Асортимент ювелірних товарів на ринку України. - Товароведение - Скачать бесплатно

Міністерство освіти та науки України













Курсова робота
з дисципліни
«Товарознавство»
на тему:
 Асортимент ювелірних товарів
 на ринку України.

                                                             Виконала: студентка
групи 
                                                              
                                           Викладач: 

Київ 2007
Зміст:

Вступ………………………………………………………………………3
1. Фактори формування асортименту товарів…………………………..5
2. Особисті прикраси……………………………………………………..7
3. Жіночі та чоловічі аксесуари…………………………………………21
4. Інтер’єрні прилади…………………………………………………….23
5. Письмове приладдя та приладдя для годинників…………………...24
Висновок………………………………………………………………….25
Література………………………………………………………………...27 
Додатки
 
Вступ

У курсовій роботі ми розглянемо асортимент ювелірних товарів, а також їх
класифікацію.
Ювелірні товари – це високохудожні вироби тонкої роботи, які виготовляються
найчастіше із дорогоцінних металів, ювелірного каміння чи інших довговічних
матеріалів (емаль, кераміка, роги), що виконують роль різних прикрас, предметів
побуту, а також використовуються для декоративних цілей.
Ювелірні товари, що становлять асортимент ювелірних магазинів, ділять за
призначенням на наступні групи:
        предмети особистих прикрас;
        предмети туалету;
        приладдя для куріння;
        предмети серверування столу;
        письмові приладдя;
        годинник;
        сувеніри.
Кожна група ювелірних виробів складається з підгруп. Наприклад, до групи
особистих прикрас входять наступні підгрупи: прикраси для рук, голови, шийні
прикраси, прикраси для сукні. Усередині цієї групи об'єм випуску кілець не
перевищує 45 %; сережок – 29 %; кулонів і медальйонів – 8 %; брошок – 3 %;
ланцюжків – 7 %; намист – 2 %; кольє – 2%.
Виробам цієї групи властиві витонченість форм, багатство матеріалу і декоративної
обробки, висока майстерність виконання; вони довговічні, не втрачають з часом
своєї цінності.
Групи і підгрупи ювелірних виробів, що класифікуються за призначенням, не
виключають можливості розширення асортименту і появи нових нетрадиційних зразків
ювелірних виробів.
За матеріалом виготовлення – ювелірні вироби можуть бути виготовлені із сплавів
золота, срібла, платини, паладію і сплавів цінних металів і неметалічні. Зі
вставками і без них.
По виду обробки (художньої обробки) – гладкі, поліровані, золочені, срібні, з
чеканним, гравірованим малюнком, покриттям емаллю і ін.
За матеріалом вставки – з ювелірного, виробів, штучних каміння, скла, пластмаси і
ін.
За способом ограновування каміння – діамантова, смарагдова (таблицею), кабошон і
ін.
За способом закріпки вставок – крапанова, кармезинова, корнерова, каре, фаденова,
тик і ін.
За формою ограновування вставок – кругла, овальна, каре, грушовидна, фантазійна.
По характеру виробництва – масового (серійного) і штучні.
 За способом створення форм виробу – штамповані, витяжні, литі, ковані.
За технологією з'єднання деталей – шляхом паяння, зварки, клейки, з рухомим і
нерухомим з'єднанням деталей.
По виду замків і рухомих з'єднань – шпрингельні (коробчаті), гвинтові, крюки,
регульовані, ланцюгові, штикові замки, з'єднання ланкові, шарнірні і ін.
При характеристиці ювелірних виробів враховуються також інші конструктивні
особливості, властиві конкретному ювелірному виробу.
По комплексності – ювелірні вироби діляться на штучні, парні, гарнітури і
набори.
Також враховується розмір, вага виробу, виробник.

 
1.  Фактори формування асортименту товарів.

Забезпечення умов для досягнення запланованого обсягу товарообороту значною мірою
залежить від ефективності асортиментної політики торгового підприємства з підбору
для реалізації окремих видів та різновидів товарів, планування та регулювання
асортиментної структури товарообороту.
Формування асортиментної політики підприємства спрямоване на найбільш повне
задоволення попиту споживачів та забезпечення умов для прибуткової діяльності
підприємства.
Підбір, планування та регулювання асортименту товарів базується на таких
принципах:
1. Відповідності структури попиту споживачів району діяльності підприємства.
2. Комплексності задоволення попиту споживачів у межах вибраної ніші сегмента
споживчого ринку.
3. Забезпечення потрібної широти, глибини та сталості асортименту.
4. Забезпечення умов для отримання цільового розміру прибутку.
Урахування першого принципу передбачає, що розробка асортиментної політики
підприємства повинна базуватися на матеріалах вивчення попиту, як задоволеного,
так і незадоволеного, та того, що формується. Тільки відповідність між структурою
товарообороту та структурою попиту забезпечує успішну реалізацію товарів.
Необхідність комплексного задоволення попиту споживачів обумовлюється потребою
забезпечення високої якості торговельного обслуговування, створення умов для
скорочення часу покупців на пошук товарів та здійснення покупки.
Забезпечення відповідної широти, глибини та сталості асортименту товарів є
обов’язковою умовою підтримки конкурентоздатності підприємства у певному сегменті
споживчого ринку. Широта асортименту характеризує кількість товарних груп та
підгруп, які реалізує підприємство, глибина – кількість різновидів товарів за
окремими споживчими або якісними ознаками (фасонами, моделями, розмірами, сортами
та ін. показниками).
Стійкість асортименту визначається співвідношенням кількості різновидів товару,
який постійно перебуває в реалізації, з кількістю різновидів, передбачених
асортиментним переліком. Забезпечення стійкості асортименту створює передумови для
закріплення покупців, скорочення їх часу на пошук потрібного товару.
Формування асортименту покликане створити умови для отримання підприємством
необхідного прибутку. Це обумовлено тим, що рішення стосовно підбору асортименту
визначають обсяг доходів підприємства від торгової діяльності, величину витрат
обігу (в зв’язку з різною оборотністю запасів окремих товарів) та інших
найважливіших господарсько-фінансових показників підприємства.
Взаємозв’язок асортиментної політики з іншими політиками вимагає конкретних дій з
процесом формування товарного забезпечення.
Формування асортименту товарів, що реалізуються торговим підприємством передбачає
проведення таких етапів роботи:
1. Визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються,
виходячи з обраної товарної спеціалізації підприємства та потреб його потенційних
споживачів.
2. Розподілу окремих груп та підгруп товарів між споживчими комплексами
постійного та сезонного характеру. При проведенні цієї роботи слід враховувати
розмір торгової площі підприємства, а також спеціалізацію підприємств-конкурентів,
розташованих у районі діяльності цього підприємства, особливо
вузькоспеціалізованого.
3. Визначення кількості видів та різновидів товарів у межах окремих споживчих
комплексів, тобто глибини товарного асортименту. Основою для проведення цієї
роботи є розмір торгової площі та стан пропозиції товарів на регіональному
споживчому ринку.
4. Розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до
реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство.
Основою розробки асортиментного переліку товарів є матеріали, вивчення попиту та
аналіз обіговості товарних запасів з окремих видів та різновидів товарів.
Розроблений асортиментний перелік є стандартом ширини та глибини асортименту
товарів та використовується в якості нормативного документа при проведенні
комерційної діяльності з закупівлі товарів та планування структури товарообороту
підприємства.  


 
2. Особисті прикраси

Прикраси для рук

Обручка
Обручка – прикраси, що надягають на пальці рук. З існуючих прикрас обручка, після
застібок, - найстародавніші і мабуть східного походження. 
Звичай обмінюватися обручками при одруженні йде в стародавні язичницькі звичаї.
Обручки використовувалися також як гроші: на одне велике кільце нанизували
декількох маленьких (для зручності торгових операцій). Їх число можна було
зменшувати або збільшувати, залежно від вартості товару. Вручаючи дружині обручку,
чоловік як би підтверджував, що з цієї миті вона стає пані його стану.
Обручка (перстень) – ця прикраса у вигляді декоративно оформленого обода, зі
вставками або без, призначене для носіння на пальці руки.
Виготовляють обручки із сплавів золота 375, 583, 750 і 985 проб, срібло 875 і 916
проб і сплавів кольорових металів. Зустрічаються також обручки, виготовлені з
платини 950 проби або що складаються з двох шарів і різних сплавів.
Поверхня обручок з недорогих сплавів звичайно має декоративно захисне покриття.
В конструкції обручок розрізняють наступні деталі:
Шинку або шин – це елемент обручки у вигляді обода, призначеного для надягання на
палець руки. Шин обручки виконується з різною формою перетину: круглої,
напівкруглої, овальної, прямокутної, витої і іншої форми.
Ширина і товщина шина непостійна. Вона може бути рівномірною по всьому перетину
або що розширяється і одночасно товщаючою до оправи.
Деякі різновиди ободів мають відгалуження з прикрасами на кінцях, інші ободи
роздвоєні, іноді ободи роблять у вигляді ланцюжка або роз'ємні – для пальця
будь-якої товщини. 
Обручки діляться на гладкі (обручальні) і фасони.
Гладкі (обручальні) перстні мають шин напівкруглої або напівовальної форми,
бувають різної ширини (вузькі, середні і широкі). Шин обручки може бути масивним і
порожнистим (дутим) і мати різний поперечний перетин. На гладкій внутрішній
стороні обручки можна нанести способом гравіювання дати, ініціали, імена і т.д.
Обручки фасонів ділять на орнаментовані (прикрашені черню, чеканкою, емаллю,
гравіюванням, прикрашені накладками), філігранні і зі вставками. Вказані елементи
можуть комбінуватися.
Накладка ювелірна – декоративний елемент, виконаний з металу і що фіксується на
лицьовій поверхні виробу. Накладки додають виробу декоративний ефект. Вони гладкі,
з гравірованим, чеканним, штампованим малюнком і т.п. 
Обручки можуть мати ускладнену конструкцію: з однією вставкою і багатокамерні, з
ажурними кастами, без каміння, з камінням і ін.
Обручки  ювелірні без каміння (вставок) бувають різноманітної форми: гладкі –
суцільні і порожнисті, з рельєфними штампованими прикрасами, філігранні ажурні, з
витого дроту в один або декілька шарів, оброблені емаллю, декоровані різьбленням
або витими монограмами, забезпечені печаткою (таблицею) з гравірованими або
штампованими вензелями з малюнками, з медальйоном, що має кришку, що
відкривається, серебряні обручки іноді обробляються черню і оксидуванням.
Обручки  ювелірні зі вставками (камінням) складають найрізноманітнішу по формах і
прикрасах і найпоширенішу групу. Вони виготовляються із золота, срібла, срібла з
позолотою, латуні з позолотою або срібленням, платини і ін. платина
використовується звичайно для обручок з алмазами і для оправи алмазів в золотих
обручках. На фоні платини алмази не мають жовтуватого відтінку, який вони
одержують на фоні золота.
Для прикраси вживаються всі види ювелірного каміння.
З великої різноманітності фасонів обручок ювелірних зі вставками можуть бути
виділені наступні типи: обручка з одним каменем круглої, овальної, багатогранної,
прямокутної і іншої форми; з двома, трьома і великою кількістю каміння,
розташованого різним чином; осипні – з дуже великою кількістю дрібного каміння.
Каміння ювелірне може бути вправленим в шинку або в оправу. Розміщуються у
вигляді квадрата, ромба, прямокутника, овалу, човника, гілочок складної композиції
з листям і кольорами.
Для обручок встановлені розміри, які визначаються по внутрішньому діаметру з 15
до 22,5 мм. Різниця між розміром 0,5 мм. Розмір визначається по внутрішньому
діаметру.
Більш дешеві обручки можуть бути безрозмірними (з роз’ємним шином, або
пружиною).

Браслети
Браслети – призначені для прикраси рук і закріплення годинника.
Матеріалами для виготовлення браслетів служили золото, платина або золото в
комбінації з платиною, золото і паладій, срібло,  латунь, томпак, мельхіор,
алюміній, янтар, пластмаси і ін.
Браслети з срібла можуть бути позолоченими або оксидованими, з латуні, томпаку,
мельхіору, хромованими, нікельованими, з алюмінію – анодованими і хімічно
забарвленими.
Художня обробка браслетів найрізноманітніша: вставки з каміння, скла, янтарю і
ін., гладкі (без вставок), гравіровані, з штампованим малюнком, емаллю, черню,
філігранню і ін.
Браслети можуть бути м'які і жорсткі.
Жорсткі браслети роблять у вигляді обруча (кільця), підкови, витка в декілька
оборотів (спіралі) або з двох половинок, сполучених шарнірами, вони можуть
закриватися на особливий замок.
М'які браслети складаються з окремих, сполучених між собою ланок різних форм і
розмірів (у вигляді пластин, кілець, ланцюжків, намистин і ін.). Їх закріплюють на
руці за допомогою замків різноманітних конструкцій.

Глідерні браслети
Глідер – елемент браслета для годинника у вигляді тонкої подовженої ланки.
Глідерні браслети – це декілька ланок – глідерів з шарнірним або пружинним
з'єднанням.
Браслети для годинника, на відміну від браслетів для прикрас, виготовляють в
основному без додаткових прикрас.
Браслети пружинні робляться нероз'ємними. Браслети, у яких ланки сполучені
шарнірно, мають замок і робляться роз'ємними.
Замок регульований – елемент кріплення, який дозволяє змінювати довжину браслета
для годинника.
На кінцях браслетів для годинника є пристосування для кріплення до годинника:
трубчасті затиски, пружинні карабіни або ланка у вигляді підкови, закріплювана у
вертикальних вушках жіночого годинника.
Браслети для жіночого годинника виготовляють вузькими (до 10 мм), для чоловічого
годинника – більш широкими (до 24 мм).
Ланцюговий браслет складається з декількох кілець (ланок) з дроту різної форми.
Залежно від форми ланок ланцюговий браслет називають панцирним або якірним.

Прикраси для сукні

Брошки
Брошка – нагрудна прикраса з елементом кріплення.
Вони складаються з підстави, шпильки на шарнірі і замка. Ними прикрашають жіночі
сукні, блузи, костюми, сколюють коміри і шарфи.
Брошки виготовляють з дорогоцінних металів (золото 583 проби, платина 950, срібло
875 і 916 проб), сплавів кольорових металів і інших матеріалів. 
Брошки з срібла покривають позолотою, високопробним сріблом. Золотять також
брошки із сплавів кольорових металів. Брошки з томпаку обробляють способом
глянсового труїння для імітації їх під золото, а з анодованого алюмінію офарблюють
хімічним способом під колір золота.
По техніці художньої обробки підстави розрізняють:
         брошки орнаментовані;
         брошки ажурні (філігранні);
         брошки зі вставками;
         брошки емалеві;
         брошки «камеї»;
         брошки з підвісками;
         брошки з мініатюрами;
         брошки комбіновані.
Форма підстави брошок буває круглою, овальною, еліпсовидної, прямокутної,
багатогранної, із заоваленими кутами, у вигляді гілочки, листочка і ін.
Орнаментовані брошки мають підстави, прикрашені різними способами. Орнаментовані
брошки виготовляють з металу штампуванням або чеканкою, прикрашають гравіруванням,
черню, філігранню, емаллю і коштовними або імітуючими каменями, а також янтарем,
коралом, перлами і пластичними масами. Декоративна обробка камінням надзвичайно
різноманітна і залежить від художньої композиції їх розміщення на брошці; каміння
може бути одноколірним або різних кольорів; може бути виділений центральний камінь
або декілька основних, входять в малюнок композиції.
Ажурні брошки мають підстави з крізними отворами. Виготовляють з металу, кістки,
пластичних мас і ін. Металеві ажурні брошки виробляють штампуванням або
випилюванням ажуру, а також технікою філіграні. Брошки з кістки, пластичних мас і
інших матеріалів виробів виготовляють шляхом різьби і пропилювання ажурного
орнаменту.
Брошки, покриті камінням, можуть бути підрозділені на брошки, що складаються з
монолітного каменя, вправленого в підставу, і брошки, суцільно покриті дрібним
камінням. В першому випадку застосовують яшму, орлець, нефрит, ляпіс-лазур,
малахіт, агат,  янтар, корал, а також пластичні маси. Форма ограновування каміння
для брошок частіше всього овальна, опукла кабошоном або плоска таблицею. Глухе
каміння звичайно кріпить в ободі підстави глухою закріпкою або в корн. Прозоре
монолітне грановане каміння звичайно закріплюється на крапанах. Часто під прозоре
каміння для посилення їх гри підкладають кольорову фольгу. При заповненні підстави
каміння з діамантовою гранню закріплюють суцільною закріпкою.
Емалеві брошки залежно від техніки накладення емалі підрозділяють на:
       1. Брошки з живописною емаллю, відтворюючою різні малюнки.
2. Брошки з прозорою емаллю лиможської техніки, що просвічує.
3. Брошки, покриті перегородчастою емаллю, так звана техніка клаузон.
4. Брошки, покриті виємчатою емаллю, так звана техніка шамплеве.
Матеріалом для підстави емалевих брошок служать золото, срібло, мідь, рідше
латунь.
Мозаїчні брошки виготовляють звичайно із смальти – скла спеціального варива, що
володіє величезним різновидом забарвлень. Мозаїка набирається з дрібних шматочків
смальти відповідно до композиції і кольору малюнка. Оброблені заготівки вклеюються
за допомогою спеціальної мастики в підставу брошки, а потім поверхня набраної
мозаїки полірується.
Брошки-камеї складаються з металевої рамки, в якій закріплена вставка з рельєфним
зображенням головки. Брошки-камеї барельєфні і горельєфні, зображення жіночих
головок і алегоричних сцен. Камеї ріжуть спеціальними інструментами і вручну з
каміння твердих порід (сердоліку, агата, нефриту і ін.), а також кістки, гагату,
корала, перламутру, різних морських раковин або виготовляють з пластичних мас
шляхом гарячого пресування. При різьбленні каміння з шаруватого каміння і раковин
для зображення використовують світлий шар, а для фону – темний. Виготовляють камеї
також з наклеєними зображеннями, використовуючи каміння різних кольорів. Оправа
для каміння звичайно виготовляється із золота, срібла або позолоченої латуні у
вигляді обода з шарнірною шпилькою. Камеї кріплять в ободі глухою закріпкою. В
окремих випадках ободи прикрашають коштовними каменями, перлами, філігранню і т.п.
Для дешевого каміння, наприклад, з кістки і пластичних мас, виготовляють оправи з
позолоченого срібла або латуні.
Брошки з підвісками залежно від художньої композиції можуть бути виконані на
основі брошок всіх типів. Підвіски роблять з каміння, металу, пластичних мас.
Найбільш поширені брошки з підвісками, виконаними у формі кольорів, листя, грон
винограду. Такі брошки виготовляють з металу або янтарю.
Замок, в який входить загострений кінець шпильки, може бути без запобіжника і з
запобіжником. Запобіжники бувають двох видів: прості, у вигляді гачка, і
шомпольні, у вигляді трубки, надвигаючи на гострий кінець шпильки. Шомпольний
запобіжник краще оберігає від уколів гострою шпилькою і самовідкриття.
Всі деталі брошки повинні бути міцно сполучені між собою. Оправи повинні строго
відповідати розміру каменя або іншої вставки, крапани – гладко заправлені. Шпильки
повинні бути добре нагартованними, пружними і кінці їх загострені правильним
конусом, без заусенців і слідів запилення; відкрита шпилька не повинна довільно
падати. Замок брошки повинен забезпечувати жорстке закриття, що дає міцне
кріплення брошки до одягу, відкриватися при легкому натиску на нього, і в той же
час повинен володіти достатньою пружністю, що запобігає можливості самовідкриття
брошки. Місця паяння повинні бути ретельно заправлені, зачищені і не помітні при
розгляді неозброєним оком. Каміння, скло, пластмаса і інші вставки не повинні мати
тріщин, сколов, подряпин, затертості граней.


Прикраси для голови

Сережки
Вушні прикраси – сережки, завжди вважалися однією з улюблених прикрас у
стародавніх слов'ян, хазарів, фінів, норманів і інших народів.
Сережки виготовляють з різних матеріалів: золота, срібла, платини і кольорових
металів, з підвісками і без них, різних форм, конфігурацій і розмірів.
Сережки складаються з основної декоративної (лицьової) частини – власне сережки і
пристрою, за допомогою якого вона прикріпляється до мочки вуха, - замка. Лицьова
частина сережки складається з остову (основи), оправи і ранта, підпаюваного під
оправу.
Основа багатьох видів сережок складається тільки з оправи, що обрамляє
декоративні вставки з каміння, скла, пластмаси і т.п. Оправа може включати один
або групу кастів – спеціальних кубел для закріплення в них декоративних вставок. В
сережках з осипом оправа є групою невеликих кастів для дрібного каміння, що оточує
(обсипаючих) крупний (круглий або овальний) центральний камінь, посаджений в
спеціальний великий каст і злегка підведений над навколишнім його дрібним
камінням. Оправа може мати найрізноманітніші форми; закріпка каміння і вставок в
ній буває різних конструкцій. Залежно від конструкції закріпки оправи бувають
крапанові, гладкі, із закріпкою корнерами, філігранні, гризантним узором, глухі,
комбіновані. Основа іноді грає самостійну декоративну роль, вона може бути
виконана у вигляді вінка, кошики і т.п. навкруги каменя, для якого в центрі оправи
зроблений спеціальний каст.
Основа в сережках деяких видів має форму плоского або двоопуклого порожнистого
півмісяця, підвішуваного до вуха за «роги». Такі сережки називаються калачами – це
одна з якнайдавніших вушних прикрас.
В деяких різновидах сережок основа збагатила підвісками (однією або декількома),
вільно підвішеними до верхньої частини сережки – головці.
Підвіски в основному з'єднуються з основною частиною сережки за допомогою
мініатюрних колечок. Підвіски можуть мати самі різні форми: каплеподібну,
кулькову, кільцеву, дискову і т.д. Іноді це крупний камінь, облямований в
самостійну оправу і підвішений до верхньої частини сережки за допомогою
спеціальної сполучної ланки, в інших випадках – це самостійна, складна декоративна
конструкція, що включає додаткові особливі дрібні підвіски у вигляді бахроми,
мініатюрних розеточок, ланцюжків, кульок і т.п. Підвіски можуть бути розташовані
поверхами, одна під іншою, або горизонтальними рядами. У ряді випадків кожна з
таких підвісок несе в собі особливий камінь. На середніх і малих підвісках, що
грають роль сполучних ланок між верхньою (основний) частиною сережки і нижньою
підвіскою, іноді розміщено дрібне каміння.
Деякі різновиди підвісок є вільно підвішеним металевим кільцем, в центр якого
опущена додаткова підвіска у вигляді крупного круглого каменя, облямованого
гладким ободом.
Залежно від способу прикріплення ці вироби підрозділяють на сережки для
проколених і непроколених вух.
Сережки для проколених вух прикріплюють до мочки вуха гачком, замком на гачку,
званому складним замком, пружинним відкидним замком, замком у вигляді гвинта з
гайкою і ін.
Замки – дужки або коромислиця бувають двох видів: без шарніра і з шарніром. Дужка
без шарніра має на вільному кінці, просмикуваному у вухо, маленьке колечко, на
основі зроблене таке ж. Дужка з шарніром сполучена з основою за допомогою шарніра.
Вільний кінець дужки після просмикування в прокол мочки вводиться в спеціальне
кубло в основі. Дужка з шарніром застосовується в калачах, сердечках і ін. Дужки
дають можливість сережкам коливатися на вухах.
Замок у вигляді гвинта з гайкою представляє собою тонкий стрижень,
перпендикулярно прикріплений до основи і має дрібну гвинтову нарізку на вільному
кінці; після введення стрижня в отвір в мочці вуха на нього нагвинчує мініатюрна
гайка особливої конструкції.
Сережка, що має гвинт з гайкою, нерухомо закріплюється на вусі.
Вільний гачок відноситься до простих, здавна відомих замків. Представляє собою
відкритий гачок, жорстко прикріплений до основи. Він звичайно супроводить важким
крупним сережкам з великою кількістю рухомих підвісок. В цьому випадку нічим не
утрудняючи вільний гачок дозволяє сережці знаходитися в стані постійного
похитування.
Гачок з петелькою складається із зігнутого гачка, який притискається надягаючою
на нього маленькою трикутною петелькою, вільно підвішеної з тильної сторони
сережки на шарнірі. Такі замки дещо обмежують рухливість сережки. Вони звичайно
робляться у тому випадку, коли деталі лицьової частини сережки різко розмежовані
на дві частини – верхню (малорухливу) і нижню (рухому) з однією або декількома
підвісками.
Прямокутний замок на гачку має дві основні деталі: стрижень, припаяний під прямим
кутом до верхньої частини остову сережки, в зігнуту нижню дужку. Стрижень має на
вільному кінці мініатюрний загострений гачок. На вільному кінці нижньої дужки
зроблений прямокутний отвір, відповідний гачку верхнього стрижня. Нижня дужка
з'єднується з основою сережки в її тильній частині за допомогою шарнірчика.
Сережка з подібним замком надягається спереду назад. Спершу в прокол вводиться
верхній стрижень з гачком. Потім підіймається нижня крива дужка і своїм отвором
надягає на пружинячий стрижень. Відстань між дужкою і стрижнем розрахована так,
щоб стрижень, входивши гачком в отвір дужки, злегка пружинив. Гачок, увійшовши до
отвору дужки, защипується своїм зубком. Сережка з таким замком має обмежені рухи.
Замок з відкидною скобою складається з верхньої рухомої відкидної частини –
скоби, яка зчленовується за допомогою шарнірчика з нижньою, нерухомою дужкою,
припаяною наглухо до нижньої тильної частини остову сережки. Сережка з таким
замком надягається на вухо з-під низу, від потилиці. Пройшовши через отвір мочки,
що злегка закруглює жальце відкидної скоби виходить спереду і защипується в кублі,
зробленому у верхній частині основи. Замки подібного вигляду можуть складатися з
однієї скоби на шарнірі. Сережки з таким замком мають обмежений рух.
Пружинний відкидний замок має верхню нерухому злегка викривлену дужку із
загостреним кінцем; проходячи в прокол вуха, вона укладається в жолобок, яким
закінчується нижня пружиняча дужка, що обжимає своїм нижнім кінцем пружний
стрижень, припаяний до нижньої тильної частини основи. Сережка з таким замком має
дещо обмежені коливання.
Швенза – рухомий елемент кріплення сережки у вигляді зігнутої планки з отвором
для гачка.
Петля накидна – дротяний шарнірний елемент у формі трикутника, призначений для
фіксації гачка сережки.
Сережки для не проколених вух – кліпси. 
Кліпси – різновид сережок з елементом кріплення у вигляді шарнірно-пружинного
пристрою або на затискних гвинтах. Це найдешевший вид сережок.
Затискний гвинт є конструкцією, в якій основна частина сережки – її остов – з
тильної сторони має не рант, а глуху підпайку з майданчиком, що примикає до
лицьової сторони мочки вуха. До остову припаюється дужка, що охоплює мочку знизу;
на верхньому вільному кінці дужки є мініатюрна цапфочка, в яку пропущений
гвинтовий стрижень. На кінці стрижня – півсферичний капелюшок, який при
загвинчуванні щільно затискає мочку між вільним кінцем дужки і підпайкой остову
сережки.
Кліпс має вид защіпок, яка завдяки пружинному пристрою щільно притискує сережку
до мочки вуха, охоплюючи її знизу. Конфігурація защіпок буває найрізноманітнішою.
Сережки класифікуються залежно від конструкції замка, ступені рухливості,
матеріалу. Сережки залежно від конструкції замка підрозділяються на дві основні
групи:
Сережки для проколених вух виготовляють, як правило, з благородних (дорогоцінних)
металів – платини, золота, срібла і їх сплавів, не схильних окисленню, продукти
якого могли б завдати шкоди вуху.
Сережки для не проколених вух виготовляються не тільки з дорогоцінних, але і з
кольорових металів і їх сплавів (міді, латуні, томпаку, алюмінію), оброблених
відповідним чином (позолочених, посріблених, анодованих, пасивують і т. д.).
Сережки по ступеню рухливості підрозділяються на нерухомі, напіврухомі і рухомі.
Нерухомі сережки не мають рухомих декоративних деталей і нерухомо закріплюються у
вухах. Вони примикають безпосередньо до мочки вуха, мають замки відповідної форми:
гвинт з гайкою, кліпс або затискний гвинт. Сережки цієї групи мають укорочену
основу, яка є оправою для одиничного каменя, або кубла каміння, або особливу
декоративну бляшку, прикрашену рельєфом, емаллю, гравіюванням і т.п. До того ж
вигляду відносяться і сережки у вигляді одиночного гранованого каменя (звичайно
діаманта), облямованого в спеціальний каст «золотистий», який, залишаючи на
вигляді весь камінь, дозволяє проникати до нього з усіх боків світловому промінню,
що заломлюється у всіх його гранях, і граючи завдяки цьому всіма барвами веселки.
Такі сережки, що притянуті впритик до мочки вуха, створюють враження виблискуючих
іскорок.
Напіврухомі сережки не мають рухомих декоративних деталей, але рухомо
прикріпляються до вух. Їх можна носити тільки в проколених вухах. До цієї групи
відноситься більшість сережок з одиничним камінням, з осипом, без каміння,ірані,
калачі, сердечка і ін. 
Рухомі сережки прикрашені рухомими декоративними деталями, прикріпляються до вух
як рухомо, так і нерухомо. Вони є самими декоративними і нарядними сережками. Чим
більшу кількість окремих підвісок містить основа рухомої сережки, тим повніше
виконує сережка свою декоративну роль. Деякі сережки мають велику кількість
підвісок, кожна з яких вирішена в певному орнаментальному плані, підлеглому
загальному композиційному ладу всієї речі. Рухомим крупним сережкам найбільш
відповідає замок у вигляді вільного, достатньо довгого гачка, що не обмежує
коливань сережки.
За матеріалом сережки класифікуються на: металеві без вставок (виготовляються з
металу одного вигляду або з декількох різних металів: золота і платини, золото
різних кольорів, срібло світлого і оксидованого і т.д.) і зі вставками (з каміння,
скла, пластмаси, кістки і ін.), кістяні, пластмасові, янтарні і т.п. По художній
техніці виконання металеві сережки бувають з рельєфом (який виконується  чеканкою
уручну або шляхом штампування), гладкі поліровані, з гравірованим малюнком, з
малюнком, заповненим черню, з емаллю, філігранні і ін.  Іноді виконання сережок
включає декілька видів вказаних вище художніх прийомів обробки. Особливе місце
займає група сережок, прикрашених діамантами і іншими коштовними каменями.
Композиція сережок з натуральним камінням будується залежно від їх форми,
величини, ограновування, кольору, прозорості і цінності. Сережки з крупними
коштовними каменями (сапфірами, смарагдами, аметистами, перлами, діамантами і ін.)
виробляються рідко, оскільки серед натурального каміння рідко зустрічаються парні
крупні кристали, повністю співпадаючі за кольором, розміром і якістю. Більшість
ювелірних сережок виготовляється з каміння невеликих розмірів, комбінованих
звичайно групами по декілька штук в кожній сережці. Велика кількість золотих
сережок випускається з синтетичним камінням, якому наперед додається колір, форма
і розміри, а також з дрібним напівкоштовним камінням – гірським кришталем,
димчастим кварцем, хризолітом і ін., серед яких можна підібрати парне каміння,
ідентичне за своїми даними.
Сережки поступають в продаж як у вигляді самостійної прикраси, так і у складі
гарнітурів, в які входять окрім сережок, брошка, кулон, намисто, кільце, браслет
(в різних поєднаннях). Сережки розв'язуються в єдиному художньо-декоративному
стилі з рештою предметів, що входять в гарнітур.
Основна відмінність сережок від інших ювелірних прикрас – парність.
Працівники прилавка, підбираючи сережки для покупця, повинні створити всі умови
для того, щоб покупець мав нагоду їх приміряти. Продавець повинен врахувати
відповідність між замковою частиною сережки (перетин гачків, розміри і форма
дужок, відстань між замком і основою сережки) з формою і величиною мочки вуха
покупця. При невдалому підборі по цих ознаках декоративна частина сережки може
виявитися зміщеною, а крім того, замок може викликати хворобливе відчуття. Замок
не повинен бути дуже тісним або зайве просторим, гачок зайве товстим, гвинт
загостреним, кінчик скоби занадто тупим. Підбираючи сережки, продавець повинен
також враховувати їх декоративні, естетичні ознаки, вони повинні відповідати
зовнішньому вигляду покупця (колір облямованого в сережки каміння повинен
поєднуватися з кольором очей покупця; необхідно зіставляти форму сережки з овалом
особи). Покупець  з блакитними очима, з ніжним кольором обличчя продавець повинен
порадити віддати перевагу сережкам зі вставками (камінням, пластмасою, склом і
т.п.) холодних тонів, тобто блакитними, синіми, зеленими. Навпаки, покупцю з
темними, карими очима, з яскравими фарбами обличчя слід рекомендувати сережки з
камінням більш яскравих теплих забарвлень (червоними, жовтими) або чорними, а
також з добре полірованими деталями рожевого золота. Струнким високим жінкам з
довгою шиєю можна запропонувати сережки з довгими широкими підвісками; повним
жінкам з короткою шиєю – сережки без підвісок з одним крупним каменем або у
вигляді бляшок. Каплевидні сережки не можна пропонувати жінкам з кирпатим носом, з
широкими скулами, і сильно розвиненим підборіддям; подовжена тонка сережка ще
більше підкреслить ці особливості особи, зробивши його менш привабливими.
Відзначені риси можуть гармонійно відтіняти сережками калачі, ірані, з круглими
підвісками або на гвинтах з одним каменем – іскоркою. Продавець повинен також
звернути увагу покупця на необхідність пов'язувати декоративні якості і
матеріальну цінність сережок з туалетом, з місцем і часом їх вживання. Сережки
високої вартості, з коштовними каменями (діамантами і т.п.) не гармонуватимуть з
туалетом спортивного типу.
Діадема – головна прикраса у вигляді відкритої корони з плоскою підставою,
виконана зі вставками або без них.
Діадема служить для прикраси зачіски. Вона може бути у вигляді обода, напівобода
або шнурка, що складається з ланок, прикрашається вставками з каміння.
Обід – прикраса для волосся у вигляді зігнутих в полукруг смуг прутків з різних
матеріалів.
Шпилька – прикраса з елементом кріплення, призначена для заколювання волосся.

Шийні прикраси

Намиста – шийна прикраса у вигляді різних елементів, нанизаних на нитку або
сполучених дротяними ланками (якщо намиста не мають отворів, то з'єднуються
дротяними гачками).
Це поширений вид жіночих прикрас. Їх виготовляють з коштовних і напівдорогоцінних
каменів, кістки, скла, дерева, фарфору, пластмаси. Бувають намиста металеві
порожнисті – із золота, срібла і ін., що виготовляються шляхом штампування.
Намиста з коштовних каменів звичайно виготовляють гранованими, з
напівдорогоцінного каміння – шліфованими (гладкими), переважно гладкої форми.
Коралові намиста бувають круглими і у вигляді паличок, з янтарю – круглими,
овальними, гладкими і гранованими, а також обробленими частково (так звані
дискові) і ін.
Намиста з кістки і дерева можуть бути гладкими і з декоративною обробкою у
вигляді орнаментного різьблення, покриті лаком і ін.
Намистини можуть бути однакового і різного розміру (в центрі більш крупні). Довгі
намиста в основному випускаються без замка, короткі намиста мають замок різної
конструкції.
Деякі види намист мають невеликі підвіски. Матеріал і декоративна обробка намист
надзвичайно різноманітні. Виготовляють намиста з скла, смальти, гірського
кришталя, самоцвітів, агата, фарфору, перлів і його імітацій, янтарю, корала,
кістки, дерева, пластичних мас, металу і ін. Намиста випускають двох видів по
довжині: довгі (надягаючі через голову) і короткі (в одну або декілька ниток, із
замком). Намиста повинні бути міцно сполучені між собою; отвір для нитки –
розташовано по осі намистини і по діаметру не перевищувати подвійної товщини
нитки, не мати заусенців; фаски у отворів намистин повинні бути закруглені і
заполіровані в цілях запобігання перетирання нитки. Замок намист при натиску
повинен вільно відкриватися і закриватися. Покриття золотом і сріблом повинне бути
рівне, без плям, тріщин, відшаровувань, міхурів і потьоків. Замки для намист,
виготовлені з срібла або золота, маркіруються найменуванням фабрики-виготівника і
клеймляться відповідною пробою.
Намисто – шийна жіноча прикраса у вигляді гнучкого обруча або ланцюжка зі
вставками, близькими, а частіше однаковими за розмірами і художнім оздобленням.
Вставки рівномірно розташовуються по всьому периметру обруча (ланцюжки). Фермуар –
застібка для намиста у вигляді нарядно прикрашеної бляшки, з двох сторін на якій
виконані дрібні отвори для прикріплення до кінців намиста, або у вигляді кульки,
яйця, бочонка і т.д.
Гривна – шийна прикраса у вигляді жорсткого обруча з підвісками або без них. 
Кольє – шийна жіноча прикраса, що характеризується складною художньою композицією
центральної частини (лат.Collum – шия). 
Кольє відрізняється від намист тим, що складається з окремих металевих ланок, в
які вставлено каміння. Воно відрізняється складнішою композицією малюнка
центральної частини і шарнірним з'єднанням окремих елементів. В центрі розташовані
більш крупні ланки, а до країв ці ланки поступово зменшуються. Іноді ланки
закінчуються тонким ланцюжком.
Для кольє характерна не тільки велика ширина центральною, але і мала ширина решти
частини, яка у ряді випадків складається тільки з тонкого ланцюжка. Окремі
елементи, що становлять кольє, можуть бути найрізноманітніших форм і декоративної
обробки. Каміння або інші елементи в одному кольє можуть мати не тільки різний
розмір, але і можуть бути різної форми, відповідної індивідуальному фасону виробу.
В центральній частині звичайно розташовується більш крупне каміння, вставлене в
художню оправу або підвішені на ланцюжках у вигляді кулонів. Кольє звичайно мають
довжину 40-50 см. В деяких випадках шийні ланцюги ювелірні із золота і срібла, а
також різні плетені шийні прикраси у вигляді спіралей, змійок і ін. носять назва
«кольє».
Кольє може складатися з декількох низок намист.
Застібається кольє замком, який може мати декоративну прикрасу, залежно від
фасону кольє.
Кулон є шийною прикрасою у вигляді підвіски, призначеної для носіння на ланцюжку,
стрічці або шнурі. Підвіскою також називають декоративний елемент в прикрасі.
Виготовляють кулони з оправою із золота, платини, срібло зі вставками з
коштовних, виробів або синтетичних каменів або у вигляді підвіски (без оправи) з
ювелірного каміння, янтарю, кістки і