Планування діяльності підприємства - Предпринимательство - Скачать бесплатно
На рахунок курсової пишіть: [email protected]
Міністерство освіти і науки України
Український державний університет водного господарства та
природокористування
Кафедра регіонального управління
030 – 82
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для виконання курсової роботи з дисципліни “Планування
діяльності підприємства” для студентів спеціальності 7.050107
“Економіка підприємства” денної та заочної форм навчання
Затверджено на засіданні методичної
комісії факультету економіки
протокол № ___
від “__” ____________ 2002 року
Рівне – 2002
Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни
“Планування діяльності підприємств” для студентів спеціальності 7.050107
“Економіка підприємства” денної і заочної форм навчання / М.О. Турченюк,
О.М. Мичка, В.Ю. Богдан. – Рівне: РДТУ, 2002. – 36 с.
Упорядники: М.О. Турченюк – к.т .н., доцент;
О.М. Мичка – старший викладач;
В.Ю. Богдан – асистент.
Відповідальний за випуск – Е.А. Зінь, доктор економічних наук,
професор, завідувач кафедри регіонального управління.
ЗМІСТ стор.
Вступ..................................................................
.......................................... 3
Розділ 1. Місце підприємства на ринку, шляхи формування його
виробничої
програми......................................................
............ 3
1. Аналіз зовнішнього середовища
підприємства................... 3
2. Сегментація
ринку.......................................................
........... 4
3. Вивчення ємності ринку
підприємства................................. 5
4. Оцінка конкурентноздатності товару підприємства............
5
5. Планування ціни на товар
підприємства............................... 7
6. Прогнозування об’ємів продажу товарів підприємства.......
10
Розділ 2. Планування використання ресурсів підприємства для
виконання виробничої
програми............................................ 10
2.1. Планування виробничої програми
підприємства..................... 10
2.2. Планування виробничої потужності
підприємства..................
2.3. Розрахунок балансу часу при плануванні
виробничої
програми.........................................................
....... 13
2.4. Розрахунок завантаженості виробничого
обладнання............. 14
2.5. Планування матеріально-технічного забезпечення
підприємства................................................
.............................. 15
2.5.1. Планування потреби в матеріально-технічних
ресурсах..............................................
............................. 15
2.5.2. Баланс матеріальних ресурсів
підприємства................ 19
2.6. Планування праці і персоналу на
підприємстві........................ 22
2.6.1. Планування росту продуктивності
праці..................... 22
2.6.2. Визначення планової чисельності робітників та
керівників для виконання виробничої програми........
26
2.7. Планування фонду заробітної плати на
підприємстві.............. 28
Розділ 3. Планування фінансової діяльності
підприємства....................... 29
3.1. Планування зниження собівартості продукції
по окремим техніко-економічним
факторам............................ 29
3.2. Планування доходів і
надходжень.............................................. 31
3.3. Фінансовий план
підприємства................................................... 33
Висновки та
пропозиції..................................................................
............... 33
Список рекомендованої
літератури.............................................................. 34
Вступ
У вступі обґрунтовується і розкривається актуальність планування в
сучасних умовах, підкреслені його особливості і роль як функції управління
і регулювання діяльності підприємства. У вступі вказуються мета і завдання
курсової роботи, описуються методи збору матеріалу, структура курсової
роботи. Вказуються теоретичні основи планування діяльності підприємства.
Розділ 1. Місце підприємства на ринку, шляхи формування його виробничої
програми
1.1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства
Функціонування підприємства в ринкових умовах неможливе без
комплексного аналізу факторів зовнішнього середовища, які впливають на його
діяльність. До таких факторів, які не є контрольованими підприємством,
відносять: технологічні (рівень розвитку НТП); міжнародні (вплив
міжнародного ринку товарів); економічні (вплив інфляції, рівень зайнятості,
стабільність національної валюти); політичні (законодавство країни ринку,
урядові постанови укази президента); соціально-культурні (відношення до
підприємства різних груп населення); ринкові (можливість проникнення на
ринок, розподіл сегментів, перспектива розвитку ринку та його структури);
конкуренти (умови, що домінують на ринку товарів, можливість співіснування,
тощо).
Для оцінки загроз та можливостей впливу перерахованих факторів М.Х.
Мескон та М. Альберт пропонують перелік загроз та можливостей, з якими
підприємство зустрічається у зовнішньому середовищі.
Вплив зовнішнього фактора на підприємство розраховується за формулою:
[pic] (1);
де [pic] - оцінка впливу зовнішнього фактора на діяльність
підприємства;
kФ - коефіцієнт, який враховує важливість впливу зовнішнього фактора,
див. вихідні дані, табл.1, №1;
Y – значення впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства,
обирається самостійно.
Значення “Y” М. Мескон рекомендує приймати в межах (-50...+50).
Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів наведена в таблиці 1:
Таблиця 1
Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів для підприємства
|№ |Фактори зовнішнього |Коефіцієнт |Значення впливу |Оцінка впливу |
|п/п |середовища |“kФ” |фактора “Y” |фактора “Зн” |
|1 |2 |3 |4 |5 |
|1 |Економічні |+1 |+20 |+20 |
|2 |Ринкові |+2 |-10 |-20 |
|3 |Політичні |+1 |-20 |-20 |
|4 |Технологічні |+4 |+30 |+120 |
|5 |Конкурентні |+1 |-20 |-20 |
|6 |Міжнародні |+3 |-30 |-90 |
|7 |Соціальні |+1 |+10 |+10 |
Примітка. Значення “Y” в таблиці вибрано довільно, а значення
коефіцієнта “k” – згідно вихідних даних.
Вплив зовнішніх факторів на діяльність підприємства визначається по
шкалі Ф. Хедоурі (рис 1.).
На основі даного аналізу необхідно зробити висновок про маркетингові
можливості підприємства.
1.2. Сегментація ринку
Підприємство при плануванні свого місця на ринку повинно
орієнтуватись на його окремий сегмент – групу споживачів, які зайняті
пошуком однотипних товарів та згодні їх купити.
Сегментація здійснюється за наступними принципами: кожен із
сегментів, що розглядається має бути чітко вираженим; вибраний сегмент має
бути досить значимим, щоб забезпечити прибуток підприємству; сегмент має
бути доступним для застосування ефективних методів збуту.
В першу чергу необхідно визначитись, хто є споживачем товару:
населення чи організації. Населення є в основному споживачем товарів
широкого вжитку (ТШВ). Сегментація тоді здійснюється за такими ознаками:
1. Географічна – розташування регіону, чисельність та щільність
населення, структура комерційної діяльності, клімат, динаміка
розвитку регіону, рівень інфляції, тощо.
2. Демографічна – стать, вік, склад сім'ї та етап її життєвого циклу,
сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність,
тощо.
3. Психографічна – суспільний клас (тобто стабільні групи суспільства,
яким характерні споріднені цінності, уявлення, інтереси,
поведінка), спосіб життя, тип особистості.
4. Поведінкова – рівень знань, взаємовідносини, норми споживання,
ступінь використання товару, готовність купити товар, випадковість
покупки, тощо.
Організації є в основному споживачами товарів промислового
призначення (ТПП). Ознаки сегментації ринку ТПП подібні до ознак
сегментації ринку ТШВ. Відмінність полягає в тому, що ринок ТПП сегментують
в основному за географічними, а також за деякими соціально-економічними
ознаками: розміри підприємств-покупців, структура каналів збуту,
організаційні форми торгівлі, техніка і технологія закупівель. Другорядного
значення набувають демографічні, культурні та поведінкові ознаки.
Спочатку необхідно розділити покупців залежно від концентрації їхніх
складів. Чим ближче вони розміщені до підприємства-виробника, тим більшою
буде частота поставок і ширшим асортимент товарів, які поставляються в
одній пакувальній одиниці.
Демографічні ознаки сегментації ринку ТПП можуть стосуватись
кількості працюючих, галузі спеціалізації, наявних ресурсів, а також
демографічних особливостей осіб, що беруть участь у прийнятті рішень про
купівлю.
Здійснивши сегментацію, виробник може вибрати той сегмент, на якому
він буде концентрувати свої маркетингові зусилля.
1.3. Визначення ємності ринку підприємства
Ємність ринку – можливий об’єм реалізації на ньому товару протягом
певного проміжку часу. Ємність ринку характеризується потенційною ємністю
(максимально можливою) та часткою ринку. Частка ринку визначається як
відношення об’єму продажу товару даного підприємства до потенційно можливої
ємності ринку.
Ємність ринку розраховується на основі аналізу тенденцій розвитку
галузей, які використовують даний товар, або на основі аналізу тенденцій
реалізації товару за попередній період та екстраполяції даних на попередній
період.
Загальна ємність в натуральних одиницях визначається за формулою
QРИНКУ = n1 * n2 (2);
Де QРИНКУ – загальна ємність ринку в натуральних показниках;
n1 – кількість покупців товару, чол., див. вихідні дані, табл. 1, №
2;
n2 – кількість покупок здійснених середнім покупцем, шт., див.
вихідні дані, табл. 1, № 3.
1.4. Оцінка конкурентоздатності товару
Конкурентосздатність – це сукупність якісних та вартісних
характеристик товару, які з точки зору покупця є суттєвими і забезпечують
задоволення конкретних потреб.
Рівень конкурентноздатності можна оцінити за допомогою системи
одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників.
Одиничний показник – відображає відсоткове відношення дійсної
величини параметру до його величини, при якому елемент потреби повністю
задовольняється.
Груповий показник – поєднує одиничні показники та показує ступінь
задоволення потреби взагалі.
Інтегральний показник – чисельна характеристика конкурентноздатності
товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до
групового показника за економічними параметрами.
Визначивши інтегральний показник, його значення порівнюють із
нормативним або із значенням інтегрального показника товару-зразка і
роблять висновок про конкурентноздатність товару.
До технічних параметрів конкурентноздатності товару відносять:
класифікаційні параметри, які визначають належність виробу до певного виду,
класу, типу продукції; конструктивні (характеристики конструкторсько-
технічних рішень); нормативні (що відповідають міжнародним стандартам,
правилам); ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні,
психологічні тощо), які демонструють відповідність товару властивостям
людського комплексу; естетичні, які характеризуються єдністю змісту і форми
предмета.
До економічних параметрів відносять: енергомісткість та економічність
у споживанні сировини на одиницю продукції або здійснюваної роботи;
вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології;
надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин;
чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної
плати.
Отже для визначення інтегрального показника конкурентноздатності
необхідно:
1. Визначити груповий параметричний показник за технічними параметрами;
2. Визначити груповий параметричний показник за економічними параметрами;
3. Визначити інтегральний показник конкурентноздатності;
4. Порівняти інтегральний показник з еталоном і зробити висновок про
рівень конкурентноздатності товару.
Груповий параметричний індекс по технічних та економічних параметрах
визначається залежністю:
[pic] (3) ;
де аі – значення впливу одиничного показника, долі одиниці;
pi – параметричний індекс.
Приклад.
Припустимо, що підприємство випускає швейні машини. Для визначення
групового параметричного індексу за технічними параметрами виберемо 5-10
параметрів, які характеризують властивості продукції, що мають суттєвий
інтерес для споживача (див. табл. 2).
Таблиця 2
Визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами
|№ |Одиничний показник |Значення|Значення|Оцінка|Параме-|Груповий|
|п/п| |% |, долі | |тричний|параме-т|
| | | |одиниці | | |ричний |
| | | | | |індекс |індекс |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |
|1. |Корисні та декоративні шви |40 |0,4 |4 |0,75 |0,3 |
|2. |Шви на шкіряних виробах |10 |0,1 |5 |1 |0,1 |
|3. |Робота з різними тканинами |30 |0,3 |4 |0,75 |0,225 |
|4. |Обробка петель |5 |0,05 |4 |0,75 |0,0375 |
|5. |Обробка краю виробу |15 |0,15 |3 |0,6 |0,09 |
| |ВСЬОГО |100 |1 |- |- |0,7525 |
В колонці 4 вказано значення одиничного показника в долях одиниці
(колонка 3 /100). Параметричні індекси (колонка 6) визначаються на основі
тестування споживачів (колонка 5), тобто по оцінці, яку отримав кожен із 5
параметрів. Оцінці “відмінно” відповідає параметричний індекс 1, “добре” –
0,75, “задовільно” – 0,6, “з недоліками” – 0,2, “з великими недоліками” –
0,1.
Колонка 7 – добуток параметричного індексу (колонка 6) та значення
відповідного одиничного показника в долях одиниці (колонка 4). Значення
отримане у рядку “ВСЬОГО” колонки 7 і є тим значенням групового
параметричного індексу за технічними параметрами.
Аналогічно визначається груповий параметричний індекс за економічними
параметрами. До економічних параметрів відносять: енергомісткість виробу,
вартість ремонтів, експлуатаційні затрати, вартість запчастин, сервісне
обслуговування. Розрахунок проводять в табличній формі аналогічно таблиці
2.
Розраховується інтегральний показник конкурентноздатності товару (К)
за формулою
[pic] (4);
де [pic] - груповий індекс конкурентноздатності товару за технічними
параметрами;
[pic] - груповий індекс конкурентноздатності товару за економічними
параметрами.
Отримане значення інтегрального показника порівнюємо із аналогічним
значенням товару зразка (див. вихідні дані, табл. 1, № 4). Робиться
висновок про рівень конкурентноздатності продукції підприємства.
1.5. Планування ціни на товар підприємства
Ціна є важливим фактором, який визначає об’єми продажу та виручку від
реалізації продукції.
При плануванні ціни необхідно досягти такого її рівня, який би
забезпечив максимальний прибуток при оптимальному випуску продукції та
рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під
впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається участь держави у
регулюванні цін на певні види продукції.
Головними факторами, що впливають на формування ціни є: собівартість
продукції, особливості товару, що приваблюють покупця, кон’юнктура ринку.
Існують такі методи встановлення ціни на продукцію: на основі витрат
виробництва і реалізації продукції; забезпечення беззбитковості; середні
витрати плюс прибуток; встановлення ціни орієнтованої на рівень
конкуренції; поточної ціни; з орієнтацією на споживача; параметричні методи
ціноутворення.
В курсовій роботі рекомендується використати метод орієнтований на
забезпечення максимального прибутку.
|
