У лісі темному під білов березов

У лісі темному під білов березов, 
Там соловей пісню співав, 
Лежав там убитий стрілець молоденький, 
А тіло ніхто не сховав. 

Лежав він убитий три дні і три ночі 
Аж тіло зчорніло його. 
Зрубали калину, сплели домовину, 
А ввечір ховали його. 

Як його ховали, там сурми не грали, 
А соловей пісню співав, 
Як зорі сіяли його карі очі, 
А він ся з родинов прощав. 

Прощай, старий батьку, і ти, стара мати, 
І ти, найдорожча, прощай, 
Бо більше не вернусь до рідної хати, 
Бо більш не вернусь в рідний край. 

А моя хатина у темному гаю, 
Навколо шовкова трава. 
Напевно родина удома не знає, 
Що мене на світі нема. 

Лише тільки знає один соловейко, 
Що солодко пісню співав. 
Кров моя стікала по сірій шинелі, 
А крук мої очі клював.