Правові відносини - Гражданское право и процесс - Скачать бесплатно
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
П Р А В О В І В І Д Н О С И Н И:
поняття, склад, елементи, види.
(курсова робота)
Студента ІI курсу
очної форми навчання
Сатоніна В.І.
Ч Е Р Н І В Ц І - 1999
[pic]
ПЛАН
ВСТУП.
І. Правові відносини:
а) загальна характеристика правових відносин;
б) ознаки.
ІІ. Складові елементи правових відносин:
а) суб(єкти правових відносин, юридичні властивості суб(єктів, види
суб(єктів;
б) об(єкти правових відносин, види об(єктів;
в) суб(кти права і юридичні обов(язки.
ІІІ. Види.
ВИСНОВОК
Список літератури.
І. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:
а) загальна характеристика правових відносин.
В суспільстві існує багато різних відносин: економічні, моральні,
політичні, юридичні, культурні, духовні та інші. Отже ______ суспільство є
сукупністю відносин наслідок взаємодії людей. При цьому всі види і форми
відносин, виникаючих в суспільстві, являються суспільним або соціальними.
Право являється офиційним державним регулятором суспільних
відносин. В цьому його головне завдання. Регулюючи ті або інші відносини.
вогно тим самим надає їм правову форму, в наслідок чого ці відносини
набувають повне значенння і особливий вид - стають правовими, одягаються в
правову оболонку.
Саме за допомогою такої нормативної дії державна влада переносить
визначені відносини під свій юридичний захист, надаючи їм стабільність,
упорядкованість, стійкість ___ напрямок. Хз учасники наділяються
правосуб(єктністю, юридичними правами і обов(язками. Ці відносини стають
підконтрольними і управляючими.
Заборонити одні дії, дозволяють другі, заохочуючи інші,
встановлюючи відповідальність за порушення своїх принципів, право аким
шляхом вказує необхідні суспільні корисні варіанти поведінки
суб(єктів, сужаючи чи розширяючи сферу їх суспільних бажань і цілей.
Любі відносини набувають характерних правових відносин лише в тому
випадку, якщо вони виникають на основі і у відповідності з нормативними
правами і не протерічять волі держави.
Отже правові відносини можна визначити, як суспільні відносини,
врегульовані правом. При цьому регулюючі відносини не втрачають свого
фактичного змісту, а лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.
Держава не може при допомозі правових засобів свавільно змінювати
початковий характер тих або інших відносин, а також творити нові.
Державашляхом видачі законів може лише усокрити розвиток відомих відносин.
Право - не творець, а лише регулятор суспільних відносин. «Право
само по собі нічого не творить, а лише санкціонує суспільні відносини....
Законодавство лише фіксує, виражає економічні споживання».
Правові відносини в юридичній науці виділяються ще в якості однієї
з найважливіших категорій. Вони служать юридичним формам взаємодії
учасників різнобічних суспільних відносин. Одночасно правові відносини є
необхідною умовою і неопосередкованим завданням ціленаправлення правової
дії на суспільні відносини. Вони надають найбільш значний, стійкий мта
стабільний, незалежний від випадковостей суспільний зв(зок.
По мірі закінчення правових відносин в процесі правового
регулювання суспільних відносин виникають необхідні умови для досягнення
вищих цілей соціального розвитку особистості, найбільш повного задоволення
її матеріальних та духовних потреб в нерозривному зв(язку з конкретними
інтересами суспільства.
Ще правові відносини можна визначити як врегульовані нормативно-
правові суспільні відносини, учасники яких являються носіями суб(єктів
права і юридичних обов(язків, які гарантуються державою.
б) ознаки
Найбільш характерні ознаки правових відносин як особливого вида
суспільних відносин містяться в слідуючому:
Вони виникають, зникають або змінюються тільки на основі правових норм,
які неопосередквано породжують правові відносини і реалізуються через них.
Між цими явищами існує причино-наслідковий зв(язок. Нема норми - нема і
правових відносин. Вони представляють собою деяке єдинстов, цілісність. В
них ще встановлюються спроби забезпечення і охорони правових відносин
порушення. Зв(язок правових відносин з правовими нормами, які знаходяться
на законодавчих актах держави виражаються в тому, що дані відносини в
цілому і їх структура являється необхідною частиною в суспільній системі
правового регулювання суспільних відносин. Саме в правових відносинах
викладається ціль правових норм.
Суб(єкти правових відносин взаємно пов(язані між собою юридичними
правами та обовєязками, які в правовій науці прийнято називати
суб(єктивними, цей зв(язок і є правовідношення, в рамках якого права
однієї сторони відповідає обов(язок іншої, і навпаки. Їх можна назвати
зустрічними. Учасники правових відносин виступають по відношенню один до
іншого, як управомочені і правозобов(язані особи.
Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама
норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди
когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.
3. Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що
сама норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди
когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.
Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама
норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди
когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.
Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама
норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди
когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.
Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама
норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди
когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.
3.Правові відносини мають вольовий характер. По-перше тому, що
через норми права в них відображається державна воля. По-друге, в силу
того, що навіть при наявності юридичної норми правові відносини не можуть
автоматично з(явитися, а потім функціонувати волі його учасників, в
крайньому випадку, одного з них. Необхідний вольовий акт, який дає початок
явищу.
4.Правовідносини, як правило, на базі якого вони виникають,
охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Хоча,
далеко не у всіх правових відносинах держава зацікавлена і здавалося, не
повинна їх захищати, але інтерес держави стоїть в тому, щоб ці соціальні
явища правильно рішалися, винні несли покараня,тому вона вона держе в полі
свого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних форм
і процедур, право громадян. Охорона злочинності і правопорядку визначає і
охорону правових відносин і робить правовий порядок як наслідок законності.
5. Правові відносини явяються особою різновидністю суспільних
відносин. Це означає, що вони являють собою різнобічні зв(язки, які
виникають між людьми і організаційними формами взаємодії соціальних груп,
класів в процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного життя
і діяльності. Їх основу складає закономірність розвитку суспільства.
«....Правові відносини так само як і форми держави не можуть бути
ні з самих себе, ні з так званого суспільного розвитку людського духа....
навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах»
В деяких випадах важливе значення має і примусова сила державного
апарату. Правові відносини тримають в собі можливість застосування
державного примусу в цілях реального забезпечення суб(єктивних прав і
виконує юридичні обов(язки.
Крім того держава може першкоджати виникненню різних негативних з
точки зору приписів соціального розвитку життєвих зв(зків або відносин.
Воно формулює відповідні правові заперечення, намагаючись з їх допомогою
зруйнувати подібні відносини, встановити конкретну міру відповідальності
осбі за участь в цих відносинах.
Правові відносини як форма існувуання права займає важливе місце в
правовому регулюванні суспільних відносин. Подібно тому, як не можливо в
практичній діяльності вважати думку об(єктів самим об(єктом, неможливо і
юридичні формули поведінки суб(єктів права, вирощених на мові законодавчих
актів, вважати дійсним правом.
Цінність і значення правових відносин, як форми права заключається
в їх реальності. Саме з правовими відносинами пов(язана дійсність права.
Відповідної реальної поведінки людей-суб(єктів права - в процесі
реалізації ними своїх юридичних прав і обов(язків юридичному змісту законів
являється окремим завданням правового врегулювання. Тільки реальні правові
відносини можуть розглядатися в якості крітерія істини при оцінці
відповідальностф юридичних законів об(єктивним закономірностям життя
суспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових норм і
втілених в дійсність. Правові відносини являються правовою діяльністю
практики, практичної діяльності наділених розумом і волею людей, соціальних
груп, класів і т.п. По реалізації ними своїх індивідуальних і суспільних
цілейі задач. Таким чином ефективність права може бути вимірене тільки на
основі відношення змісту юридичних актів з їх реальним втіленням в
дійсність і в кінцевому рахункуз тими реальними успіхами суспільного
розвитку, які закладені законодавцем.
КНИГА
Отже правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які
знаходяться під захистом держави суспільні відносини, учасники яких
виступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного юридичних прав і
обов(язків.
ІІ. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН:
а) суб(єкти правових відносин, юридичні властивості суб(єктів, види
суб(єктів;
Елементи правових відносин складають визначені зв(язки, сукупність
права і обов(язківу суб(єктів. Вона різнобічна і визнаена, як характером
так і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання, якщо в суспільних
відносинах дії особи взаємно пов(язані і держава намагається ці відносини
закріпити.є то вона наділяє сторони взаємними правами обов(язками. Якщо
не відносини такого роду, то держава намагається зруйннувати негативний
зв(язок, прекратити дані відносини. в цьому разі держва встановлює
заборону на таку діяльність, притягуючи до такої відповідальності або
обидві сторони даних відносин.
Під елементами правових відносин розуміють сукупність складаючих
його елементів і способів їх взаємодії. До елементів правових відносин
відносять:
1. суб(єктів правових відносин;
2. об(єктів правових відносин;
3. змістовні правові відносини.
1. Суб(єкти правових відносин - це учасники правових відносин, що
мають суб(єктивні права і юридичні обов(язки.
Суб(єкти правових відносин - це правоздатні суб(єкти суспільного
життя, які є носіями юридичних прав і обов(язків.
Для того, щоб бути суб(єктом права організація або індивіди повинні
володіти правосуб(єктивністю. У державних і громадських організаціях
правосуб(єктивність знаходить свій вираз у компетенції її органів, тобто в
сукупності права і обов(язків, що надаються їм для для виконання
відповідних функцій. Що ж до право-суб(єктивності індивидів, то юридичною
передумовою найбуття статусу суб(єкта правовідносин є наявність у нього
правосуб(єктивності , дійєздатність.
Під праводієздатністю розуміють обумовлену нормами права здатність
суб(єкта мати суб(єктивні права та юридичні обов(язки. У людини
правоздатність виникає з моменту її її народження і припиняється зі смертю.
В сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути людей
не наділених спільною правоздатністю. Вона витікає з міжнародних пактівпро
права людини, принципів гуманізма, свободи, справедливості. Обов(язком
кожної держави - належним чином гарантувати і захищати цю якість.
Головне в діяєздатності - не право, а принципіальна можливість або
здатність їх мати.
Вперше поняття правоздатності було оформлено і введено в практику
буржуазними кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.; герман.
громадянське уложення, 1894р.). Відмінність правоздатності від
суб(єктивного права в тому, що вона:
а) невід(ємна від особи- не можна людину лишити правоздатності або
відграничити;
б) не залежить від кола, віку, професії, національності, майнового
стану або інших життєвих обставин;
в) невід(ємна - її не можливо віддати іншим;
г) по відношенню до суб(єктивного права, вона первинна;
д) субєєктивне право - конкретне, а правоздатність - абстрактна.
Всезагальність правоздатності зводиться до того, що державна влада
з самого початку наділяє всіх своїїх громадян спільними особливостями -
юридичною можливостю бути носієм відповідних прав і обов(язків.
Правоздатність організацій, юридичних осіб виникає в час створення
і регістрації тієї чи іншої організації і припиняється в час її ліквідації.
Дієздатність - це закріплення в законодавтсві і забезпечити
державну можливість субєєктам здійснити свої права і обов(язки особистими
діями.
Дієздатність залежить від віку і психічного стану особи.
Дієздатність настає в повному обсязі з настанням повноліття по досягненню
18 річного віку.
Дієздатністю не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворі
особи, які можуть мати право. По можливості їх реалізувати. За них
виступають їх законні представники - батьки, опекуни і т.п.
Дієздатність буває: повна, часткова і обмежена. Повна з 14річного
віку, а обмежена, коли особа обмежена в дієздатності за рішенням суду. У
деяких випадках до складу правосуб(єтивності разом з праводієздатністю
включається ще деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну
відповідальність за скоєні правопорушення. Ніхто не може бути обмеженим у
правовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому законом.
Суб(єктами права можуть бути:
1. Фізичні особи:
а) громадяни даної держави;
б) іноземні громдяни;
в) біпатриди;
г) апатриди.
2. Організації та об(днання:
а) громадські організації;
б) підприємтва;
в) державні установи;
г) установи та їх посадові особи.
3. Соціальні спілки:
а) держава вцілому;
б) народна нація;
в) адмінстративно-територіальні одиниці;
г) трудові колективи.
В своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами юридичні особи
діють, як єдиний суб(єкт, внутрішня структруа якого не має значення для
вступаючим з ним в правовідносини.
Юридичні особи і громадяни беруть участь у відносинах, які
регулюються різними галузями права. Однак умови при яких організації
можуть бути визнані юридичними особами, порядок їх вининкнення, зупинка і
суспільні принципи вступу у майнові відносини визнає громадянським
законодавством.
Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремити
майно, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права і
обов(язки, бути позивачем і відповідачем в суді.
Різні суб(єкти вступають у правові відносин и насамперед з метою
задоволення певних своїх інтересів і потреб. Для досягнення поставлених
цілей суб(єкти в рамках правових відносин шляхом реалізації своїх прав і
обов(язків здійснює певні дії, чим досягається результат - об(єкти правових
відносин, за ради якого відбулися правові відносини.
2. Об(єкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:
-матеріальні, духовні та інші блага, за вийнятком предметів
вилучених з цивільного обігу;ї
-також особа може вступати вступати в правові відносини в інтересах
здійснення визначених дій. Отже об(єктом правових відносин можуть
виступати як самі ці дії, та і їх наслідки;
-поведінка учасників правових відносин може бути напрвалена на саме
суб(єктивне право. Це має місто в тих випадках, коли фізична особа,
юридична особа домагається визнання за ними факта належності в них того або
іншого юридичного права.
Деякі автори згідні з тим, що об(єктом правових відносин є те, що
воно направлене або на що дії, різні матеріальні і вольові об(єкти. Під
матеріальними об(єктами розуміють вцілому матеріальні та духовні блага, під
юридичним - поведінка зобов(язаної особи. З цими двома видами об(єктів
можна погодитись, що ж до вольового об(єкта правових відносин, то воно
визначене спірне.
Отже об(єкт правових відносин визнається не те, що направлені дії
сторін, а фактично їх волдя як об(кт дії з боку держави.
Питання про об(єкт право розглядає громадянське право. Правова
наука використовує термін «Об(єкт» ще в одному значенні. В цьому разі мова
іде про об(єкт, на який право може діяти. Право неопосередковане дії на
вольову поведінку суб(єктів. Отже ____ діяльність суб(єктів служить
об(єктом правової дії. Оскільки суспільні відносини являються наслідком
такої діяльності, то в кінцевому рахунку об(єктом правової дії виступають
самі суспільні відносини.
Коло можливих правових відносин визначається законом. Об(єктами
правових відносин можуть бути:
1.Матеріальні балга:
а) засоби виробництва.
2. Немайнові особисті блага:
а) життя;
б) свобода.
Характерні для кримінально-процесуальних правових відносин
3.Продукти харчової творчості:
а) твори літератури;
б) наукові твори.
Все, що являється наслідком інтелектуальної праці.
4. Гроші та цінні папери:
а) облігації;
б) гроші.
5. Наслідок поведінки суб(єктів:
а) ремонт побутової техніки;
б) будівництво будинку.
|
