Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району - Экология - Скачать бесплатно
Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил
Карпатського економічного району.
|Зміст. |
| |Вступ. | |
|1. |Функціонально-територіальна структура та економічний | |
| |потенціал району. | |
|2. |Запаси, розміщення та економічна оцінка ресурсів. | |
|3. |Проблеми природовикористання. | |
|4. |Охорона та відтворення природно-ресурсного потенціалу. | |
|5. |Регіональні особливості антропогенного впливу на навколишнє| |
| |середовище та шляхи подолання цих негативних наслідків. | |
| |Висновки. | |
| | | |
| | | |
Вступ.
На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є
процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу
очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального
виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче
пов'язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості
природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище.
Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку
продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних умов і
ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або
сповільнюючи динаміку їх.
Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічних
наслідків виробничої діяльності, у зв'язку з чим проблема охорони
навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів
набуває першорядного значення.
1. Функціонально-територіальна структура та економічний потенціал району.
У територіальній структурі Карпатського району виділяють два
внутрішньообласних райони: Підкарпатський (нафта, газ, сірка, калійні
добрива, продукція деревообробки, санаторно-курортне господарство) і
Північний (видобуток кам'яного вугілля, харчова і легка промисловість).
Головні економічні центри Львівського Підкарпаття: Дрогобич
(машинобудування, деревообробна, легка промисловість), Стрий
(машинобудування, харчова і деревообробна промисловість), Борислав
(видобуток нафти, легка і хімічна промисловість). Новий Роздол (виробництво
сірки); центри Львівської півночі — Червоноград (видобуток кам'яного
вугілля, легка промисловість), Сокаль (хімічна промисловість), Добротвір
(електроенергетика). У цих районах формуються вузли: Дрогобицько-
Бориславський і Червоноградсько-Сокальський.
У центральній частині області сформувався великий Львівський
економічний вузол, який є провідним у її функціонально-територіальній
структурі (машинобудування, харчова і легка промисловість). Його територія
— це міста і селища міського типу Красне, Кам'янка-Бузька, Жовква, Івано-
Франкове, Городок, Руд-ки, Миколаїв.
Площа — 56,6 тис. км2.
Населення — 6460,3 тис. чол.
Склад — Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька
області (див. картосхему на с. 320).
Львівська область займає 21,8 тис. км2, тут проживає 2754 тис. чол.,
в Івано-Франківській відповідно — 13,9 тис. км2, 1431 тис. чол., у
Закарпатській — 12,8 тис. км2, 1258 тис. чол. і Чернівецькій — 8,1 тис.
км2, 938 тис. чол."[9, стор. 248]
Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття.
Карпатський економічний район розташований близько до центра Європи,
на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний
схід район, зокрема м. Львів, перетинає Головний Європейський Вододіл.
Природно-географічне положення Карпатського району характеризується
пограничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший.
Для Карпатського району важливим є його еколого-географічне
розташування в зоні західного перенесення повітряних мас з Атлантики до
Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічних
і металургійних підприємств з Західно- і Середньоєвропейського простору.
Район займає вигідне транспортно-географічне положення: лежить на
перехресті міжнародних залізничних, трубопровідних та електричних артерій —
залізниць Київ — Львів — Прага, Київ — Львів — Краків, Варшава — Перемишль
— Львів — Бухарест; газопроводів Уренгой — Помари — Ужгород, Оренбург —
Західний кордон; ЛЕП Вінниця — Альбертірша.
Карпатський район густонаселений: у Львівській області — 126,3,
Чернівецькій — 115,9, Івано-Франківській — 103,0 і в Закарпатській — 98,3
чол./км2. У всіх областях, крім Львівської, переважає сільське населення. У
районі більш висока, ніж загалом в Україні (86 чол./км2), густота
населення. Найвища вона в Підкар-патті та рівнинному Закарпатті (понад 90
чол./км2), найменша — в гірській частині Карпат (менше ніж 20 чол./км2). Це
пов'язано як з історією освоєння і заселення території, так і з впливом
природних умов.
У Карпатському районі розвинена субурбанізація, пов'язана з
наближенням сільських поселень до міст, добре впорядкованою транспортною
мережею. Для всіх областей району характерні інтенсивні маятникові
міграції: у них бере участь понад 25 % усього працездатного сільського
населення. Львів, посідаючи за чисельністю населення сьоме місце в Україні,
вийшов на третє місце (після Києва і Харкова) за кількістю маятникових
мігрантів (понад 100 тис. чол. щодня).
Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшує
індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей
промисловості і сільського господарства. Тут вирощують зернові і технічні
культури (пшеницю, жито, ячмінь, гречку, цукрові буряки), розводять велику
і дрібну рогату худобу, свиней, у тому числі займаються килимарством,
художнім вишиванням, обробкою металу і шкіри, деревини, художньою різьбою
на дереві. У повоєнний період значного розвитку набули машинобудування,
хімічна індустрія, гірничодобувна промисловість, індустріальне будівництво.
Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну
галузеву і функціонально-компонентну структури. Він складається з вісьмох
взаємопов'язаних міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-
енергетичного, машинобудівного, хімічної індустрії, лісовиробничого,
індустріально- будівельного, агропромислового, рекреаційного,
транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних
ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в
територіальному поділі та інтеграції праці.
Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі
машинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість,
промисловість будівельних матеріалів. Зовсім не розвинена рибна
промисловість. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.
[9, стор. 249]
До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво
палива — кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного і
природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях.
Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Во-линському
басейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Тепер за рік
видобувають майже 15 млн т енергетичного вугілля. Більше ніж половина
кам'яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається
тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).
Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловість
Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився
внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в
Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції
природного привізного газу — Да-шава, Рудка, Угорське, Більче (Львівська
обл.).
Провідна галузь комплексу — електроенергетика, представлена великими
Бурштинською (2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом
малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі,
яке видобувають у Львівсько-волинському районі. Електростанції об'єднані в
систему "Львівенерго". Важливою є роль західноукраїнської розподільної
підстанції у міждержавній енергосистемі "Мир" (біля м. Ходорова Львівської
обл.). На межі Чернівецької і Хмельницької областей побудована Дністровська
ГЕС.
Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонт
гірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Чер-вонограді,
Львові).
Територіальна структура комплексу представлена Прикарпатським
нафтогазоенергетичним, Львівсько-волинським вугільно-енергетичним районами
і рядом енергетичних центрів.
Машинобудівний комплекс — це приладобудування, виробництво
телевізійної техніки, електроламп: радіоелектронної, медичної апаратури,
верстатів з програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він
орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова і
зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-
транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво
автобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові,
автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв'язки з іншими
районами і зарубіжними країнами.
У тісному зв'язку з АПК району розвивається і сільськогосподарське
машинобудування (у Львові, Коломиї). [9, стор. 243]
У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри
(всі обласні центри, а також Дрогобич, Коломия, Мукачеве).
Комплекс хімічної індустрії — це переважно галузі гірничої хімії
(виробництво природної сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), видобуток
калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солот-вині. До основної
хімії, яка грунтується на місцевій і привізній сировині, належить
виробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних (у Калуші,
Стебнику), комплексних добрив (у Новому Роздолі).
Розвивається хімія органічного синтезу — виробництво штучних волокон
(у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (в
Івано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовлення
поліетилену надходить до Калуша ети-ленопроводом з Угорщини. Розвинені
хіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (у
Львові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі).
Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК:
агропромисловими (виробництво міндобрив), лісопромисловими (лісохімія),
індустріально-будівельними (виробництво лаків, фарб). У перспективі
можливий розвиток на базі ресурсів місцевої сировини гірничо-хімічної та
основної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовища
калійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширення
виробництв побутової хімії, хімі-ко-фармацевтичних та мінеральних добрив.
У районі недостатньо розвинене хімічне машинобудування та
індустріальна інфраструктура комплексу.
Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на виробництві
меблів. З цією галуззю тісно пов'язані лісопильне виробництво, виготовлення
чорнових і чистих меблевих заготовок, фанери, деревно-стружкових і
волокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол,
фурнітури.
Великими центрами целюлозно-паперової промисловості є Жи-дачів,
Рахів; лісохімії — Свалява, Великий Бичків, Перечин. Діють ремонтні
підприємства (у Калуші, Тереславі). Висококваліфіковані кадри готують у
Львові (у лісотехнічному інституті). Головні райони комплексу в Івано-
Франківську, Жидачеві, Чернівцях, Ужгороді, Мукачевому, Дрогобичі, Сваляві,
Надвірній. Найбільшими центрами деревообробної промисловості є Львів
(виробництво меблів, фанери, паперового пластику), Івано-Франківськ (меблі)
та ін.
В інтегральному АПК розвинені спеціалізовані комплекси: а)
рослинницького напряму — цукробуряковий, виноградно-виноробний,
спиртогорілчаний, плодоовоче-переробний та ін.; б) тваринницького напряму —
м'ясоперероб-ний, молокопереробний, птахопромисловий.
У тісному зв'язку з деякими з цих комплексів розвиваються галузі
легкої промисловості — текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, які
орієнтуються на місцеві трудові ресурси, споживача і частково на привізну
сировину та напівфабрикати.
Найбільшу земельну площу має Львівська область (табл. 1), на яку
припадає найбільша площа ріллі і сіножатей, найменшу — Чернівецька область,
що має найменшу площу сіножатей. [9, стор. 252]
Таблиця 1.
Загальна земельна площа сільськогосподарських угідь в областях (на 1 січня
1997 р.), тис. га
| |Загальна|Земельна |Усі угіддя |У тому числі |
|Область |земельна|площа у |сільсько | |
| |площа |користуванні |госпо | |
| | |сільськогоспо| | |
| | |дарських |дарських |рілля|сіно |
| | |підприємств і|підпри | |жаті і |
| | |господарств |ємств і | |пасо |
| | | |госпо | |вища |
| | | |дарств | | |
|Закарпатська |1275 |629 |448 |198 |217 |
|Івано-Франківська|1393 |685 |535 |414 |105 |
|Львівська |2183 |1384 |1169 |820 |327 |
|Чернівецька |810 |564 |468 |338 |102 |
|Всього |5661 |3262 |2620 |1770 |751 |
Базовим в АПК є багатогалузеве сільськогосподарське виробництво з
добре сформованими зонами спеціалізації:
лісостеповою (зернове господарство, м'ясне і молочне скотарство,
свинарство, птахівництво);
карпатською з підзолами:
а) передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярство, молочно-
м'ясне тваринництво, овочівництво);
б) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво,
тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і птахівництво).
2. Запаси, розміщення та економічна оцінка ресурсів.
Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська
частина Українських Карпат належить до південної і південно-західної
території району. Через зручні перевали гірських масивів прокладені
залізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюються
внутрішньорайонні транспортно-економічні зв'язки, а також з Чехією,
Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами.
Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття,
частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська
область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.
Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буває
посух. Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові
грунти та опідзолені чорноземи (на Волин-сько-Подільській височині),
дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у
гірських районах Карпат) тощо.
Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. У
Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, які
мають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральних
будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам'яне
вугілля, природний газ.
У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, два
райони і ряд кущів. Основною є Прикарпатська поліком-понентна зона з
кущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ,
озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ,
калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухонна
сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк,
скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировина
для виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південних
макросхилах Карпат і в передгір'ї виділяються Закарпатський
полікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит,
перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль,
мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським
(ртутна сировина, андезит).
У районі є родовища мінеральних фарб (Іршавське), бентоніту
(Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться Львів-сько-
Волинський монокомпонентний район (кам'яне вугілля).
Лісові ресурси — це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина,
ожина), гриби, мисливська фауна. Основні запаси деревини зосереджені в
Карпатах.
Ліси високопродуктивні, про що свідчить приріст на 1 га. На хвойні ліси
припадає 54 % загального запасу деревини — сосна — 35 %, ялина — 16, ялиця
— 3 %.
Майже 40 % запасів деревини становлять твердолистяні поро-ДИ — дуб
високостовбурний — 18 %, дуб низькостовбурний — 4, бук — 13, граб — 2 %.
Хвойні породи зосереджені на Поліссі (сосна) та в Карпатах (ялина,
ялиця), дуб переважає на Поліссі і в Лісостепу, бук — у Західній частині
України.
Водні ресурси району — це поверхневі води річок, озер, водосховищ і
підземної води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Прут, які
використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва
електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах — Теребля-Ріцька, на Дністрі —
Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).
Підземні води району:
прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні
(м. Мукачеве в Закарпатті);
мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин, Олесько та
ін.). Мінеральні води, особливо унікальна "Нафтуся", є основним
рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с.
Черче Івано-Франківської обл.).
Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її
несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх
складових частин, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і
навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого
прогресивного розвитку соціально-екологічного комплексу Карпатського
району.
Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх
сільськогосподарських культур, садівництву, виноградарству. Тривалість
сонячного сяйва 2100 год на рік створює умови для дозрівання високоякісних
фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує
район водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини,
горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам'яні солі, вугілля дали можливість
розвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокерит
створити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір'я,
Східниця, Гірська Тиса та ін. [5, стор. 48]
Великим багатством видів відзначається рослинний і тваринний світ
Карпатського регіону (близько 2О тис. видів рослин і майже 35 тис. видів
тварин). Внаслідок антропогенного впливу на природний комплекс змінюється
видовий склад як рослин, так і тварин. Для збереження усього видового
складу флори та фауни створюються заповідні території.
3. Проблеми природовикористання.
Особливо актуальною проблемою України є охорона водних ресурсів. У
розрахунку на одного жителя припадає 1000 м3 води місцевого стоку на рік,
але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західній
економічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище,
ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський
Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м3 на одного жителя. [7,
стор. 24]
Ресурси підземних вод становлять 5,6 км3 і концентруються у Західній
(2,3 км3) та Східній (2,4 км3) економічних зонах.
Забезпечення населення і промисловості прісною водою здійснюється в
основному завдяки забору води з річок, яких близько 73 тис. На території
України переважають невеликі річки, лише близько 130 з них мають довжину
понад 100 км. Із загального обсягу стоку, який становить 210 км3 води, на
річний стік басейну Дніпра припадає 53,3 км3, Дністра — 8,7, Сіверського
Дінця — 5, Південного Бугу — 3,4 км3. У межах України протікає Дунай на 174-
кілометровій ділянці, який дає в середньому 123 км3 річного стоку. На решту
басейнів річок припадає трохи більше ніж 16 км3. [3, стор. 148]
Значні запаси води зосереджені в озерах і лиманах (всього 11 км3, з
них прісної води — 2,5 км3).
Разом з тим в областях Західної економічної зони споживання води було
на низькому рівні — 0,1—0,3 млн м3 на рік, або в 20— 40 разів менше, ніж у
Східній та Південній економічних зонах.
Інтенсивне ведення сільського господарства на основі методів водної та
хімічної меліорації останніми роками значно погіршило баланс гумусу,
особливо в чорноземних грунтах, підвищилась концентрація шкідливих хімічних
продуктів, збільшилася засоленість і кислотність грунтів, порушилися водний
і повітряний режими. У зв'язку з цим особливої актуальності набули проблеми
розвитку аграрної науки, особливо нових технологій обробітку грунту і
вирощування сільськогосподарських культур з метою збільшення потужності
родючості грунту. При вирішенні цієї проблеми слід враховувати, що в
Україні значна частина родючого гумусового шару щороку втрачається через
водну та вітрову ерозію. Найбільшої шкоди водна ерозія завдає в Карпатах,
на Подільській, Придніпровській та Середньо-руській височинах, Донецькому
кряжі та в Кримських горах.
Значної шкоди якості грунтів завдає невміле використання мінеральних
добрив, гербіцидів, пестицидів та інших хімічних речовин з великою
токсичністю, що впливає як на грунти, так і на флору, фауну і людину. Шкоди
завдає також повільне відтворення, а в деяких областях свідоме знищення
полезахисних смуг.
Північна, західна та
|
