Ролевые игры на уроках английского языка на основной ступени обучения в средней школе - Педагогика - Скачать бесплатно
Зміст
1. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання рольових
ігор на уроках іноземної мови в середній школі………………………………………………………
2. Вікові особливості учнів основної школи, які необхідно враховувати при
організації рольових ігор…………...
3. Характеристика рольової гри як ефективного прийому навчання іноземним
мовам у середній школі…………………………………………………………………
3.1. Навчальні і виховні можливості рольової гри…………
3.2. Вимоги до рольових ігор на уроці……………………..
3.
3.3. Місце рольової гри в навчальному процесі……………
3.4. Структура рольової гри…………………………………
3.5. Етапи рольової гри………………………………………
3.5.1.Підготовка до рольової гри……………………………
3.5.2. Проведення рольової гри……………………………..
3. Обговорення рольової гри. Аналіз помилок учнів….
3.6. Класифікація ролей. Форми проведення рольових
ігор…………………………………………………………………...
4. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в п'ятих і сьомих
класах.
4.1. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в п'ятих
класах.
4.1.1. Гри з предметами……………………………………..
4.1.2. Гри з лялькою…………………………………………
4.2. Приклади рольових ігор на уроках англійської мови в сьомих
класах……………………………………………………….
4.2.1. Рольова гра “Дискусія між українськими й англійськими
однолітками”………………………………………..
4.2.2. Рольова гра “Моє рідне місто”……………………….
4.3. Рольові ігри для формування норм мовного етикету і виховання
культури поведінки для учнів усіх віків………………
Висновки……………………………………………………...
Resume..………………………………………………………
Література……………………………………………………
"Без гри немає і не може бути повноцінного
розумового розвитку. Гра – це величезне світле
вікно, через яке в духовний світ дитини
вливається живлющий потік уявлень, понять про
навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює
вогник допитливості".
В.О. Сухомлинський
Вступ
Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні
методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу означає, що
формування іншомовних мовленнєвих навичок і умінь відбувається шляхом і
завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності, а процес
навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу
мовленнєвого спілкування. [15, 39].
Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи
навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в
методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів
при роботі зі школярами II ступеня навчання (основна школа) є
рольова гра, яка розглядається в цієї роботі.
Актуальність дослідження:
Досягти високого рівня комунікативної компетенції в англійській
мові, не знаходячись серед її носіїв, справа дуже важка. Тому
важливою задачею вчителя є створення на уроці іноземної мови
реальних і уявлюваних ситуацій спілкування, використовуючи для цього
різні прийоми роботи. Одним з таких прийомів є рольова гра.
Рольова гра – простий і природний спосіб пізнання людиною
навколишньої дійсності, найбільш доступний шлях до оволодіння
знаннями, уміннями, навичками. Необхідність раціональної побудови,
організації і застосування рольових ігор у процесі навчання і
виховання школярів засобами іноземної мови вимагає ретельного і
детального вивчення цього питання.
Мета дослідження:
Розкрити значення рольової гри на уроці іноземної мови не
тільки як засобу оптимізації і стимуляції процесу навчання, але і як
важливого аспекту психологічного комфорту і зняття розумової
перенапруги учнів.
Завдання дослідження:
1) Обґрунтування необхідності застосування рольової гри як прийому
навчання іноземним мовам у середній школі.
2) З'ясування вимог до рольових ігор на уроці.
3) Розгляд структури, етапів, форм проведення рольових ігор, місця
рольової гри на уроці в 5-9 класах середньої школи.
Об'єкт дослідження: вплив гри на процес навчання і на процес
формування знань, умінь, навичок.
Предмет дослідження: рольова гра як засіб підвищення ефективності
навчального процесу на уроках іноземної мови в 5-9 класах.
Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел,
вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході
педагогічної практики, наукове спостереження, пробне навчання,
розвідувальний методичний експеримент.
Практичне значення роботи полягає в розробці методичних
рекомендацій із творчого використання рольової гри вчителями середньої
школи для активізації навчально-виховного процесу.
1. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання
рольових ігор на уроках іноземної мови в середній школі
Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів
діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен
культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає
відпочинок, вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми.
Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення гри в дитинстві:
«У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали.
Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення
складних життєвих проблем».
К.Д. Ушинський (1824 – 1871), автор теорії духовного розвитку
дитини в грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній
системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової
діяльності. К.Д. Ушинський стверджував, що в грі з'єднуються одночасне
прагнення, відчування і представлення [21, 315].
По визначенню, “гра – це вид діяльності в умовах ситуацій,
спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому
складається й удосконалюється самоврядування поводженням” (Селевко,
1998:12).
У людській практиці рольова ігра виконує такі функції [24, 96]:
- розважальну (це основна функція гри - розважити, надихнути,
розбудити інтерес);
- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
- самореалізації в грі як полігоні людської практики;
- терапевтична: подолання різних труднощів, що виникають в інших
видах життєдіяльності;
- діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки,
самопізнання в процесі гри;
- функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру
особистісних показників;
- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей
соціально-культурних цінностей;
- соціалізації: включення в систему суспільних відносин,
засвоєння норм людського гуртожитку.
Рольові ігри мають чотири головні риси [24, 117]:
- вільна розвиваюча діяльність, що починається лише за бажанням
дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності (процедурне
задоволення);
- творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер
цієї діяльності («поле творчості»);
- емоційна піднесеність діяльності, емоційна напруга;
- наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри,
логічну послідовність її розвитку.
У структуру рольової гри як діяльності органічно входить
з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз
результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт.
Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю,
можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в
самоствердженні, самореалізації.
У структуру гри як процесу входять: а) ролі, узяті на себе
граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове
вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;
г) реальні відносини між граючими; д) сюжет (зміст) - область
дійсності, умовно відтворена в грі.
Значення рольової гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-
рекреактивными можливостями. У тім і складається її феномен, що, будучи
розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у
терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.
Сюжетно–рольові ігри створюються самими дітьми. Вони
розрізняються по змісту (відображення побуту, праця дорослих,
громадське життя); по організації, кількості учасників (індивідуальні,
групові, колективні); по виду (гри, сюжет яких придумують самі діти,
гри-драматизації – розігрування казок і оповідань).
Ідея використання рольової поведінки на уроці одержала
підкріплення з боку теорії ролей, розробленої соціологами і
соціопсихологами. Соціальне середовище, у якій людина живе, виступає
стосовно ней як первинна соціалізація. У ній вона поступово засвоює
соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що при оволодінні
іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови,
подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому
зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу.
Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний,
умовний характер. Міра умовності може бути різної: перевтілення в
реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок і т.д.
Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової
гри.
Психологами встановлено, що в рольовій грі насамперед
розвивається уява, увага й образне мислення дітей, закладається
здатність оперувати образами дійсності, що, у свою чергу, створює
основу для подальшого переходу до складних форм творчої діяльності.
Крім того, розвиток уяви важливо саме по собі, адже без нього неможлива
навіть найпростіша людська діяльність.
Великий вплив оказує рольова гра на розвиток у дітей здатності
взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих,
дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід
взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії і наміри, коордінувати їх
з іншими дітьми.
2. Вікові особливості учнів основної школи, які необхідно
враховувати при організації рольових ігор
Визначальною особливістю учнів 5-9 класів (підлітковий вік) є
прагнення самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівності з
дорослими. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з
боку вчителя, тобто те, що обмежує його ініціативу. Суттєвою
особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм
мислення в зв'язку з засвоєнням абстрактного матеріалу при вивченні
інших дисциплін. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в
учнів цього віку таких якостей мислення як логічна послідовність,
критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання
самосвідомості, контроль за власною діяльністю. Удосконалюється
механізм відбору мовних засобів, формується індивідуальний стиль
мовлення [15, 226]. Проте в 5-9 класах учителеві доводитися прикладати
значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів, тому що в
багатьох підлітков відсутні широкі пізнавальні інтереси та
зацікавленість у розширенні своїх знань. На цьому етапі необхідно
обирати прийоми навчання, які активізують розумову-мовленнєву
діяльність і ініціативу учнів, спонукають учнів до спілкування, бо
спілкування з однолітками - невід'ємна частина життя підлітка. Групова
діяльність впливає на особистість підлітка, і рольова гра надає широкі
можливості для активізації навчального процесу. Ефективність навчання
тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до
предмета, адже рольова гра являє собою відтворення її учасниками
реальної практичної діяльності людей, створює умови реального
спілкування.
За допомогою рольової гри вчитель може розвивати усі види
мовленнєвої діяльності учнів, і перш за всі усне мовлення, яке є
провідним видом мовленнєвой діяльності на середньому ступені навчання.
Рольова гра сприяє тому, що мовлення учнів стає змістовнішим,
аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого
матеріалу.
Учителі повинні розуміти, що правильно організована рольова гра
на уроці - зовсім не порожнє заняття, вона не тільки доставляє максимум
задоволення дитині, але є могутнім засобом його розвитку, засобом
формування повноцінної особистості.
3. Характеристика рольової гри як ефективного прийому навчання
іноземним мовам у школі
3.1. Навчальні і виховні можливості рольової гри
Рольова гра володіє великими навчальними можливостями [27, 110]:
1) Рольову гру можна розцінювати як саму точну модель
спілкування. Вона наслідує дійсність в її найбільш істотних рисах. У
рольовій грі, як і в житті, мовна і немовна поведінка партнерів
переплітається найтіснішим образом. Наприклад, розігрується ситуація
“Ранок школяра”. Мати входить у кімнату. Ласкаво стосуючись сплячого,
вона говорить: “Уставай сынок, уже сьома година, пора...” Дійсність –
кімната, у якій спить хлопчик і в которую входить мати, час і місце дії
складають фон, на якому відбувається мовленнєвий учинок (звертання до
сина), тобто здійснюється функція мови як засобу спілкування.
2) Рольова гра має великі можливості мотивационно- – спонукального плану.
Спілкування, як відомо, немислимо без мотиву. Однак у навчальних умовах
не просто викликати мотив до висловлення. Труднощі полягають у тім, що
вчитель повинний обрисувати ситуацію таким чином, щоб виникла
атмосфера, що викликає в учнів внутрішню потребу у вираженні думок. В
умовах іншомовного спілкування важливо, однак, щоб учні змогли виразити
те, що їм хочеться сказати. Мовне забезпечення (словниковий і
граматичний матеріал, навички в користуванні ними) часто заслоняють
саму мету – спілкування і від учнів і від учителів. На уроках
переважають висловлення, викликані до життя директивно: “Розповіж про
свого друга”, “Розповіж про свою родину”, тому що вчителю хочеться
перевірити, як учні вміють комбінувати відповідний мовний матеріал.
Мотив же, яким керуються при цьому учні, лежить за межами мови: їм
важливо відповісти вчителю. Положення змінюється, якщо учні залучені
до рольої гри. Точно визначені “запропоновані обставини” створюють
загальне спонукальне тло, а конкретна роль, що одержує учень, дає йому
суб'єктивний мотив. Наприклад, розігрується сцена в гуртку
філателістів. Учень – член цього гуртка приводить сюди свого друга.
Керівник гуртка повідомляє хлопцям, що гурток уже цілком
укомплектований. Тоді учень розповідає про свого друга, переконуючи
керівника гуртка, що друг вартий бути прийнятим у цей гурток. Сама
ситуація диктує лінію мовленнєвої поведінки.
3) Рольова гра придатна для кожного виду роботи з мовою: у ході рольової
гри використовуються різноманітні граматичні структури, інтонаційні
моделі, значний обсяг лексичного матеріалу. Велика роль приділяється
непідготовленої мови учнів. У цьому плані рольова гра може
перевершити можливості будь-якої іншої парної і групової діяльності.
Рольова гра тренує учнів говорити в будь-якій ситуації на будь-яку
тему.
4) Рольова гра припускає посилення особистісної причетності до
усього, що відбувається. Учень входить у ситуацію, хоча і не через своє
“Я”, але через “Я” відповідної ролі. Рольова гра постачає соромливих,
невпевнених у собі учнів "маскою", за який вони можуть сховатися.
Значна частина учнів маєь величезні утруднення, коли основний упор у
навчанні робиться на їхній безпосередній досвід. У рольовій грі такі
учні одержують “звільнення”, оскільки їхня особистість не порушена, їм
не потрібно розкриватися. Коли учні приймають роль, то вони грають її у
визначеній ситуації. Група учнів, що грає роль у класі, уподібнюється
групі дітей, що грають у школу, лікарню, зоряні війни і т.д. І ті й
інші несвідомо створюють свою власну реальність і, роблячи це, оперують
своїми знаннями реального світу, розвиваючи свої здібності
взаємодіяти з іншими людьми. У цій ситуації немає глядачів. У ситуації
відсутній ризик невдалого акту комунікації реального світу. Діяльність
не загрожує особистості дитини, зміцнює її впевненість у собі.
5) Рольова гра сприяє розширенню асоціативної бази при засвоєнні
мовного матеріалу. Наприклад, репліка “Have you done your homework?”,
що часто сприймається учнями механічно, здобуває значимість у рольовій
грі. Учень, що грає роль батька, звертається до іншого учня, що виконує
роль недбайливого сина, з питанням, що виражає докір, збурювання і
навіть погрозу. Емоція, що супроводжує тепер цю репліку, додає їй
природну однозначність, установлюючи прямі зв'язки із ситуацією і
створюючи сприятливі умови для запам'ятовування.
6) Рольова гра сприяє формуванню навчального співробітництва і
партнерства, адже виконання етюду припускає охоплення групи учнів
(рольова гра будується не тільки на основі діалогу, але і полілогу), що
повинні злагоджено взаємодіяти. При розподілі ролей варто враховувати
як мовні, так і “акторські” можливості учнів, доручаючи одним більш
вербальні, іншим – пантомімні ролі, третіх же призначаючи на ролі
“суфлерів”, даючи їм право підказувати на основі тексту. Практично
весь навчальний час у рольовій грі відведено на мовленнєву практику,
при цьому не тільки учень, що говорить, але і слухаючий максимально
активний, тому що він повинний зрозуміти і запам'ятати репліку
партнера, співвіднести її із ситуацією, визначити наскільки вона
релевантна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати на
репліку. Гри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів
школярів, сприяють усвідомленому освоєнню іноземної мови. Учні активно
працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх товаришів;
учитель лише керує навчальною діяльністю.
7) Рольова гра приємна для учнів. Як тільки учні починають
розуміти, що саме від них потрібно, вони з задоволенням дають волю
своїй уяві. А оскільки це заняття їм подобається, навчальний
матеріал засвоюється набагато ефективніше.
8) У ході рольової гри учні, хоча й в елементарній формі,
знайомляться з технологією театру. Учитель повинний піклуватися про
простий реквізит. Заохочується усяка вигадка, тому що в навчальних
умовах можливості в цьому відношенні обмежені. Саме ж перевтілення
сприяє розширенню психологічного діапазону, розумінню інших людей.
Якщо ж педагог вважає своєю задачею не тільки навчання своїх
учнів іноземній мові, але і їхнє виховання, то рольова гра - це
саме той прийом, за допомогою якого можна скласти об'єктивну думку
про загальну обстановку в групі. Вчитель відмовляється від своєї
традиційної ролі контролера і керівника, і атмосфера в групі залежить у
більшій мері від самих учнів. Ризик "злитися" із групою і втратити
об'єктивність оцінки зводиться для вчителя до мінімуму. Хто лідирує
в групі, хто є аутсайдером, який загальний настрій? Відповіді на ці
питання вчитель може одержати, спостерігаючи за ходом рольової гри. При
роботі з підлітками (7-9 класи), що володіють
|
