Ой там при долині

Ой, там при долині, гарматами зритій, 
Лежить не від нині січовик убитий. 
Козацькеє тіло від вітру зчорніло, 
А личко розквітле зів'яло, змарніло. 

Не заплаче мати та й над головою, 
Не посадить м'яти на могилу твою. 
Береза не зронить листків на могилу, 
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу. 

Не викує, брате, літ твоїх зозуля, 
Закує з гармати ворожая куля. 
Один бір заплаче нишком серед ночі 
І ворон закряче, виймаючи очі. 

Одні рано-вранці вітри заголосять, 
Вовки-сіроманці кістки порозносять. 
І кров по долині накриє мурава, 
Та слава не згине, стрілецькая слава!