ТЕМА:
ХУЛІГАНСТВО
З М І С Т
I.
Вступ.....................................................................
..........................................
II. Глава І. Поняття та юридичний аналіз складу
хуліганства.........................
1.Обєкт
хуліганства.................................................................
......................
2.Обєктивна сторона
хуліганства.................................................................
3.Субєкт
хуліганства.................................................................
.....................
4.Субєтивна сторона
хуліганства.................................................................
ІІІ. Глава ІІ. Види
хуліганства.................................................................
............
1.Злісне
хуліганство.................................................................
.....................
2.Особливо злісне
хуліганство.................................................................
....
ІV. Глава ІІІ. Застосування покарання за
хуліганство......................................
V.
Висновок..................................................................
.......................................
V. Законодавство і практика його
застосування..............................................
VI. Список використаної
літератури................................................................
..
VII. Додаток до дипломної
роботи....................................................................
.
В С Т У П
Кримiногенна ситуацiя, яка склалася в Украiнi, перетворилася у
найбiльше небезпечне соцiальне лихо, що створюе серйозну загрозу
розбудовi незалежноi держави, а небувале зростання злочинностi зумовлене
кризовими явищами в полiтичному i економiчному розвитку в усiх сферах
суспiльноого життя, правоовим нигiлiзмом, фактичною безконтрольнiстю
за пiдприемницькою, кредитнофiнансовою та банкiвською дiяльнiстю.
Здiйснюванi заходи виявились недостатнiми для ефективного впливу на
стан справ, закони, що приймаються, виконуються незадовiльно i не
забезпечують своечасного задоволення незрiлих потреб ринкових вiдносин.
Розбалансованiсть економiки, спад виробництва та прогресуюче
зростання цiн призвели до падiння життевого рiвня i як наслiдок
втягнення у незаконне пiдприемництво значноi частини населення. Спал
виробництва та пов"язане з ним зростання безробiття зумовили стрiмке
зростання крадiжок, грабежiв, розбiйницьких нападiв, вимагательства,
убивств; вчинення корисливих злочинiв все частiше поєднується з
використанням вогнепальноi та холодноi зброi.[1]
Одним з небезпечних i все ще досить поширеним посяганням на
громадський порядок е хулiганство. Так згiдно довiдки з iнформацiйного
бюро УМВС Украiни в Тернопiльськiй областi за 1993-1998 роки на
територii Тернопiльськоi областi зареестровано 1463 кримiнальні справи,
порушені за ознаками статтi 206 КК Украiни, i лише 595 iз них направлено
до суду. Майже 9% цих кримiнальних справ зупинено згiдно пункту 3
статтi 206 КК Украiни до встановлення особи, яка вчинила злочин.[2] Крiм
того, скоюючи хулiганство, винна
особа наносить шкоду громадському спокою i моралi, здоров"ю i тiлеснiй
недоторканостi громадян, державному та приватному майну. Нерiдко,
хулiганство переростае в iншi, бiльш важкi злочини: вбивство, нанесення
тiлесних ушкоджень з хулiганських спонукань та iнш. Скоюючи хулiганськi
дii, особа грубо протиставляе себе суспiльству, прийнятим вньому правилам
поведiнки. Все це сприяе формуванню в ii свiдомостi антисоцiальних
мотивiв, якi пiзнiше проявляються у скоеннi iнших, бiльш важких злочинiв.
Тому, боротьба iз злочиннiстю не мислима без активiзацii боротьби з
хулiганством.
Не зважаючи на те, що боротьбi з хулiганством придiщено увагу,
багато ii питань продовжують залишатись спiрними, iншi з них розробленi
не досить глибоко i повно. Це стосуеться розумiння об"екта, об"ективноi
сторони, суб"екта, суб"ективноi сторони хулiганства, його квалiфiкуючих
ознак, вiдмежування даного злочину вiд сумiжних делiктiв. Мае певнi
проблеми, а деколи i допкскае помилки при застосуваннi cтаттi 206 КК
Украiни i практика. Покращення потребуе i саме кримiнальне
законодавство, регулюючи вiдповiдальнiсть за хулiганство. Викладене i
обумовило вибiр даноi теми в якостi дипломноi роботи.
Звернемося ж ближче до самоi теми роботи i спробуемо з"ясувати
найбiльш двозначнi, суперечливi на даний час питання.
II. ГЛАВА I. Поняття i юридичний аналiз складу хулiганства.
Стаття 62 Конституцii Украiни встановлюе: "Особа вважаеться
невинуватою у вчиненнi злочину i не може бути пiддана кримiнальному
покаранню, доки ii вину не буде доведено в законному порядку i
встановлено обвинувальним вироком суду".
У вiдповiдностi до статтi 3 Кримiнального кодексу Украiни
кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягае лише особа, винна у вчиненнi
злочину, тобто така, що умисно або з необережностi вчинила передбачене
кримiнальним законом суспiльно небезпечне дiяння. Отож, пiдставою
кримiнальноi вiдповiдальностi е наявнiсть передбачених кримiнальним
законом об"ективних i суб"ективних ознак, якi характеризують певне
суспiльнонебезпечне дiяння як злочин. Сукупнiсть таких ознак мае назву
"склад злочину".
Квалiфiкацiя злочину, передбаченого кримiнальним законом,
здiйснюеться шляхом характеристики чотирьох елементiв суспiльно
небезпечного дiяння, якi утворюють склад злочину: об"екта, об"ективноi
сторони, суб"екта i суб"ективноi сторони злочину. Визначення складу
злочину шляхом встановлення в законi його об"ективних i суб"ективних
ознак е однiею з найважливiших гарантiй обгрунтованого притягнення особи
до кримiнальноi вiдповiдальтностi.
Юридичний аналiз складу хулiганства, як i будь-якого iншого
злочину, здiйснюеться, виходячи iз законодавчоi характеристики його
делiкту. Диспозицiя статтi 206 Кримiнального кодексу Украiни, визначае цей
злочин наступним чином: "Хулiганство, тобто умиснi дii, що грубо
порушують грормадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства".
1. О Б " Е К Т Х У Л I Г А Н С Т В А .
Перш нiж розкривати поняття об"екта хулiганства, необхiдно
розкри ти змiст взагавлi об"екта посягання. В системi основних елементiв
складу злочину, об"ект посягання займае важливе мiсце, вiн в значнiй мiрi
допомагае розкрити змiст i суспiльну небезпечнiсть злочину.
Об"ектом злочину прийнято вважати те, на що посягае злочин. В
науковому розумiннi об"ектом злочину е суспiльнi вiдносини, на якi
посягае злочин, яким вiн спиричинюе шкоду, наносить збитки i якi
захищаються нормами кримiнальноого закону.[3]
В науцi кримiнальноого права розроблена класифiкацiя об"ектiв
злочинiв: Загальний, родовий i безпосереднiй. Така класифiкацiя мае не
тiльки пiзнавальне, але й кодифiкацiйне i правозастосовче значення.
Загальним об"ектом злочину виступають всi суспiльнi вiдносини,
охоронюванi нормами кримiнального закону. Цей об"ект е сталим, але до
тих пiр, поки не змiниться сам кримiнальний закон
(кримiналiзацiя, декримiналiзацiя).[4]
Родовий об"ект бiльш детальнiше конкретизуе об"ект посмягання, вiн е
частиною загального об"екту. Пiд ним прийнято розумiти визначену групу
однорiдних суспiльних вiдносин, на якi посягають в принципi однорiдна група
злочинiв. Родовий об"ект мае велике практичне значення. Система
Особливоi частини Кримiнального кодексу будуеться, виходячи iз родового
об"екту.[5]
В правовiй лiтературi питання про родовий об"ект хулiганства е
спiрним. Ряд авторiв визнають родовим об"ектом хулiганства суспiльний
порядок.[6]
На думку ж авторiв одного з пiдручникiв Особливоi частини
кримiнального права, родовим об"ектом злочинiв об"еднаних в десятiй главi
Кримiнального кодексу, е сукупнiсть близьких мiж собою суспiльних
вiдносин, що складають змiст громадського порядку, громадськоi безпеки i
здоров"я населення.[7]
На мою думку, найбiльш обгрунтованою е позицiя авторiв, що визнають
родовим об"ектом хулiганства громадський порядок. Ця позицiя базуеться по-
перше на тому, що поняття громадський порядок, громадська безпека i
здоров"я населення не тотожнi i навiть не однорiднi, хоча близькi i
взаемообумовленi. Кожному з них притаманна певна самостiйнiсть. По друге,
в дiйсностi нi один iз злочинiв, передбачених главою десятою не посягае
одночасно на громадський порядок, громадську безпеку i здоров"я населення.
В той час, кожному з цих злочинiв притаманна певна самостiйнiсть,тобто,
якщо громадський порядок втiлюеться в створеннi стану громадського спокою,
прийнятих зовнiшнiх умов життедiяльностi людей, що забезпечуе нормальний
ритм суспiльного життя, то громадська безпека проявляеться в створеннi
безпечних умов при користуваннi джерелами пiдвищеноi небезпеки i
проведеннi робiт пiдвищеноi небезпеки, а народне здоров"я - це
вiдособлена група суспiльних вiдносин, що виникають i складаються при
реалiзацii належних населенню сукупних фiзичних i психiчних благ, що
забезпечують нормальне функцiонування i розвиток людськоi спiльностi.[8]
Таким чином, на мою думку, родовим об"ектом хулiганства слiд
вважати лише громадський порядок.
Пiд безпосереднiм об"ектом злочину розумiють суспiльне вiдношення,
якому спричиняе збитки, наносить шкоду конкретний злочин.
Безпосереднiй
об"ект е частиною родового об"екту.[9] Встановлення його при квалiфiкацii
злочину е обов"язковим. По безпосередньоому об"екту проводиться
розмежування подiбних складiв злочинiв.
В правовiй лiтературi iснують рiзнi точки зору про те, що вважати
безпосереднiм об"ектом хулiганства. Так, на приклад, В.I. Ткаченко,
П.I.Грiшаев, Б.В.Здравомислов вважають, що безпосереднiм об"ектом
хулiганства, завжди е громадський порядок.[10] На думку iнших вчених,
безпосереднiм об"ектом хулiганства, крi громадського порядку, слiд
визнати також правила спiвжиття (А.А.Герцензон),[11] громадську безпеку
(Н.Ф.Кузнецов)[12] та iнше.
Бiльшiсть вчених - юристiв вважають все ж таки об"ектом хулiганства
громадський порядок, тобто взаемовiдносини громадян мiж собою i
суспiльством, заснованi на правилах спiвжиття. I на мiй погляд це е вiрне
твердження, так як важко уявити громадський порядок, який би не опирався
на суворе дотримання правил спiвжиття. Слiд також погодитись i з тим, що
хулiганство може наносити шкоду не тiльки громадському порядку але й
здоров"ю, честi i гiдностi окремих громадян, а також державнiй,
колективнiй i приватнiй власностi. Але не слiд ототожнювати
безпосереднiй об"ект злочину з будь-якими суспiльними вiдносинами, яким
злочин може нанести шкоду. Так, при хулiганствi порушуеться громадський
порядок, а здоров"ю громадян власностш та iншим вiдносинам шкода може
бути i не нанесена.
Тому, на мою думку, безпосереднiм об"ектом хулiганства слiд
вважати громадський порядок. Дане твердження опираеться також i на
диспозицiю статтi 206 КК Украiни, з тексту якоi видно, що хулiганство -
умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок.
Для правильного застосування ст. 206 КК Украiни треба чiтко
зрозумiти, що ж охоплюеться поняттям "громадський порядок". Законодавець не
дав чiткого поняття. Воновироблене в наукових працях вчених - юристiв, i
iснуе багато рiзних визначень громадського порядку.
Всю сукупнiсть визначень I.Н.Даньшин роподiляе на три групи:
а) поняття громадського порядку в широкому розумiннi;
б) поняття громадського порядку у вузькому розумiннi;
в) тлумачення громадського порядку за допомогою iнших або описання
його з допомогою однiеi, i до того ж не головноi ознаки.[13]
Що стосуеться поняття громадського порядку в широкому розумiннi,
то тут також не мае едностi серед вчених. Так, наприклад, О.Н.Горбунова
розумiе пiд громадським порядком в широкому розумiннi весь лад, всю
систему громадських вiдносин, iснуючих в суспiльствi, що органiзовуеться i
пiдтримуеться в державi[14]. В.I.Ткаченко вважае, що громадський
порядок - це сукупнiсть вiдносин, що регулюються правом, нормами i
правилами спiвжиття.[15] М.Л.Наклович висловлюе думку, що пiд
громадським порядком в широкому розумiннi потрiбно розумiти
врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть
громадських вiдносин, що склалися в державi i ставлять своею метою
подальший розвиток i укрiплення цих вiдносин.[16] Висловлюються i iншi
визначення. Але iх аналiз доводиться в загальному до того, що прихильники
погляду на громадський порядок у широкому розумiннi вважають, що вiн
складаеться при здiйсненнi не тiльки правових норм, але й iнших
правил поведiнки - правил спiвжиття, норм моралi i т.п.
Визначення громадського порядку у широкому значеннi е неконкретним.
I.Н.Даньшин вважае, що у широкому розумiннi поняття громадського порядку
носить надто загальний характер, з нього не видно, якi ж сторони
суспiльного життя, який порядок вiдносин мiж людьми потрiбно захищати.
Бiльш вузьке розумiння громадського порядку мае певнi теоретичнi
переваги, бо дозволяе окремi елементи, сторони громадського порядку,
якi в своiй сукупностi дають можливiсть визначити коло складаючих його
суспiльних вiдносин.[17]
Визначення громадського порядку у вузькому розумiннi вченi також
визначають по рiзному. Так, наприклад, О.Н.Горбунова розумiе пiд цим
вiдносини, що створюють в державi стан спокою i безпеки, складають
систему вольових суспiльних вiдносин, сукупнiсть яких можна назвати
громадським порядком у вузькому змiстi слова.[18] М.А.Ефремов говорить
про громадський порядок як про систему взаемовiдносин, що встановились в
суспiльстивi мiж громадянами, що регламентуеться не лише нормами права, але
й нормами маралi i забезпечуючих здiйснення державними i громадськими
органiзацiями та всiма громадянами своiх прав, захист iх законних
iнтересiв i виеконання ними своiх обов"язкiв. Але найчастiше всього
кримiналiсти пiд громадським порядком у вузькому значеннi розумiють
врегульовану юридичними нормами i правилами спiвжиття сукупнiсть лише тих
суспiльних вiдносин, якi мають забезпечувати нормальне функцiонування
державних i громадських установ, пiдприемств i органiзацiй, цiлiснiсть
майна громадян, безпеку, честь i гiднiсть людей, а також нормальнi умови
для iх роботи, побуту i вiдпочинку. I це визначення, на мiй погляд,
найбiльш правильне.
2. ОБ"ЕКТИВНА СТОРОНА ХУЛIГАНСТВА
Об"ективна сторона складу злочину - сукупнiсть передбачених законом
ознак, характеризуючих зовнiшнiй прояв суспiльно-небезпечного дiяння, що
посягае на об"єкти кримiнально правовоi охорони, а також об"ективнi умови,
пов"язанi з цим посяганням.[19] Тобто об"ективна сторона це те, в
чому злочин мае зовнiшне вираження. Об"ективна сторона мае значення для
оцiнки суспiльноi небезпеки злочину.[20]
Об"ективна сторона хулiганства виражаеться в активному дiяннi, яким
грубо порушуеться громадський порядок iвиражаеться явна неповага до
суспiльства. Законодавством не визнвчений перелiк хулiганських дiй.
I це не можливо зробити, так як за своiм характером хулiганськi дii досить
рiзноманiтнi. В зв"язку з цим, в юридичнiй лiтературi пропонуються рiзнi
класифiкацii хулiганських проявiв.
Так, П.С.Матишевський та I.Н.Даньшин дiлять останнi на три групи. До
першоi групи вiдносяться тi злочиннi дiяння, якi виражаються тiльки в
порушеннi грормадського порядку без безпосереднього зв"язку з посяганням на
особу чи майно. Такi дii можуть виражатись, наприклад, в штучному
створеннi шуму, аморальнi вчинки i т. п. Другу групу складають дiяння, що
порушують громадський порядок i одночасно супроводжуються посяганням на
особу. В таких випадках хулiганство вчиняеться шляхом образи, нанесення
ударiв, побоiв, спричинення тiлесних ушкоджень. Третя група включае в
себе дiяння, що виявляються не лише в порушеннi громадського порядку, а
i у посяганнi на власнiсть, наприклад, пiдпал, руйнування тощо.[21]
П.I.Грiшаев, наприклад, об"еднуе другий i третiй елементи, що
виводить П.С.Матишевський.[22] Необхiдно зауважити, що хоча запропонованi
класифiкацii хулiганських дiй i мають певне теоретичне значення, вони все
ж носять умовний характер, так як хулiганськi дiяння часто виражаються в
порушеннi громадського порядку, що супроводжуеться посяганням на особу чи
власнiсть.
Так, наприклад, гр. Н. та Е.засудженi Тернопiльським мiським судом
до двох рокiв позбавлення волi за те, що 23.07.97 року, перебуваючи в станi
наркотичного спянiння, близько 19 години грубо порушуючи громадський
порядок з хулiганських спонукань нанесли удари продавцю магазина N 56
гр. П., спричинивши останньоому легкi тiлеснi ушкодження i пошкодили
товари, чим завдали магазину N 56 збитки на суму 46 грн. 98
копiйок.[23]
Пiсумовуючи вказане, слiд зауважити, що якоi би ступенi
суспiльноi небезпеки не досягали хулiганськi дii, ала всiм iм притаманнi
спiльнi ознаки - вони грубо порушують громадський порядок i виражають чвну
неповагу до суспiльства. Якщо удiяннi вiдсутня хоча б одна з даних ознак,
тодi виключаеться наявнiсть складу хулiганства.
В юридичнiй лiтературi з цих питань е рiзнi думки. Так, наприклад,
П.С.Матишевський пiд дiями, що грубо порушують громадський порядок,
розумiють таку поведiнку винного, яка яка створюе загрозу нормальнiй
дiяльностi Установ, пiдприемств, здоров"ю, життю людей, або висловлюють
тривогу у громадян за недоторканiсть iх прав та iнтересiв.
Так, наприклад, Н.Т.Куц, В.Т.Калмиков вважають, що пiд грубим
порушенням громадського порядку потрiбно розумiти лише таке порушення
правил поведiнки в суспiльствi, що спричиняе чи може спричинити суттеву
шкоду нормальнiй дiяльностi органiзацii, а також правам та iнтересам
громадян.[24] Коментар до кримiнального кодексу Украiни вказуе на те, що
пiд грубим порушенням громадського порядку слiдрозумiти заподiяння йому
значноi шкоди, що утруднюе впорядковане функцiонування суспiльних
вiдносин.[25] На мiй поогляд, бiльш правильною е друга точка зору,
хоча вона i неповно розкривае поняття грубого порушення громадського
порядку, але при квалiфiкацii i встановленнi ступеня суспiльноi небезпеки
хулiганства вирiшальним е неможливiсть спричинити шкоду суспiльним
вiдносинам, а реальне спричинення шкоди.
Ступiнь грубого порушення порядку також потребуе уточнення. Вiн
залежить вiд багатьох чинникiв. До них можна вiднести: тривалiсть
хулiганських дiй, мiсце i час iх скоення, кiлькiсть людей, на яких вони
спрямованi, вiк i стать, стан здоров"я потерпiлих i т.п. Питання про те,
грубо чи менш грубо порушуеться тими чи iншими дiяннями громадський
порядок, вирiшуеться в кожному випадку з рахуванням всiх обставин
справи.[26] Так, наприклад, фактор часу мае у рядi випадкiв певне значення
для цього виду злоочину: ввiмкнення у дворi чи квартирi у нiчний час на
повну потужнiсть радiо, магнiтофонiв (в умовах багатоквартирного будинку)
може бути розцiнено як хулiганство, а тi самi дii в день не мiстять
ознак цього злочину. При вирiшеннi питання про грубе порушення порядку,
слiд проаналiзувати обстановку його вчинення, що характеризуеться
наявнiстю або вiдсутнiстю людей, подiями, якi вiдбуваються в мiсцi
вчинення злочину, та iх соцiальною значимiстю.[27]
Але самого факту грубого порушення громадського порядку ще не
достатньо щоб калiфiкувати дii як хулiганськi. Для цього необхiдно,
щоб в грубому порушеннi громадського порядку проявилась явна неповага до
суспiльства.
В юридичнiй лiтературi icнуе багато визначень поняття "явна неповага
до суспiльства". Так, Грiшаев П.I. i Здравомислов Б.В. пiд явною
неповагою до суспiльства розумiють очевидне для кожного зневажання
гроомадськими iнтересами i протиставлення винним своеi поведiнки
колективу i його iнтересам.[28] Коментар до кримiнального кодексу
Украiни зауважуе, що пiд цим поняттям слiд розумiти вiдкрито виражене,
очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського
порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки,
моральностi, добропристойностi.[29] На мiй погляд, Друге визначення бiльш
ширше розкривае поняття явноi неповаги до суспiльства.
Чи е неповага до суспiльства явною i яка ступiнь прояву непооваги,
можна визначити лише виходячи з конкретних хулiганських дiй. Ступiнь
прояву неповаги до суспiльства може визначатись цiлим рядом обставин:
нахабство чи цинiзмом дiй, особливостями часу, мiсце, обстановки
скоення хулiганських дiй, iх способом та iнше. Перерахованi обставини
можуть поеднуватись, виступаючи в сукупностi, визначаючи тим самим
пiдвищену ступiнь прояву неповаги до суспiльства. Однi i тiж дii,
вчиненi рiзним способоом, в рiзний час, в рiзних мiсцях чи в рiзнiй
обстановцi, моожуть свiдчити про бiльшу чи меншу ступiнь неповаги до
суспiльства.[30]
В кримiнальноо-правовiй лiтературi i снуе думка про те, що
обов"язковою ознакою хулiганства е його публiчнiсть. Рiзнi автори в
поняття ознаки публiчностi хулiганства вкладали рiзний змiст. Так,
Е.А.Фролов, А.К.Шедрiна характер хулiганства мотивували вчинення його
лише в публiчних мiсцях.[31] П.I.Грiшаев розумiе публiчнiсть в наявностi
стороннiх осiб - очевидцiв.[32] Бiльшiсть авторiв вважають хулiганськi
дiяння публiчними, якщо громадяни спостерiгають або за самими дiяннями
чи за iх наслiдками (Н.Т.Куц, С.С.Яценко та iншi). I така точка зору,
на мiй погляд, е правильною, так як хулiганство вiдноситься до тих
злочинiв, якi можуть вчинюватись у будь-яких мiсцях: парк, ресторан,
кiнотеатр, пiдприемство, установа тощо, а також в мiсцях iндивiдуального
призначення: будинок, квартира, дача. У 72 вiдсотках випадкiв хулiганськi
дii вчиняються у громадських мiсцях. I, як показуе слiдчо-судова
практика у бiльшостi 84 вiдсотки прилюдно, тобто в присутностi iнших
громадян. У такому разi хулiганством порушуеться громадський порядок
безпосередньо в момент його вчинення.[33] Але часто хулiганськi дii можуть
проявитися i у безлюдних мiсцях, особливо тодi, коли винний вважае таким
чином уникнути виявлення злочину i покарання. Тому, наприклад, знищення
газонiв квiтiв, зривання афiш, перевертання лавочок, пошкодження
дермантину на дверях квартир в момент iх вчинення, внаслiдок
вiдсутностi очевидцiв i потерпiлих нi в кого не викликае почуття тривоги,
збентеження, обурення. Вони з"являються, як тільки громадяни виявляють
наслiдки хулiганства.[34]
Тому подiбнi дii визнаються хулiганськими незалежно вiд того,
вчиненi вони публiчно чи у вiдсутностi людей, оскiльки ними все ж грубо
порушуеться громадський порядок i проявляеться явна неповага до
суспiльства.[35]
Тому можна зробити висновок, що публiчнiсть i громадське мiсце не е
обов"язковими ознаками хулiганства. I це на мою думку, е правильним, так
як в законi вiдсутня вказiвка на вчинення злочину.
З обективноi сторони склад хулiганства е формальним, так як цей
злочин вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй, вважае
П.Матишевський, стверджуючи, що для складу хулiганства не вимагаеться
настання шкiдливих наслiдкiв. Сам факт грубого порушення громадського
порядку утворюе закiнчений злочин. Шкiдливi ж наслiдки, що наступили,
свiдчать про пiдвищену
|
