Аналіз перетворень сігналів - Радиоэлектроника - Скачать бесплатно
на якій нанесене сигнальне сузір’я, розбивається на М
областей, що не пересікаються. Межами областей повинні бути сукупності
точок, що знаходяться на рівних відстанях від найближчих точок – це
мінімізує ймовірність помилки при винесенні рішення про номер переданого
сигналу.
Знання сигнального сузір’я та СКВ завади достатньо для розрахунку
ймовірності помилки сигналу. На рис. 2 у кожному сузір’ї позначений сигнал
s0. Для сигналів ФМ-4,
АФМ-8 та КАМ-16 помилка сигналу буде мати місце, якщо хоча б одна з
координат [pic] попаде в область іншого сигналу. Тому умовою виникнення
помилки є ( > d/2, а ймовірність помилки
[pic] (6.3)
де m – кількість помилкових переходів: для ФМ-4 та АФМ-8 m = 2, для
КАМ-16 m = 4;
F((() – функція розподілу ймовірності випадкової величини (;
V(() – інтеграл ймовірності;
( – це (с чи (s.
У разі ФМ-8 умова виникнення помилки
дещо інша (рис. 4): помилка виникне, якщо
сума проекцій (с та (s на лінію, що
з’єднує найближчі сигнальні точки,
перевищить d/2. Сума проекцій ( = (s(сos
( + (s(sin ( теж має гауссовий розподіл
ймовірностей. Оскільки (с і (s незалежні,
то
[pic] (6.4)
Як бачимо, умова виникнення помилки та ж сама: ( > d/2, і у разі ФМ-8
[pic] (6.5)
Щоб виконати розрахунки ймовірності помилки сигналу, необхідно
врахувати зв’язок між d та Еб, що наведений в табл. 1. Енергія на біт
визначається
Еб = Tб(Ps,
(6.6)
де Tб – тривалість біта, знайдена в завданні 2;
Ps – середня потужність модульованого сигналу, задана в завданні на
КР.
Досить d подати через Еб, а значення N0 задане в завданні на КР, і
можна розрахувати Рпом.
Якщо використовується маніпуляційний код Грея, то у разі помилки
сигналу виникає помилка лише в одному розряді комбінації, що передається
цим сигналом. У такому разі ймовірність помилки двійкового символу (біта)
визначається
р = Рпом/n,
(6.7)
де n визначається співвідношенням (4.7).
ВИСНОВКИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ
Викласти стисло перелік виконаних розрахунків. Зазначити, чи
відповідають виконані розрахунки вихідним даним і завданню на КР, а якщо
ні, то які розрахунки і чому не відповідають завданню.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Теория передачи сигналов: Учебник для вузов / А. Г. Зюко и др. – М.:
Радио и связь, 1986.
2. Панфилов И. П., Дырда В. Е.. Теория электрической связи: Учебник для
техникумов. – М.: Радио и связь, 1991.
3. Гоноровский И. С. Радиотехнические цепи и сигналы. Учебник для вузов. –
М.: Радио и связь, 1986.
4. Баскаков С.И. Радиотехнические цепи и сигналы. Учебник для ВУЗов. – М.:
Высшая школа, 1988.
5. Банкет В.Л. Эффективные системы передачи дискретных сообщений: Учебное
пособие. – Одесса: ОЭИС, 1982.
Додаток А
Таблиця Д.1 – Вихідні числові дані для КР
|Номер|Параметри первинного |r |(кв.д|( |Метод |N0, |Ps, |
| |сигналу | |оп, | |модуляц|В2/Гц |В2 |
|варі-| | |дБ | |ії | | |
|анту | | | | | | | |
| |[pic]В|[pi|Ка |с, | | | | | | |
| |2/Гц |c] | |кГц | | | | | | |
| | |В2 | | | | | | | | |
|00 |ВИД А |3,0|5 |6,5 |0,90 |36 |0,20 |ФМ-4 |1E–8 |0,1 |
|01 |ВИД Б |1,2|8 |12 |0,95 |31 |0,25 |АФМ-8 |4E–9 |0,05 |
|02 |ВИД В |2,5|2,5 |2,4 |0,97 |38 |0,30 |ФМ-8 |3E–7 |0,2 |
|03 |ВИД А |0,1|5 |6,5 |0,99 |42 |0,35 |КАМ-16 |2E–9 |0,25 |
|04 |ВИД Б |0,3|5,5 |8,0 |0,90 |42 |0,40 |ФМ-4 |2E–8 |0,3 |
|05 |ВИД В |0,5|2 |2,4 |0,95 |44 |0,20 |АФМ-8 |1E–7 |0,1 |
|06 |ВИД А |0,7|3 |2,7 |0,97 |40 |0,25 |ФМ-8 |3E–9 |0,05 |
|07 |ВИД Б |0,9|4 |3,5 |0,99 |37 |0,30 |КАМ-16 |4E–9 |0,2 |
|08 |ВИД В |1,2|2,5 |50 |0,90 |50 |0,35 |ФМ-4 |2E–8 |0,25 |
|09 |ВИД А |1,5|3,5 |2,5 |0,95 |39 |0,40 |АФМ-8 |4E–8 |0,3 |
|10 |ВИД Б |1,8|4,5 |12 |0,97 |36 |0,20 |ФМ-8 |2E–9 |0,1 |
|11 |ВИД В |2,0|3 |35 |0,99 |38 |0,25 |КАМ-16 |3E–9 |0,05 |
|12 |ВИД А |2,5|4,5 |14 |0,90 |42 |0,30 |ФМ-4 |9E–9 |0,2 |
|13 |ВИД Б |2,8|6,5 |18 |0,95 |33 |0,35 |АФМ-8 |5E–9 |0,25 |
|14 |ВИД В |3,0|2,5 |80 |0,97 |44 |0,40 |ФМ-8 |1E–8 |0,3 |
|15 |ВИД А |0,2|7 |12,5 |0,99 |39 |0,20 |КАМ-16 |5E–9 |1,0 |
|16 |ВИД Б |0,4|8 |15 |0,90 |37 |0,25 |ФМ-4 |2E–9 |0,05 |
|17 |ВИД В |0,6|2 |1,6 |0,95 |50 |0,30 |АФМ-8 |4E–7 |0,2 |
|18 |ВИД А |0,8|3,5 |4,5 |0,97 |45 |0,35 |ФМ-8 |1E–8 |0,25 |
|19 |ВИД Б |1,0|4,5 |7,0 |0,99 |36 |0,40 |КАМ-16 |3E–9 |0,3 |
|20 |ВИД В |1,1|3 |0,8 |0,90 |38 |0,20 |ФМ-4 |5E–7 |0,1 |
|21 |ВИД А |1,3|5,5 |7,5 |0,95 |42 |0,25 |АФМ-8 |2E–9 |0,05 |
|22 |ВИД Б |1,4|6,5 |9,5 |0,97 |37 |0,30 |ФМ-8 |4E–9 |0,2 |
|23 |ВИД В |1,6|2 |10 |0,99 |44 |0,35 |КАМ-16 |6E–8 |0,25 |
|24 |ВИД А |2,2|4,5 |11 |0,90 |42 |0,40 |ФМ-4 |2E–8 |0,3 |
|25 |ВИД Б |2,4|6,5 |8,5 |0,95 |33 |0,20 |АФМ-8 |4E–9 |0,1 |
|26 |ВИД В |2,6|2,5 |0,1 |0,97 |50 |0,25 |ФМ-8 |1E–7 |0,05 |
|27 |ВИД А |1,9|3,5 |2,5 |0,99 |45 |0,30 |КАМ-16 |5E–9 |0,2 |
|28 |ВИД Б |0,1|3 |2,7 |0,90 |46 |0,35 |ФМ-4 |6E–8 |0,25 |
|29 |ВИД В |0,3|2 |22 |0,95 |38 |0,40 |АФМ-8 |2E–8 |0,3 |
|30 |ВИД А |0,5|3,5 |2,5 |0,97 |39 |0,20 |ФМ-8 |8E–9 |0,1 |
|31 |ВИД Б |0,7|4,5 |12 |0,99 |42 |0,25 |КАМ-16 |3E–9 |0,5 |
|32 |ВИД В |0,9|2,5 |11 |0,90 |44 |0,30 |ФМ-4 |2E–8 |0,2 |
|33 |ВИД А |1,1|4,5 |14 |0,95 |36 |0,35 |АФМ-8 |7E–9 |0,25 |
|34 |ВИД Б |1,3|7 |12,5 |0,97 |39 |0,40 |ФМ-8 |5E–9 |0,3 |
|35 |ВИД В |1,5|3 |0,1 |0,99 |50 |0,20 |КАМ-16 |2E–6 |0,1 |
|36 |ВИД А |1,7|8 |15 |0,90 |37 |0,25 |ФМ-4 |2E–9 |0,05 |
|37 |ВИД Б |1,9|3,5 |4,5 |0,95 |45 |0,30 |АФМ-8 |2E–8 |0,2 |
|38 |ВИД В |2,1|2 |18 |0,97 |38 |0,35 |ФМ-8 |5E–8 |0,25 |
|39 |ВИД А |2,3|4,5 |7,0 |0,99 |36 |0,40 |КАМ-16 |3E–9 |0,3 |
|40 |ВИД Б |2,5|5,5 |7,5 |0,90 |42 |0,20 |ФМ-4 |8E–9 |0,1 |
|41 |ВИД В |2,7|3 |56 |0,95 |44 |0,25 |АФМ-8 |3E–9 |0,05 |
|42 |ВИД А |2,9|6,5 |9,5 |0,97 |39 |0,30 |ФМ-8 |4E–9 |0,2 |
|43 |ВИД Б |0,2|4,5 |11 |0,99 |36 |0,35 |КАМ-16 |2E–9 |0,25 |
|44 |ВИД В |0,4|2,5 |44 |0,90 |50 |0,40 |ФМ-4 |3E–8 |0,3 |
|45 |ВИД А |0,6|6,5 |8,5 |0,95 |33 |0,20 |АФМ-8 |4E–9 |0,1 |
|46 |ВИД Б |3,5|3,5 |2,5 |0,97 |45 |0,25 |ФМ-8 |4E–9 |0,05 |
|47 |ВИД В |1,0|2 |95 |0,99 |44 |0,30 |КАМ-16 |5E–9 |0,2 |
|48 |ВИД А |1,2|3 |2,7 |0,90 |40 |0,35 |ФМ-4 |7E–8 |0,25 |
|49 |ВИД Б |1,4|3,5 |2,5 |0,95 |45 |0,40 |АФМ-8 |4E–8 |0,3 |
Примітка: Запис 4Е–8 означає 4(10–8.
Додаток Б. Довідкові співвідношення
|[pic] |[pic] при a > 0 |
| |V(z) = [pic] |
|[pic] при a > 0 |[pic] = 0,5 – V(z) |
| |V(z) ( 0,65exp(–0,44(z + 0,75)2). |
|[pic] | |
Додаток В. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
1 Пояснювальна записка виконується на одному боці аркуша (можна і з
двох боків) білого паперу формату А4 (297х210 мм). Текст пояснювальної
записки виконується рукописним способом (чорнилом або пастою темного
кольору) або на ЕОМ у редакторі Word, шрифт Times New Roman Cyr, розмір 14,
міжрядковий інтервал одинарний. На аркуші залишають поля: ліве, верхнє та
нижнє не менш за 20 мм, праве не менш за 10 мм.
2 Пояснювальна записка повинна містити:
титульний аркуш;
вихідні дані до завдання на курсову роботу;
чистий аркуш для рецензії керівника;
зміст;
основну частину;
висновки;
перелік посилань.
3 Сторінки пояснювальної записки нумерують арабськими цифрами. Номер
сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша.
4 Текст пояснювальної записки ділять на розділи у відповідності до
завдання. Розділи повинні мати порядкові номери арабськими цифрами та
назви.
5 Текст пояснювальної записки має бути чітким і не допускати різних
тлумачень. При цьому використовуються терміни, позначення та визначення,
вживані в курсі ТЕЗ і попередніх курсах ТЕК і вищої математики, а також у
рекомендованій навчальній та спеціальній літературі. До використаних формул
повинні бути надані посилання на джерела, а до використаних числових
значень – пояснення щодо їх походження. Результати розрахунків
супроводжуються зазначенням відповідних одиниць виміру.
6 Ілюстрації (графіки, схеми) виконуються комп'ютерними засобами, а
при рукописному способі – тушшю, чорним чорнилом або пастою на аркушах з
текстом, або на кальці, при цьому в тексті залишають вільне місце для
кальки.
7 Ілюстрації та таблиці обов’язково нумерують та надають назву
(наприклад, “Рисунок 1.1 – Структурна схема системи передачі” – перший
рисунок першого розділу). Номер та назва розміщуються: для ілюстрацій –
внизу (під ілюстрацією), для таблиць – зверху (над таблицею).
8 Умовні графічні позначення на функціональних і структурних схемах
повинні відповідати вимогам ЄСКД.
9 Перелік посилань містить у собі посилання на підручники, навчальні
посібники та книги, які були використані під час виконання роботи.
Посилання в тексті подаються у квадратних дужках. У дужках проставляють
номер, під яким джерело значиться в переліку посилань.
-----------------------
в)
biA(t) + Ns(t)
Прийнятий ЦС
Вирішу-ючий пристрій та декодер маніпуляційного коду
b
d
ФМ-8
d
a
b
S0
d
d
b
S0
ФМ-4
b
a
d
d
S0
Рисунок 2 – Сигнальні сузір’я
КАМ-16
S0000000
a
d
АФМ-8
a
[pic] [pic]n(t)
Рисунок 1 – Спектр відліків та АЧХ фільтрів АЦП і ЦАП
G(f)
А(f)
А2
А1
f1
f2
f
0
0
Gb(f)
Fmax
fд – Fmax
fд
f
Gb(f – fд)
[pic] [pic]n(t)
biP(t) + Ns*(t)
Кл
aiP(t) + Nc*(t)
aiA(t) + Nc(t)
si(t) + n(t)
[pic]
[pic]sin2(f0t
[pic]cos2(f0t
ФНЧ
(/2
ФНЧ
G
(
si(t)
[pic]sin2(f0t
[pic]cos2(f0t
biA(t)
aiA(t)
bi((t)
ai((t)
Переданий ЦС
ФНЧ
(/2
G
ФНЧ
Кодер маніпуля-ційного коду
Рисунок 3 – Схема передавання цифрового сигналу (ЦС) двовимірним
модульованим сигналом: а – модулятор; б – канал зв’язку; в – демодулятор
si(t) + n(t)
б)
n(t)
si(t) + n(t)
Джерело завад
si(t)
a)
|
