ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ СПАДКУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
1.1. Поняття та історичний розвиток інституту спадкування
1.2. Принципи та інститути спадкування
1.3. Спадщина як об’єкт спадкового правонаступництва
РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СПАДКУВАННЯ
2.1. Особливості спадкування за законом
2.2. Особливості спадкування за заповітом
2.3. Особливості спадкування за правом на обов’язкову частку
2.4. Спадковий договір та його місце в системі цивільного права
РОЗДІЛ ІІІ. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ СПАДКУВАННЯ
3.1. Проблеми, що виникають при застосуванні спадкового законодавства та шляхи їх вирішення
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю більш глибокого дослідження питання про особливості реалізації та розвитку спадкових правовідносин в цивільному праві, що відноситься до числа найбільш важливих та дискусійних. Право успадковувати майно є рушійною силою суспільного розвитку. Як зазначає Ю.Заіка, спадкування забезпечує стабільність у суспільстві, сприяє збереженню сімейних устоїв, діловій активності, спонукає до успішної праці. Наукові дослідження в цій галузі сприяють виробленню рекомендацій для законодавчої і правозастосовної діяльності; вони необхідні для організації наукової праці і навчання студентів, для підготовки кваліфікованих юристів.
Сучасний етап державотворення в Україні об'єктивно обумовлений потребами рішучого подолання кризових явищ в економічній та соціальній сферах суспільного розвитку, які набули ознак системного характеру. Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи небезпідставно пов'язують з радикальною зміною системи законодавства. У зв'язку з європейською інтеграцією Україна почала інтенсивніше вдосконалювати своє законодавство відповідно до міжнародних вимог. У нових умовах української державності певна роль у перетворенні економічної бази нашого суспільства належить інституту спадкування.
Стабільність цивільного обігу і свобода розпорядження майном органічно пов'язані з демократичними і логічними принципами законодавства, яке регулює спадкові правовідносини. Як свідчить історія спадкового права, не можуть існувати правові норми, які суперечать природі людини. У це право в Україні внесені істотні зміни й доповнення, деталізований механізм переходу, розподілу і перерозподілу спадщини, внаслідок чого вітчизняне законодавство не лише стало відповідати реаліям дня, а й правовим нормам сучасних економічно розвинутих країн.
У новому спадковому законодавстві знайшла відображення правонаступність принципів спадкового права і конкретних норм законодавства, що діяло раніше, на законодавчому рівні сформульовано окремі положення, що раніше мали лише доктринальний характер, з'явилися і абсолютно нові норми. Норми спадкового законодавства стали більш детальними, більш регламентованими. Якщо раніше питання, які виникали в нотаріальній і судовій практиці, необхідно було розв'язувати за допомогою керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду, виходити із загальних положень закону, то тепер відповіді на багато питань можна знайти безпосередньо в новому Цивільному кодексі (книга шоста).
Поява нових за змістом новел вимагає не лише їх вивчення та осмислення, а й зумовлює необхідність подальшого прогнозування необхідних змін у законодавстві, що істотно підвищить ефективність правових гарантій здійснення права на спадщину. Вирішення цього завдання потребує розвиненої науково-теоретичної бази, що має втілюватись у змістовних наукових концепціях, моделях, проектах тощо. Провідне місце в науково-теоретичному забезпеченні реформування спадкового законодавства належить науковим дослідженням в даній сфері.
Наукові дослідження, присвячені різним аспектам спадкових правовідносин, були проведені російськими дореволюційними вченими - Д.І. Мейєром, К.П. Побєдоносцевим, І.А. Покровським, В.І. Сінайським, Г.Ф. Шершенєвичем; радянськими вченими - Б.С. Антімоновим, М.М. Богуславським, М.М. Гордоном, В.К. Дроніковим, О.С. Іоффе, А.Л. Маковським, А.М. Нємковим, Л.С. Нікітюком, В.А. Рясенцевим, В.І. Серебровським, Є.А. Сухановим, Ю.К. Толстим, Т.Д. Чепігою, Е.Б. Ейдіновою, К.Б. Ярошенком; сучасними українськими вченими - В.В. Васильченком, О.В. Дзерею, І.В. Жилінковою, Ю.О. Заікою, Т.П. Коваленко, З.В. Ромовською, Є.О. Рябоконем, Н.О. Саніахметовою, С.Я. Фурсою, Є.І. Фурсою, О.Є. Харитоновим, В.Ю. Чуйковою, Л.В. Шевчук та іншими. Загальнотеоретичні аспекти досліджень вчених-цивілістів стали теоретичним підґрунтям даного дослідження.
Певні положення перспективного спадкового законодавства розглядалися деякими науковцями в ході обговорення проекту ЦК [ ]. У той самий час редакція окремих статей нового ЦК України істотно відрізняється від новел проекту ЦК, зміст низки понять залишився остаточно не з'ясований, відсутність практики застосування нового фундаментального закону, який вносить принципові зміни в один із головних розділів цивільного права - спадкове право, створює певні труднощі в розумінні та застосуванні окремих законодавчих положень.
Незважаючи на важливість існування проблем спадкового законодавства, на сьогоднішній день недостатньо серйозних монографічних досліджень цього правового інституту, його стану, перспектив розвитку.
Тому назріла гостра потреба проаналізувати спадкове законодавство України щодо реалізації законних прав та інтересів як спадкодавців, так і набувачів спадку, його відповідність міжнародним нормам і стандартам, а також розробити рекомендації і пропозиції щодо удосконалення діючого законодавства України.
Ступінь наукової розробленості теми полягає в тому, що застосування спадкового законодавства в сучасних реаліях України, розробка нових положень спадкового права, наприклад, спадкового договору, встановлення їх ознак і науково обґрунтованої позиції має різноманітний підхід авторів до визначення кола проблем.
Об'єктом дослідження є правове регулювання спадкових правовідносин.
Предметом дослідження є особливості спадкування в цивільному законодавстві.
Мета магістерської роботи полягає в тому, щоб дослідити особливості спадкування в цивільному законодавстві та правовій практиці.
Виходячи з мети дослідження, ставилися такі завдання:
1. З'ясувати поняття та сутність інституту спадкування в цивільному праві.
2. Здійснити аналіз правових норм, що регулюють спадкові правовідносини.
3. Розглянути питання про спадкове правонаступництво.
4. Проаналізувати особливості видів спадкування.
5. Визначити особливості застосування спадкового договору.
6. Визначити основні проблеми, що виникають при застосуванні спадкового законодавства та шляхи їх вирішення.
Методологією дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, що є предметом дослідження. У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний, історико-правовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, соціологічний, статистичний тощо.
Комплексний підхід до використання всіх вищезазначених наукових методів дозволив всебічно розглянути інститут спадкування, визначити тенденції розвитку та сформулювати практичні рекомендації щодо його удосконалення, дати цивільно-правову характеристику кожному з видів спадкування.
Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку, складається з вступу, трьох розділів, що поєднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 123 сторінки.
ВИСНОВКИ
З 1 січня 2004 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України, прийняття якого не могло не вплинути на центральний інститут цивільного права - права власності і, відповідно, на інститут спадкування. Норми книги шостої ЦК України “Спадкове право” чітко систематизовані в семи главах: “Загальні положення про спадкування”, “Спадкування за заповітом”, “Спадкування за законом”, “Здійснення права на спадкування”, “Виконання заповіту”, “Оформлення права на спадщину”, “Спадковий договір”.
Характерною ознакою сучасного періоду в Україні є наступ приватної власності, і ця обставина неминуче зумовлює зростання ролі спадкування як засобу набуття права приватної власності.
Спадкове право, як і будь-яка підгалузь чи галузь права, є явище надбудовного характеру. На нього безпосередньо впливає форма власності на засоби виробництва. Сучасне цивільне право є яскравим прикладом поступового переходу від домінування державної власності на засоби виробництва до утвердження засад приватності у праві власності.
У новому спадковому законодавстві знайшла відображення правонаступність принципів спадкового права і конкретних норм законодавства, що діяло раніше, на законодавчому рівні сформульовано окремі положення, що раніше мали лише доктринальний характер, з'явилися і абсолютно нові норми. Норми спадкового законодавства стали більш детальними, більш регламентованими. Якщо раніше питання, які виникали в нотаріальній і судовій практиці, необхідно було розв'язувати за допомогою керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду, виходити із загальних положень закону, то тепер відповіді на багато питань можна знайти безпосередньо в новому Кодексі.
Вивчаючи юридичну літературу, юридичну наукову літературу, нормативні акти і багато чого іншого, хотілося б відзначити та розмаїтість думок, суджень і пропозицій буквально по кожному питанню спадкоємного права. Проте, хотілося б виділити тих авторів, думка яких справила найбільший вплив на становлення нашої позиції до питань спадкового права. На мій погляд, це В. Васильченко, Ю. Заіка, І. Жилінкова, Т. Коваленко, З. Ромовська, В. Рясенцев, П. Никитюк, С. Фурса і інші автори.
Основна мета нашого дослідження полягала в аналізі чинного спадкового права, у визначенні особливостей в новелах спадкового законодавства, встановлення кола основних проблем, що виникають при застосуванні спадкового законодавства та шляхи їх вирішення в правовій практиці.
Зазначимо, що певні положення перспективного спадкового законодавства розглядалися науковцями в ході обговорення проекту ЦК [52]. У той самий час редакція окремих статей нового ЦК України істотно відрізняється від новел проекту ЦК, зміст низки понять залишився остаточно не з'ясований, відсутність практики застосування нового фундаментального закону, який вносить принципові зміни в один із головних розділів цивільного права - спадкове право, створює певні труднощі в розумінні та застосуванні окремих законодавчих положень.
На сьогоднішній день у спадкоємному праві накопичилося багато проблем. Ці проблеми найчастіше зв'язані з тим, що за останнє десятиліття виникло багато нових об'єктів права власності. Ряд проблем спадкування виникає й у зв'язку з участю громадян у різних господарчих товариствах. Необхідно й удосконалення інституту обов'язкової частки в умовах появи приватної власності. Наприклад, не всі юристи схвалюють існуючий особливий правовий режим грошових внесків.
Новий ЦК повинен забезпечити дієвість конституційного положення про те, що громадяни вільно розпоряджаються своєю власністю. Це положення Конституції України (ст. 41) одержує розвиток у докладних правилах про спадкування за заповітом (гл. 85), серед яких головне місце займають норми про свободу заповіту. Власне кажучи єдиним обмеженням цієї свободи є існуюче правило про те, що заповітом не можна позбавити спадщини неповнолітніх і непрацездатних спадкоємців, відома як правило про “обов'язкову частку” у спадщині (ст. 1241 ЦК). Крім того, передбачається поширення правила про обов'язкову частку і на кошти, що знаходяться у внесках і на рахунках громадян у банках (ст. 1228 ЦК).
Як різновид нотаріальних заповітів передбачається можливість передачі нотаріусу заповіту в закритому конверті, що нотаріус, не знайомлячи з його змістом, опечатує і розкриває тільки після смерті заповідача (ст. 1172).
Спадкуванню за законом присвячена глава 86 ЦК. Головним нововведенням, пропонованим у цій главі, є різке, майже безмежне збільшення числа черг спадкоємців за законом. До спадкоємців існуючих черг (діти, чоловік, батьки, брати і сестри, дід і бабка померлого), пропонується додати ще черги родичів спадкодавця до шостого ступеня спорідненості (ст. 1261-1265 ЦК). Практично це виключає перетворення спадкоємного майна у відумерле (ст. 1277 ЦК).
У ЦК України чітко не визначено поняття “непрацездатність” як одна із умов визнання особи утриманцем, і поняття “член сім'ї спадкодавця”, які надають можливість особам, що не пов'язані із спадкодавцем родинними зв'язками, набувати право на спадщину. Відповіді на ці питання доцільно дати у відповідному керівному роз'ясненні Пленуму Верховного Суду, оскільки зміст наведених понять у спадковому, трудовому, сімейному праві, у праві соціального забезпечення не збігається. Уникнути тривалих судових суперечок, забезпечити єдність судової практики можна лише за умови уніфікації їх змісту.
Істотному реформуванню піддано інститут обов'язкової частки, який захищає інтереси непрацездатних членів сім'ї заповідача. Якщо згідно зі ст. 535 ЦК УРСР непрацездатні і неповнолітні діти, непрацездатні батьки, подружжя, а також утриманці спадкодавця незалежно від змісту заповіту набували право на спадщину в розмірі не менше 2/3 від частки, яка їм належала за законом, то тепер згідно зі ст. 1241 ЦК України з числа обов'язкових спадкоємців виключені утриманці померлого, а розмір обов'язкової частки скорочено до 1/2. Новим є і те, що розмір обов'язкової частки може бути зменшено судом з урахуванням відносин, які склалися між спадкоємцями і спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Така новела, з одного боку, свідчить про розширення свободи заповіту як принципу спадкового права, але з іншого може поставити в скрутне становище певну категорію осіб (утриманців), яких по суті позбавляють засобів існування.
Актуальними є і статті, які вперше на законодавчому рівні визначають порядок спадкування окремих видів майна (права на земельну ділянку, на одержання страхового відшкодування, на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцю, права на відшкодування збитків, моральної шкоди, сплату неустойки).
На наш погляд, доцільно було б передбачити в ЦК і особливість спадкування підприємств як об'єктів спадкового правонаступництва.
Законодавець намагався надати домінуючого значення спадкуванню саме за заповітом як ефективному способу розпорядження майном, розширити свободу заповіту, надати заповідачу можливість скласти заповіт подружжя, “секретний” заповіт, заповіт з умовою, з субінституцією, скоротити коло обов'язкових спадкоємців і зменшити розмір їх частки при спадкуванні за заповітом. Водночас необхідно зазначити, що окремі інституції невідомі вітчизняному законодавцю, і їх реалізація на практиці може обумовити низку труднощів. Наскільки обґрунтованим і доцільним є складання “секретного заповіту”, заповіту з умовою, яка повинна існувати на час відкриття спадщини, заповіту подружжя відповідь на ці питання дасть судова практика.
Підбиваючи підсумок аналізу норм цивільного законодавства України, які регулюють спадкові правовідносини, зазначу, що положення нового ЦК певним чином усувають окремі прогалини і колізії, які містилися в ЦК УРСР, і більшою мірою відповідають системі майнового обігу, яка склалася сьогодні. Адже можна передбачити, що істотно зросте роль спадкового права в нашому житті в найближчі роки. Хоча переважна більшість наших громадян не стала в останній час жити краще, але в багатьох з'явилася дорога власність – насамперед приватизаційні земельні ділянки і квартири, багатьом належать цінні папери – акції, облігації і т.п. Якщо ще згадати про появу дуже заможних і дуже багатих людей, то прийдеться визнати, що для великого відсотку громадян держави питання про долю їхнього майна після смерті або про одержання майна в спадщину перестає бути байдужним.
На жаль, в цій роботі ми не можемо розглянути всі проблеми спадкування в цивільному законодавстві України, оскільки кожній з них може бути присвячене окреме наукове дослідження для необхідного детального вивчення та визначення шляхів подолання. Але хотілося б побажати, щоб надалі спадкове законодавство відповідало вимогам суспільного та економічного розвитку держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України – К., 1997.
2. Закон України “Про нотаріат” від 2.09.93 р.
3. Декрет ВЦИК от 27/14 апреля 1918г.// Собрание узаконений. 1918. № 34. Ст. 456.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / за заг. ред. В.Т.Маляренка. – К.: вид-во А.С.К., 2003.
5. Амфитеатров Г.Н., Солодилов А.П. Право наследования в СССР. — М., 1946.
6. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. - М., 1956.
7. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право: Загальна частина. — К., 2000.
8. Богуславский М.М. Международное частное право. - М., 1999.
9. Бондарев Н.И., Ильина Т.Н., Шемилевич С.Я. Удостоверение и исполнение завещаний. - М., 1965.
10. Бондарев Н.И., Эйдинова Э.Б. Наследственное имущество. // Соц. Законность. - 1972 г. - № 2. - с. 44.
11. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. - М, 1950.
12. Бугаевский А.А. Советское наследственное право. — Одесса, 1926.
13. Васильченко В.В. Римське спадкове право на тлі права сучасного. — Запоріжжя, 1999.
14. Васильченко В.В. Спадковий договір: деякі міркування з приводу нормотворчості // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 12. - С. 34-37.
15. Васильченко В. В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права// Правю України. - 2003. - № 7. - С. 137.
16. Витушко В.А. Курс гражданского права: Общая часть: Т. 1. - Минск, 2001.
17. Власов Ю.Я., Калинин В.В. Наследование по закону и по завещанию. - М., 2000.
18. Власов Ю.Н., Калинин В.В. Наследственное право: Курс лекций. - М., 2001.
19. Германское право. — Ч. 1. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. — М., 1996.
20. Гордон М.В. Наследование по закону и по завещанию. — М., 1967.
21. Гражданское право: В 2-х т. / Отв. ред. Е.А. Суханов. - М., 1993. - Т. 1.
22. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. Е. А. Васильев. - М., 1993.
23. Гришаев С.П. Наследственное право: Учеб. пособ. — М., 2001.
24. Данилов Е.П. Наследование: Консультации. Образцы документов. Судебные споры. — М., 1999.
25. Драгневич Е.В. Наследование: по закону и по завещанию. — К., 2005.
26. Дроников В.К. Наследственное право Украинской ССР. — К., 1974.
27. Евдокимова Т. Споры связанные с принятием наследства // Советская Юстиция, № 10, 1985.
28. Ершова Н.М. Охрана прав несовершеннолетних по советскому гражданскому и семейному праву. — М., 1965.
29. Ершова Н.М. Вопросы семьи в гражданском праве. — М., 1977.
30. Жилінкова І.В. Проблеми правового режиму майна членів сім'ї. Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. - Харків, 1999. - С. 23.
31. Заіка Ю.О. Визнання заповіту недійсним: питання судової практики // Держава і право: Зб. наук, праць. — 2001. — Вип. 12. — С. 424.
32. Заїка Ю.О., Співак В. М. Право власності. Спадкове право: Навч. посібник. - К., 2000.
33. Заіка Ю.О. Посвідчення “секретного” заповіту // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 2. — С. 45.
34. Заика Ю.А. Составление завещания под отлагательным условием / Право: теория й практика. — 2002. — № 12. — С. 34.
35. Заіка Ю.О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні. Монографія. — К., 2004.
36. Заіка Ю.О. Спадкове право України: Навч. посібник. – К.: Істина, 2006.
37. Зидинова З.Б. Осуществление наследственных прав и защита их судом и нотариатом. — Автореф. дис... канд. юрид. наук. -М., 1972.
38. Институты собственности и проблемы наследства // Государство и право, № 1, 1992.
39. Йоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. — Л., 1949.
40. Коваленко Т.П. До питання про запровадження “спадкового договору” // Адвокат. -1999. -№ 1. - С. 16.
41. Корнєєва И.Л. Наследственное право Российской Федерации. - М., 2004.
42. Курдиновский В.И. Договоры о праве наследования. - О., 1913.
43. Маркс К. Доповідь Генеральної Ради про право спадкування // Твори. - Вид. 2-е. - Т. 16. - С. 367-368.
44. Маркс К., Энгельс Ф. Манифест коммунистической партии. - М.: Госполитиздат, 1952.
45. Мазуренко С.В. Особливості укладення спадкового договору // Право України. - 2004. - № 2. - С. 11-114.
46. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. — К., 2004.
47. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. — К., 2005.
48. Немков А.М. Основные принципы советского наследственного права // Учен. записки Пермского ун-та. - 1965. - № 129. - С. 109-114.
49. Никитюк П.С. Наследственное право и наследственный процесс. - Кишинев, 1973.
50. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Рук. авт. кол. В. В. Залесский. - М., 2000.
51. Пенітенціарна система: міфи і реальність // Урядовий кур'єр. — 2003. — 17 січня. — С. 9.
52. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право. - 1999, число 1. -С. 23.
53. Победоносцев К. Курс гражданского права. Ч. II. Права семейственные, наследственные и завешательные. — СПб. 1896.
54. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права: Уч. пос. для студ.юрид.вузов и фак-тов. – К.: “Вентури”, 1995.
55. Право власності в Україні: Навч. посіб. / За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К., 2002.
56. Ромовська З. Заповідач може винагородити або відлучити спадкоємця // Нотар. - 2001. - № 5. - С. 8.
57. Ромовська З. Реформа спадкового права // Українське право. - 1997. - № 1. - С. 109.
58. Рясенцев В.А. Наследование по закону и по завещанию в СССР. – М., 1972.
59. Рубанов А.А. Наследство в международном частном праве. - М., 1996.
60. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права. - М.: 1953.
61. Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. - М., 1997.
62. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х ч. - Ч. 2 /Под общ. ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина. — 2-е изд., перераб. и доп. — К., 1983.
63. Судова статистика // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 1. — С. 23.
64. Толстой Ю.К. Наследственное право: Учеб. пособ. — М., 1999.
65. Турлуковський Я.В. Правова регламентація інституту обов'язкової частки в спадщині: окремі проблеми // Право України. - 2004. - № 2. - С. 119.
66. Франция: Законы, распоряжения и т.д. Французский гражданский кодекс 1804 года. — М., 1941.
67. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право: Теорія і практика: Навч. посіб. - К., 2002.
68. Xаритонов Е.О. Основы римского частного права. - X., 1998.
69. Цивільний кодекс України: Коментар. - X., 2003.
70. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. — Одеса, 2004.
71. Цивільне право України: У 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. — К., 2003.
72. Цивільне право України : У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К., 2004.
73. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К., 2003.
74. Чепига Т.Д. Наследование по завещанию в советском гражданском праве. — Автореф. дис... канд. юрид. наук. — М., 1965.
75. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву. — М., 1962.
76. Чуйкова В.Ю. Правові питання спадкування за заповітом. - Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 1999.
77. Шевченко О. Заповіт як підстава спадкування // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - С. 37.
