Ой ясно, ясно сонечко сходить

Ой ясно, ясно сонечко сходить,
Та хмарненько заходить.
Смутен, смутен чумацький отаман
Та й по табору ходить.
Ой він ходить, білі руки ломить
Та словесно говорить:
— Ой ви, хлопці, всі добрі молодці,
Та вставайте, вози мажте!
Хлопці встали, вози помазали,
Сірі воли позапрягали.
Шляхом ідуть — нові вози риплять,
Сірі воли ремиґають.
А попереду чумацький отаман
На воронім коні грає.
Ой він грає, виграває,
До табора привертає.
Ой він грає, виграває, 
До табора привертає:
— Ой ви, хлопці, всі добрі молодці,
Де будемо ночувати?
Ой недалеко до зеленого гаю
Стали вони ночувати.
А із-за ліса, з зелена байрака,
Розбійники виглядали.
— Ой здорові, всі хлопці, ночували! 
Скажіть, скажіть, вражії сини, 
Ой та скажіть, превражії сини, 
Хто між вами найстаріший?
— Наш отаман онде сидить між возами, 
Умивається сльозами.
— Ой ви, хлопці, всі добрі молодці,
Та беріте друки в%руки.
Гей ви, хлопці, всі добрі молодці,
Та беріте друки в руки:
Бийте, бийте, бийте та в'яжіте,
На нові вози кладіте.
Ой та бийте, бийте та в'яжіте,
На нові вози кладіте.
Та повеземо у город у Полтаву,
Та зробимо собі славу.
Розбійничків сорок і чотири
Нас десяти не побили.
І ви, хлопці, всі добрі молодці,
Собі славу наробили!