Деньги и их функции - Политология - Скачать бесплатно
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
По дисципліні « ПОЛІТЕКОНОМІЯ »
Слухач: Сидоркевич
Дмитро Іванович
Спеціальність, група: ЗФ – 02
Керівник:
доцент
Кобко В.І.
Результат, дата:
Реєстраційний номер, дата:
м. Черкаси
2001 р.
П Л А Н
I. Гроши та їх функція. Закон грошового обігу.
1. Сутність грошей і грошових систем ;
2. Функції грошей ;
3. Еволюція грошей у ХХ столітті ;
4. Закон обігу грошей ;
II. Традиційні та сучасні форми безробіття. Способи регулювання
зайнятості.
1. Зайнятість та її основні форми ;
2. Сутність і причини безробіття ;
3. Соціальний захист населення та регулювання зайнятості.
I Сутність грошей і грошових систем та їх еволюція
1. Грошова форма вартості й сутність грошей. Засоб вираження вартості
всіх інших товарів за розвинутого виробництва є гроші або грошова форма
вартості. Попередніми, менш розвинутими, були проста, розгорнута і загальна
форми вартості.
Проста форма вартості. Обмін продуктами, як уже зазнав лося, виник ще у
первісному суспільстві. Він мав епізодичний характер. Наприклад, одна
община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в
іншої общини. Такий обмін можна виразити формулою: 1 туша тварини — 200
одиниць риби. Ця форма вартості була не лише найпростішою, що виражала
відносини між двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки такий
обмін не мав регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти і в
якій пропорції обмінювалися.
Розгорнута форма вартості. З розвитком виробництва відбувалося
поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням її
продуктивності та появою додаткового продукту. Першим великим поділом
праці, як уже зазначалося, було виділення скотарських і землеробських
племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м'ясо, вовна тощо)
вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції
землеробства. За цих умов тварини, систематично обмінюючись на інші товари,
набувають переважно відносної форми вартості (тобто виражають свою вартість
у споживчій вартості іншого товару), а інші товари (хліб, овочі тощо)
стають еквівалентами.
Внаслідок регулярного обміру мінові пропорції набували стійкішого
характеру, наближалися до витрат праці. Але оскільки товар безпосередньо
обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з
розпадом первісного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, останній
наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкури тварини міг придбати
зерно лише в тому випадку, якщо ця шкура була потрібна власнику зерна. Тому
обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного
товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого вираження. Для цього
необхідний був товар, яйй би мав споживчу вартість для всіх членів
суспільства.
Загальна форма вартості. Розвиток виробництва, поглиблення
суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили
стихійне виокремлення того товару, на який обмінювалися всі інші товари.
Гроші — специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента
(всезагальної обмінюваності), завдяки чому у ньому виражається вартість
усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб'єктами
господарської діяльності.
Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин. На
різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль
загального еквівалента виконували різні товари. Це були переважно продукти
масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці цих
народів. Так, у стародавніх греків роль загального еквівалента виконувала
худоба, хутро; шкіри — у скандинавських народів; чай — у Монголії; сіль — у
Судані й Абіссінії. В Київській Русі тривалий час загальним еквівалентом
були хутра родини куниць (хутро куниць або білки називали куною), а грошова
система існувала у формі "кунних грошей".
З часом роль загального еквівалента закріпилася за золотом. Воно
виконувало функцію грошей уже за півтора тисячоліття до н.е. До цього
золото було звичайним товаром. Перетворення золота на загальний еквівалент
відбулося завдяки таким його властивостям, як ковкість, м'якість,
подільність, неокислюваність, висока вартість в малій вазі. Паралельно із
золотом загальним еквівалентом було срібло. Так, київська срібна гривна
часів Київської Русі важила від 160 до 196 грамів. Так тривало кілька
тисячоліть, і лише у другій половині XIX ст. роль грошей монопольне
закріпилася за золотом. Це означало встановлення золотого стандарту. Більш
повно, тобто комплексно, сутність грошей розкривається у функціях та
підфунк-ціях, які вони виконують.
2. Функції грошей. Гроші виконують різні функції. Перша з них —
функція міри вартості. Вона полягає в тому, що вартість усіх товарів
виражається у грошах, що за їх допомогою порівнюються вартості різних
товарів. Це можливе тому, що і на виробництво золота, і на створення
товарів витрачається суспільне необхідна праця. Оскільки на виробництво
різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, то їхня вартість в
умовах панування золотого стандарту виражалася в різних кількостях золота.
Вагова кількість металу, прийнятого в країні за грошову одиницю, — це
масштаб цін. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Отже,
виконання грошима функції міри вартості не залежить від держави (тобто це
об'єктивна функція), а масштаб цін — технічна функція, яка залежить від
волі держави, встановлюється у законодавчому порядку.
Спершу грошові одиниці та їхні назви переважно були пов'язані з певною
вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла.
З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала
значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.
Гроші виконують також функцію засобу обігу, тобто вони є засобом
реалізації товарів, посередником в їх обміні. У процесі обігу золоті монети
поступово зношувалися, в них зменшувався вміст золота, і в обігу почали
функціонувати неповноцінні гроші. Тому золоті гроші були замінені
паперовими — знаками, символами вартості. Іншими причинами такої заміни є
миттєве виконання грошима функції засобу обігу, необхідність зменшення
витрат обігу та ін. Уперше паперові гроші з'явилися в Китаї у XII ст., в
Росії — у 1769 р. Перші власні українські паперові гроші — гривні — були
випущені в 1917 р. з утворенням Української Народної Республіки. Паперові
гроші — це грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені
примусовим курсом і випускаються для витрат держави.
У процесі еволюції товарно-грошових відносин поступово створюються
передумови для звуження функції грошей як засобу обігу й водночас для
розширення функції грошей як засобу платежу (зокрема кредитних грошей).
Тому в розвинутих країнах світу виконання грошима функції засобу обігу
обмежується переважно сферою роздрібної торгівлі, купівлі та продажу послуг
і міжнародною торгівлею.
Третя функція грошей випливає з попередньої. Вони вилучаються з обміну,
переривають свій обіг і перетворюються на скарб, засіб нагромадження, бо за
них завжди можна купити будь-який товар. Оскільки для придбання предметів
споживання значної цінності (житло, меблі, автомобіль тощо) необхідно
попередньо накопичити певну суму грошей, то за стабільної грошової одиниці
окремі особи нерідко тримають гроші вдома. Коли гроші нестабільні, їх
намагаються швидко позбутися (придбати якийсь товар), вберегти від
знецінення (покласти в ощадний банк або придбати на них стабільну валюту).
Така ситуація породжує спекулятивний курс на стабільніші валюти, фінансові
спекуляції та махінації.
З розвитком товарно-грошових відносин гроші починають виконувати і
функцію платежу, тобто стають засобом оплати боргового зобов'язання, коли
продавець є кредитором, а покупець — боржником. Засобом обігу в таких
відносинах є вексель — письмове боргове зобов'язання, яке дає його власнику
(векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) зазначену в
ньому суму платежу після закінчення встановленого терміну. Переходячи з рук
у руки, векселі утворюють вексельний обіг. Банки, які виникають ще в
Середньовіччя, скуповують звичайні векселі й розплачуються банківськими
векселями, або банкнотами, які є кредитними грошима. Ці гроші — розвинутіша
форма (символ) вартості, вони певною мірою виконують основні функції грошей
як загального еквівалента.
Кредитні гроші — найрозвинутіша форма грошей, яка є знаком (символом)
вартості, виконує роль загального еквівалента, забезпечує рух позичкового
капіталу та еволюцію кредитних відносин.
Такими грошима є й чеки — письмове розпорядження власника поточного
рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної в ньому суми грошей.
Історично кредитні гроші з'явилися на базі металевого обігу і спершу були
знаком золота і знаком кредиту. Вони служили додатковим елементом у
платіжно-розрахунковому механізмі, основу якого становлять повноцінні
гроші. Однак уже наприкінці XVII ст. починається емісія нерозмінних на
золото банкнот, стабільність яких забезпечується кредитом. Тому банкнота
поступово втрачає властивість бути знаком золота і в другій половині XX ст.
стає лише знаком кредиту. Розвиток кредитних відносин створює можливість
виплачувати позики через взаємні зарахування боргових зобов'язань без
залучення готівки.
В обігу між різними країнами гроші виконують функцію світових грошей.
Спочатку її могло виконувати лише золото. Воно було передусім загальним
міжнародним платіжним засобом. У світовій торгівлі розрахунок між країнами
відбувався через зарахування боргових зобов'язань банками. Якщо платежі
країни перевищували її надходження, то вона вивозила на суму перевищення
золото як засіб платежу. Крім того, золото у функції світових грошей було
загальним купівельним засобом, коли країна негайно оплачувала товари.
З середини 70-х років XX ст. внаслідок розміну доларів на золото
центральні банки використовують золото як світові гроші, продаючи його за
іноземну валюту на приватних ринках золота, а міжнародним платіжним і
купівельним засобом стали резервні національні валюти — американський
долар, німецька марка та ін.
У сучасній західній економічній літературі з названих вище функцій грошей
не виділяють функцію засобу платежу (оскільки вона входить у засіб обігу) і
світових грошей (оскільки вони виконують будь-яку функцію). Такий підхід
утруднює аналіз процесу генезису сучасних грошей, не дає змоги комплексно
розкрити сутність грошей.
3. Еволюція грошей у XX ст. У другій половині XX ст. як міжнародний
платіжний і купівельний засіб використовували переважно національні гроші,
або валюти окремих країн, що пов'язано з еволюцією самих грошей і грошових
систем.
Система золотого стандарту функціонувала до 30-х років XX ст. її
найважливішими рисами були: 1) фіксація золотого вмісту національних валют
і їх безпосередня конвертованість у золото; 2) функціонування золота як
світових грошей; 3) наявність фіксованих валютних курсів.
Після Першої світової війни починається криза золотого стандарту. Із
значним розширенням обсягів внутрішнього ринку, зростанням масштабів
товарного виробництва золота було вже недостатньо для виконання ним функції
засобу обігу. Водночас у передкризові 20-ті роки XX ст. до золотих резервів
капіталістичних країн надходило в середньому на 25% золота менше, ніж до
війни. Тому зростаючу потребу в золоті для обслуговування внутрішнього
ринку і міжнародного обігу не могли задовольнити наявні золоті запаси. Крім
того, обіг повноцінних золотих монет спричинив значне зростання витрат
обігу. Отже, загострення суперечності між речовим змістом та суспільною
формою фошей зумовило перехід до більш розвинутих форм загального
еквівалента. Панування золотого стандарту також унеможливлювало проведення
окремою країною своєї валютно-грошової політики, оскільки збільшення
обсягів емісії, а отже й інфляційне знецінення національних грошей,
призводило до відпливу золота за кордон і зменшення золотих запасів країни.
Усвідомлюючи це, розвинуті країни Заходу на міжнародній Генуезькій
конференції 1922 р. уклали угоду про те, що поряд із золотом функцію
міжнародних платіжних засобів виконуватимуть і деякі валюти провідних
країн, що отримало назву золото-девізного стандарту. Але й після цієї угоди
грошові системи багатьох країн Заходу базувалися на золотому стандарті,
тобто розмінювали паперові гроші на золото. Тому остаточного краху ця
система зазнала під час економічної кризи 1929—1933 рр. Спершу Англія
(1931), відтак США (1933), згодом Франція (1936) скасували форми золотого
обігу, а до початку Другої світової війни майже всі країни припинили розмін
паперових грошей на золото. За цих умов поступово посилювався штучний
характер масштабу цін. Так, державна скарбниця США в 1934 р. встановила
ціну золота за одну трійську унцію (31,1 г чистого золота) у сумі 35 дол.
Така ціна зберігалася до 1973 р., у той час як ринкова ціна золота досягла
майже 200 дол. за унцію у 1974 р. Тому з 1975 р. штучний масштаб цін на
золото перестав існувати.
У цьому зв'язку слід зауважити, що криза 1929—1933 рр. означала й
остаточний крах вільної ринкової системи, заснованої на вільній
конкуренції, вільному ціноутворенні, обмеженому втручанні держави в
економіку. Коли функціонував золотий стандарт, товари реалізовувалися за
цінами, що в середньому відповідали їх вартості, а золото, маючи власну
вартість, було фактором капіталістичного ціноутворення. Вільний обмін
банкнот на золото унеможливлював відхилення вартості товарів від
купівельної спроможності золота. Тому в цей період розвитку
капіталістичного способу виробництва не було інфляції. Вона мала місце під
час війн (коли держава вдавалася до надмірної емісії паперових грошей і
припиняла їх обмін на золото), але після їх закінчення рівень цін
знижувався. Тому ціни наприкінці XIX ст. були на такому самому рівні, як і
на початку століття. Отже, система золотого стандарту відповідала тому
етапу еволюції ринкової системи, на якому ядром господарського механізму
було ринкове саморегулювання. Та оскільки без активного втручання держави у
процес відтворення така система більше не могла існувати (це підтвердила
криза 1929—1933 рр.), необхідно було паралельно здійснити радикальну
реформу грошової системи, яка б дала можливість державі проводити власну
валютно-грошову політику.
Еволюцію грошових систем розвинутих країн Заходу і валютно-грошової
політики окремих держав зумовлюють якісні зміни в сутності самих грошей, а
вони, у свою чергу, детермінуються розвитком усієї економічної системи
(одним з елементів якої є грошова система), відповідного їм господарського
механізму (рис. 1).
У країнах Заходу з розвитком кредитних відносин купівля обладнання,
сировини одним капіталістом в іншого здійснюється переважно за допомогою
кредиту. Навіть реалізація значної частини товарів для споживання
відбувається через споживчий кредит. Так, за рахунок короткотермінових
кредитів американці покривають нині до 70% своїх витрат. Отже, кредитні
гроші (вексель — як знаряддя комерційного кредиту і чек — як знаряддя
банківського кредиту) все більше виконують функцію обігу завдяки своїй
функції засобу платежу і роблять обіг значною мірою незалежним від золота.
|Гроші |Кредитні |
| |гроші |
|Гроші центрального банку |Банківські |а) векселі; |
| |гроші: |б) чеки; |
| |а) |в) банкноти; |
| |безготівкові; | |
| |б) поточні |г) депозитні |
| |рахунки в |сертифікати |
| |комерційних | |
| |банках | |
|Наявні гроші |безготівкові гроші: | | |
| |а) рахунки в | | |
| |центральному банку, | | |
| |його відділеннях і | | |
| |поштових службах; | | |
| |б) відкриті й не | | |
| |використані кредитними | | |
| |інститутами | | |
| |контокорентні лінії | | |
|банкно|монети | | | |
|ти | | | | |
Рис. 1. Класифікація грошей
Роль загального еквівалента дедалі більше закріплюється за
кредитними грошима, які перебирають на себе більшість функцій товарних
грошей. Отже, суперечності між функціями грошей є також причиною їх
еволюції. Тому в структурі сучасної грошової маси розвинутих країн Заходу
немає золотих і срібних монет, а в структурі кредитних грошей майже 80%
припадає на чеки і 50% — на банкноти. У деяких країнах Заходу наявний обіг
становить лише 5—10% грошово-безготівкового обігу, в той час як в Україні в
1998 р. — до 50%. Сучасна банкнота - це своєрідний "гібрид" кредитних і
паперових грошей. Щоб виконувати роль загального еквівалента, кредитні
гроші набувають об'єктивної сучасної значущості за допомогою примусового
курсу держави, забезпечуються державним кредитом. Кредитний характер грошей
також спирається на довір'я органу, що випускає гроші (термін "кредит" у
перекладі з латинської означає "довір'я").
Роль держави у виникненні та еволюції грошей значна. Держава, по-перше,
організовувала чеканення монет на державних монетних дворах; по-друге,
встановлювала масштаби цін; по-третє, впроваджувала паперові гроші з
примусовим курсом; по-четверте, здійснювала девальвацію, ревальвацію; по-
п'яте, накопичувала валютні цінності для забезпечення стабільності грошей.
4. Закони обігу грошей. Кількість грошей, необхідних для обігу,
тобто форми фошей, підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням
перших двох функцій грошей такий закон виражається формулою, в якій
кількість грошей залежить від суми цін товарів (що, у свою чергу,
визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний із них) і швидкості
обігу одноіменної грошової одиниці:
Ц
К = –
О
де К — кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році; Ц —
сума цін товарів, що реалізуються у певному році; О — середнє число
оборотів за рік грошової одиниці. Це загальний закон кількості грошей в
обігу.
З розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула набуває
складнішого вигляду:
СЦ-К+П-ВВ
Кn =
Шо
де СЦ — сума товарних цін; К — сума цін товарів,
проданих у кредит; П– сума платежів за борговими зобов'язаннями; ВВ — сума
взаємопогашуваних безготівкових платежів, Шо — середня
|
