визначеним Головною державною податковою інспекцією України.
Оподатковуваний доход іноземних громадян та осіб без громадянства
(надалі – іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання в
Україні, визначається в тому ж порядку, що й оподатковуваний доход громадян
України до оподатковуваного доходу іноземних громадян включаються:
суми, надбавок, виплачювальних у зв’язку з проживанням в Україні;
суми, виплачювальні для компенсації витрат на навчання дітей у школі,
харчування, поїздки членів сімей платника у відпустку та інші аналогічні
цілі.
До оподатковуваного доходу іноземних громадян не включаються:
суми, які відраховуються наймачем іноземних громадян до фондів державного
соціального страхування і пенсійного забезпечення;
суми компенсації витрат за найманням житлового приміщення і на утримання
автомобіля для службових потреб;
суми витрат на відрядження.
Суми, виплачені підприємствами і установами у вигляді компенсації
витрат на відрядження технічним спеціалістам із числа іноземних громадян у
зв’язку з їх роботою в Україні, не включаються до оподатковуваного доходу
іноземних громадян, якщо виплати цих сум передбачено відповідним
зовнішньоекономічним контрактом.
Доходи, одержані внатуральній формі, зараховуються до сукупного
оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами.
Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в
українських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховую-
ться в українські карбованці за курсом, що встановлюється Національним
банком України на дату одержання доходу.
3.2 Нинішня шкала ставок та порівняльна характеристика
з іншими країнами світу
Для всіх платників чинним законодавством передбачена єдина шкала
ставок за яким оподатковується сукупний річний доход виходячи з
середньомісячного доходу (Додаток 4).
За вказаними ставками протягом року оподатковується також сукупний
доход який отримують громадяни кожного місяця за місцем основної роботи.
Якщо до складу сукупного доходу (місячного чи річного) входять
доходи, одержувані громадянинами – засновниками й учасниками підприємств у
вигляді дивідентів за акціями або в наслідок прибутку (доходу) цих
підприємств та інших корпоративних прав податок і сум цих доходів не
стягується.
Наведені ставки податку збільшуються удвічі, але не більше ніж до
70%, при оподаткуванні сум авторських нагород, що виплачуються спадкоємцям
повторно (неодноразово).
Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи
й тими, хто не має постійного місця проживання в Україні, податок
нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.
Якщо доходи одержані в іноземній валюті, то податок нараховується у
складі сукупного оподатковуваного доходу за вказаними вище ставками,
зменшиними на 50%.
Таким чином ставки прибуткового податку диференційовано за трьома
ознаками:
розмір доходу;
вид і характер доходу;
вид валюти (національної або іноземної), в якій отримано доход.
Залежно від розміру доходу ставки податку прогресивні, побудовані
ступінчастим методом із відносно помірним діапазоном диференціації-від 0 до
50% оподаткованого доходу.
Залежно від виду і характеру отриманого доходу диференціація обмежена
ї зумовлена лише необхідністю стимулювати вкладення грошей у цінні папери,
а також регулювати деякі категорії платників, зокрема спадкоємців авторів
творів науки, літератури і мистецтва, відкриттів, винаходів та промислових
зразків.
Якщо розглядати шкалу прибуткового оподаткування населення з огляду
на формування ринкових відносин, то висновок тут однозначний: вона цілком
суперечить завданням економічних реформ. Для формування ринкової економіки
необхідно створити власника.
Але при таких ставках оподаткування на законних підставах це просто
неможливо. Податок поглинає ту частину доходів, що могла б спрямовуватися
на нагромадження, тобто фактично протидіє формуванню власності. Тому й
подібний підхід до прибуткового оподаткування населення можна беззастережно
визначити як негативний і безперспективний.
Характеризуючи еволюцію податкових систем розвинених країн світу,
слід зазначити, що протягом останніх 30 років спостерігається тенденція
зростання частки особистого прибуткового податку в усіх країнах. Ця частка,
наприклад в США, складає понад 30%, що майже у 6 разів більше, ніж в
Україні .
Таблиця 3.1
Стуктура доходів бюджету США
|Назва податку |Частка у |
| |доходах |
| |бюджету |
|Прибутковий з продажу |7.6% |
|Податок з доходів фізичних |35.8% |
|осіб | |
|Податок на соц. страхування|28.2% |
|Податок на доход корпорації|7.3% |
|Акциз |6.8% |
|Інші |14.3% |
Таблиця 3.2
Структура доходів бюджету України
|Назва податку |Частка в |
| |доходах |
| |бюджету |
|Прибутковий податок з |11.7% |
|громадян | |
|Фонд Чорнобиля |6.0% |
|Рента |5.1% |
|Акциз |4.3% |
|ПДВ |29.3% |
|Податок на прибуток |20.6% |
|підприємств | |
В США прибутковий податок стягують з індивідуального сукупного
доходу. Він складає різницю між валовим доходом та сумою законодавчо-
дозволених вирахувань. В склад останніх входить неоподаткований мінімум (2
000 $) на кожного платника та всіх членів його сім’ї, знижка в сумі 3000 $,
чи витрати на ділові зустрічі, внески до благодійного фонду, витрати для
догляду за дітьми та людьми похилого віку, місцеві податки, частина затрат
на медичне обслуговування та ін. Податок на доход стягується за двома
основними ставками: 15 та 28 % та додатковій 33%. Індивідуальний
прибутковий податок стягується з річного доходу на основі деклаарації, яку
заповвнюють самостійно. З 1985 р. в США кожен рік індексують неоподатковий
мінімум дохода з урахуванням інфляції в державі.
Передбачена індексація податка по відношенню до темпів інфляції. Однак
податкова реформа 1986 року не вирішила усіх проблем. Так, наприклад,
розташовуючи гроші у облігації штатів та місцеві органи самоврядування,
доходи від яких не обкладаються податком, тим самим можна звести податкову
ставку до 0. Збереглася проблема скриття податку.
Однак передбачене законом “Про податкову реформу 1986 р.” [3]
зменшення ставок все ж, на думку спеціалістів, сприяє зниженню ухилів від
оподаткування.
Оподаткування в Австрії передбачає прибутковий податок для доходу від
таких видів діяльності: сільського і лісного господарства, самостійної
індивідуальноі діяльності, промдіяльності, найманої праці, вкладеного
капіталу та ін.Максимальна податкова ставка в розмірі 50% використовується
при річному доході в розмірі 5 млн. шилінгів.При сплаті ЗП чи винагороди,
сума прибуткового податку утримується роботодавцем. При сплаті дивідендів
податок утримує фірма. Доходи, які не увійшли в перші дві форми вказуються
кожного року в декларації.
Прибутковий податок (на заробітну плату) є найбільшим загальним
податком в ФРГ. Прибутковий податок сплачується фізичними особами, а
податок на заробітну плату щомісячно вноситься роботодавцями на основі
отриманих від своїх робітників податкових карток, які видаються за місцем
проживання. При визначенні загальної суми доходу, з якого стягують податки,
враховуються пільги, обумовлені віком, сімейним станом, внеском на охорону
здоров’я, страхуванням, пенсією. При річному доході до 5600 DM податок не
стягується, від 5600 до 8100 DM - його ставка дорівнює 19%, при більшому
доході вона поступово збільшується і при перевищенні 120 000DM досягає
максимального рівня - 53%. Доходи одержані за місцем основної роботи
(служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і
організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької
діяльності, з якими громадянин має трудові ввідносини, за умови
обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки і проваження
відрахувань до фонду соціального страхування. Таким чином, порівняльний
аналіз ставок оподаткування України з світовим досвідом оподаткування
розвинених країн слідчить про більш високі ставки прибуткового податку з
громадян в Україні.
Це дуже посилює податковий тягар на “добросовісного” суб’єкта
оподаткування (сплачує податки ще й за “тіньовика”), що в умовах
економічної кризи призводить до руйнації виробництва.
Розділ 4. Пільги щодо прибуткового податку з громадян
Пільги виражають двоістий характер,який проявляється в тому,що
застосування пільгового оподаткування, з одного боку,є одним із заходів по
забезпеченню соціального захисту населення, та з іншого боку, з
застосуванням пільгових ставок державний бюджет втрачає частину своіх
доходів,які могли б стати новим засобом для фінансування як економіки
вцілому, так і фінансування соціальних програм та соціального забезпечення
населення. Хоча пільги є для держави незібраними коштами,надходженими до
бюджету, та вони ж використовуються на споживання чи забезпечення своіх
потреб, що повертається вітчизняним підприємствам в якості додаткових
оборотних коштів та виручки, що як відомо, збільшує надходження до
бюджету, але вже якості інших податків.
4.1 Пільги як засіб соціального захисту населення
Оподаткування відноситься до тієї сфери суспільного життя, що
безпосердньо стосується інтересів всіх ікожного. Центральною ланкою
сучасної податкової системи є прибуткове оподаткування особистих доходів.
Це викликане не тільки тим , що всі суспільні відношення так чи інакше
замикаються на людину, робітника , але і тим ,що тяжкість прибуткового
податку задає рівень обкладання іншими податками.
З метою зниження потакового тиску та дотримання вимог соціальної
справедливості в ДКМУ’’Про прибутковий податок з громадян’’ було включено
ряд пільг для малозабезпечених верств населення. Але, починаючи з1992 року
на Україні істотно зменьшилась система пільг, а саме пільгові ставки, а для
деяких категорій зовсім відмінили пільги. Зокрема, не звільняються від
сплати податку студенти вузів, що досить вдарило по кишенях бідних
студентів, матері-героїні та інші .Все таки податкова система повинна
відповідати вимогам суспільства в плані соціальної справедливості-
забезпечувати підтримку малозабезпечених верств населення (студентів та
інших).
З дотриманням вимог соціальної справедливості у проекті податкового
Кодексу спеціалісти пропонують зменьшення суми розміру податку.
1 Сума податку, нарахованого в звітному місяці, зменшується на суму
податкових соціальних пільг в розмірах:
а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи –
платника податку, у разі коли місячний доход не перевищує 540
гривень;
б) додатково до пільги а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у
фізичної особи;
в) додатково до пільги а) 5% однієї мінімальної заробітної плати
кожного з батьків на кожну дитину вікоми до 16 років;
г) додатково до пільги а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у
фізичної особи, яка утримує дитину-інваліда;
д) 20% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи, яка є:
віднесена до 1 і 2 категорії осіб, пострадавших від ЧАЕС;
особа, яка має особливі заслуги перед Батківщиною;
інвалідом війни, або інвалідом 1 і 2 груп з інших причин;
Пільга, передбачена пунктами б – г частини (1) зберігається до кінця
року в якому діти досягли 16-річного віку, а в разі смерті дітей –
протягом наступних 12 місяців. Зменшення оподатковуваного доходу
починає провадитися з місяця народження дитини.
2.Зазначені в пункті д частини 1 платники податку, які мають право на
зменшення суми нарахованого податку на суму податкових соціальних
пільг з двох і більше підстав, установлених пунктами а – г та абзацами
підпункту д частини 1, можуть використати таке зменшення на підставі,
що передбачає найбільший розмір виключення із суми нарахованого
податку.
3.Податкові соціальні пільги, встановлені частиною 1, застосовуються
під час визначення суми податкових зобов’язань фізичної особи з
основних доходів, а також під час остаточного розрахунку суми податку
із-за декларовоного сукупного податкованого мінімуму доходу за
підсумками звітного року.
Як бачимо, у проекті податкового Кодексу в порівнянні з нині діючими
соціальними пільгами значно зменшується як кількість громадян, яким
надаються пільги, так і розмір соціальних пільг. Це говорить про те, що
держава намагається таким чином збільшити надходження до бюджету. Але не
слід забувати, що деякі категорії населення дійсно потребюують допомоги, і
відміна або зменшення суми податкових пільг можуть ще більше погіршити
матеріальний стан таких людей. Щоб уникнути злиднів, зубожіння громадян
держава повинна дуже обережно розглядати податкові соціальні пільги і
надати їх тим, хто дійсно потребує та у такому обсязі, який би забезпечив
норпмальний рівень життя.
4.2 Пільги як причина зменшення надходження до бюджету.
Проблема податкової політики держави на сучасному етапі полягає в
оптимізації величини фінансових ресурсів, котрі мобілізуються до доходів
бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, які залишаються в
розпорядженні фізичних осіб й можуть бути спрямовані на формування
фінансового капіталу, але найчастіше використовуються для поточного
споживання. В Україні реальні доходи фізичних осіб в абсолютній масі не
відповідають потребам і цілям ринкової економіки (Додаток 5). Треба значне
збільшення доходів абсолютної більшості працюючих громадян країни .
Стимулювати ті чи інші напрямки за допомогою податкових пільг треба
дуже обережно оскільки досвід надання пільг з оподаткування в Україні,
свідчить що податкові пільги найчастіше допомагають ухилятися від
оподаткування, що в свою чергу призводить до зменшення доходів до бюджетів
різних рівнів.
Для збільшення грошових надходжень до бюджету необхідно переглянути
нині діючі пільги.
Першим кроком для вирішення цього питання необхідне скорочення пільг,
що нині надається нечисленним, порівняно з іншими категоріями платників
(лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерам)
конкурсів, змагань та ін.) або ж, які розрізняються за галузевою чи
професійною ознакою (працівників сільського господарства, атомної
енергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям,
суддям).
До сукупного річного оподатковуваного доходу необхідно включити
статті, які раніше не включалися, а саме:
1. Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання
акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення
виробництва;
2. Суми, що перераховуються за заявами громадян у відділення благодійних та
економічних фондів, а також підприємствам, організаціям і установам
культури, освіти охорони здоров`я, науки і соціального забезпечення, які
фінансуються з бюджету, в межах дванадцяти мінімальних заробітних плат
на рік;
3. Суми отримані працівниками на відшкодування шкоди у випадку ушкодження
здоров`я або заподіяного каліцтва, пов`язаних з виконанням трудових
обов`язків, а також у зв`язку з втратою годувальника;
4. Суми доходів громадян, що виконують сільськогосподарські або будівельні
роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно, а також членів
студентських будівельних загонів, які споруджують об`єкти у сільській
місцевості;
5. Суми дивідендів, що були оподатковані податком на дивіденди під час їх
виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств.
Також пропонуємо скоротити пільгову ставку для осіб, які мають
особливі заслуги перед Батьківщиною. Нині дана категорія платників
прибуткового податку має пільги в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян. Необхідно скоротити цю пільгу як мінімум до 10
неоподатковуваних доходів громадян.
Заходи щодо зменшення податкових пільг та скорочення пільгових ставок
необхідні тому, що переліченими вище пільгами користуються в основному
відносно високодохідні громадяни, тому з дотриманням вимог соціальної
справедливості необхідно та доцільно їх відмінити. А громадянам, які дійсно
потребують допомоги, підпали під ці категорії, держава повинна сама
виділити кошти.
Розділ 5 Удосконалення системи оподаткування доходів громадян
Прибутковий податок може становити ефективний фіскальний інститут лише
за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли
суб"єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання
прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є
заробітна плата
Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя населення
зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян в доходах бюджету,
орієнтація на зміну співвідношення між двома видами прямих податків за цих
умов була б передчасною і невиправданою.
Для системи прибуткового оподаткування в Україні є високий рівень
оподаткування. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в
нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення
сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: із суми, що перевищує
приблизно 500 доларів США ми стягуємо 40% податку. Наслідком цього є
зниження надходжень від податку в бюджет, скорочення платоспроможного
попиту населення. Останніми роками все більше економістів приходять до
висновку, що основною причиною поглиблення економічної кризи в Україні стає
недостатність сукупного попиту: вона ускладнює проблему реалізації
продукції, а неможливість Гі продажу призводить до скорочення обсягів
виробництва і зайнятості. Одним із засобів підвищення сукупного попиту є
зниження рівня податкового тягаря. Останнє може вплинути передусім на
споживацькі та інвестиційні витрати.
Вплив податків на споживацькі витрати обумовлений тим, що вон,
вилучаючись із доходів громадян, зменшують ту їх частку, яка може бути
використана на придбання товарів та надання послуг. Зокрема, це стосується
прибуткового податку з громадян, який для переважної частини платників
залишається майже незмінним - 8-10% середньої заробітної плати робітників і
службовців.
Щодо громадян з рівнем доходів, вищим від середньої заробітної плати
робітників і службовців, то частка особистого прибуткового податку в їх
доходах, наприклад, у вересні 1995 року становила від 18,8% до 45,9%, у
лютому 1996 року - від 12,8% до 24,9%.
Низькі і середні доходи повністю витрачаються на споживання, а отже,
розширюють споживчий попит і стимулюють зростання виробництва. Високі
доходи витрачаються не тільки на споживання, а й частково заощаджуються.
Тому зменшення частки доходів, що вилучається до бюджету, не призводить до
адекватного зростання споживацьких витрат.
Це не означає, що послаблення податкового тиску на громадян з відносно
високим рівнем доходів меншою мірою впливає на сукупний попит. Все залежить
від того, в якій формі здійснюються заощадження. Якщо вони депонуються на
рахунки українських банків чи вкладаються в цінні папери українських
підприємств, то за певних умов стають джрелом інвестицій, трансформуються у
інвестиційні витрати. Таким чином, щоб забезпечити суттєве зростання
попиту, зменшення податків для громадян з високими доходами слід
супроводжувати проведення політики заохочення заощаджень і інвестицій.
Для періоду з 1991 року по сьогоднішній час характерним є різке
зниження схильності населення до зощаджень та інвестування доходів у цінні
папери, відповідне зростання показників осідання гррошей на руках у
населення.
Показники балансу грошових доходів і витрат населення наочно
характеризують постійну тенденцію до зниження частки коштів, які можуть
бути використані у складі купівельного фонду населення. Привертає увагу,
насамперед, збільшення частки доходів, що вилучаються у формі податкових
платежів і так званих добровільних внесків. Із1995 року їх питома вага у
грошових витратах населення зросла більше ніж у 1,5 раза.
На фоні збільшення питомої ваги інших витратних статей балансу стає
дедалі менш помітним поступове зростання безпосереднього податкового
навантаження на доходи населення (у 1996 - 1997 роках частка обов"язкових
платежів у формі прибуткового податку з громадян залишалась 6,5%). Однак,
враховуючи, що об'єктом оподаткування прибутковим податком є виключно
кошти, спрямовані на оплату праці і прнрівнені до неї доходи громадян -
суб"єктів підпримницької діяльності, частка яких невпинно знижується,
фіскальний тиск за останні два роки є не таким уже й малопомітним .
Звичайно можна вважати, що зростання прибуткового оподаткування
відповідає аналогічним тенденціям у розвинутих країнах, де податок на
особисті доходи сиановить від 5 до 25% ВВП. Однак при цьому незмінною
економічною основою підвищення рівня оподаткування доходів населення і
збільшення їх бази є зростання абсолютного обсягу ВВП, його середньодушного
виробництва і споживання, що тісно корелюють з відповідними змінами у
номінальній заробітній платі, як найбільш вагомій складовій особистих
доходів. Це означає, що як тільки простежується відносне зменшення
особистих доходів, то потрібно вносити корективи і до обсягів податкових
надходжень. Зменшення останніх підвищує доходи, а отже, і сукупний попит. З
зростанням доходів зростають і податки, що стримує інфляцію, не завдаючи
удару споживчому попиту. Не
випадково серія останніх податкових реформ (які починаючи з 1986 року
проведено в США і багатьох західноєвропейських країнах шляхом перегляду
міеімальних ставок оподаткування і певного скорочення їх граничних рівнів)
була зомувлена саме потребою в мобілізації на цій основі додаткових
стимулів економічного зростання.
Специфіка податкового навантаження на доходи громадян в Україні
пов’язана з наявністю прямо протилежних тенденцій: податкові платежі
збільшуються при спаді ВВП і частки оплати праці в ресурсах його
формуванні.
|
