Іван Мазепа (20.3. 1639 – 21/22. 9. ст.ст. 1709), гетьман України (1687 – 1709рр.), великий діяч української державності, син Степана Адама М. і Марини з Мокієвських М., народився в селі Мазепинцях на Білоцерківщині, вчився у Києво-Могилянській Колегії і в єзуїтській колегії у Варшаві. Був “покойовим” у короля Яна Казіміра, який послав його для завершення освіти за кордон; 1656 – 1659 рр. був у Німеччині, Італії, Франції і Нідерландах, де вивчав мови іншу артилерійську справу. По повороті до Польщі Мазепа продовжував службу як “покойовий дворянин” при королівському дворі й виконував низку дипломатичних доручень на Україні. 1663р. Мазепа повернувся на Україну, щоб допомогти хворому батькові; після його смерті (1665р.) дістав звання Чернігівського підчашого. 1669р. вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка; тоді ж одружився з Ганною Половець (+1702р.), дочкою генерального обозного Семена Половця й удовою білоцерківського полковника Самійла Фридрикевича. Спочатку Мазепа був ротмістром надвірної корогви (командиром гетьманської гвардії), а згодом виконував обов’язки генерального осавула. Мазепа брав участь у війні Дорошенка, як союзника Туреччини проти Польщі (похід у Галичину 1672р.), а головне відбував дипломатичні місії, зокрема до Криму (1673р.) й до гетьмана І. Самойловича (початок 1674р.). посланий влітку 1674р. до Криму й Туреччини, Мазепа попав у полон до запорожців, які видали його Самойловичеві; Мазепа скоро здобув собі довір’я Самойловича, який зробив його “гетьманським дворянином” і не раз посилав його у різних державних і приватних справах до Москви. Мазепа брав також участь у Чигиринських походах (1677 – 1678рр.). 1682р. Мазепа був призначений на генерального осавула. Разом з політичними впливами росли й маєтки Мазепи як на Україні, так і в суміжних поз. Московщини. Авторитет Мазепи і на Україні, і в Москві стояв так високо, що коли скинено було Самойловича, рада на річку Коломаку 25.7. 1687р., за згодою московського уряду, обрала його гетьманом. Тоді ж було укладено новий українсько-московський договір, який визначив дальші відносини двох держав.
Політична програма Мазепи визначилася ще в часи Дорошенка і Самойловича. Він твердо стояв на ґрунті української козацько-гетьманської державності і соборності українських земель. Основні цілі політики Мазепи як гетьмана України були: об’єднання українських земель, насамперед Гетьманщини, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України у складі єдиної української держави і встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу, із збереженням традиційної системи козацького устрою.
Козацькі полки рідко коли перебували на Україні, а більше мучилися далеко, на чужих краях. На Україну ж цар Петро посилав московські полки. Не тільки по містах, але й по всіх селах і хуторах квартирували московські солдати. Страшно нищили вони українських селян. Забирали худобу, коней, хліб, сіно, крали все, що було під рукою, розбивали людей, знущалися над народом гірше бусурманів. Хто хотів би оборонити своє і виступав проти Москви, того ув’язнювали як бунтівника, судили і вивозили в Московщину на тяжке безповоротне заслання. Українці горіли гнівом, що чужинці так господарюють в їх краю. Їх гнів ще збільшився, як поширилися вісті, що цар хоче викоренити старшину, завести на Україні своїх воєводів, поставити по містах московські залоги, а всіх тих, що сміють йому спротивитися, переселить далеко за Волгу. Тоді старшина з’їхалася на раду до гетьмана і молила його, щоб визволив Україну з московської неволі: “Щодня, - казали козаки, - молимо Бога за душу Богдана Хмельницького, що визволив нас з польської неволі. Уважай, Гетьмане, щоб діти наші не проклинали твоєї пам’яті, як залишиш наш народ у такому ярмі!” тоді гетьман Мазепа вирішив розпочати війну з Москвою.
В той час з царем Петром воював шведський король Карло ХІІ, славний з хоробрості і відваги. Він здавна переговорював з Мазепою, щоб гетьман виступив проти Москви, - тепер укладено союзу країни зі Швецією. Карло ХІІ гарантував самостійність Української держави і мав дати підмогу українцям. Але шведський союз не приніс щастя Україні. Шведський король не чекав, поки Мазепа приготується до війни, і несподівано повернув на Україну. Гетьман мав при собі тільки кілька тисяч війська, інші полки були далеко поза Україною, в московських походах. З тим невеликим військом не було надій на перемогу. Але Мазепа промовив до козаків: “Браття, настав наш час. Покористуймося цією нагодою. Віддячимо москалям за їх насильство над нами, за всі нелюдські муки й неправду, що вчинено нам! Прийшов час скинути ненависне ярмо і нашу Україну зробити вільною, самостійною державою!” Гетьманські війська злучилися зі шведами.
Тоді на поміч Мазепі прийшов запорізький кошовий Кость Гордієнко з своїми козаками. Він сказав до гетьмана: “Ми, військо запорізьке низове, дякуємо вам за те, що ви, як і пристало найвищому українському вождеві, взяли до серця недолю України, взялися визволити її з московської неволі!” Мазепа відповів: “Дякую вам, запорожці, що вірите мені. Я пристав до шведів не задля користі для себе, а з любові до рідної країни. Не можемо ж забути про честь і славу нашу та склавши руки кинути наш край на волю гнобителя!” Запорожці бадьоро відгукнулися: “Волю добути або дома не бути!”
Мазепа підтримував Москву в перший період Північної війни (до 1708р.), допомагаючи (військом, зброєю, грішми й харчами) російській армії оволодіти шведською Прибалтикою й закріпитися там. Участь у Північній війні дала Мазепі змогу, не зважаючи на опір і протести Польщі й Москви, опанувати 1704р. Правобережну Україну, де діяльність Семена Палія в кінці 17 і на початку 18 в. Фактично ліквідувати польську владу й створили передумови для об’єднання Правобережжя з Гетьманщиною.
|
