Германия в 1920-1930х г.г. - Государство и право - Скачать бесплатно
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Німеччина у 1920-1930 р.р.
Учениці 10 А класу
Середньої школи №195
Ім. В.І. Кудряшова
Маринич Катерини
2003
ПЛАН
Вступ
1. Листопадова революція 1918р.
2. Конституція Німеччини
3. Веймарська республіка
4. Встановлення нацистської диктатури Гітлера
5. Внутрішня політика гітлерівського уряду
6. Антисемітська політика нацистів у 1933-1939рр.
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
На початку XXст відбувався швидкий розвиток Німеччини, її економіки
тощо. Розпочалося активне проникнення країни на Близький та
Середній Схід, в Африку. Німецькі монополії досягли значних успіхів
в економічному проникнекнні в балканські країни.
Перша світова війна та її наслідки відіграли вирішальну роль в
усій подальшій історії Німеччини XX ст.
Війна катастрофічно вплинула на економічне становище країни та до
краю загострила суспільно-політичну ситуацію. Війна дорого коштувала
німецькому народові: 2 млн осіб було вбито, понад 4,5 млн було
поранено, 1 млн потрапило у полон. Німеччина ледве дихала в
лабетах розладу господарства, дорожнечі, голоду, неймовірно зросли
податки. Було запроваджено трудову повинність, робочий день
збільшився, заробітна платня не гарантувала робітникам та їхнім
родинам прожиткового мінімуму. Країна опинилася на порозі великих
потрясінь. В 20-30х роках ситуація в Німеччині почала
стабілізуватися. Щодо цієї теми я б хотіла висвітлити такі
питання, а саме Листопадова революція 1918р., Конституція Німеччини,
Веймарська республіка, встановлення нацистської диктатури Гітлера,
внутрішня політика гітлерівського уряду, антисемітська політика нацистів у
1933-1939рр. Саме в 20-30х роках в Німеччині відбулося повалення
монархії, була прийнята конституція, за якою Німеччина проголошувалася
республікою, щодо економіки, то вона була кардинально змінена, було
ліквідоване безрробіття, Німеччина була виведена з кризи. Але
встановлення нацистської диктатури також потягнуло за собою й
негативні наслідки.
Листопадова революція
Після першої світової війни країна опинилася на порозі великих
потрясінь. Післявоєнне економічне становище Німеччини було вкрай
важким: народ вимагав негайного припинення війни, запровадження
демократичних порядків, розподілу юнкенської землі між селянами.
У Листопадовій революції в Німеччині вирішальну роль відіграли дві
партії – Соціал-демократична партія Німеччини(СДПН) на чолі з
Ф.Ебертом і Ф.Шейдеманом та Незалежна Соціал-демократична партія
Німеччини (НСДПН) на чолі з К.Каутським і Г.Гаазе. обидві партії
ставили перед собою завдання проведення перед собою демократичної
революції, встановлення в країні республіканської форми правління,
затвердження демократичних свобод.
Осторонь від НСДПН перебувала група “Спарток” на чолі з К. Лібкнехтом і Р.
Люксембург. Вона вважала, що Німеччина – “ найбільша зріла країна для
пролетарсько – соціалістичної революції”, кінцевою метоюякої було б
установлення диктатури пролетаріату, як у Росії.
З листопада 1918 р. У Кілі вибухнуло повстання моряків і солдатів, з якого
почалася революція в Німеччині. Повсюдно створювалися робітничі та
солдатські ради.
9 листопада сталося зброїне повстання в Берліні, учасники якогонегайно
оволоділи містом. Було утворенно коаліційний уряд – Раду народних
уповноваженних (РНУ), до якої ввійшли представники СДПН та НСДПН. Очолив
уряд правий соціал – демократ Ф.Еберг. Новий уряд здійнив
нискудемократичних реформ: скасував воєнний стан, деякі реакційні закони,
проголосив свободу слова, друку, зборів. Цей уряд закінчив війну,
підписавши 11 листопада угоду про перемир*я з державами Антанти. Створення
РНУ завершило перший етап Листопадової революції. У Німеччині було скинуто
монархію та проголошено “соціальну республіку”.
16 – 21 грудня відбувся 1-й загальнонімецький з*їзд рад, що виніс рішення
про вибори до Установчих зборів і передачу своєї повноти влади РНУ. Цим
з”їздоом завершився другий етап революції, який іще давав можливість її
мирого розвитку.
30 грудня 1918 р. Спартаківці вийшли з НСДПН і утворили Комуністичну
партію Німеччини (КПН), що відкидала мирні засоби боротьби, закликала
бойкотувати вибори до Установчіх зборів, взяла курс на захоплення влади і
вустановлення диктатури пролетаріату.
5 – 6 січня 1919р розпочалося збройне повстання в Берліні, та вже
12 січня урядові війська придушили його. 15 січня лідерів КПН К.
Лібкнехта та Р. Люксембург було вбито. 19 січня відбулися вибори
до Установчих (Національних) зборів. Буржуазні партії одержали 54,5%
голосів, СДПН і НСДПН – 45,5%. Було створено каоліційний уряд на
чолі з Ф. Шейдеманом, президентом республіки, що була проголошена,
став лідер СДПН Ф. Еберт. Головними наслідками революції виявилися:
повалення монархії, проголошення республіки та демократичних свобод.
Створювалися сприятливі перспективи для демократичного розвитку
Німеччини.
Конституція Німеччини
Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за вкрай несприятливих для
неї зовнішньополітичних умов. Версальський договір наклав на країну
великий тягар і принижував національну гідність німецького народу,
створював всі умови для зростання націоналістичних і реваншистських
настроїв.
За таких умов Установчі збори у Веймарі 31 липня 1919р прийняли
конституцію Німеччини. Що набрала чинності 11 серпня 1919р.
Веймарська конституція закріпила заміну напівабсолютистської монархії
демократичною парламентською республікою. Президент республіки
обирався народним голосуванням. Стаття 48 надавала йому вийняткове
право на обмеження демократичних свобод у разі порушення суспільної
безпеки і загрози правопорядкові. Уряд на чолі з рейхканцлером
призначався президентом і потребував довіри рейхстагу. Значно
поширивши централізацію влади, Веймарська республіка зберегла
федеративну структуру: Німеччина складалася з 15 республік(земель) і
3 вільних міст, що користувалися значною автономією. Конституція
проголосила демократичні права громадян, свободу слова, друку,
зборів, спілок, надала права для діяльності різноманітним
організаціям. Веймарська республіка була однією з найдемократичніших
у світі.
Веймарська республіка
Від кінця 1918року економічне становище Німуччини безупинно
погіршувалося. Втративши багату на сировину Ельзас-Лотарингію й
передавши Франції на 15 років право експлуатації ресурсів Саарської
області, Німеччина позбулася 75% видобутку залізної руди, 25% -
вугілля, 35% – виплавки сталі. Згортання військової промисловості та
демобілізації армії спричинили масове безробіття. Країна зазнавала
гострої нестачі сировини, продуктів харчування, палива.спекулянти
дедалі більше роздували ціни. Курс марки падав, почалась інфляція.
У 1922 році марка впала до 1/10 своєї вартості 1920р. Життєвий
рівень населення знижувався.
Після Листопадової революції 1918 року в Німеччині виникло безліч
добровольчих формувань і таємних військових гуртків. Вони складалис
головно з офіцерів та унтер-офіцерів колишньої кайзерівської армії,
що прагнули скинути “листопадових злочинців” і відновити велич
держави.
Однією з таких організацій стала німецька робітнича партія(ДАП),
утворена в січні 1919р в Мюнхені. Її організатор А.Дрекслер,
націоналістично налаштований слюсар залізничного депо, того ж року
запросив до лав партії Адольфа Гітлера, відомого гострими промовами
з критикою Версальського договору. Дуже швидко Гітлер став лідером
партії, яка 1920р отримала назву Націонал-соціаліцстичної робітничої
партії Німеччини (НСДАП).
Емблемою партії було обрано свастику – хреста з загнутими під
прямим кутом кінцями. Цей знак відомий з глибокої давнини і
символізує неперервний рух сонця. У націоналістичному русі Німеччини
цей символ уперше з”явився на знаменах окультного товариства Туле,
з яким були тісно т пов”язані керівники НСДАП. Гітлер обрав
емблемою партії чорну свастику, вписану в біле коло на червоному
тлі. Для нього червоний колір символізував соціальні ідеали партії,
білий – націоналістичні, а свастика вказувала на перемогу ніцмецького
духу.
Для партійного вітання теж обрали символічний жест – підняття вгору
піднятої руки. Це створила своєрідний імідж партії; вона швидко
стала численною. А Гітлер – популярним оратором.
Членами партії були робітники, безробітні, колишні фронтовики,
згодом електорат традиційних буржуазних партій. Поступово її почала
підтримувати фінансово-промислова верхівка Німеччини. Яка вбачала в
Гітлері людину, здатну вивести країну з кризи, повернути їй велич
і могутність.
Ідеологія партії спиралася на чотири підвалини: націоналізм, расизм,
антисемітизм, антикомунізм. На відміну від фашистів, нацисти
наголошували не на державі, а на нації. Вони трактували поняття
“нація- народ” як окрему культурно-біологічну та ірраціонально-
містичну спільність, що завжди перебуває у ворожих, антагоністичних
відносинах з іншими спільностями. Спираючись на ідейних
попередників(Фіхте, Гегель, Юнг, Ніцше, Шпенглер та ін.), нацисти
взяли на озброєння основне положення з традиційного пангерманського
шовінізму XIX ст.:
. Панівне становище Німеччини в континентальній Європі;
. Возз”єднання всіх народів, що розмовляють німецькою мовою, в
межах німецького рейху;
. Розширення німецьких колоніальних володінь.
На початку 20-х рр. НСДАП являла собою нечисленну організацію, а
найбільшою партією, що мала значний вплив серед робітників,
залишалася СДПН. Вона налічувала близько 1 млн членів. СДПН
перетворювалася на державну партію: у червні 1920р її члени
очолювали уряд, а після того неодноразово входили до його складу.
Чимало соціал-демократів ставали державними службовцями.
Економічне становище Німеччини залишалося дуже тяжким, а французька
окупація Руру в січні 1923р спричинила тотальний обвал економіки
Німеччини: за англійський фунт стерлінгів давали приблизно 20 млрд
марок! Це, своєю чергою, загострило соціальну напруженість у
країні. У жовтні 1923р стався грандіозний виступ робітникі
Гамбурга, але його придушили поліція та війська.
2 листопада СДПН оголосила про свій вихід з уряду. З ситуації, що
склалася, скористалися націонал-соціалісти, щоб завдати удару
республіканському урядові та встановити військово-терористичну
диктатуру.
8 листопада 1923р. Коли генеральний секретар Баварії фон Кар мав
виступати з промовою на мітингу почесних громадян м. Мюнхена в
пивному барі “Бюргерброй геллер”, Гітлер разом із штурмовиками з
СА(напіввійськове формування НСДАП) увірвався до зали, розмахуючи
револьвером, вистрілив у повітря, а після цього проголосив
“програму” створення “національного уряду”. “Пивний” путч наступного
дня було придушено, Гітлера та його спільників(серед них генерал
Людендорф), що опинилися перед судом, засуджено до 5 років
ув”язнення. Та вже наприкінці 1924 року їх звільнили. Перебуваючи
у в”язниці, Гітлер написав книгу “Майн кампф”(“моя боротьба”) –
“біблію” націонал-соціалізму та його програму. У книзі було
викладено маніакальні ідеї автора та опиано його життя. Тут були:
схиляння перед прусським мілітаризмом; ненависть до народів Європи,
насамперед до французів і слов”ян як до “неповноцінних” і
“вироджених”; заклик до повернення традицій тевтонського ордену та
його “дранг нах Остен”; антисемітизм, доведений до погромного
цькування; расистські розмірковування про “расу панів”; містичний
ідеал “третього рейху”, покликаного панувати над усіма народами.
1925-1927р.р. були періодом, коли відбувалася консолідація націонал-
соціалістів. Наприклад, у серпні 1927р в старовинному м.Нюрнбергу
було проведено свято на честь НСДАП. Зібралося 30тис. нацистів.
вперше вони були одягнені в єдину уніформу коричневого кольору.
Гітлер теж був у коричневій сорочці. Стоячи на автомобілі, він
робив огляд своєї армії, яка вітала його вигуками “Гайль Гітлер!”.
У 1927р Гітлера було запрошено на зустріч із 400 підприємцями
Руру, що відбулася на віллі Круппа. Після цього він та його
партія регулярно фінансувалися великими промисловими корпораціями та
банками, що були пов”язарні з міжнародними діловими й політичними
колами.
Проте вибори до рейхстагу 1928р нацисти, як і інші праві партії,
програли. Більшість голосів здобули соціал-демократи. Причиною того
було покращення економічного становища Німеччини.
Індустріальне виробництво 1929р становило 117% проти рівня 1913р.
Темпи промислового розвитку Німеччини були повільнвшими, ніж до
війни, і нижчими, ніж у США та Франції, проте вищими від
англійських. Частка Німеччини у світовому промисловому виробництві
зросла до 12%. Швидкими темпами розвивалися кам”яновугільна, хімічна
та газова галузі промисловості, обробка металу, електротехніка.
У роки стабіліщації вживалися заходи з модернізації підприємств,
концентрації виробництва та підвищення його конкурентосппроможності.
У 1926 р відбулося об”єднання автомобільних заводів Даймлера і
Бенца. Тогож року було створено сталевий трест - найбульше
гірничодобувне об”єднання в Європі. Концентрація виробництва в
хімічній промисловості привела до створення у 1925р найпотужнішого
в Європі хімічного концерну “І.Г. Фарбеніндустрі”, що зосередив 80%
виробництва синтетичного азоту, майже 100% відсотків синтетичного
бензину та барвників. Зросла могутність банків.
У 1925р президентом республіки став кайзерівський фельдмаршал
монархіст Гінденбург.
Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
Криза 1929-1933р.р. у Німеччині мала особливо гострий характер і
спричинила глибокі соціально-політичні потрясіння. Промислове
виробництво скоротилося на 40%, кількість безробітних досягла 4,5 млн,
реальна заробітна платня впала на 25 – 40%, десятки тисяч дрібних
підприємців збанкрутіли або потрапили до банківської кабали. Обіг
роздрібної торгівлі скоротився на 1/3. Протягом 1928 – 1932 рр. Було пущено
з молока 500 тис. га земель селян – бауерів.
Економічна криза розхитала політичні структури Веймарської республіки. У
березні 1930 р. Велика коаліція за участю соціал-демократів розпалася. З
цього негайно скористався Гітлер, закликавши до рішучіх дій.
Після успіху НСДАП на виборах до рейстагу 14 вересня 1930 р. значно
посилилися позиції великих підприємців Тіссена, Кірдорфа, Фліка, які
підтримували нациські домагання. Прибічниками нацистів стали навіть ті кола
великого капіталу, що раніше скептично оцінювали здатність Гітлера
створити для нациської партії масову базу. Одначе німецьке суспільство ще
небувало готове зробити ставку на Гітлера: на президенських виборах навесні
1932 р. Президентом було обрано фельдмаршала Гінденбурга, хоча Гітлер уже
болатувався на найвищу посаду в державі. Нацистська небезпека зросла прямо
на очах.
Веймарська республіка доживала віку. Нацисти, сповненні віри в свої сили і
непогрішність , завзято рвалися до влади. В листопаді 1932р. Відбулися
вибори до рейстагу. КПН дістала 6 млн. голосів, СДПН – 7,2 млн, НСДАП –
11,2 млн. Склалася ситуація, коли дві велики ліві Німеччини,
об”єднавшись, могли б протистояти нацистам, але глибокі розбіжності
між ними не дозволили цього зробити.
В умовах глибокої кризи влади, коли стало ясно, що немає
можливості створити життєдіяльний коаліційний уряд, президент
Гінденбург 30ь січня 1933р призначив Гітлера рейхканцлером.
Призначення Гітлера канцлером сталося опівдні, а ввечері чакстини СА
влаштували в Берліні грандіозну маніфестацію на честь перемоги:
палали тисячі смолоскипів, нацисти маршем проходили від
Бранденбурзьких воріт до будинку Державної канцелярії, де їх вітав
Гітлер, жителі столиці були охоплені шовіністичним чадом. Ніхто не
замислювався над тим, що їх чекає в майбутньому.
Трагедія Німеччини полягала в тому, що нацисти доступилися до
влади в законний конституційний спосіб. Вночі 28 лютого 1933р вони
підпалили рейхстаг, звинувативши в цьому КПН. Розпочалися масові
арешти.
За перші 4 місяці гітлерівського панування було кинуто до в”язниць
60-70тис людей. 9 березня нацисти оголосили недійсними мандати КПН
у рейхстазі, заарештували депутатів комуністів. КПН було офіційно
заборонено. Було розігнано профспілки. Натомість було створено
“Німецький трудовий фронт”, підпорядкований націонал-соціалістичній
партії, куди робітників заганяли силою. 22 липня гітлерівці
розпустили СДПН. Було видано закон про заборону заснування
політичних партій.
Веймарську конституцію було ліквідовано, Гітлерові надано необмежені
повноваження. Законом від 1 серпня 1934р Гітлеру було присвоєно
довічні звння “фюрер” і “рейхсканцлер”. Знаряддям кривавого режиму
стали створені ним спеціальні органи насильства і терору – державна
таємна поліція(гестапо), штурмові загони (СА), охоронні загони (СС),
служба безпеки(СД).
Внутрішня політика гітлерівського уряду
Нацизм доступився до влади у високорозвиненій країні й відразу ж
розпочав здійснення системи заходів дер жавного регулювання
економіки. Створено генеральну раду німецького господарства. На
економіку всієї країни поширювалася система “фюрерства” - керівників
підприємств проголошували фюрерами, наділяли повноваженнями
представників державної влади.
На початку 1934р гітлерівський уряд видав закон про національну
працю, що надавав роботодавцям необмежену владу над робітниками.
Безробітних було відправлено на примусові роботи.
Головна увага приділялась прискореному розвиткові військової
економіки. Збільшувався випуск паперових грошей. Уряд запровадив
контроль над цінами і заробітною платнею.
12 липня було видано закон про захист німецького народного
господарства, що санкціонував пограбування осіб “неарійського”
походження.
У перщі 3 роки військової диктатури стало до ладу 300 військових
заводів.
Насильство
|
