30.06 02:15Натали Портман ненароком показала всем свою грудь (ФОТО)[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
29.06 23:34Финал ЕВРО 2008. Счет открыт[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
29.06 16:20Кармен Электра в третий раз выходит замуж[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
28.06 23:50Как звезды любят показывать средний палец... (ФОТО)[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
28.06 17:22Лучшим фильмом ММКФ стала драма "Проще простого"[Film.Ru]
28.06 16:51Приз ММКФ за режиссуру достался автору нео-нуара "Дзифт"[Film.Ru]
28.06 16:36На ММКФ вручен приз лучшему фильму "Перспектив"[Film.Ru]
28.06 13:23ММКФ объявил первых победителей[Film.Ru]
27.06 19:29Эротическая фотосессия Виталия Козловского на пляже[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
27.06 18:15«Евровидение - 2009», скорее всего, пройдет в Москве[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
Лучшие автора конкурса
Время - это:
Результат
Архив

Главная / Украинские Рефераты / Історія, теорія держави і права / Поняття і структура правосвідомості


Поняття і структура правосвідомості - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно


Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості.

Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби сус­пільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки лю­дини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділян­ку) свідомості:

• суспільної;

• групової;

• індивідуальної.

В ній відображена правова дійсність у вигляді знань про пра­во, осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбут­нього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних орга­нів. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юри­дичних норм, законодавцям, а й усім громадянам держави.

Правосвідомість — це система ідей, уявлень, емоцій і почут­тів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з правом.

Ключовий пункт правосвідомості — усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чин­ного права з погляду його відповідності загальнолюдським цін­ностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі еле­менти:

правова психологія

правова ідеологія

правова поведінка

психологічний

ідеологічний

поведінковий

Правова психологія — це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, пра­вових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане став­лення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конк­ретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебіль­шого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психо­логія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відобра­ження правової дійсності.

Наприклад, у дореволюційній Росії робітники, виражаючи своє негативне ставлення до фабрично-заводського законодав­ства, ламали машини, громили заводське обладнання. Вони емо­ційно реагували на зовнішні стосовно них правові явища, у да­ному разі — на законодавство. В наші дні формування інституту приватної власності і всього, що пов'язано з існуванням приватного права, емоційно не сприймається певними верствами сус­пільства, які виховані на психології колективізму і продовжують керуватися її пріоритетами.

Правова психологія

правові почуття, правові настрої, правові переживання

правові практичні знання, правові уявлення,правові погляди

правові звички, правові традиції, правові звичаї

рухомі, емоційні

пізнавальні, передбачають самооцінку, тобто вміння критично оцінити свою поведінку з погляду її відповідності праву

нерухомі, стійкі, виступають як регулятори поведінки

Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осми­слення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явиш.

Це концептуально оформлена, логічно систематизована, те­оретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є про­відним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціаль­ної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загаль­новизнаних норм міжнародного права над нормами національ­ного права та ін.

Правова ідеологія

правові ідеї, теорії, переконання

правові поняття, правові категорії

правові принципи

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінсь­ка ідеологія розглядала права людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це була міфологізована дер­жавна ідеологія.

Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеоло­гією). Емоції та почуття — необхідне тло, на якому виявляються (складаються, реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емо­ції — сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеоло­гії це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які фор­муються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, не­правомірну) поведінку.

Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який яв­ляє собою процес переведення правових норм у реальну право­ву поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова — готовність особи проявити активність у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх на­лежних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі переходять в інтереси і прагнення.

Поведінковий елемент правосвідомості синтезує в собі раці­ональні та емоційні моменти. Через нього відбувається реаліза­ція психологічного та ідеологічного елементів.

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Перш ніж правова поведінка зовні виразиться у вигляді право­вого вчинку, повинна виникнути правова настанова, мотив пра­вової поведінки у правосвідомості суб'єкта.

Виникнення правової установки припускає: 1) поінформо­ваність про норму права; 2) розуміння її змісту; 3) оцінку, тобто ступінь схвалення, норми права; 4) ставлення до прав інших осіб; 5) емоційне переживання з приводу функціонування норми права; 6) готовність до дії. Правова настанова — суб'єктив­ний регулятор поведінки.

Отже, від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її якісного стану (правомірна поведінка, правова актив­ність, правове порушення та ін.).

Правова поведінка

мотиви правової поведінки

— всебічне осмислення ситуа­ції, невидимий процес розще­плення свідомості на правомір­ну і протиправну

правові настанови

— відображають готовність до певної правової поведінки в ре­зультаті оцінки правових явищ, впливають на всі основні функ­ції правосвідомості

Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності

За суб'єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі фо­рми правосвідомості:

1) індивідуальну — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда;

2) групову — виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних ко­лективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідно­шення з інтересами всього суспільства (наприклад, вимоги страй­куючих шахтарів);

3) суспільну — виражає ставлення до права всього суспільст­ва, відображає його інтереси.

Суспільна і групова правосвідомість проявляється не інакше як через індивідуальну правосвідомість, і в кожній людині вона проходить крізь призму особистих інтересів, рис характеру. Було б невірним говорити, що суспільна і групова свідомість — це сума суджень про право кожного із членів соціальних груп, на­роду (суспільства). Суспільна і групова правосвідомість виражає найзагальніші, такі, що збігаються оцінки права і правових явищ членами соціальних спільнот.

За глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути:

1) повсякденною, непрофесійною — являє собою життєві, ча­сом поверхневі судження про право людини, яка стикається з правом у повсякденній трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя. Вона створюється насамперед як результат того юридичного виховання, що вона одержує, будучи членом упо­рядкованого суспільства;

2) професійною — спеціалізовані правові знання, що викори­стовуються в роботі професіоналами-юристами (у суді прокурор — обвинувачує, адвокат — захищає та ін.). Вона включає:

а) наукову (теоретичну) правосвідомість учених, викладачів вузів;

б) практичну правосвідомість суддів, юрисконсультів, адво­катів, прокурорів та ін. Правосвідомість юриста припускає ви­сокий рівень правового мислення, багато в чому є детермінова­ною чинним правом.

Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і право реалізації

Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому. Правосвідомість — елемент правової системи, поєднані з її іншими елементами:

системою права, системою законодавства, юридичною практи­кою, правовою культурою тощо.

Основні функції правосвідомості:

1) когнітивна (пізнавальна, інформаційна) — припускає знан­ня права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридич­них норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього.

Відзначимо, що правова інформація — це сукупність доку­ментованих або публічно проголошених відомостей про право, його систему та джерела реалізації, юридичні факти, правовід­носини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, їх профілактику та ін.

Джерела правової інформації:

документовані юридичні акти і правові принципи (консти­туція, законодавчі і підзаконні акти, міжнародні договори і уго­ди, норми і принципи міжнародного права, а також ненорматив­ні правові акти).

повідомлення преси, телебачення, радіо, публічні виступи та інші засоби інформації з правових питань («Офіційний вісник України», газети «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Юридич­ний вісник України», телерадіоканал «Право» та ін.);

2) правостворююча (ціннісна, емоційна) — припускає ціннісне ставлення до законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на правове, обов'язкове, необхідне. Ця функ­ція свідчить про те, що нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості суспільства і законодав­чих органів держави;

3) регулююча (настановна) — припускає співвідношення по­ведінки людей з чинною в суспільстві системою правових роз­поряджень; мотиви і настанови стосовно поведінки, врегульова­ної правом — відповідно до правових дозволень і заборон.

У структурі правосвідомості особи кожній із функцій відпові­дають такі блоки:

1) правові знання;

2) правові оцінки;

3) правові настанови.

Необхідність і обсяг правових знань особи обумовлені тим, наскільки особа залучена до системи правових відносин. Набут­тя і засвоєння правових знань здійснюються за допомогою соці­ального і правового досвіду особи. Пройшовши через свідомість особи, правові явища викликають ціннісне до себе ставлення:

оцінюються як правові знання, так і правова дійсність з погляду цих знань. Відбувається процес не прямого відтворення в діях особи одержаних знань, а виникає їх переосмислений варіант, співвіднесений з поглядами на правове, обов'язкове. Після цьо­го виробляється правова настанова, яка відображає готовність до певної правової поведінки. Блок правових настанов містить також схильність до оцінки правових явищ, виходячи з напрям­ку правової поведінки. Він впливає як на регулюючу (настанов­ну), так і на пізнавальну (когнітивну) і правостворюючу (цінні­сну) функції правосвідомості.

Правосвідомість може бути структурована на компоненти від­повідно до виконуваних ними функцій:

— когнітивний (пізнавальний, інформаційний),

— правостворюючий (ціннісний, емоційний),

— регулюючий (настановний).

Правосвідомість є необхідною умовою створення норм пра­ва, їх точної та повної реалізації. Вона виступає фактором пова­ги до права.

Роль правосвідомості в процесі правотворчості і право реалізації виражається у тому, що правосвідомість:

— певною мірою як би випереджає юридичне право, є його безпосереднім ідейним джерелом, передує йому, існує «до» права;

— діє «паралельно» з правом: уловлює потреби його вдоско­налення в напрямку відображення об'єктивних суспільних про­цесів; визначає зміни і перспективи розвитку права; безпосере­дньо впливає на процес і результати правотворчості;

— існує «після» права у тому сенсі, що служить орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які застосовуються або реалізуються;

— є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права;

— може використовуватися як важливий інструмент застосу­вання аналогії закону і аналогії права з метою заповнення про­галин у законодавстві;

— виступає як ідейно-моральний вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого самоврядування;

— служить засобом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм (зокрема, при визначенні юридич­ної відповідальності за правопорушення) та ін.

Право впливає на правосвідомість тим, що воно є найважли­вішим джерелом її формування, перетворення і розвитку. Прав­да, зміст, напрямок цього впливу не однозначні і залежать від якості законодавства, його відповідності реальним потребам, від рівня роботи державного апарату.

Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури

Культура — це загальний спосіб існування людини, її діяльно­сті та об'єктивований результат цієї діяльності. Продуктами куль­тури є уявлення про добро і зло, звичаї, знаряддя праці, засоби комунікації та ін. Культура — соціальне нормативна, а її норми — історично первинні, основа всіх інших нормативних систем: ре­лігії, моральності, естетики, права. Право, як мораль і релігія, є інститутом культури, визначається її змістом. Усі юридичні нор­ми є нормами культури, однак не всі норми культури перетворю­ються на юридичні норми. Суспільство добирає культурні нор­ми з настановою на включення їх до права. До числа відібраних трапляють ті культурні норми, що мають найбільшу значущість для всього суспільства, виконання загально-соціальних завдань держави. Не можуть перетворитися на право ті правила поведін­ки, що не стали нормою культури. Право — частина соціальної культури, яке визначає один з її видів — правову культуру.

Правова культура тісно пов'язана з загальною культурою на­роду, ґрунтується на її засадах, служить відображенням рівня її розвитку. Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури — політичної, мо­ральної, естетичної. Це комплексний процес, їх поєднує спіль­ність завдання — створення морально-правового клімату в сус­пільстві, який би гарантував особі реальну свободу поведінки в поєднанні з відповідальністю перед суспільством, забезпечував її права, соціальну захищеність, повагу її гідності, тобто поста­вив би людину в центр економічних, соціальних, політичних, культурних процесів.

Тісна взаємодія і взаємозв'язок проявляються між правовою і моральною культурою. Оцінка правових явищ, здійснювана правосвідомістю, є не тільки правовою, а й їх моральною оцін­кою, визначенням їх відповідності моралі суспільства. Тому будь-які порушення законності, ігнорування законних прав і інтере­сів особи, недодержання вимог справедливості при вирішенні питань про юридичну відповідальність завжди розглядаються як аморальні явища. У свою чергу, правова культура справляє зво­ротний вплив на моральну культуру. Вона служить необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина. Знання і розуміння сутності і соціального призначення право­вих явиш — права, правосуддя, законності, правової відпові­дальності, непохитна переконаність у необхідності суворого до­держання норм права сприяють зміцненню у свідомості людини основних принципів і категорій моралі.

Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

1) правову культуру суспільства;

2) правову культуру особи;

3) правову культуру професійної групи.



Назад
 


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

401699789 (заказ работ)
© il.lusion,2007г.
Карта сайта
  
  
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Союз образовательных сайтов