ДИПЛОМНА РОБОТА
З ФІНАНСІВ
Аналіз фінансових ресурсів колективного підприємства “Зеленбуд”.
ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні основи фінансових ресурсів підприємства.
1.1. Економічний зміст фінансових ресурсів та джерела їх формування.
1.2. Роль і місце фінансових ресурсів в економіці держави.
1.3. Правове регулювання фінансових ресурсів.
2. Аналіз фінансових ресурсів в умовах економічної самостійності колективного підприємства “Зеленбуд” за 2002-2004 рр.
2.1. Характеристика фінансових ресурсів “Зеленбуду” за 2002-2004 рр.
2.2. Аналіз фінансового стану підприємства.
2.3. Аналіз фінансових результатів.
3. Основні напрями покращення використання фінансових ресурсів в ринковій економіці.
3.1. Напрями ефективного використання фінансових ресурсів підприємства.
3.2. Концепція розвитку фінансових ресурсів в ринковій економіці.
4. Розрахункова частина.
Висновки
Список літератури
Додатки
ВСТУП
Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів виступає валовий національний продукт.
Створення і використання фінансових ресурсів одночасно означає їх рух. При переміщенні фінансових ресурсів вони відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового національного продукту за певний період. Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки. В кожному секторі фінансові ресурси розподіляються за рівнями управління. Проте не всі ресурси в державі є фінансовими ресурсами, якими розпоряджається держава. У її розпорядженні знаходяться ресурси бюджетної системи, різних централізованих і децентралізованих фондів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ).
Більшість фінансових ресурсів є грошовим вираженням вартості чистого доходу, створеного в державі. Це прибуток, відрахування до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду Чорнобиля, Фонду сприяння зайнятості населення, Фонду конверсії, позабюджетних фондів місцевого самоврядування, доходи від зовнішньоекономічної діяльності,
Друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання, що перерозподіляється за допомогою фінансів. Сюди входять прямі та непрямі податки з населення, в тому числі прибутковий податок з громадян, податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки і збори.
Третю частину фінансових ресурсів становлять різні відрахування, що включаються в собівартість продукції. Серед них амортизаційні відрахування, відрахування на геологорозвідку, плата за воду, плата за землю тощо.
Розгляд структури джерел фінансових ресурсів у тісному взаємозв'язку з структурою валового національного продукту має важливе теоретичне і практичне значення. По-перше, це дає можливість визначити рівень участі фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати оцінку ефективності функціонування фінансового механізму. По-друге, значно розширюється інформаційна база для розробки фінансових показників ефективності економіки і розробки на і їх основі напрямів фінансової політики держави.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.1.Економічна суть і призначення фінансових ресурсів
Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.
Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі .
Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національ¬ного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі знаходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина - у розпорядженні населення в формі вкладів, зао¬щаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах.
З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.
Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.
Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.
Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.
На нашу думку, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.
Отже, фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і та задоволення інших суспільних потреб .
Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов'язати їхній обсяг і склад із вартісною структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів. Це дає змогу активніше викорис¬товувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу визначити їхній склад і структуру.
Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призначення фінансових ресурсів є виявлення їхнього взаємозв'язку І з вартісною структурою валового внутрішнього продукту (див. Додаток А).
Як видно з додатку 1, основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби.
Частина фінансових ресурсів є вирахуваннями із заробітної плати, податків та платежів населення. Велику частку також становлять непрямі податки, які в структурі валового внутрішнього продукту показані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям економіки з державного бюджету. Тому при зіставленні (фінансових ресурсів із валовим внутрішнім продуктом треба враховувати особливість взаємозв'язків показників, оскільки метод обчислення фінансових ресурсів об'єктивно зумовлює підвищення їхньої питомої ваги у валовому внутрішньому продукті. На наш погляд, було б доцільно здійснювати коригування фінансових ресурсів із метою вилучення подвійного рахунку.
Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості. Це, як зазначалося вище, прибуток, податки, відрахування на соціальне страхування та соціальне забезпечення, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні нарахування), включає відрахування від собівартості на геологорозвідку, до фонду конверсії, плату за використання природних ресурсів тощо. Тому розгляд структури фінансових ресурсів у тісному зв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту має велике теоретичне й практичне значення:
1. стає можливим визначити рівень використання фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати характеристику ефективності функціонування фінансового механізму;
2. значно розширюється інформаційна база для розробки фінансових показників ефективності виробництва й розробки основних напрямків удосконалення фінансових методів її підвищення;
3. стає можливим від стежити рух кожної складової валового внутрішнього продукту від початкової - виробництва до кінцевої стадії - використання.
Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, галузями господарства, соціальними групами, безпосередніми виробниками матеріальних благ.
На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їхній розподіл і перерозподіл. У своїй сукупності вони складають основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їхньої сутності, оскільки саме тут в результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення і використання, які по своїй суті є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин - головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення. Однак, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію, а як складову господарського механізму, треба зазначити, що їхній вплив на розширене відтворення проявляється там і тоді, де й коли відбувається процес створення й використання фінансових ресурсів.
Співвідношення фінансових ресурсів із загальноекономічними показниками в Україні у 2000-2003 роках характеризується даними, наведеними на рис. 1.1).
2000 2001 2002 2003
Рис.1.1. Співвідношення фінансових ресурсів
із загальноекономічними показниками в Україні
Згідно з даними таблиці 1 частка фінансових ресурсів у валовому внутрішньому продукті значно коливається. Так, якщо у 2000 році вона становила 93,8 відсотка, у 2001 році - 86,2 відсотка, то в 2003 - 72,1 відсотка.
Незважаючи на загальну позитивну значимість цієї тенденції до зниження, такі різкі коливання у співвідношеннях вказаних показників є деструктивними щодо розвитку макроекономічних процесів і призводять до механічного руйнування фінансових пропорцій, які утворилися господарюючими суб'єктами попереднього часу та є фактором щодо поглиблення фінансової кризи, зокрема кризи неплатежів.
Високий відсоток фінансових ресурсів щодо ВВП підтверджує, що фінансова система виконує надмірну перерозподільчу функцію. Це знижує, з одного боку, ефективність самої фінансової системи, а з другого - негативно позначається на наявній системі розподілу й перерозподілу створюваного про¬дукту Зокрема, перевантаження фінансової системи різними формами перерозподілу ресурсів між верствами населення, галузями економіки та регіонами негативно впливає на стимули до праці, оскільки відбувається відрив використання фінансових ресурсів від місця їх створення. Треба вжити серйозних заходів, які б забезпечили раціональнішу структуру співвідношення системи фінансів і ВВП.
Останніми роками виникли деструктивні тенденції і в розподілі створюваних у державі фінансових ресурсів у розрізі суб'єктів володіння і розпорядження. Про це свідчать дані, наведені у таблиці (див. табл. 1.1)
Таблиця 1.
Фінансові ресурси у розрізі суб'єктів володіння та розпорядження
Показники 2000 2001 2002 2003
Фінансові ресурси в державі, млрд крб./грн у тому числі 281,0 9813443,6 5519198,0 96639,1
бюджетні ресурси, млрд крб./грн 74,1 404714,8 2494088,1 32512,3
фінансові ресурси підприєм¬ницьких структур усіх форм власності, млрд крб/грн. 173,9 441116,4 2218767,0 47227,3
фінансові ресурси централізованих фондів, млрд. крб/грн. 33,0 135512,4 806343,2 16899,5
Питома вага у фінансових ресурсах держави, %:
бюджетних ресурсів 26,4 41,3 45,2 33,6
Фінансових ресурсів підприємницьких структур 61,9 44,9 40,2 48,8
фінансових ресурсів централізованих фондів 11,7 13,8 14,6 17,6
Якщо у 2000 році держава зосередила у своєму розпорядженні, тобто в бюджетній системі, 26,4 відсотка від загального обсягу фінансових ресурсів, то у 2001 році питома вага ресурсів, що зосередилися у бюджеті, становила вже 41,3 відсотка, а в 2003 році зменшилась до 33,6 відсотка.
З урахуванням ресурсів, які зосереджуються в різних централізованих цільових фондах, держава спрямовувала у своє розпорядження в 2000 році 38,1 відсотка, у 2001 році - 55,1 відсотка, а в 2003 році - 51,2 відсотка.
Відповідно збільшувалася й частка фінансових ресурсів підприємницьких структур. Це позитивно вплинуло на економічні й соціальні процеси в господарстві, оскільки так були створені сприятливі умови для підприємницької діяльності та зменшилися обсяги втручання держави в процеси фінансового забезпечення розвитку економіки.
Вплив фінансів на процес розширеного відтворення починає¬ться з трансформації валового внутрішнього продукту у відповідні фонди. Саме тоді фінанси починають діяти як складова частина економічного механізму держави. Матеріальним носієм фінансо¬вих відносин виступають фінансові ресурси. І це виділяє фінанси із сукупності економічних категорій. Можна сказати, що фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє конкретне вира¬ження у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.
В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі. Багато визначень, що пода¬ються в словниках та науковій літературі не відповідають сут¬ності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю.
Так, фінансово-кредитний словник за часів СРСР, визначає фінансові ресурси як сукупність фондів грошових засобів, що пе¬ребувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу."
Бірман О.М. характеризує фінансові ресурси як виражену в грошових коштах частину національного доходу, сконцентрова¬ну безпосередньо в державі чи підприємствах для використання на цілі розширеного відтворення і па загальнодержавні потреби.
Сичов М.Г. підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження і гротові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу іі перерозподілу суспільного продукту і національного доходу.
Гуйда Т.В. визначає фінансові ресурси як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються па на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зро¬стання матеріального добробуту суспільства.
Дані визначення фінансових ресурсів вказують на місце ство¬рення ресурсів і належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не вказується джерело їх створення та призначення.
Вітчизняний вчений Коробов М..Я. визначає фінансові ресур¬си як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільово¬го призначення, які формуються в процесі розподілу й перероз¬поділу національного багатства, сукупного суспільного продук¬ту І національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не виз¬начається джерело їх створення.
Щоб зрозуміти поняття "фінансові ресурси" необхідно вихо¬дити, перш за все, з терміну "ресурси". Слово "ресурси" походить від французького "rcssource", що означає — допоміжний засіб, тобто щось такс, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо) на певні цілі. В економічній те¬орії ресурси прийнято поділяти на чотири групи (див. Рис.1.2)
Рис.1.2. Складові ресурсів виробництва
Економічна категорія "ресурси" має радянських особливостей:
• потреба в ресурсах пов'язана з процесом суспільного вироб¬ництва та створення споживчої вартості;
• структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку про¬дуктивних сил і виробничих відносин;
• використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення (ресурси із матеріально-уречевленої форми переходять у вартісну або фінансову).
Природні, матеріальні, трудові ресурси властиві будь-якому виробництву. Вони називаються "базовими". Фінансові ресурси виникли па ринковому "етапі розвитку суспільного виробництва. їх відносять до похідних.
Тому, враховуючи специфічність категорії фінансів, для виз¬начення понятгя фінансових ресурсів можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. А саме:
- джерело створення фінансових ресурсів;
- форма виявлення фінансових ресурсів;
- цільове призначення фінансових ресурсів.
Найбільш повне визначення фінансових ресурсів надає Павлюк К.В., характеризуючи їх як грошові нагромадження і дохо¬ди, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу валово¬го внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фон¬дах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб. В цьому визначенні вира¬жені економічна основа, зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення.
Фінансові ресурси, формою виявлення яких с фонди грошо¬вих коштів, мають наступні характерні ознаки:
• фінансові ресурси, як у статичному плані, так і під час руху завжди виражають відношення власності, тобто вони належать державі чи підприємствам, чи приватному сектору економіки, чи населенню;
• фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення;
• формування й використання фінансових ресурсів завжди має свою правову сторону і регламентується законодавчими та нормативними актами.
В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі функціонування фінансових ресурсів. Поняття "грошові засоби" значно ширше, ніж "фінансові ресурси". Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі. А грошові засоби стають фінансо¬вими ресурсами тоді, коли вони акумулюються у відповідних фон¬дах, які мають певний порядок створення і використання.
Характерною рисою фінансових ресурсів с тс, що вони, на від¬міну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фі¬нансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свід¬чать про наявні можливості економічного і соціального розвитку.
Фінансові ресурси властиві всім суб'єктам фінансових відно¬син. До фінансових ресурсів держави входять ресурси всіх сек¬торів економіки:
- державного сектору;
- підприємств;
- громадських організацій;
- приватного сектору.
У кожному секторі економіки фінансові ресурси визначають¬ся за рівнями управління.
В державному секторі до складу фінансових ресурсів входять:
1) ресурси державного бюджету;
2) ресурси .місцевих бюджетів;
3) ресурси державних фінансових інститутів;
4) ресурси міністерств, об'єднань;
5) ресурси підприємств, організацій, установ.
В інших секторах економіки, як правило, фінансові ресурси перебувають у розпорядженні первинної ланки.
В узагальнюючому вигляді склад фінансових ресурсів пред¬ставлено на (див. рис.1.3).
Рис.1.3. Склад фінансових ресурсів держави
У складі фінансових ресурсів держави в Україні найбільшу питому вагу займають фінансові ресурси державного сектору економіки. В останні роки держава мобілізує в бюджетну систе¬му з урахуванням централізованих цільових фондів до 58 % фінансових ресурсів. Відповідно зменшується частка фінансових ресурсів підприємницьких структур. Така тенденція негативно впливає на економічні і соціальні процеси в народному госпо¬дарстві, так як відбувається відрив використання фінансових ре¬сурсів від місця їх утворення. А це, в свою чергу, перевантажує фінансову систему держави різними формами перерозподілу. Крім того виникає загроза перетворення бюджетної системи з інструменту економічного регулювання на фіскальну структуру.
Структура фінансових ресурсів розглядається в тісному зв'яз¬ку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту за джерелами утворення або напрямками використання.
Завдяки такому розгляду стає можливим визначити рівень ви¬користання фінансових ресурсів у розподільчих процесах; дати ха¬рактеристику ефективності функціонування фінансового механізму; прослідкувати рух кожної складової частини фінансових ресурсів.
За джерелами утворення до складу фінансових ресурсів відносять:
- прибуток;
- заробітну плату;
- доходи від особистого підсобного господарства;
- нарахування соціального страхування;
- амортизацію;
- чисті податки.
Найбільша частка фінансових ресурсів створюється за раху¬нок прибутку, відрахувань на соціальне страхування та інші соціальні потреби. Значну частку становлять непрямі податки. Крім цього, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування). Отже, основна частина фінансових ресурсів представляє собою грошо¬ве надходження новоствореної вартості.
За видатками або напрямками використання до складу фінансових ресурсів відносять:
- витрати на розвиток економіки:
- державні дотації та виплати різниці в цінах;
- витрати на соціальні гарантії населенню;
- витрати на соціально-культурні заходи;
- виграти на розвиток науки;
- пенсії та падання допомоги;
- витрати на оборону;
• втрати на управління;
• витрати па зовнішньоекономічну діяльність;
• витрати господарських структур на соціальні заходи;
• інші витрати господарських структур;
• витрати па обслуговування державного боргу;
• інші витрати бюджету.
У кінцевому підсумку напрямки використання фінансових ресурсів можна поділити на три групи:
перині група — поповнення фонду відшкодування;
друга група — формування фонду споживання;
третя група — формування фонду нагромадження.
Розгляд фінансових ресурсів за джерелами утворення у зв'яз¬ку з напрямками використання має значення для визначення межі функціонування фінансових ресурсів.
На рівні підприємства фінансові ресурси поділяються на:
1) власні;
2) позичені;
3) залучені.
Джерелами утворення фінансових ресурсів підприємств с внески засновників, прибуток, амортизаційні відрахування, цільове надходження, кредити всіх форм, кредиторська заборго¬ваність підприємства.
Для ефективного функціонування підприємства важливе зна¬чення мас визначення оптимальної потреби в фінансових ресур¬сах, забезпечення структури, джерел їх формування та обґрунто¬ваних напрямків їх використання.
Важливо підкреслити, що фінансові ресурси окремого підприємства і держави в цілому взаємопов'язані. І для розв'язан¬ня проблем формування і використання фінансових ресурсів не¬обхідний виважений, чітко налагоджений, економічно обґрунто¬ваний фінансовий механізм їх створення і використання.
1.2. Роль і місце фінансових ресурсів в економіці держави
Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси - це, по-перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.
Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою.
Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань. Якщо відповідно до чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.
На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об'єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на себе держава й законодавче закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах — це похідна від наявної фінансової системи.
Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі.
Структура фінансових ресурсів в Україні впродовж 1999-2004 років
характеризується даними таблиці (див. табл. 1.2) і рисунка 1.2.
Таблиця 1.2.
Структура джерел фінансових ресурсів держави в 1999-2004
Показники 1999 2000 2001 2002 2003 2004
Прибуток 39,1 57,7 52,5 43,7 26,8 22,4
Прямі й непрямі податки з населення 9,5 14,0 19,4 16,8 19,6 24,5
Відрахування на соціальні цілі 15,3 14,3 13,8 12,1 16,2 18,1
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності - - 9,1 1,0 0,8 1,2
Інші доходи 5,3 3,2 1,0 5,1 13,9 18,8
Амортизаційні відрахування 30,8 16,8 12,4 21,3 22,7 14,9
Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави мав прибуток — його частка в фінансових ресурсах значно коливається: якщо в 1999 році вона становила 39,1%, то в 2004 році - лише 22,4%. Це пов'язано
насамперед зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.
Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів - в 1999 р. їхня частка становила 9,5%, а починаючи з 2000 року неухильно збільшувалася і в 2004 р. вона становила 24,5%.
Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби. Це найменш динамічне джерело фінансових ресурсів. У 1999 р. вони становили 15,3%, а її 2004 р. - 18,1%.
По-перше, гроба мати на увазі саму сутність фінансів як складової виробничих відносин у суспільстві. По-друге, фінансові ресурси створюються і використовуються в процесі реалізації фінансових відносин (які, до речі, не можуть не включати кредитних відносин як підсистему). По-третє, саме поняття "ресурси" зазвичай трактується як щось таке, то може бути використане на певні цілі (запаси, коїти тонкі). Отже, стосовно фінансових ресурсів моря маг йти про псі грошові кошти, акумульовані у фонди цільовою призначення для здійснення певних витрат.
До системи загальнодержавних фінансових ресурсів України належать також створювані и основному за рахунок обов’язкових платежів усіх господарських юридичних осіб Пенсійний фонд, інші бюджетні та позабюджетні фонди спеціального призначення, у тому числі фоніці державного майновою та особистого страхування. Одним з елементів загальнодержавного фонду фінансових ресур¬сів слід вважати також кредиту (готівку і безготівку) емісію грошей, то здійснює держана (в Україні - через Національний банк України) чия фінансування дефіциту державного бюджету і відриття кредитних ліній на розпиток народного господарства країни.
Децентралізовані фонди грошових коштів, що використовуються в процесі фінансової діяльності, являють собою фінансові ресурси виробничих об’єднань, підприємств і галузей народного господарства, а також населення.
Фінансові ресурси підприємств — це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту та національного до¬ходи, і використовуються у статутних цілях підприємств.
Загальна сума фінансових ресурсів складається у кож¬ного підприємства з таких елементів:
• статутний капітал;
• додатковий капітал (у тому числі капітальний дохід у вигляді фонду індексації основних засобів і нематеріаль¬них активів);
• резервний капітал;
• централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;
• спеціальні фонди і цільове фінансування;
• фонд зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів;
• відстрочена податкова заборгованість;
• резерви наступних виплат і платежів;
• нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток у господарському обігу;
• довготермінові и короткотермінові кредити комерційних банків;
• позикові кошти від реалізації власних цінних паперів (облігацій та інших, крім акцій, бо виручка від їх прода¬жу включається до статутних капіталів акціонерних то¬вариств);
• кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи за¬боргованість із бюджетних платежів, із відрахувань на соціальні заходи держави, на оплату праці, за виданими векселями, за одержаними авансами;
• інші кошти, які знаходять відображення в пасиві бухгалтерського сальдового балансу підприємства.
Рис.1.4.Динаміка структури джерел фінансових ресурсів держави
в 1999-2004 р.
Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань, тобто ресурсів простого відтворення основних фондів, то в 1991 р. їхня частка становила 5,3%, а в 1999 р. вона збільшилась до 18,8%. Це позитивна тенденція, яка впливатиме на технічний рівень виробничого потенціалу.
Частка інших доходів господарюючих суб'єктів та бюджету значно коливається. Останніми роками вона дещо стабілізувалася. У 2002 і 2004 pp. вона становила відповідно 21,3% і 14,9%.
Зі структурою джерел фінансових ресурсів тісно пов'язана й структура їх використання. Без розгляду структури використання фінансових ресурсів не можна одержати повного уявлення про їхній зміст і склад. Звичайно, використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб даного етапу розвитку економіки, фінансової політики держави та з урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є загальні закономірності, обов'язкове дотримання яких - вимога системи управління економікою.
Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна поділити на три групи:
1.Поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо.
2. Витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо.
3.Витрати на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентаря бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.
Розгляд фінансових ресурсів щодо джерел створення у тісному зв'язку з напрямами використання має важливе значення для правильного визначення межі їх функціонування. В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є фі¬нансовими ресурсами.
Поняття "грошові засоби" значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання.
Важливою характерною рисою фінансових ресурсів, є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про наявні можливості економічного й соціального розвитку.
Структура використання фінансових ресурсів в Україні упродовж 1999 років характеризується даними, наведеними у таблиці 1.3 і див. рис.1.5.
Структура використання фінансових ресурсів держави у 1999-2004
Показники 1999 2000 2001 2002 2003 2004
Витрати на розвиток економіки 27,6 35,9 39,6 29,2 33,6 31,4
Витрати на соціальні цілі 33,8 38,3 43,11 38,5 43,2 45,8
Витрати на оборону 1,7 2,1 2,2 2,7 2,5 2,6
Витрати на зовнішньоекономічну діяльність 0,8 1,1 2,7 3,4 3,9 4,1
Інші витрати 36,1 22,6 12,0 26,2 16,8 16,1
В структурі використання фінансових ресурсів, найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню). Починаючи з1999 року їх частка неухильно зростає. Якщо у 19991 р. вона становила 33,8%, то у 2004 р. - вже 45,8%). За розрахунками, при збереженні наявних напрямків використання коштів на вказані цілі, частка витрат на соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання. Такий рівень витрат є для держави обтяжливим і не сприяє зростанню економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду напрямків використання ресурсів на ці потреби.
Рис. 1.5. Динаміка структури використання фінансових ресурсів держави у1999-2004 рр.
В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.
1.3. Правове регулювання фінансових ресурсів
Процес управління підприємством базується на використанні меха¬нізмів фінансового менеджменту, складовою яких е правове і нор¬мативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку систе¬ми законів та інших нормативних актів держава проводить відпо¬відну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-госло-да£5ької діяльності підприємств економічними методами. Правові основи фінансів окремих суб'єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює в концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюється розвиток підприємництва в нашій кращі. Конституцією України регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду „ підприємницької діяльності, не забороненої законом. Водночас, держава забезпечує розвиток конкуренції в підприємницькій діяль¬ності, здійснює антимонопольне, кредитне, бюджетне та податкове регулювання, захищає права споживачів, контролює якість і безпе¬ку продукції і всіх видів послуг та робіт, сприяє діяльності громад¬ських організацій споживачів.
* Конституція України формує правовий простір для роз¬витку вільного підприємництва в країні і водночас створює передумови для використання фінансового менеджменту як системи управління фінансами суб’єктів господарювання в економіці ринкового типу.
Базовим законом в ієрархічній структурі законодавчих актів, прийнятих після проголошення незалежності, є Закон України "Про підприємництво" (від 07.02.1991 p.). Даний закон визначає принци¬пи, суб'єкти, обмеження підприємницької діяльності та відпові¬дальність за їх порушення.
Правові умови фінансово-господарської діяльності підприємств в нашій країні незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності регламентуються Законом України “Про підприємства в Україні" від 27.03.l99l р. Даний закон визначає підпри¬ємство як основну організаційну ланку народного господарства України, самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юри¬дичної особи і здійснює будь-які види виробничої, науково-дослід¬ної та комерційної діяльності, якщо вони не заборонені законо¬давством і відповідають цілям, що передбачені статутом підпри¬ємства.
Вищезгаданим законом регламентуються види І організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприєм¬ницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки, права і обов'язки господарюючих суб'єктів, порядок їх взаємовідносин з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депута¬тів, органами/державного управління. Важливе значення даного законодавчого акту полягає у створенні рівних правових умов діяль¬ності підприємств різних форм .власності, забезпеченні ЇХ госпо¬дарської самостійності.
Правові засади фінансово-господарської діяльності підприємств, створених у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою і повною відповідальністю, регламентує Закон України "Про господарські товариства" від 10.09.1991 р. Цей закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права та обов'язки учасників і засновників.
З метою залучення зовнішніх фінансових ресурсів господарські товариства можуть випускати корпоративні або боргові цінні папе¬ри. Умови такої емісії в загальному вигляді регламентуються Зако¬ном України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 р. Крім того, підприємства можуть здійснювати фінансові операції різного роду з цінними паперами, керуючись положенням Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997 р.
Фінансово-майнові відносини підприємств регламентуються нормами цивільного права, зафіксованими у Цивільному кодексі України і Законі України "Про власність" від 07.02.1991 р. Даний закон визначає об'єктів і суб'єктів права власності, порядок використання власником майна для здійснення підприємницької діяль¬ності, а також визначає право приватної, колективної, державної та інтелектуальної власності.
Фінансові відносини підприємства зі своїми працівниками що¬до оплати праці регламентуються Законом України "Про оплату праці". Закон визначає економічні, правові і організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємством на підставі трудового договору.
Державне регулювання фінансових аспектів зовнішньоеконо¬мічної діяльності підприємств здійснюється відповідно до право¬вих норм, закріплених у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. Даний закон вводить основні терміни і положення, визначає суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні, встановлює форми зовнішньоекономічних угод і догово¬рів. В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються кон¬трактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку. Особливості та сфера застосування державного регулюван¬ня цін регламентуються Законом України "Про ціни і ціноутворен¬ня". Порядок використання іноземної валюти визначається валют¬ним законодавством України.
На підставі Закону України "Про систему оподаткування” від 18.02.1997p., підприємства мають певне коло юридичних обов'яз¬ків'. Зокрема, вони зобов'язані:
> вести бухгалтерський і податковий облік;
> складати звітність про фінансово-господарську діяльність;
> сплачувати належні суми податків та обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни;
> допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для отри¬мання прибутку, а також для перевірок із питань обчислен¬ня та сплати податків.
Порядок складання бухгалтерської звітності та подання статис¬тичної звітності визначається Законом України "Про державну статистику" (в новій редакції від 13.07.2000 р.) та відповідними П(С)БО. Аудиторська перевірка звітності підприємств регламенту¬ється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.0J.1993 р. зі змінами 1997р. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності підприємств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.
Фінансова політика держави у сфері оподаткування конкретизу¬ється у спеціальних актах податкового права, серед яких, найбільш суттєве значення для підприємств мають Бюджетний кодекс України, Закони України "Про оподаткування прибутку підпри¬ємств ", "Про податок на додану вартість ", "Про плату за землю ", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохід¬них машин і механізмів", Декрети Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", "Про
