Дії населення в надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час - Військова справа, ДПЮ - Скачать бесплатно

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ І ДІЇ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ

Для запобігання виникненню пожеж кожний грома­дянин зобов'язаний суворо додержувати встановлених правил щодо їх попередження у житлових будинках, на підприємствах, у лісах, на торф'яниках, у полі та в ін­ших місцях.

На об'єктах народного господарства, з урахуванням виробничих умов, встановлюється протипожежний ре­жим і розробляються інструкції як для всього об'єкта,

так і для окремих цехів, дільниць, бригад. В інструкціях наводяться норми зберігання різних матеріалів, зазнача­ються місця, де не можна курити і влаштовувати відкри­те полум'я, описується порядок дій у разі виникнення пожежі.

У навчальних закладах, дитячих, лікувальних і куль­турних установах особлива увага приділяється питанням евакуації людей на випадок пожежі.

Ефективним засобом гасіння загорянь є вогнегасник. Потрібно знати, що для гасіння вогню не завжди можна користуватися водою. Не можна направляти водяний струмінь на електропровід, що горить, або на електрооб­ладнання, бо людину може вразити струм, оскільки во­да є провідником. Перш ніж гасити, слід зняти напругу; можна застосовувати вуглекислотні та порошкові вогне­гасники. Горючу суміш і запалювальні речовини гасять піском, хімічною або повітряно-механічною піною, спеціальними порошковими сумішами.

У задимлене приміщення слід заходити обов'язково удвох, йти, тримаючись за стіни, щоб не втратити орієн­тир. Працювати в ізольованих або фільтрувальних проти­газах, але з гопкалітовим патроном. Двері в палаюче при­міщення відкривати обережно і користуватися ними як прикриттям. Людей із задимленого, палаючого приміщен­ня вивести назовні, попередньо накинувши їм на голову вологу тканину або одяг. Якщо вихід відрізано вогнем, лю­дей евакуюють через вікна, балкони, застосовуючи ручні, механічні, стаціонарні драбинки і різні автопідйомники. Використовують також рятувальні мотузки.

Більшість лісових, торф'яних і польових пожеж вини­кають поблизу населених пунктів і доріг через необережне поводження з вогнем, від непогашених вогнищ чи іскор, що вилітають із вихлопних труб автомобілів, тракторів. Особливо легко загоряються хвойні ліси, сухі торф'яники, дозрілі хліба, суха трава. Тому не можна розводити вогни­ща у лісах, особливо хвойних, на торф'яниках, у заростях очерету, поблизу посівів зернових. Не дозволяється кури­ти у лісі (можна на спеціально обладнаних майданчиках), біля валків скошеного хліба, під час роботи на комбайнах, тракторах, підбирачах, автомобілях. Усі машини повинні бути обладнані іскрогасниками.

ПРАВИЛА ПОВЕДШЕЙ І ДЙ ПІД ЧАС ПОВЕНІ

Про загрозу повені (затоплення) населення оповіща­ється завчасно. У період повеней радіотрансляційна мере­жа у квартирах повинна діяти цілодобово. З місць, яким загрожує повінь, населення евакуюється. Підсилюють кріплення окремих конструкцій, механізмів і обладнання. Коли вода почала підніматися, людей і матеріальні цін­ності, як правило, вивозять автотранспортом, худобу пере­ганяють.

Перш ніж покинути будинки, переносять на верхні поверхи або горища все, що може зіпсувати вода, вими­кають світло і газ. Захопивши із собою документи, най-необхідніші речі, невеликий запас продуктів і води, при­бувають на місце збору. В разі необхідності евакуацію продовжують на ботах, баржах, катерах, човнах, інших плавальних засобах. Під час посадки людей човен або інший засіб повинен бути закріплений. Входити в човен слід по одному, ступаючи на середину настилу. Розсад­жуватись — за вказівкою старшого. Під час руху не можна мінятися місцями, сідати на борт човна. Перепра­ва людей по воді без плавальних засобів дозволяється тільки там, де є визначений брід глибиною не більше 1 м. Потрапивши у воду, треба відразу ж пливти до най­ближчого незатопленого місця. Слід бути дуже уважним, щоб не вдаритись об предмети, які можуть бути під во­дою або плавати поряд. У залитому водою чагарнику, густій високій траві не варто робити різких рухів, бо можна заплутатись — краще пливти на спині. Якщо но­гу судомить, треба випрямити її і за великий палець по­тягнути на себе.

Надаючи допомогу тому, хто тоне, підпливати до нього треба ззаду, стежачи, щоб він не схопив вас за но­гу* руку, шию чи тулуб і не потягнув углиб. Брати його можна за комір, голову, передпліччя, руки або під пах­ви, повернувши обличчям догори. Пливти з потопаючим слід на боці або спині, працюючи ногами і вільною ру­кою. На човні до потопаючого підходять проти течії, а піднімати його найзручніше з корми. Якщо у воді опи­нилось кілька чоловік, у першу чергу підбирають тих, хто потребує негайної допомоги, іншим дають ряту­вальні засоби.

Врятованих треба перевдягнути в сухий, теплий одяг, дати заспокійливі засоби. Якщо людина не дихає, їй роб­лять штучне дихання.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ І ДІЇ ПІД ЧАС ЗЕМЛЕТРУСУ

Виведення населення у безпечні місця проводиться організовано, з урахуванням обстановки. Із службових приміщень і житлових будинків треба виходити швидко, не заважаючи іншим.

Якщо сильні підземні поштовхи застали вас на ву­лиці, слід якнайдалі відійти від будинків. Не можна за­лишатися поблизу об'єктів, що мають легкозаймисті і сильнодіючі отруйні речовини, на мостах і шляхопро­водах. Не можна триматися за високі стовпи і паркани, ховатись на нижніх поверхах і в підвальних приміщен­нях будинків. Усі транспортні засоби зупиняються, паса­жири залишають їх і відходять на безпечну відстань. Особливу організованість слід проявити, виходячи з вок­залів, театрів, магазинів; необхідно точно виконувати розпорядження адміністрації.

Під час урагану, шквалу треба сховатись у підвалах, підпіллях, погребах, канавах, траншеях, улоговинах, укриттях цивільної оборони. Від селю порятунок у тому, щоб терміново і завчасно залишити зону, яку він може затопити.

ДІЇ ПІД ЧАС АВАРІЇ

В разі виникнення виробничої аварії начальник цивільної оборони об'єкта терміново організовує оповіщен­ня керівництва і всіх працівників підприємства про небез­пеку. Якщо трапилося витікання СДОР, то оповіщується також населення, яке мешкає поблизу об'єкта і в напрямі можливого поширення отруйних газів. Населення повинно слухати повідомлення штабу ЦО і діяти за його вказівкою. Організовується розвідка, яка встановлює місце аварії, вид СДОР, ступінь зараження території та повітря, стан людей у зоні зараження, кордони зон забруднення, напрям і швидкість вітру в приземному шарі, напрям поширення зараженого повітря.

Уражених після надання їм допомоги доставляють у незаражений район, а в разі необхідності — до лікуваль­ного закладу.

Продукти харчування і вода у зоні зараження пе­ревіряються, і приймається рішення про їх дегазацію або знищення.

Необхідно пам'ятати, що чим швидше люди поки­нуть заражену місцевість, тим менша небезпека уражен­ня. Покидати заражену територію треба швидко, намага­ючись не піднімати пилу і не торкатися навколишніх предметів. На зараженій території не можна знімати за­соби захисту, курити, їсти, пити. Після виходу з району зараження потрібно пройти санітарну обробку, змінити білизну або весь одяг. Ці ж самі правила поведінки сто­суються населення, яке опинилось у зоні хімічного зара­ження отруйними речовинами.

Крім того, необхідно вміти захистити органи дихан­ня від СДОР і вміти надавати першу допомогу при от­руєнні (табл. 23).

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ У ЗОНІ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ

У зоні бактеріологічного зараження запроваджують спеціальний режим — карантин або обсервацію.

Карантин — суворий режим ізоляції певної групи на­селення з метою запобігання розповсюдженню інфекцій­них захворювань. У зоні карантину не дозволяється вихо­дити зі своїх житлових приміщень. Продукти харчування і предмети першої необхідності доставляються додому. Ви­хід (виїзд) з районів, у яких оголошено карантин, заборо­няється.

Обсервація — медичне спостереження за певною гру­пою населення. В зоні обсервації медична служба цивіль­ної оборони виявляє захворювання, проводить профілак­тичні заходи, робить спеціальні щеплення. Обмежується спілкування між людьми. Навчальні та культурно-освітні заклади можуть продовжувати свою роботу, але за умови суворого виконання встановлених правил.

Населення, яке перебуває у зоні бактеріологічного за­раження, повинно суворо додержувати вимог медичної служби ЦО. Надзвичайно важливо не порушувати режи­му харчування. Можна їсти тільки ті продукти, що збері­галися у холодильнику або в закритій тарі, їжу слід обов'язково піддавати тепловій обробці, воду для пиття — кип'ятити.

Велике значення в цих умовах має чистота жител, дворів, місць загального користування. Необхідно суворо виконувати вимоги особистої гігієни: щодня митися, що­тижня міняти натільну і постільну білизну, постійно сте­жити за чистотою рук, волосся. В усіх випадках, перебу­ваючи у зоні бактеріологічного зараження, потрібно зберігати спокій і додержувати встановлених правил.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ І ДІЇ В ЗОНІ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ (ЗАРАЖЕННЯ)

Радіоактивне зараженою може виявитися місцевість не тільки після ядерного вибуху, а й внаслідок аварії на атомній електростанції, на інших об'єктах, що виробля­ють або використовують розщеплені матеріали.

Характерна особливість радіоактивного зараження місцевості після ядерного вибуху — швидкий спад рівнів

радіації через безперервний розпад радіоактивних речо­вин. Так, через 7 год після вибуху рівень радіації на міс­цевості зменшується у 10 разів, через добу — приблизно у 40 разів, через 49 годин — у 100 разів. Найдужче спа­дають рівні радіації у першу добу, яка становить найбільшу небезпеку для людей.

У тих населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне зараження, усі мешканці повинні надягнути респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки або протигази, взяти документи, запас їжі і во­ди, медикаменти, предмети першої необхідності й піти до захисної споруди. (Цього не було зроблено у Прип'яті, Чорнобилі та в навколишніх населених пунктах після аварії на ЧАЕС у 1986 р.) Якщо обставини змусили когось сховатись у квартирі або виробничому приміщенні, потрібно, не гаючи часу, зачинити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, затулити всі щілини.

Якщо ж люди опинилися в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна прийняти радіозахисний засіб. Складною і дуже відповідальною проблемою в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої по­треби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1 Р/год, а якщо рівень радіації — до 5 Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5 Р/год — лише у закритих герметичних і дезактивованих примі­щеннях або у захисних спорудах.

Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних речовин (в основному ізотопи цезію-137 і стронцію-90) надовго залишається на ґрунті, рослин­ності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потра­пити до організму з їжею і водою. Тому для приготуван­ня їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у по­гребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, ша­фах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пило­непроникні матеріали.

Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують режими радіаційного захи­сту, тобто визначають час безперервного перебування лю­дей у захисних спорудах, тривалість перебування у будин-

ках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спо­рудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму зале­жить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов.

Нині розроблено і рекомендовано вісім типових ре­жимів захисту для різних категорій населення: режими 1-3 — для непрацюючого населення, режими 4—7 — для робітників і службовців, режим 8 — для особового складу невоєнізованих формувань.

Кожний режим радіаційного захисту ділиться на три етапи: перший — перебування у захисних спорудах; дру­гий — перебування у захисних спорудах і будинках; третій — перебування у приміщеннях та обмежений час перебування на відкритій місцевості (мал. 289).

Для непрацюючого населення розроблено такі режи­ми (з урахуванням К^у,— коефіцієнта ослаблення):

Режим № 1 — для населення, яке проживає в дерев'я­них будинках з kqcj,^ 2 і використовує ПРУ з 1?^.= 50.

Режим № 2 — для населення, яке проживає у цегля­них одноповерхових будинках з К^у, = 10 і використовує ПРУ з КосЛ.= 50.

Режим № 3 — для населення, яке проживає у бага­топоверхових цегляних будинках з К^^,^ 20 і викорис­товує ПРУ з Косл^ 200—400.

Наприклад: При рівні радіації 300 р/год:

— для населення, що проживає в дерев'яних будинках (режим № 1), загальна тривалість дотримання режиму за­хисту — 25 діб. З них: перебування в ПРУ — 5 діб; в ПРУ та будинку — 10 діб (у т.ч. протягом доби: 6,5 год у будин­ку, 17 год у ПРУ, 0,5 год на відкритій місцевості); у бу­динку — 10 діб з виходом на відкриту місцевість до 1 год на добу;

— для населення, що проживає в цегляних однопо­верхових будинках (режим № 2), загальна тривалість до­тримання режиму захисту — 20 діб. З них: перебування в ПРУ — 3 доби; в ПРУ та будинку — 4 доби (у т.ч. про­тягом доби: 11 год у будинку, 11 год. у ПРУ, 2 год на відкритій місцевості); у будинку — 13 діб з виходом на відкриту місцевість до 1 год на добу;

— для населення, що проживає у багатоповерхових будинках (режим № 3), загальна тривалість дотримання режиму захисту — 7 діб. З них: перебування в ПРУ — 16 год; в будинку — 6 діб (у т.ч. протягом доби: 23 год у будинку, 1 год на відкритій місцевості).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Як подається сигнал цивільної оборони? Перекажіть повідом­лення штабу ЦО, що передаються у різних надзвичайних си­туаціях.

2. Які основні правила поведінки під час пожежі?

3. Які основні правила поведінки від час повені?

4. Що таке карантин та обсервація?

9. Розкажіть про правила поведінки в зоні радіоактивного зараження.