4.1 Основні етапи складання звітності
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку встановлює вимоги щодо структури та подання фінансових звітів, включаючи консолідовані фінансові звіти. Звіти мають за мету забезпечити загальні інформаційні потреби широкого кола користувачів, які покладаються на них як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, ґрунтуються на оцінці здатності підприємства генерувати грошові кошти, часу, необхідного для цього та ймовірності надходження грошових коштів. Але якщо фінансова звітність не буде достовірною, зрозумілою, доречною, то висновки та прийняті рішення будуть неефективні.
Достовірною фінансова звітність може бути тільки при умові, що звіти складено на основі інформації бухгалтерського обліку та перевірені згідно системи внутрішнього контролю обліку.
Послідовність складання фінансової (бухгалтерської) звітності є багатоетапним процесом, який включає:
? інвентаризація майна і фінансових зобов’язань;
? звірка підсумків аналітичного і синтетичного обліку;
? виправлення в бухгалтерському обліку, помилок, виявлених в ході підготовки звіту;
? закриття рахунків з обліку доходів і витрат.
Інвентаризація майна і фінансових зобов’язань.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємство повинно проводити інвентаризації активів і зобов’язань, для підтвердження залишків по рахункам. Інвентаризація проводиться на основі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (Міністерство фінансів України 11.08.94 р. № 69).
Практикою встановлено, що на тих підприємствах, де інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та розрахунків не проводиться або порушені терміни її проведення, частіше відбуваються помилки з розрахунку фінансового результату. Документи, які підтверджують проведення інвентаризації – це описи, підписані комісією та затверджені керівником підприємства.
Результатом співставлення даних обліку є оформлення загальної таблиці.
Таблиця 4.1 – Співставлення за І квартал
|
Рахунок
|
Відомості
|
Головна книга
|
Баланс
|
Примітки
|
|
Сн
|
об. Дт
|
об. Дт
|
Ск
|
На початок
|
На кінець
|
|
10
13
.
.
|
1249,0
574,54
|
1200,0
320,0
|
402,0
62,0
|
153,0
316,54
|
1249,0
574,54
|
1200,0
320,0
|
1249,0
600,0
|
-
+ 25,46
|
На основі такої таблиці можливо скласти попередній баланс. Статті балансу підприємства мають відповідати залишкам по головній книзі (або шаховій таблиці) на кінець звітного періоду.
Суми статей балансу по рахункам коштів в банках і позик, одержаних від банків, мають відповідати випискам банків.
Такі таблиці є прикладом наявності на підприємстві процедур внутрішнього контролю, які свідчать про достовірність аналітичного та синтетичного обліку. Основою до складання такої таблиці є облікові регістри. Облікові регістри поділяють на синтетичні та хронологічні.
При систематичній реєстрації однорідних господарських операцій групують на одних і тих же рахунках поточного обліку, наприклад в журналі Головна книга. Хронологічна реєстрація включає групування записів в залежності від дати проведення операції і на практиці представлена у вигляді журналів реєстрації.
Облікові регістри відрізняються за формою, змістом, зовнішньому виду, порядку та послідовності реєстрації господарських операцій в них. Сукупність облікових регістрів залежить від форми бухгалтерського обліку. Згідно п. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підприємство самостійно вибирає форму бухгалтерського обліку, порядок і спосіб реєстрації та об’єднання інформації в них. Міністерство фінансів України розробило й затвердило Методичні рекомендації по використанню регістрів бухгалтерського обліку (Наказ Мінфіну від 29.12.2000 р.) Згідно Методичних рекомендацій підприємство, яке вибрало форму бухгалтерського обліку, повинно вести журнали-ордери та Головну книгу. Головну книгу використовують для групування інформації з журналів-ордерів, взаємнозіставлення записів та складання фінансової звітності. Головна книга складається з окремих листів, кількість яких не регламентується та не завіряється печаткою, її не регіструють в податкових органах. На кожний синтетичний рахунок в кінці відводять окрему сторінку.
Зведення Головної книги складається з таких етапів: поставлення сальдо по окремим рахункам на початок року; реєстрація підсумкових даних за місяць із облікових регістрів; підведення підсумків та розрахунок сальдо по рахункам на початок майбутнього звітного періоду.
Сальдо на початок звітного періоду (на початок року) переносять з фінансової звітності попереднього періоду. Крім того, сальдо повинно співпадати з даними Головної книги за попередній період. В такій ситуації наявність таблиці 3.9 просто необхідно. На знову створеному підприємстві сальдо по рахункам буде відсутнє. Контрольним моментом перевірки записів в Головній книзі є обов’язкове рівняння сум дебетових та кредитових оборотів, а також сальдо по дебету та кредиту всіх рахунків.
В процесі зіставлення бухгалтерської інформації можуть бути виявлені помилки. Якщо помилки виявлені після розрахунку підсумків або були допущені в минулих звітних періодах, складається бухгалтерська довідка, дані якої заносять у відповідні регістри. Виправлення помилок в бухгалтерському обліку розглянуто в розділі 3.
Закриття рахунків доходів і витрат.
До рахунків доходів і витрат згідно Плану рахунків належать рахунки 9 (8) та 7 класів, вони не є балансовими. Витрати та доходи показують на основі принципу бухгалтерського обліку – нарахування та відповідальності доходів та витрат. Для розрахунку фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, необхідними для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати показують в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження грошових коштів. Згортання доходів та витрат не дозволяється, крім випадків, передбаченими відповідними стандартами П(С)БО № 20 «Консолідована звітність».
Крім того, при відображенні витрат і доходів необхідно їх перевірити з таких умов:
? оцінка доходів та витрат повинна бути достовірно визначена;
? витрата приводить до вибуття активів або збільшення зобов’язань і як слідство, збільшенню власного капіталу;
? якщо акти забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати.
Таблиця 4.2 – Закриття розрахунків з обліку доходів і витрат
|
Витрати
Кредит розрахунку
|
Фінансові результати
|
дохід
Дебіт розрахунку
|
|
90
92
93
94
|
791. Результат основної (операційної) діяльності
|
70
74
|
|
95
96
|
792. Результат фінансових операцій
|
72
73
|
|
97
|
793. Результат іншої звичайної діяльності
|
74
|
|
99
|
794. Результат надзвичайних подій
|
75
|
Всі рахунки (8), 9, 7 класу відкривають на початок періоду та закривають в кінці періоду. Далі наступає період заповнення Балансу, звіту про фінансові результати та інше.
Співставлення різних форм фінансової звітності дозволяє доказати достовірність заповнення форм звітності.
Перед закінченням заповнення фінансової звітності необхідно зіставити фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку та фінансовий результат за даними податкового обліку. Згідно законодавства податок на прибуток перераховують до бюджету за розрахунком на базі податкового прибутку, але облік руху грошових коштів, активів та зобов’язань ведуть на основі бухгалтерського обліку.
Таке протиріччя приводе до незбалансованості фінансової звітності, і перед тим, як заповнити фінансову звітність необхідно вирішити це протиріччя. Методика розрахунку відхилень між бухгалтерським та податковим прибутком викладено у П(с)БО 17 «Податок на прибуток», який дозволяє сформувати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.
П(с)БО 17 «Податок на прибуток» використовують підприємства всіх форм власності з 2001 року, крім: бюджетних установ, підприємств, що находяться на спрощеній системі оподаткування та підприємства, які відносяться до малих підприємств. Згідно П(с)БО 17 «Податок на прибуток» підприємства може самостійно розраховувати відхилення, або щоквартально, або один раз на рік.
Різниця, яка виникає між податком на прибуток за бухгалтерським та податковим розрахунком є відстроченим податком. Відстрочений податок може бути відстроченим податковим активом, або відстроченим податковим забов’язаням. Відстрочений податковий актив – це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у наслідок: тимчасовою різниці, що підлягає вирахуванню; перенесення податкового збитку, не включеного окремо до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді; перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді не можливо. Такі суми показують в балансі на рахунку 17 відстрочені податкові активи. В бухгалтерському обліку на такій різниці роблять запис:
|
Дебет
|
Кредит
|
|
17 «Відстрочений податковий актив»
|
641 «Розрахунки по податку»
|
|
981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»
|
Відстрочене податкове зобов’язання – це сума податку на прибуток, якій сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. В бухгалтерському обліку схема запису така.
641 «Розрахунки по податку» - Кт54 «Відстрочений податкові зобов’язання», 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»
Різниці, які виникають при зіставленні показників податкового прибутку та облікового прибутку класифікуються на постійні та тимчасові. Постійні – це такі різниці, які виникають у зв’язку з тим, що правила податкового та бухгалтерського обліку є різними.
Наприклад. Підприємство придбало кімнатні рослини.
В бухгалтерському обліку такі витрати, не пов’язані з основною діяльністю, будуть проведені записом Дт 94 «Інші операційні витрати» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». В податковому обліку такі витрати не відносяться до валових витрат. Постійні різниці не показують по рахунках 17 або 54.
Тимчасові різниці пов’язані з впливом терміну розрахунку доходів або витрат в податковому та бухгалтерському обліку.
Наприклад, розрахунок амортизації, передплата, нестачі та інші.
Рекомендації щодо перевірки порівнянності показників форм квартальної звітності підприємств (Мінфін України від 16.03.200 р.№ 18-444 зі змінами). Останній етап – це підписання звітів керівником та головним бухгалтером.
|
