Никольский Александр - Юмор \"Сценки из нашей жизни\" - Скачать бесплатно

Александр Никольский СЦЕНКИ ИЗ НАШЕЙ ЖИЗНИ ПИРІЖКИ трагікомедія для баби Насті з пиріжками і прологом в 4-х діях Пролог Світає. Сонні ворони, піднявшись з похилившогося хреста дзвіниці в пошуках , чим би підживитись, облітають місцевий базарчик. Баба Настя, розпроставши спину, знайшла очима блідо – зелений, кольору долара, купол церкви, перехрестилась: — Слава тобі Господі, нарешті добралась! Да і кажись перша...З трьох ночі пиріжки пекла – ще гарячі! Та як би не ця клята скрута... Другий рік дах тече, а куди не кинься – давай бабка гроші на шифер! Гроші...Де ж я їх візьму? Тої пенсії ...а щоб їх там усіх з їхньою пенсією!.. Ось і мусиш на старості літ торгашкою стати. А бумаги оті! Ой, Господи, чи взяла хоч? (дістає з кармана старенького пальта велике портмоне) Є, ось вони, проклятущі! Місяць за ними ходила. Патент, всякі дозволи, купа довідок і довідки на ці довідки. Нарешті усі зібрала! ... З Богом, почну! Баба Настя. вдягла білий фартух з двома карманами, один для портмоне, а другий для грошей і ще раз перехрестилась: - Допоможі, Господі!.. Пиріжки, гарячі пиріжки! Кому пиріжки! Голос баби Насті, спочатку тихий, окріп і рознісся холодним березневим ранком над базарною площею, що швидко прокидалась... Дія 1. \"СС\" Баба Настя. Пиріжки, гарячі пиріжки! Кому пирі... (Баба Настя так і заклякла на півслові: перед нею стояв чоловік в довгому шкіряному пальті, картузі, на лівім рукаві біла пов’язка з написом чорними літерами “СС”. ) Баба Настя. Хай бог милує... німці в городі! Сан.Станц. Тю, бабка, які німці? Це ж наші: \"СС\"- Сан. Станція! Аусвайс бітте! Баба Настя. Шо? Сан.Станц. Дозвіл від СС ... тьху, від санстанції є? Баба Настя. (лізе в портмоне) Ось він! Сан.Станц. (уважно дивиться) В порядку... А санітарна книжка є? Баба Настя. Аякже – ось! Сан.Станц. (дивиться) А фотографія?... (розчаровано) І фотографія є...( віддає, потім ляснув себе по животі) А де аналіз цих пиріжків? Баба Настя. Який аналіз? Сан.Станц. На нітрати розуміється! Фернштеен? Баба Настя. А хіба він потрібен? Сан.Станц. А ви як гадали? Значить аналізів немає? Тоді штраф! Баба Настя. Послухайте, який штраф? Ви мені скажіть де ті аналізи роблять, я швиденько збігаю та і зроблю отой аналіз. Сан.Станц. Це в нашій лабораторії ... на другому кінці міста... з двох до трьох... по понеділках. Баба Настя. Та як же ж по понеділках? Сьогодні ж субота! Пропадуть же ж пиріжки... А пиріжки ж добрі, свіжі, тільки з печі! Гарні ж пиріжки! Сан.Станц. А ви впевнені? Баба Настя. Ну тільки ж з печі! Ось візьміть, попробуйте! Сан.Станц. (жує) О! У цьому я бачу нітратів немає... Баба Настя. Ось бачите, я ж казала! Сан.Станц. А в тих? Баба Настя. Та й ті ж такі самісінькі! Сан.Станц. А ви впевнені ? Аналіз покаже! Баба Настя. Та беріть, беріть іще...(дає пиріжок) Сан.Станц. Ну, десятка півтора для аналізу, думаю, вистачить...(дістає пакет) ну – сипте! Турбота про здоров’я людей — наш святий обов’язок! (кусає пиріжок) До побачення! Я пішов аналізи робить, якщо не вийдуть – я вас ще знайду! (пішов) Баба Настя. Ого, нагріб пиріжків! Щоб ти вдавився, “СС” проклятий ! Дія 2. “Мікроба” Баба Настя. Пиріжки, гарячі пиріжки! Податкова. (до баби Насті підійшла з верху до низу закутана в плащ жіночка) Ей, бабунько! Баба Настя. Вам пиріжків? Податкова. Яких к бісу пиріжків? (чхає) Податкова! (показує посвідчення, сякається) Патент є? Баба Настя. А як же, ось він! (показує) Податкова. А код? Баба Настя. Ось. Податкова. А довідка про… Баба Настя. Є! Податкова. А довідка… Баба Настя. Ось! Податкова. А що у вас… Баба Настя. І ця є ! Податкова. А щоб ви… Баба Настя. І ще п’ятнадцять штук усяких! Податкова. (кашляє) Забирайте всі! (віддає бумаги) Ну усьо є! Баба Настя. Аякже, можна йти? Податкова. Ні, постійте! (подумав) Пиріжки де печете? Баба Настя. В печі. Податкова. А топите чим? Баба Настя. Дровами. Податкова. А податок на дим заплатили? Баба Настя. На дим? Податкова. Учора ввечері ввели, хіба не чули? Тоді з вас 10 гривень! Баба Настя. Господи, за віщо ж ? Податкова. (чхає) За забруднення окружающей среди (кашляє). Баба Настя. Та я ж у середу і не топила! Податкова. Бабунька, сказано ж \"окружающей\" - значить і в вівторок, і в четвер, і в п’ятницю, в суботу і в неділю теж. А в середу - податок аж 20 гривень. Так що, бабунька, (чхає) з вас тільки (сякається) 10 гривень (кашляє). Баба Настя. Будьте здоровенькі! Податкова. Бачите, яка в мене вредна праця - цілісінький день учора під дощем. Та за таке треба молоко да-ва-ть і за шкідливість до-пла-чу-ва-ть! Баба Настя. (зметикувавши) А пиріжками можна? Податкова. Краще грошима. Баба Настя. Так я ж ще ні копієчки не вторгувала! Податкова. З чим пиріжки? Баба Настя. З повидлом, яблучним. Податкова. Краще б з мнясом. Ну, все-рівно, сипте! Ох, покарає мене Господь за мою доброту! (чхає )…(когось узрів) Єй, бабунька з цигарками…ви, ви…ану, стійте! (швидко іде геть) Баба Настя. Щоб ти провалилась, мікроба погана. Тьху на тебе, зачхала всі пиріжки! Дія 3. “ Багор “ По базару йде товстий, ледве влізлий в форму пожежника прапорщик Голопузенко і його не менш габаритна доця. Голопузенко розмовляє суржиком. Доця: Тату, дай гривню! Голопузенко. Доцю, відстань! Доця. Тату, ну дай гривню! Голопузенко. Доцю, відчепись! Доця. Тату, я хочу пиріжка купити! Голопузенко. Доцю, навіщо тобі гривня, єслі тато пожарник. (Побачивши бабу Настю) Стань он там і учись. Баба Настя. Пиріжки, кому пиріжки, гарячі пиріжки! Голопузенко. Громадянко, громадяночко! Баба Настя. Вам пиріжків? Голопузенко. Інспектор пожежної охорони - Голопузенко! Почему нарушаєм? Баба Настя. Що нарушаєм? Голопузенко. Що - що… січас знайдем що! (дістає записник) Так… Корзинка дерев’яна? Баба Настя. Ну звісно, з лози . Голопузенко. Вогнезахисним составом пропитували? Баба Настя. Н-ні, а навіщо? Голопузенко. Харашо (пише). Что у вас там в тарі? Баба Настя. Пиріжки з повидлом. Голопузенко. Жарили на олії? Баба Настя. На олії, а на чім же ще? Голопузенко. Очень харашо! (пише). Баба Настя. А що \"харашо\" ? Голопузенко. А то харашо, що з вас штраф 50 гривен. Баба Настя. Матінко моя, за віщо? Голопузенко. Параграф 245, часть 2 \"хранєніє горючосмазочних матеріалов в деревянной таре нє пропітанной огнєзахисним составом\". Баба Настя. Так що ж це, та як же так…у мене й гривні немає! Голопузенко. Ну, тогда 10 гривен і предпісаніє! Баба Настя. А може вам пиріжків? Ох і добрі ж! Голопузенко. Бартером? Ну , можна й бартером. (дістає величезну авоську) Сипте! Ще сипте… ще, ох і пахнуть… почом они в вас? Баба Настя. По 50 копієчок. Голопузенко. Скоко-скоко? Да єто ж грабьож срєді бєлого дня! І тєх тоже подкіньтє. Ну, всьо, всьо, хватит…Да, чуть нє забил, вот вам предпісаніє (відриває листок). При торговлі пирожками при сєбє ви должни іметь: ведро с пєском, вогнегасник і багор. Щасліво оставаться! (іде) Доця, ти де, давай швиденько! Баба Настя. (вслід) Стійте, а багор навіщо?! Дія 4 . \" Фаза \" Баба Настя. (з відром, багром і вогнегасником за плечима) Пиріжки, гарячі пиріжки… Сил моїх немає! (знімає все, дивиться в корзину) От так наторгувала – лишився один пиріжок і той холодний. Пиріжок, кому холодний пиріжок? З’является молодик в спортивному костюмі, у темних окулярах і бейсболці з написом “Воss”, в руці у нього барсетка. Розмовляє “па-масковськи” Фаза. Эй, бабулька! Я гляжу, ты тут новенькая, тебе, наверное, \"крыша\" нужна? Баба Настя. А ти звідки знаєш? Треба, ще й як треба, другий рік тече, а шифера немає. Фаза. Постой, не гони базар! Какой такой “Шифер”? Баба Настя. Та звичайний, метр 70 на метр 10, хай йому грець! Фаза. Серьёзный братан! Но что-то я такого не знаю, наверное, заезжий какой-то. Баба Настя. А ти хто будеш, случаєм не плотник? Фаза. Та ты что, бабка, я же \"Фаза\" – местный авторитет, меня каждая собака за вон той водокачкой знает. Так что, бабулька, гони сотню бабок! Баба Настя. А навіщо мені бабок ганять? Фаза. Ты, бабка, я гляжу, ноль на фазу! Не будет бабок, так мои качки тебе быстро крышу проломят! Баба Настя. Хай бог милує! Які качки? Фаза. Ну, ноль на фазу! Братаны мои, каждый семь на восемь! Баба Настя.. У вас і брати є? Фаза. В гробу я видел таких братьев! Баба Настя. Невже всі померли? Фаза. Ну, ноль на фазу, ноль на фазу! Ты, бабка, я гляжу, совсем в тему не въезжаеш! Баба Настя. Та на чому я в’їду, у мене лісапети і тії немає. Фаза. Счас у меня самого крыша поедет! Аж проголодался. У тебя там что? Баба Настя. Пиріжок з повидлом. Візьми, милий, всерівно його ніхто не купить. Фаза. (бере) Сколько с меня? (дістає пачку доларів) Баба Настя. Та бери так, останній, та ще й холодний. Фаза. Э-э, нет ! Он же труда стоит. А раз труда - значит баксов. Где-то у меня тут доллар завалялся. Баба Настя. Та в мене і здачі немає. Фаза. Ну, извини, меньше денег просто не бывает. А пахнет - то как! Да что там доллар, бери 10! Эх, пошол ноль на фазу - бери сто! (дає сто доларів) Баба Настя. Ой, що ви! Це ж , мабуть, крадені, або фальшиві? Фаза. Обижаешь, бабулька! Честно заработанные! Вчера в карты у пацанов выиграл. Бери, бери, я сегодня ещё выиграю!.. Ну, ладно, бабулька, мне ещё на стрелку с чувихой, пойду её пирожком за сто баксов угощу! (іде) Баба Настя. Ну треба ж, хоч одна порядна людина знайшлась! Тепер вже точно на шифер вистачить ! КРОКОДИЛЬЧИКИ Сьоме березня. Базар гуде, мов вулик. Продавщиця біля палатки, тримаючи в руках зеленого надувного крокодила, жваво закликає покупців. „Крокодильчики, бегемотики ! Кому крокодильчика, налітай, гражданє!... Мужчина в валянках, не проходьте мимо!... Ей, мальчик, пацан, Кличко в кепці, купи крокоди... куда пошла?! Щоб ти подавився своєю жвачкою, дистрофік!... Люди, гражданє, кращі подарунки!! Мужчина в очках! Ага, ви, ви! Зразу ж видно – інтелігентний чоловік шукає інтелігентний подарок дружині! Підходьте ближче, я не кусаюсь...Хто? Він? Та шо це ви кажете, то ціни сьогодні з цепу зірвались і всіх тут перекусають, а мій зайчик зубастий, добрий, як ягнятко і майже даром! Мущина, не сумлівайтесь, крокодильчик – шо нада, найкращий подарок жінці!... Мущина, та я не іздіваюсь...да, а тещі – бегемотика! Мєжду прочим, за дві звірушки – скидка! Мущина, мущина, верніться! Інструкція безплатно, задарма!... На халяву!... Хух...Волшебні слова! Шо ви, мужчина, зразу тікаєте?... А як же ж без інструкції? Це ви можете резинову женщину без інструкції купить – там і так видно, шо з нею робить. А мої крокодильчики товар делікатний, підхода требують. Шо ви своїй половині дарили в прошлому годі? Цвіти? Оригінально. І через кілька днів вона їх викинула на смітник? На другий день? ... А в позапрошлому годі? Духи \"Смерть тарганам\"? Ні?... „Весняний букет”?... Не бачу різниці... Що, і жінка не помітила? Мущина, во-первих, я, як спеціаліст, скажу – жінки люблять те, чого немає ні в кого! А по-других, те, чим можуть похвастатись! Беріть крокодильчика – не прогадаєте... Ну, який намьок, який тонкий смисл?... Мущина, тільки для вас інструктірую! Берете крокодильчика, перев’язуєте його червоною стрічкою – бантиком. У лівій руці за спиною крокодильчик, у правій – тортик. Звоните в двері. Шо, нема дзвінка? Тоді гримаєте ногами об двері. Одкриває ваша жіночка в розовому халатику: ”А, це ти, дорогой?” Ви їй даєте тортик: „ Кохана, поздравляю!” А далі граціозно і непринуждьонно, із словами: \"А щас, дорогая, прімі от мєня подарок, що помніть ти будеш щодня!\" вручаєте їй крокодильчика... Мущина, який торт об вашу морду?! Вас як зовуть? Василь Петрович? Я вам ось тут на бірочці напишу... Вручаєте крокодильчика і кажете: \"Цього красавчика зовуть Вася!\" Мущина, не нервнічайте так... В раю жить бажаєте? Щитайте, що купляєте туди білет... Після таких слів ніяка жінка не устоїть на ногах. Главно її вчасно підхватить та донести до кухні, де вона тут же наллє собі валер’янки, а вам сто грамів „Столичної” . Якщо, глядя на вас, вона буде заливаться істеричним сміхом – не обращайте вніманія, через місяць це пройде, ну, максимум через два... ну може года. Тепер крокодильчик ваш – талісман сімейного щастя! Що б ви не зробили, вам усе зійде з рук. Усі подруги вашої дружини у страшній зависті згризуть свій не менше страшний манікюр, коли вона в п’ятий раз за день, витираючи пил з вашого подарку, небрежно скаже: „А мій крокодильчик сьогодні на рибалці, хоч учора прийшов з роботи, як крокодил Гена після дня народження!” і так ніжно цьомкне крокодильчика в резиновой носик… Шо ви не понімаєте? При чом тут крокодильчик? Мущина, пробачте, хоч ви і в очках, та в женській психології вище спідниці нічого не бачите! Якщо ви крокодил Вася, то будь-яка Баба-Яга буде чуствовать рядом з вами Оленою Прекрасною! Усікли? Берете? Харашо...Слоника для тещі? Немає. Візьміть бегемотика. Я вам самого жирного виберу. Що написать? „Я – Васька-паразит” – отлічно! Приходьте на перше квітня – у мене ось отакенні жаби будуть!.. А що женщині треба? Бути хоч би трішечки красивішою за когось, трішечки молодшою, трішечки ізящнєє. Та за таке щастя, ми – женщини, все життя вас любить будем, крокодильчики ви наші! СЕКОНДХЕНД (Якось раз, на телебаченні) Телеведуча: Шановні телеглядачі, а зараз у нашому ток-шоу “Хочу сказати” виступить мешканець села Великі Грязюки Петро Шерстюк! Перед телекамерою появляється чоловік з кучматим рудим волоссям, в білій майці з написом \"Kiss me baby\", який весь час повертається до кума Миколи, який сидить ліворуч у залі з дуже поторсаним видом, весь час хапаючись за живіт. -Добрий день, шановні!… Це я , замість кума в телевізорі стою. Він повинен був виступати, та каже : \" Плохо почуваю, серцебієніє, да ще сплету , пак його зна що опісля вчорашнього пива\". Адже сам паразит учора пристав:\" Петре, смикнемо столичного пива?\" І все гарно пішло, поки якийсь гаспид (киває на кума), і кум, ще й досі стверджує, що це я, не купив дві пляшки \"Ярослава Мудрого\", а зараз мій \"мудрий\" кум…ну що ти там махаєш? Іди краще сюди. А я замість тебе там постою і руками помахаю!.. Що це? (показує квадрат) Па?.. Папа?.. Папір?. .А..- папір! Навіщо тобі, куме, папір - там же рулончик висить, якщо його не стьобнули?!... А це що?..Ка?…Кака? Хто кака? Я кака?! Кар…Карман?.. Мій? Оцей?..І що там?…(дістає із кармана штанів лист). Громадяни, та ж наш лист , що ми з кумом два тижні писали ! А ти казав, що це я його загубив?!… Плями якісь....Ох і ядовита в тебе, куме, горілка - начисто літери з’їда! (Відкашлюється) Г-м-м… к-х-хх... Ця телекамера працює? А ця?…Хвилиночку…(дістає дзеркало, дивиться) Мамо рідна! Таку пику і в камеру! (пригладжує волосся долонею) Тепер можна. Дивись, щоб у самій Англії побачили! (читає) \"Відкритий лист господам англійцям від Петра Шерстюка та його кума Миколи Поросятко, за дорученням мешканців села Великі Грязюки. Шановні господа англійці і прочії німці! Пишуть вам колишні задрипані колгоспники, а нині пани акціонери ксп \"Радісна праця\" . В перших рядках нашого листа ми раді вам повідомити, що ми все ще живі, чого і вам бажаємо. Правда, здоров’я наше трохи підірвано радісною працею та дуже поганою буряківкою бабки Курделихи, якою ми постійно лікувалися від нежиті, грипу, радикуліту і поганого настрою голови колгоспу. Але не турбуйтеся, з цим покінчено. Зараз майже у кожного є свій самогонний апарат і горілка на будь-який смак\"…(нюхає лист) До речі, куме, ну хоч тут зізнайся, ну що ти в свою додаєш, ну справжня амброзія!.. Пробачте, відхилився… \" …Живемо ми дуже добре, усьо у нас є: і кабанчики, і корівки, і картопелька, якщо її жук не з’їсть, і всяка городина, що в сусідньому колгоспі росте. Та і вам спасибі, шо ви нас не забуваєте і шлете секендхенд і всяку всячину, що вам і даром не нать. Одіті ми січас по останній моді, як у Парижі, аж корови лякаються. Правда, штанці ваші, шорти – трохи короткуваті, та і з черевиками проблеми. Річ в тім, що у нашім селі Великі Грязюки грязюка стоїть така, шо даже на Петрівку, на асфальті перед конторою втопили останній трактор. Тому ми, великогрязюкинці, і особисто я з кумом, просимо вас, господа англійці, вислати нам у село 300 пар кирзових чобіт, а також невеликий човен, щоб плавати на фермі поміж сараями. А ще скажіть спасибі вашим жінкам, що ніколи ваші кармани не провіряють. То цент знайдеш,то п’ять, а мені поталанило, цілих два доляра знайшов\"… До речі, з тими долярами ми з кумом єдва не погоріли. Ну, один доляр я приховав, а другий ми з кумом розміняли у місті, і тільки зайшли у буфет, як зненацька з’являється моя жінка, люта, як ота мегера…Во, во, куме, точнісінько така…Ну копія… Ну хвате, куме, хвате махать… Що? Моя жінка? Сюда іде?! Куме, це ж вона за другим доляром! Тримай її, я швиденько! \"…Так от, господа англійці, як будете слать чоботи, то доляри, фунти і інші не потрібні вам єври сховайте під устілкою! Ми з кумом потім їх знайдемо. Наперед дякуємо\". А зараз звиняйте, треба спасать наші акції! Куме, ну тримай же її дужче! (тікає). ЗУБИК Кабінет головного бухгалтера. Головбух Зубик складає річний звіт - рахує на калькуляторі. Щока в нього перев’язана платком – болить зуб. ...Нуль, додати нуль і помножити на нуль – скільки це?.. Нуль! Повний нуль по вівсу. Записуєм... (записує в чорний журнал). (Дзвоне телефон) Альо!.. Так, це ксп “Радісна праця”, а ви хто?.. Сільгоспуправління? (встає) Пробачте, не впізнав, Раїса Захарівна! А це головбух Зубик у апарата...Як голова? До того болить - прямо тріщить по усіх швах, а ще зуб... Ах, наш Голова – Степан Петрович? Таки, слава Богу, здоровенькі, вже з самого ранку доклад пишуть до загальних зборів... А як же – готуємося... Майно? Вже поділили, розпаювали – зовсім трохи лишилось... Та що ви, ніхто не в обіді – хай тільки пискнуть!.. Обов’язково передам (кладе слухавку). Дзвонять і дзвонять тільки робить мішають. До речі, за майно... (набирає номер) Альо! Це відділ оголошень?.. Я хочу дати оголошення...Записуйте. “Терміново продам цукрозбиральний комбайн КС-6. Звертатися: село Великі Грязюки до Покришко Параски”...Хто-хто – теща моя!.. А яке вам діло відкіля у неї комбайн! Може в бур’янах знайшла! (кладе слухавку) Що за люди! У двоюрідного брата Степана Петровича не питали звідки в нього два “Дона” и розвалюха “Нива”! Так, що там у нас осталося - буряки?..500 га помножить на довгоносика в травні, храм у червні, додати град у липні плюс бур’яни у серпні і все це помножити на цукристість, відняти витрати, то маємо цукру ... нуль...нуль...ще два нолі...і круглий нуль в підсумку!... Ой-ой-ой (хватается за щоку), зуби мои зуби! Казав же: \"Мамо, не сипте мені п’ять ложок цукру в чай – досить і трьох!\", - так ні - усе сипле і сипле, а в нас того цукру тільки років на десять і вистачить. Де ж того зубного чорти носять, не вже знов кабанчика на базар повіз? Казав же, не треба приймати на таку відповідальну роботу колишнього ветеринара. (Дзвоне телефон) Альо!..Степан Петрович, доброго ранку!..Рахуємо, хай йому біс!...З управління дзвонили, Вашим здоров’ячком цікавились...Що, раз цікавились знімать будуть? Боже сохрани! Ми ж без Вас як діти малії пропадем, по миру з торбами...Та, Степан Петрович, звіт – загляденьє, комар носа не підточе! Прибутки?.. Пробачте, прибутки у нас з вами (тримає білий журнал), чи в колгоспі (піднімає чорний журнал)? Та які там у колгоспі можуть бути прибутки!?... За м’ясо?...Накладна у жовтні? Зараз провірю... Жовтень...жовтень...є! Так, відвантажено десять корів по 200 кг кожна... А тут (дивиться чорний журнал) 10 корів по 400 кг – хай Бог милує, пробачте, Степан Петрович, не в той журнал записав! Зараз усе виправлю! (кладе слухавку) Ну, Петрович, з ходу помилки бачить, не дарма стільки років до КСП на базарі соняхами торгував! Зараз беремо чиночку, акуратненько підтираємо і справляємо на 200 кг. Ну, як в аптеці!... А що там свині?...Два кабанчика по 150, додати ще три по 170... помножити... відняти... нуль...ще два нолі і розділити на нуль...Е, на нуль ділити не можна – тільки на двох, ну хіба ще на зоотехника...Так , розділили і в коморі нуль цілих, хрін десятих. Ну, що там ще в колгоспі осталось? (хватается за щоку) Ой, зубик мій зубик! Та хто ж тебе вирве? Лікаря, дайте лікаря!!! МОНОЛОГ КОТА ВАСЬКИ Быть котом хорошо! Лежи себе летом на солнышке, жмурься от удовольствия и хвостом помахивай - мух отгоняй! А зимой на теплой батарее или на кресле возле камина, а еще лучше у хозяйки на коленях... Мурлычь и делай вид, будто тебе приятно, когда чешут за ушком - может еще колбаски подбросят или \"Вискасом\" угостят. А \"Сардина в масле\"! Или караси в сметане!.. Тьфу, опять размечтался! Это там, в соседней двадцатиэтажке, в квартирах с футбольное поле, где их хозяева за пивом из спальни на кухню на \"Мерседесах\" добираются – коты живут! А мы здесь во дворе, в сущности, на помойке живем, точнее выживаем. И не коты, а как сказал начальник ЖЭКа - дворовые существа. Да, нет, я не жалуюсь - весь день на свежем воздухе и ночь тоже. Да и компания хорошая. Мне отсюда с гаража дяди Васи, моего тезки, всех их видно. Вот тот черненький, с оторванным ухом, что спит под кустом сирени, это-Пират. Ухо? Это его так крысиная мафия потрепала. Ну, ничего, мы еще им покажем, кто главный во дворе. А тот рыжий, с головкой селедки во рту – мой приятель. Думаете сам съест? Ошибаетесь, семья у него – Мурка и трое малышей. Господи, худой-то какой! Надо ему мышь подкинуть с заначки. Мне то что, я - холостяк, а Рыжик, бедняга, весь день по помойках! Раньше мог еще и на базаре что-нибудь перехватить. Да там сейчас столько псов развелось – куда там нашему брату, только сунься - обдерут и раздерут! А ту белую персияночку видите? Вон же она умывается возле мусорного бака. Ну, это она сейчас такая серая, а раньше какой была ослепительной блондинкой из 32-й квартиры! Друзья молодым на свадьбе подарили на счастье. Имя у неё было чудное – Изабелла. Такая гордая была, смотрела на нас с балкона сверху- вниз и всё вычёсывалась, прилизывалась - ну, прям королева красоты! Да только имя у неё стало уменьшаться: сначала Белла, потом Изька , после вообще исчезло. Её хозяин ввалится в квартиру под большим градусом и : \"Мать твою, опять весь диван в шерсти!\" Хозяйка вступится, и давай они всю ночь лаяться, как собаки из-за кости. Не принесла, видно Изя им счастья. Хорошо, что квартира на третьем этаже - невысоко ей было падать. Сейчас она у Барсика на содержании. Нет, он не с нашего двора – с соседнего. У них крутая помойка, не то что наша, там такую рыбу выбрасывают – я даже и названия не знаю! Изя как-то дала кусочек понюхать – дух захватило! Нет, она не жадная, просто ей самой одни крохи достаются. Для Барсика и прочих толстопузов она всегда будет кошкой с нашего нищего двора. А это возле, третьего подъезда, наш любимец Мурчик гоняет фантик от жвачки - тренируется перед вечерней охотой. Кот на прокат. В 63-ю квартиру въезжали, ну, знаете эту дурацкую примету – кота первым впускать, специально сбегали на базар, купили котенка. Мурчика впустили, он так обрадовался – эх, молодой ещё, неопытный, а как только мебель внесли его тут же за дверь и выкинули. С тех пор с нами во дворе живёт. Ребятня его обожает и он их тоже – всё ещё надеется, что хоть кто-то его приютит. Да кто ж его в дом возьмет - кота с помойки?.. Эх, что-то настроение сегодня не то. А не устроить ли вечером праздник, праздник нашего двора. Мы с Пиратом крыску принесем, Мурчик мышку, Изя что-нибудь вкусненькое для Муркиных малышей – попируем и поговорим всласть как люди, ведь не хлебом единым мы живы. А я как сюда попал? Да никак – родился я здесь, вот, на этом чердаке, а внизу в подвале прошло моё детство, за этим гаражом я учился ловить мышей, а возле того мусорного бака я встретил красавицу Люсю – мою первую любовь. Стало быть, этот двор – это мой родной дом, это моя Родина! И плевать, что в соседнем дворе вкусно пахнет шкурками от колбасы – зато у нас компания хорошая!