Декоративне панно - Образотворче мистецтво - Скачать бесплатно

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ І

Історія розвитку макраме

Орнамент та композиційна структура вузлів в макраме

Розділ 2

2.1. Матеріали та обладнання

2.2. Технологічні особливості

Розділ 3

Методика і послідовність виготовлення виробу

Розділ 4

Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в процесі навчання дітей в школі

Висновки.

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності.

Народна творчість включає в себе рідні види художньої діяльності народу - поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об’єднує основне – пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо.

Народна творчість виникла у нелегкому, трудовому процесі колективної трудової діяльності. Пізнання світу, засвоєння дійсності первісною людиною поєднувалося із формуванням її художньо-образного мислення, Праця відіграла величезну роль у походженні мистецтва. Вона дала людині руку, здатну виготовляти знаряддя, а отже, створювати потрібні предмети, надавати їм потрібної форми.

В процесі трудової діяльності людей розвивались естетичні почуття людини, її вуха, очі вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків. Для того, щоб народилося мистецтво, людина повинна була навчитися не тільки вправно працювати інструментами та з їхньою допомогою відображувати бачене на камені, в глині, відтворювати звуки, але вона повинна була навчатись художньо-образно сприймати дійсність.

Шлях розвитку мистецтва – це постійний процес відокремлення, виділення його видів. Він відбувається безперервно, на різних етапах історії людського суспільства.

У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо.

Народне декоративно-прикладне мистецтво одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби існування добувала примітивними знаряддями.

Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить сферу матеріально і духовної культури народу. У цьому плані становлять друки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, соціальне виділення художньої культури, на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної, реальної форми і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг тканини, вишивки і т.ін. є результатом як духовної так практичної діяльності людей. Вони матеріально виражені і несуть інформацію про композицію, орнамент, колорит, яка зберігається в колективній пам’яті людей. Декоративно-прикладне мистецтво охоплює і сферу знань, естетичні погляди, смаки, звичаєвообрядові аспекти, етичні переконання тощо. Це одна із частин народної художньої культури.

Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну, естетичну та ін.

Декоративно-прикладне мистецтво – духовний світ людини – включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і виточування тощо. Одні види – кераміка обробка кістки і каменю, плетіння – виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Їм заледве налічується кілька сотень. До середини ХІХ століття ні народне мистецтво, ні художнє ремесло не визнавалися за рівноцінні галузі мистецтва, такі, як музика, театр чи живопис. Лише у 70-х роках цього століття з’явився термін “декоративно-прикладне мистецтво”, яким ми сьогодні вільно користуємося.

РОЗДІЛ І

Історія розвитку макраме.

Макраме, або ж вузликове плетіння, є одним із видів рукоділля, який нині завоював неабияку популярність. Цим мистецтвом в однаковій мірі захоплюються і дорослі і діти.

Макраме своїм корінням сягає сивої давнини. Це ку поділля, як і багато інших, було поширене на Сході уже в ІХ ст.. до нашої ери. Як свідчать археологічні знахідки, вузликове плетіння знали в різних країнах світу: в стародавньому Єгипті, Китаї, Перу, Греції. Використовували техніку плетіння для прикрас житла та одягу.

Уміння в’язати на мотузці вузли і плести сіті цінилося в давнину дуже високо і вважалося родовим надбанням. Воно ревно охоронялося від чужинців і передавалося від батька до сина, із покоління в покоління.

З вузлами в житті людей було пов’язано багато прикмет і забобонів. Використання шаманами, знахарями і жрецями певних вузлів і плетінь із мотузки носило культовий характер. В магічні властивості вузлів свято вірили стародавні греки і римляни.

Сьогодні ми застосовуємо вузли і плетіння, не задумуючись навіть про те, що їх вік налічується не віками. А тисячоліттями. Археологічні знахідки підтверджують, що, наприклад, прямий вузол з успіхом служив мешканцям Стародавнього Єгипту ще п’ять тисячоліть назад. Широко розповсюджений він був також у стародавніх греків і римлян. Зображення прямого везла часто зустрічається на знайдених обламках ваз і глеків. Він прикрашав спис Меркурія (давньогрецького бога – покровителя торгівлі) і називався геркулесовим вузлом.

Однак вважають, що першими, хто почав займатися вузликовим плетінням, були моряки. Вони виявилися винахідниками самих хитромудрих і практичних вузлів. Появившимся більше п’яти тисячоліть назад вітрильний корабель, не можна було уявити без мотузок, якими кріпилися щогли, підтримувалися вітрила.

В морській справі налічувалося близько чотирьох тисяч вузлів. Багато з них перейшло в художнє ремесло – макраме. Моряки минулого крім вузлів використовували в своїй роботі безліч різноманітних, практично необхідних плетінь. Більшість різного роду плетінь і орнаментів із мотузки моряки придумали від нудьги. Адже в старі часи плавання моряків тривало нерідко роками. Щоб скоротати вільний від роботи час, моряки займались рукоділлям. Їх матеріалами були відслугувавші свій вік троси з Маніли і сизаля.

Все красивіші і досконаліші ставали плетені вироби. В ХІІІ ст. в Західній Європі появилася найвитонченіше вузликове мереживо, яке відразу ж покорило серця середньовічних жінок. З грубих чоловічих рук вони взяли в свої ніжні і легкі пальці шовкові нитки, шнурки, шерстяну і бавовняну пряжу і стали створювати рукотворне чудо – штори, скатерті, панно, абажури, ширми і інші унікальні витвори прикладного мистецтва.

В період середньовіччя модним стали вузликові прикраси на сукнях, нижній білизні, накидках. Плетінням обробляли край плащів і капішонів, появилися плетені пояси, тапочки, сумочки і гаманці. Виготовляли їх із самих різноманітних ниток шовкових, бавовняних, шерстяних. Час зберіг зразки цих чудових робіт на старовинних полотнах живописців, а також серед музейних експонатів.

За свою історію мистецтво макраме не раз занепадало і знову відроджувалося. Нерідко змінювалась і його назва : квадратне плетіння, вузликове мереживо, вузликова бахрома, шнурок. Макнамари, мексиканське мереживо і, на кінець остання, яка прийшла до нас ХІХ століття, - макраме. Походить це слово від турецького “мак рана”, що означає шарф чи серветка з каймою.

Змінювалося призначення виробів, їх стиль і художнє оформлення. Але техніка виконання залишилася незмінною. В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самим красивим та прости, необхідним людям для плетіння різноманітних речей.

В нашій країні вузликове плетіння з’явилося наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Наші бабуся прикрашали торочками весільні рушники, білосніжні скатертини та серветки. Складовою частиною нагрудного вбрання були ажурні шалі та хустки, прикрашені каймою і китицями.

У наш час макраме знову ввійшло в моду. Можливості використання його стали надзвичайно широкими. Дедалі частіше зустрічаються вироби, виконанні цією технікою, в опорядження сучасних приміщень, в оформленні одягу. Це елегантні сумки, ремінці, мережані комірці, кашпо, декоративні настінні прикраси, газетниці, скатертини, віконні занавіски тощо. Можливості для творчості в цьому виді рукоділля не обмежені.

1.2. Орнамет та композиційна структура вузлів в макраме.

В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самими красивим та простим, але необхідних для плетіння різноманітних ланцюжків і сіток. Найчастіше ланцюжні і сітки створюють спокійний одноманітний фон на якому чудового читається основна композиція з вузлів.

Простий вузол. Прийшов він до нас з глибокої давнини і виявився настільки живучим і необхідним, що сучасне вузликове плетіння не змогло обійтися без нього. В літературі по рукоділлю згадується кілька назв простого вузла: петельний, круглий, пальцевий, звичайний, вузол “через руку”. Одна із самих старовиних назв – “колач”, дана йому за схожість з хлібним калачом.

Петельний вузол. Інші назви цього вузла: “горизонт”, “вузлик в кружечок”. В залежності від того, яка нитка вибирається в ролі робочої (нитка якою працюють) є ліва чи права, вузол може бути лівим або правим. Як правило ліві вузли зав’язують лівою рукою, правою натягують вузликову нитку (нитка, навколо якої зав’язують вузли) і, навпаки, праві вузли зав’язують правою рукою, лівою натягують вузликову нитку. Зовні вузли не відрізняються один від одного: один - дзеркальне відображення другого.

Вузол “фріволіте”. Так називається вузол, що прийшов із старовинного рукоділля фріволіте, або човночного мережива. Один вузол “фріволіте” складається з двох петельних вузлів і в залежності від того, які вони: ліві чи праві – вузол “фріволіте” одержує свою назву: лівий правий.

Репсовий вузол. Це один із найпопулярніших вузлів макраме. Він складається з двох петельних вузлів. В старовинних книжках його називають: рубчастий, ребристий, випуклий, двійний. Поверхня полотна із репсових вузлів має характерну особливість – вона всі із випускних рубчиків. В плетінні їх називають бридами. Бриди – це ряд репсових вузлів, розміщених щільно одна до другої на вузликовій нитці. Бриди можуть бути горизонтальними, вертикальними, діагональними, фігурними, спіральними. Їх розміщення залежить від напрямку вузликової нитки.

Геркулесів вузол. Цей вузол прийшов з сивої давнини і получив свою назву на ім’я називають прямим вузлом, а серед любителів макраме він відомий як вузол Геракла, плоский без основи.

Стародавні лікарі користувалися ним при перев’язуванні ран або переломів, моряки зв’язували таким способом троси. Використовували геркулесів вузол і як пряжку – застібку.

Із сотні вузлів, знайомих людям з сивої давнини, є особливо виветені, що вражають своєю красою і заплутаністю. Здаються вони вузлами –головоломками, однак в основі цих складних переплетень лежить знайомий всім принцип штопки. До таких вузлів відносяться і дійшовні із найдавніших часів загадкові вузли – талісмани. В житті людей вони мали велике значення: їх обожнювали і приписували чудодійні якості, вірили в їх чарівні сили. Вузли-символи носили як амулети, вишивали золотими нитками на одязі, повторювали в дерев’яній і кам’яній різьбі в написанні початкових букв.

Пройшли століття. І деякі вузли-талісмани за красу, народжену симетрією, стали декоративними предметами нашого побуту: ковриками, серветками, підставками, панно. Тепер ці вузли називають декоративними або орнаментальними вузлами-плетінками.

Одним із головних елементів плетених візерунків є різноманітні ланцюжки, які допомагають з’єднати між собою окремі фрагменти орнаменту в одне ціле і надати йому завершеності.

Ланцюжки – це однотипні або різнотипні вузли, зав’язані один під одним в певному порядку. Вони надзвичайно декоративні і різноманітні по формі, і інколи здається, що навряд чи можна придумати нові, але виявляється, що досить щось трішки змінити і получається ланцюжок, не схожий на всі ніші: щільний боа навпаки, ажурний, листоподібний, прикрашений намистинами або керамікою.

Без ланцюжків в плетінні не можна зробити жодної речі. Вони вплітаються в фактуру настінних прикрас, абажурів, фіранок, на них підвішують тяжкі кашпо і витончені підвіски, з них роблять сучасні прикраси: сережки, персні і браслети.

Також велике значення у макраме має сітка з вузлів. Для плетіння сіток існують такі правила: число ниток, навішаних на основу, повинне бути кратне кількості ниток в одному вузлі; вузликові і робочі нитки вузлів, сплетених в шахматному порядку, міняються місцями після кожного ряду, тому витрачаються рівномірно: число рядів підраховують з бокового краю сітки по крайнім вузлам, враховуючи, що вузли непарних рядів розміщені біля самого краю, парних – відсунута в глибину; число нанизаних ниток залежить від мотиву орнаменту. Сітки можуть бути ажурними або більш щільними в залежності від числа вузлів в кожній ланці: чим менше вузлів, тим сітка щільніша.

Геометричні фрагменти сіток. Режим вузлів сіток легко перестроюється в геометричні фігури: шестигранники, трикутники, ромби. Технівка плетіння їх дуже проста. Наприклад, якщо плетуть трикутник, то на початку і в кінці кожного ряду не пров’язують по дві крайні нитки і тоді получається на один вузол менше, доки не залишиться всього один вузол.

Стики з вузлів можна також з’днувати з іншими фрагментами орган мету. Одноманітне полотно сіток використовують для створення нових візерунків. На сітках різні плетені фрагменти здаються більш рельєфними, випуклими і виразними.

Ромби. Найчастіше сітки з’єднують з найрізноманітнішими видами ромбів: відкритий ромб з вузлів “фрваліте”, щільний ромб з горизонтальних брид, ромби з одинарних та подвійних діагональних брид, декоративні роби і ін.

Ромби з одинарних брид можна прикрасити піко або горизонтальними бридами. Всі ці доповнення виконують перед плетінням нижніх сторін ромба. Наприклад, піко утворюють так: зав’язують останній вузол на верхній сторорні ромба; повертають робочу нитку зліва на права; виконують нею вертикальний репсовий вузол на цій самій вузликовій нитці. Залишають піко, заколюють його шпилькою і, розвернувши робочу нитку з права наліво, ви зав’язують другий вертикальний репсовий вузол на цій же вузликовій нитці. Тепер повертають робочу нитку зліва на права і виконують нею діагональний репсовий вузол. Після цього плетуть нижню сторону ромба на цій же вузликовій нитці.

Щільний ромб складається з двох половин – правої і лівої. Почитають виплітати ромб, зв’язавши дві середні нитки діагональним репсовим вузлом, і дальше виконують дві верхні сторони ромба. Потім ліву половину щільного ромба заповняють групою брид, паралельним лівій верхній стороні ромба. Для кожної бриди цієї групи вузликову нитку беруть з правого краю, при чому вузликові нитки сусідніх бриж не зв’язують між собою тому кількість вузлів в кожній бриді зменшується на один, доки в послідній бриді не залишиться один вузол. Потім так само виконують групу брид, паралельних правій стороні ромба. Закінчуючи ромб, зв’язують дві середні нитки репсовим вузлом.

Квіти з брид. Як правило, квіти виплітають з чотирьох пелюстків: спочатку виконують дві верхні пелюстки з нахилом до центру квітки, скріплюють вузликові нитки пелюстків і далі від центру плетуть нижні пелюстки.

Велику ажурну квітку виконують в такій послідовності: спочатку плетуть верхній фігурний ромб, потім паралельного його нижнім сторонам виплітають по похилій бриді, далі плетуть горизонтальні бриди на тих самих вузликових нитках, розвернувши їх до центру квітки; і, перевівши в центрі дві вузликові нитки, плетуть нижню половину квітки в дзеркальному відображенні.

Майже кожну пелюстку квітки можна перетворити в листочок, якщо його виконувати окремо. Виконувати листочки можна з похилих брид, з подвійних овальних брид і з овальних і похилих брад.

РОЗДІЛ 2

2.1. Матеріали та обладнання.

Інструменти та обладнання, необхідні для занять з макраме, дуже прості, при чому їх зовсім небагато: подушка для плетіння, шпильки, голки з вушком для пришивання ниток, ножиці, сантиметрова стрічка, тонкий і товстий в’язальні гачки для протягування ниток в складних візерунках і спиця або шило, необхідних при розв’язуванні неправильно затягнутих вузлів.

Робоча основа для плетіння – стійка, напівм’яка подушечка. Чим зручнішим це інструмент, тим швидше виконується робота.

Різновидностей подушок так само багато, як і її замінників. Замість традиційної подушки, набитої тирсою або піском, тепер користуються дошкою з пінопласту або м’якого дерева. Годиться і кусок фанери або товстого картону розміром 25х40, 30х45, 30х50 см. На них кладуть слої поролону, войлоку або вати товщиною 4-6 см і обтягують темним сукном, однотонним сатином або неяскравою картатою тканиною. Якщо тканина тонка, підкладають клейонку.

Найзручніша подушка з невеликим нахилом. Щоб подушка була стійкою, її можна закріпити до столу струбцинами. Деякі люблять працювати з подушкою в формі циліндру (діаметр 12-15 см, довжина 30-40 см). Її можна замінити валиком від м’якої мебелі, зафіксувати таку основу в коробці або на спеціальних козлах.

Великі і довгі вироби плинуть на рамці. Для рамки потрібно заготовити три дошки. Дві довжиною 50...60 см, одну довжиною 35...40 см. Товщина всіх дощок має бути 4.5 см, ширина 10 см. Дошки бажано відшліфувати і з’єднати у вигляді букви “П”. Готову рамку прикріплюють до стіни на висоті 130...150 см від підлоги (трохи вище зросту рукодільниці). З лівого і правого боку рамки паралельно набивають цвяхи, на які прикліплюють робочі нитки.

Щоб добре і зручно працювалося. Треба правильно організувати робоче місце. При плетінні невеликих виробів на подушечці краще працювати за столом, тримаючи подушку на колінах. Верхньою частиною вона повинна опиратися на край стола. Виготовляючи виріб на дошці, яка прикріплена до столу, на сидіння стільці слід що-небудь підкласти, що руку були на одному рівні з цією дошкою.

Зразок, малюнок чи схема повинні лежати на столі злів, а інструменти краще покласти справа, щоб зручніше було ними користуватися.

Необхідно пам’ятати, що ножиці повинні лежати із зімкнутими кінцями а голки та шпильки – знаходиться у спеціальній подушечці. Ними фіксують окремі вузли і фрагменти вироби і надають попередню форму плетеному полотну. Шпильки повинні бути довгими, щоб не загубились в положенні, і достатньо міцними, щоб не зігнулись. Після роботи їх необхідно покласти на місце (у пенал, коробочку, подушечку).

Матеріалом для плетіння можуть бути різноманітні нитки: шнур, тасьма, лляна мотузка, джгут, конопляний шпагат, тонкий дріт та ін. Найкращі в роботі бавовняні нитки. Вони міцні, м’які і добре в’яжуться у вузли. Можна користуватися синтетичними нитками з нейлону і капрону. Такі нитки мають красивий вигляд, легко в’яжуться у вузли, добре фарбуються, але кінці їх швидко розпускаються. Тому, закінчивши роботу, у готовому виробі їх слід злегка обвуглити сірниками.

Для плетіння серветок краще використовувати нитку типу “Сніжинка”, “Ромашка”, нитки № 10. Настінні панно можна плести із сутажу, шпагату, лляної мотузки, круглої тасьми. Косинки, шарф, серветку комірці краще виплітати з товстих шерстяних ниток.

2.2. Технологічні особливості.

Перш ніж зав’язувати вузли, необхідно нарізати нитки певної довжини. Точний розрахунок довжини нитки зробити дуже важко і тому, що на кожний вид вузла витрачається певний відрізок нитки. І оскільки одною і тою самою ниткою плетуть одночасно декілька видів вузлів, то, звичайно, врахувати розхід нитки з точністю до одного сантиметра неможливо. Крім того, солід брати до уваги товщину і крутку нитки: чим товстіша і тугіша скручена нитка, тим більше її витрачається.

Після того, як нитки будуть нарізані, залишається подумати, на яку основу слід навішувати нитки для плетіння.

Основа може бути з тонкої або грубої мотузки, пучка ниток, а також дерев’яною, металевою і залежності від розміру виробу і його ваги. Іноді можна обійтися і без основи: достатньо скласти нитку вдвоє і кожну прикріпити за згин шпильками до робочої подушки.

Основа повинна бути ширшою ніж виріб, інакше вузли набірного ряду зсуваються з неї під час плетіння, особливо якщо вона дерев’яна, металева або пластмасова.

Визначають довжину твердої основи таким чином: спочатку узнають, скільки кінців ниток буде висіти на ні отім намотують на основу витків в два рази більше, ніж кінців (наприклад, якщо кінців 12, то витків повинно бути 24). Вкладають витки щільно один до одного. Потім їх розмотують, виміряють довжину нитки і добавляють до цієї довжини 10-12 см.

У ході плетіння щоб при плетінні довгі кінці не путались і не мішали в роботі, їх тимчасово укорочують. Роблять це по-різному. Самий простий і легкий спосіб – “метелик” кінець закріпленої довгої нитки (20 см) кладуть на долонь, а частину, яка залишилася намотують вісь міркою між великим пальцем і мізинцем. Коли довжина нитки стане зручною для роботи, вісь мірку знімають з руки із скріплюють посередині низинкою получився моточок – “метелик”.

У процесі роботи нитка свобідно витягуються з моточка. Для більш довгих ниток використовують шпульки, котушки або палички з кульками на кінцях.

Головною і обов’язковою умовою для всіх видів мотузок – міцність, інакше вони порвуться при зав’язування тугих вузлів, але якщо таке трапиться то мотузку можна склеїти. Використовують клей для тканин: БФ-6, ПВА, “Унікум”. “Марс”. Перш ніж склеювати, розплетіть кінці (3 см) і зріжте частину волокон, кінці, які залишилися, змастіть клеєм і з’єднайте, скрутивши пальцями по напрямку крутки. Кінці грубої мотузки не склеюють, а зшивають ниткою того ж кольору, що і мотузка.

У ході плетіння не всі нитки виконують однакову функцію. Нитки, навколо яких плетуть, виконують роль основи, а нитки, якими плетуть вузли – це робочі нитки.

Прикріпити нарізані нитки до планки можна кількома способами.

Перший спосіб. Складаємо нитку навпіл, і на місці згину дістаємо петлю. Правою рукою підводимо петлю до планки так, щоб планка була зверху над петлею. Потім перехиляємо петлю на себе через планку і протягуємо через неї вільні кінці ниток. Нитки добре затягуємо. Петля буде за двома кінцями ниток і утворить “замочок” знизу.

Другий спосіб. Складаємо нитку навпіл, як описано в першому способі. Беремо правою рукою петлю, прикладаємо її зверху на планку.

Два вільні кінці ниток протягуємо в петлю знизу вгору через планку. Затягуємо туго нитку. Тепер петля на двох кінцях ниток зверху і утворює “замочок” зверху.

Третій спосіб. Прикріплюємо нитки до планки так, як описано в першому способі. Потім правив кінець мотка накидаємо через планку зверху вниз. Утворюється петля, в яку протягується кінець нитки. Те саме робимо і з лівою ниткою.

Вчитися в’язати краще на товстих нитках ф 5..6 мм, бо на них краще видно утворення вузлів. Перші роботи теж краще плести з товстих ниток – ними легше плести. Пізніше, засвоївши техніку плетіння, можна використовувати тонкі нитки.

РОЗДІЛ 3

Методика і послідовність виготовлення виробу.

Для роботи потрібно 570 м мотузки товщиною 2,5 мм і планку довжиною 1 м.

Нарізати 95 ниток довжиною 6 м. Скласти кожну нитку пополам і навішати на планку способом 3.

Роз приділити нитки на три частини: по 15 крайніх для плетення бордюрів, всі інші для середньої частини панно.

Крайні бордюри виконуються мережкою з вузлів “фріваліте” та подвійних плоских вузлів. Мережку плести довжиною 1,5 м.

В середній частині роз приділити нитки по 5 і сплести 32 ланцюжки з подвійного плоского вузла довжиною 3 см.

Під ланцюжками виконати горизонтальну бриду.

Роз приділити нитки на 6 груп (по 28). Зав’язати репсовим вузлом 14-у і 15-у нитку в кожній групі, направити їх в протилежні сторони під кутом 45о і виконати на них як на вузликових, по одній бриді. Вузликові нитки сусідніх брид зв’язати репсовим вузлом. Получиться зигдагоподібна лінія з брид. Другий зигзаг сплести щільно до першого. Під зигзаг ом на всіх нитках виконати горизонтальну бриду.

Роз приділити нитку по 5 і виконати 32 ланцюжки з подвійних плоских вузлів довжиною 3 см.

Під ланцюжками виконати дві горизонтальні бриди.

Роз приділити нитки на 5 груп по 16 для плетення центральної частини узору “чотирипелюсткової квітки”.

Кожний пелюсток квітки виконується на 16 кінців. Крайню ліву нитку (вузликова) нахилити вправо під кутом 45о і нав’язати на неї слідуючи 15 ниток репсовими вузлами. Знову взяти крайню ліву нитку (вузликової) і розмістити її зі згином в середній частині на відстані 1 см від верхньої бриди наплести на неї всі робочі кінці. Получиться пелюсток з нахилом вліво.

На слідуючи 16 кінцях виконати пелюсток з нахилом вправо. Потім на 6 середніх ниток виконати “горошину” із 5 подвійних плоских вузлів.

В центрі між верхніми сусідами пелюстками квітів виконати узір “полотнянка”. Для цього потрібно переплести між собою нитки від пелюстків, попередньо роз приділивши їх по дві.

Тепер плетуться нижні пелюстки. Лівий пелюсток виконується так: нахилити із середини “горошини” вліво під кутом 45о ліву вузликову нитку і наплести на неї 5 ниток від верхнього лівого пелюстка. Потім взяти крайній правий кінець від одержаної бриди і зігнути його вліво, виконати другу бриду. Відстань між ними в середній частині 1 см. Правий пелюсток виконати з нахилом із середини вправо.

Виконавши квіти, з’єднати “горошиною” 2 нижніх пелюстка від правої і лівої квітки. Між пелюстками виконати узір “полотнянка”.

В наступному ряді виконати 4 квітки, в слідую чому 3, потім 2 і в останньому одну квітку.

Далі виконуються кути із похилих брид. Нитки діляться порівну. Нахилити під кутом 45о до середини крайню ліву нитку і сплести на ній бриду. Така ж саму бриду зробити на крайній правій нитці. Паралельно до брид виконати ще один кут з брид.

З вершини кута роприділити по 18 ниток зліва і справа і виконати по 2 пожилих брид. Між бридами виконати “горошину”. З середини “горошини” вліво і вправо виконати ще по 2 бриди.

В лівій і првій частині панно роз приділити нитки по 6 і 4 для плетення ланцюжків.

З центральної частини вліво і вправо виконати ще по 2 похилі бриди на всіх кінцях ниток.

Симетрично до верхньої частини панно виконати нижню узором з “чотирипелюсткових квітів”.

Під узором виконати дві горизонтальні бриди.

Роз приділити нитки по і виконати 32 ланцюжки довжиною 5 см.

Роз приділити нитки на 5 груп (по 16) і виконати фігурні ромби із брид, заповнивши їх узором “полотнянка”.

На кінцях ниток зав’язати вузли “капуцин” на різній відстані один від одного.

РОЗДІЛ 4

Тема: Історія виникнення макраме. Інструменти та обладнання, Техніка кріплення ниток. Репсові вузли.

Мета:

Навчальна: - сформувати в учнів поняття про мистецтво плетіння макраме, ознайомити з основними групами вузлів, навчити працювати з найпростішими матеріалами – нитками та мотузками, закріпити знання з історія виникнення та розвитку макраме;

Розвиваюча: розвивати в учнів фантазію, художній смак, логічне мислення, творче ставлення до правці;

Виховна: виховувати в дітей повагу до своєї праці формувати в учнів художній смак та естетичний підхід до творчої праці, виховувати терплячість, охайність і старанність.

Обладнання: ножиці, шпильки. Голки, гачок, нитки, зошит.

Дидактичне забезпечення уроку: інструкційні картки, послідовність виконання вузлів, колекцій, плетених виробів із макраме.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, математика, історія.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І. Організаційна частина: (привітання, перевірка наявності учнів в класі, готовності їх до уроку, правильної організації робочого місця).

ІІ. Мотивація навчання:

Макраме, або ж вузликове плетіння, є одним з видів рукоділля, який сьогодні завоював неабияку популярність. Цим мистецтвом в однаковій мірі захоплюються і дорослі і діти.

Макраме своїм корінням сягає давнини. Це рукоділля, як і багато інших, було поширене на Сході уже до н.е. Як свідчить археологічні знахідки, вузликове плетіння знали в різних країнах: в Стародавньому Єгипті, Китаї, Перу, Греції. Використовували техніку плетіння для прикрас житла та одягу.

Звідки ж походить макраме?

Вважають, що першими, хто почав займатись вузликовим плетінням, були моряки. Перебуваючи в далекому плаванні, вони плели риболовецькі сіті, канати, різноманітні прикраси. Які дарували близьким на згадку. Відомо близько чотирьох тисяч морських вузлів. Багато з них перейшло в художнє ремесло – макраме.

Вузликове плетіння в різний час називали по-різному: квадратне плетіння, вузликове мереживо, вузликова бахрома і т.д. І лише в ХІХ ст. це плетіння стали називати макраме. Походить це слово від турецького “макрама”, що означає шарф чи серветка з каймою.

За свою історію мистецтв макраме не раз занепадало і знову відроджувалося. Змінювалося призначення виробів, їх стиль і художнє оформлення, але техніка виконання залишалась незмінною.

В нашій країні цей вид рукоділля з’явився наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Наші бабусі прикрашали торочками весільні рушники, білосніжні скатертини та серветки. Складовою частиною народного вбрання були ажурні шалі та хустки, прикрашені каймою і китицями.

У наш час можливості використання макраме стали надзвичайно широкими. Дедалі частіше зустрічаються вироби, виконані цією технікою, в опорядженні сучасних приміщень, в оформленні одягу. Це елегантні сумки, ремінці, мережані комірці, кашпо, декоративні настінні прикраси, газетниці, скатертини, віконні занавіски тощо. Можливості для творчості в цьому виді рукоділля необмежені.

ІІІ. Активізація опорних знань (повторення вивченого матеріалу).

Звідки походить слово “макраме”?

Яка історія походження макраме?

Які ви знаєте види вузликового плетіння?

Які техніки виконання вузлів вам відомі?

Які інструменти використовують для виконання макраме?

Для чого використовували вузликове плетіння в давнину?

Яке значення має макраме для нас сьогодні?

ІV. Пояснення нового матеріалу.

Вступний інструктаж:

Перед тим як виконувати роботу, давайте повторимо правила безпечної праці при користуванні ножицями, голками та шпильками:

Ножиці повинні лежати на парті із зімкнутими кінцями.

Передавати ножиці слід кільцями вперед.

Голки та шпильки повинні знаходитися у спеціальній подушечці.

Брати голки можна тільки для роботи.

Не гратися голками та шпильками.

Для знять макраме потрібні такі інструменти: ножиці, сантиметр, шпильки, голки, гачок.

Для зручності роботи з нитками бажано приготувати таке обладнання. Для плетіння невеликих виробів знадобиться напівм’яка подушечка розміром 100х200 мм, яку можна пошити з цупкої тканини і наповнити тирсою або піском. До неї зручно прикріплювати голками або шпильками нитки для плетіння.

Щоб добре і зручно працювалося, треба правильно організовувати робоче місце. При плетінні невеликих виробів на подушечці краще працювати за столом, тримаючи подушечку на колінах. Верхньою частиною вона повинна опиратись на край стола.

Зразок, малюнок чи схема повинні лежати на столі зліва, а інструменти краще поставити справа, щоб зручніше було ними користуватися.

Матеріалом для плетіння можуть бути різноманітні нитки: шнур, тасьма, лляна мотузка, джгут, конопляний шпагат та ін. Найкращі в роботі бавовняні нитки. Вони міцні, м’які і добре в’яжуться у вузли. Для плетіння використовують нитки, як природного кольору, так і фарбуванні.

Дуже важливо правильно підготувати нитки до роботи. Це означає, що треба визначити їх довжину і кількість. Кількість ниток залежить від самого виробу і повинна обов’язково бути парною. Довжина ниток залежить від їх товщини. Товщі нитки повинні бути довшими ніж тонкі, тому що під час роботи вони швидше укорочуються. Нитки повинні бути в 3-8 разів довші від готового виробу.

Нарізані нитки можна кріпити до дерев’яної ч пластмасової планки чи кільця, а також до товстої нитки.

У ході плетіння не всі нитки виконують однакову функцію. Нитки, навколо яких плетуть, виконують роль основи, а нитки, якими плетуть вузли - це робочі нитки.

Прикріпити нарізані нитки до планки можна кількома способами:

Складаємо нитку навпіл, і на місці згину дістаємо петлю. Правою рукою підводимо петлю до планки так, що планка була верху над петлею. Потім перехиляємо петлю на себе через планку і протягуємо через неї вільні кінці ниток. Нитки добре затягуємо. Петля буде за двома кінцями ниток і уторить “замочок” знизу.

Складаємо нитку навпіл, як описано в 1-му способі. Беремо правою рукою петлю, прикладаємо її зверху на планку. Два вільні кінці ниток протягуємо в петлю знизу вгору через планку. Затягуємо туго нитки. Тепер петля на двох кінцях ниток зверху і утворює “замочок” зверху.

Прикріплюємо нитки до планки так, як описано в 1-му способі. Потім правив кінець нитки накидаємо через планку зверху вниз. Утворюється петля, в яку протягуємо кінець нитки. Те саме робимо і з лівою ниткою.

2. Практична робота учнів.

а) Поточний інструктаж:

На цьому уроці ми будемо виконувати репсові вузли. Ребристий або репсовий вузол – це один із основних вузлова у техніці макраме. Залежно від того, куди спрямовують нитку основи, на які плетуть вузли, цей вузол називається горизонтальним, вертикальним або діагональним. Ряд вузлів. Пров’язаних горизонтальними, діагональними або вертикальними репсовими вузлами, називають бридою.

У рядах репсові вузли плетемо так: прикріплюємо на планку три нитки (шість кінців). Крайня нитка (справа або зліва) – це нитка основи, а всі інші нитки – робочі.

На нитку основи 1 будемо по черзі зав’язувати репсові вузли нитками 2,3,4,5,6. Першу робочу нитку 2 обкручуємо навколо нитки основи два рази зверху вниз. Так само зав’язуємо вузли нитками 3,4,5,6. Вийшла горизонтальна брида, бо вели ми нитку основи горизонтально.

Репсові вузли можна плести по діагоналі, поклавши нитку основи по діагоналі зліва направо і справа наліво.

Вертикальні репсові вузли. Для зразка беремо три нитки. На край однієї з них прикріплюємо 3-ім способом дві нитки (чотири кінці). Ниткою зліва направо зав’язуємо по черзі вузли на нитках 1,2,3,4. Вузли в’яжимо, як і в горизонтальній бриді, з тією лиш відмінністю, що зав’язувати їх треба на вертикальних нитках, беручи їх за основу.

Розраховуючи довжину ниток основи, слід пам’ятати, що на них в’яжуть вертикальні вузли робочими нитками. Тому довжина ниток основи повинна відповідати довжині готового виробу плюс 12 см.

У ході плетіння вертикальними вузлами легко подовжувати робочу нитку, якщо вона закінчилася. Робимо це так: від кінця нової робочої нитки відкладаємо, наприклад, відрізок довжиною 5 см, згинаємо його, утворюючи петлю. Прикріплюємо її на нитку основи, перед якою закінчилася попередня робоча нитка. Короткий кінець переводимо на виворітній бік, а довгим продовжуємо плести вертикальні везли.

Б) Індивідуальний інструктаж:

Під час уроку підходжу до кожного учня окремо і ще раз пояснюю незрозуміле.

V. Підсумок уроку, аналіз та оцінювання робіт.

VІ. Домашнє завдання.

Принести необхідні інструменти і матеріали для плетіння макраме.

VІІ. Прибирання робочих місць.

ВИСНОВКИ