Особливості синхронного перекладу - Языковедение
Слово «переклад» (мається на увазі міжмовний переклад) за звичай
вживається у двох значеннях: як кінцевий результат роботи перекладача і як
процес. Переклад, що є складним об'єктом, припускає можливість і
правомірність вивчення його з різних позицій, у рамках різних наукових
дисциплін. При найпоширенішому в цей час лінгвістичному підході, під
перекладом розуміється «міжмовне перетворення або трансформація тексту на
одній мові в текст на іншій мові» (Бархударов Л. С.,1975, с.6; див. також:
Комісарів В.Н., 1973; Рецкер Я. И.,1950;Швейцер А.Д.,1973; Федоров
А.В.,1968;)
Психолінгвістичний підхід до синхронного перекладу означає його дійове
подання, тобто трактування його як певного виду діяльності. У загальній
схемі діяльності людини звичайно розрізняють три сфери: пізнавальну,
суспільно-виробничу й комунікативно-суспільну (Зимова И.А.,1974 , С.6).
Синхронний переклад — це один з найбільш важких видів усного перекладу,
який виконується з використанням спеціального обладнання для синхронного
перекладу. Оскільки, завдяки обладнанню яке використовується, перекладач
виконує переклад одночасно з промовою оратора, тому не потрібно робити
паузи для того, щоб перекладач встигав виконувати переклад.
Спеціальне обладнання — це система синхронного перекладу, яка включає дві
пари навушників і мікрофон для перекладачів, а також набір навушників чи
переносних приймачів за кількістю учасників, які очікують на переклад. Під
час перекладу перекладач-синхроніст знаходиться в ізольованій кабіні у
навушниках зі звукоізоляцією, щоб власний голос не заглушав голос оратора.
За допомогою апаратури підсилення переклад подається слухачам у навушники.
З використанням технологій синхронного перекладу, як правило,
організовуються такі заходи, за участю великої кількості людей, які
проводяться у великих конференц-залах чи аудиторіях (конференції,
семінари, презентації і т.д.)
Сама можливість синхронного перекладу пояснюється тим, що у сучасних мовах
близько 50% слів приходяться на долю слів, які не містять ніякої нової
інформації. Окрім цього слід враховувати, що певна частина інформації все
одно не сприймається слухачами.
* Синхронний переклад «на слух»-це коли синхронний перекладач сприймає
за допомогою навушників неперервну промову оратора та реалізує
переклад блоками, за надходженням інформації. Най- поширеніший та
найскладніший випадок.
* Синхронний «переклад з листа» з попередньою підготовкою чи без неї.
Синхронний перекладач завчасно отримує надрукований текст промови
оратора та виконує переклад згідно з представленими матеріалами,
вносячи необхідні корективи під час перекладу.
* Синхронне читання заздалегідь перекладеного текста. Синхронний
перекладач, слідкуючи за промовою оратора, читає заздалегідь
підготовлений текст, та, при необхідності, вносить корективи у
випадку, якщо оратор під час виступу відступає від підготовленого
текста.
Історія синхронного перекладу
Синхронний переклад - відповідальний і складний вид усного перекладу.
Ідея синхронного перекладу з'явилася у 20-х роках ХХ століття завдяки
американському бізнесмену Едварду Філейну. Тому перше обладнання для
синхронного перекладу було зроблено в Америці. Особистий перекладач
президента Дуайта Ейзенхауера - Ліон Достерт, у 1946 році організував
демонстрацію синхронного перекладу на засіданні ООН. Новий спосіб
перекладу заробив величезну популярність та став широко використовуваним.
Незамінним синхронний переклад став після проведення Нюрнбергського
процесу (судовий процес над головними нацистськими воєнними злочинцями,
проводився у 1945-46 роках), під час якого використовувались англійська,
французька, російська та німецька мови.
Процес перекладу
Синхронний переклад можна розглядати як самостійний вид (різновид) мовної
діяльності у комунікативно-суспільній сфері життя людини.
Спробуємо за допомогою теоретичних міркувань виявити характеристики дій
синхронного перекладача. Розглянемо першу фазу дії - фазу орієнтування в
умовах перекладацького завдання й пошуку (вибору) рішення. Що це таке -
умови перекладацького завдання? Під умовами завдання розуміється ситуація,
що вимагає від суб'єкта деякої дії (Леонтьев А.Н.,1959, С.232). Ситуація,
у якій розгортається діяльність синхронного перекладача, носить багато
компонентний характер. Якщо розглянути як приклад ситуацію стосовно
діяльності перекладача на якому-небудь міжнародному конгресі політичних
діячів, то виявиться, що в неї входять і міжнародна обстановка, і умови
роботи конгресу, і узгодження сил учасників з їхніми цілями, і зміст
мовлення ораторів, що вже виступили, і тема даного засідання, і
характеристика оратора, що піднімається на трибуну (порівн. Чернов
Г.В.,1975(а), с.83). Наведені компоненти ситуації важливі для перекладача,
тому що вони детермінують його готовність до перекладу мовлення наступного
виступаючого. На основі знання міжнародної обстановки, історії підготовки
й скликання конгресу, цілей учасників, політики країни, що представляє
оратор і інших факторів перекладач будує у своїй свідомості імовірнісну
модель ораторського мовлення, що йому треба буде перекладати. Отже, оратор
починає свій виступ. Аудиторія, почувши перші слова оратора, очікує
перекладу їх на відповідні робочі мови. Виникає ситуація, що вимагає від
перекладача (перекладачів) першої перекладацької дії з ланцюга дій, що
становлять діяльність по перекладу даного ораторського мовлення.
З початком мовлення оратора, перекладач сприймає початковий відрізок
вихідного тексту, що становить умови першого перекладацького завдання,
виділяє орієнтири, що характеризують його зміст і язикову форму. Таким
чином, перекладач накопичує інформацію для пошуку (вибору) періодичного
рішення. Якщо підготовленість перекладача до першої дії була деталізованою
(віяло можливих варіантів початку мовлення оратора у свідомості
перекладача включає актуалізований варіант), то відбувається ідентифікація
вихідного відрізка, і перекладач приступає до вибору рішення з ряду
заготовлених. Якщо ж прогноз виявився не повним або не зовсім точним, то
перекладач на основі виділених орієнтирів, свого колишнього досвіду й
наявних знань робить пошук рішення. З ухваленням рішення перша фаза дії
закінчується.
Друга фаза дії (фаза здійснення) простіше по своєму змісту. Вона полягає в
завершенні породження відрізка тексту мовою перекладу відповідно до
прийнятого рішення. У ході другої фази перекладач розгортає в зовнішньому
мовленні фрагмент висловлення мовою перекладу, сконструйований або обраний
з ряду заготовлених під час першої фази дії.
Перша й друга фази перекладацької дії характеризуються швидкоплинністю.
Їхня тривалість обчислюється долями секунди або декількома секундами.
Третя фаза дії (фаза контролю) полягає в оцінці перекладачем правильності
виконання перекладу. Теоретично можна припустити, що вона значно
розтягнута в часі. Перекладач може впевнитися в правильності орієнтування
й ухваленого рішення лише після сприйняття декількох висловлень оратора.
Важливим моментом є те, що паралельно з пошуком (вибором) рішення й
здійснення першої дії, перекладач змушений приступитися до орієнтування в
умовах наступного, другого перекладацького завдання. Таким чином, перша
фаза другої перекладацької дії почалася в той момент, коли перша дія
перебувала на підступах до своєї другої фази. Третє й наступні
перекладацькі дії протікають за аналогічною схемою й зчленовуються з
попередньою дією в такий же спосіб, у який друга дія зчленовується з
першим.
Такі, в самому короткому виді, попередні теоретичні подання про структуру
діяльності синхронного перекладача і її складових одиницях. Треба, однак,
підкреслити, що мова йде про найбільш загальну схему.
Про орієнтування перекладача в мовленні оратора
Які відрізки вихідного тексту вибирають перекладачі як одиниці
орієнтування? У багатьох випадках одиницями орієнтування є такі значеннєві
ланки вихідного тексту, які оратор виділяє у своєму мовленні шляхом
інтонаційного членування мовного потоку. Величина одиниць орієнтування, що
обираються, коливається залежно від індивідуальних особливостей
перекладача й темпу мовлення оратора.
Експерементальні дослідження навчального перекладу студентів, проведені в
Лейпцігському Університеті імені Карла Маркса, привели до висновку, що
«...особливо підходящим для синхронного перекладу є такий тип аналізу
тексту-оригіналу, що дозволяє розпізнавати й перекладати так звані
незалежні (тобто, що піддаються перекладу в ізоляції від контексту)
синтагми, що утримуються в даному уривку тексту-оригіналу». (Картельери
К., Есер У., 1975, с.163).
В іншій роботі (Kade O., Cartellieri C., 1971) також розглядаються
об'єктивні й суб'єктивні фактори, що впливають на відставання перекладача.
До об'єктивних факторів відносяться характер вихідного тексту й відношення
еквівалентності між вихідним текстом і текстом перекладу. Об'єктивні
фактори дозволяють почати переклад, якщо:
А) сприйнятий відрізок вихідного тексту досить визначений по функції, і
останнє не може змінитися при сприйнятті наступних відрізків;
Б) сприйнятий відрізок має точний еквівалент мовою перекладу для даної
ситуації;
В) віяло можливостей розвитку синтаксичної структури висловлення носить
обмежений характер (не більше двох варіантів).
Про специфіку перекладацьких дій у синхронному перекладі
Специфіку перекладацьких дій у синхронному перекладі легше усвідомити при
її порівнянні з перекладацькими діями в інших видах перекладу.
Перш ніж ухвалити рішення щодо лексико-граматичної структури висловлення
мовою перекладу, перекладач прослуховує (при послідовному перекладі) або
прочитує (при письмовому перекладі) все висловлення (речення або групу
речень) одразу.
Результати орієнтування в цих випадках включають, по-перше, побудову у
свідомості перекладача внутрішньої структури висловлення на його
суб'єктивній мові внутрішнього мовлення й усвідомлення цілей висловлення,
і, по-друге, комплекс виділених у вихідному висловленні орієнтирів, що
дозволяють ухвалити рішення щодо граматичної структури висловлення і її
лексичного наповнення. Після виконання описаної дії перекладач приступає
до перекладу наступного висловлювання. У синхронному перекладі принципова
будова перекладацької дії залишається такою ж, але зміни обсягу об'єкта
дії й особливо об'єкта орієнтування вносять істотні виправлення в характер
протікання окремих ланок дії.
Специфіка перекладацької дії в синхронному перекладі полягає в наступному:
- у зменшенні об'єкту орієнтування з цілого висловлення на вихідній мові
до його окремої частини;
- у неповноті уявлення перекладачем смислової структури висловлення, що
перекладається по частинах та цілях цього висловлення;
-у недостатній кількості набору орієнтирів, необхідних для приняття
рішення щодо лексико-граматичній организації висловлення на мові
перекладу;
-ухваленні рішення про граматичну структуру й лексичне наповнення лише
частини висловлювання. Питання про їхнє подальше розгортання та завершення
залишається відкритим до орієнтування в наступних компонентах
висловлювання вихідною мовою;
Цілісність процесу діяльності синхронного перекладача стає більш очевидною
при розгляданні деяких особливостей перекладу взагалі та зокрема
синхронного перекладу. На відміну від перекладачів, працюючих у інших
режимах, синхронний перекладач, вирішуючи ще одну перекладацьку задачу,
кожний раз має справу не з цілим висловленням, а лише з його частиною.
Позбавлений змоги вислухати повний виступ оратора, синхронний перекладач
не може побудувати у своїй свідомості закінчену смислову модель
конкретного виступу- він здійснює перехід до перекладу, користуючись лише
певними орієнтирами, котрі знаходяться у вже сприйнятому відрізку
висловлення.
Висновок:
Кожна перекладацька дія складається з орієнтування в рамках наступної
перекладацької задачі, пошуку чи вибору перекладацького рішення та
реалізації дії. Головними перевагами перекладацьких дій у синхронному
перекладі є скорочення об'єму об'єкта орієнтування (частина замість цілого
висловлення). Наступні послідовні перекладацькі дії формують неперервний
процес діяльності.
Недоліки синхронного перекладу
Вартість синхронного перекладу значно вища у порівнянні з послідовним
(Послідовний переклад застосовується для переговорів, супроводу делегації,
екскурсій, семінарів і т.п. і означає послідовний виступ доповідача і
перекладача: після короткого повідомлення доповідач робить паузу для
перекладача). Синхронний переклад застосовується для проведення
конференцій, семінарів, симпозіумів і т.п. і передбачає переклад, що
виконується одночасно з виступом доповідача. При синхронному перекладі
може використовуватися спеціальне устаткування: кабінки перекладачів,
навушники, приймачі, мікрофони та ін. Синхронний переклад, на відміну від
послідовного перекладу, допомагає заощадити час виступу доповідача.
Синхронний переклад особливо важливий для заходів, які проводяться на
декількох робочих мовах.
* Необхідність притягнення як мінімум двух-трьох перекладачів
-синхроністів, однаково добре володіючих тематикою виступу.
* При синхронному перекладі значно більш високий рівень втрати
інформації та менший рівень її засвоєння.
Ще одна проблема, котра іноді виникає при використанні синхронного
перекладу - доповідач погано чує себе, але добре чує мовлення іншого
перекладача. Деяких доповідачів це спантеличує та збиває, вони
намагаються розмовляти ще голосніше. В наслідок цього їх виступ стає
чутним у залі на тому ж рівні, що і мовлення перекладача. В результаті
слухачі у залі не можуть розібратися у цій мішанині.
Встановлення рівня мікрофона доповідача. Існує два способи її вирішення:
1. Доповідач виступає у навушниках у котрих подається його власний текст.
Наприклад, ті ж самі навушники, що використовуються для іноземних
учасників конференції, що знаходяться в залі.
2. Поблизу місця доповідача варто встановити звуковий монітор, на який і
буде подаватися голос доповідача.
Список літератури:
* Ширяєв А.Ф. «Синхронній перевод»
* Ребрій «Перекладацький скоропис»
* Леонтьев А.Н.
* Деякі джерела з інтернету
- 7 -
*
|
