яке має сутні-сний смисл і значення;
— сам по собі соціальний факт — це ще далеко не науковий факт;
— будь-який факт має подвійну природу, тобто явищний та сутнісний, формальний та змістовий аспекти аналізу;
— перехід факту з розряду соціального до наукового здійснюється за допомогою соціологічних наукових методів (опитування, спостереження тощо) у руслі тієї чи іншої методологічної парадигми;
— подвійна сутність соціального факту потребує при його аналізі вмілого використання діалектичного методу пізнання.