Державне регулювання розвитку окремих сфер господарської діяльності - Державне регулювання - Скачать бесплатно

План.

1.Характеристика державного регулювання промислового виробництва.

2.Державне регулювання розвитку агропромислового комплексу.

Об'єктами державного регулювання на макроекономічному рівні виступають міжгалузеві народногосподарські комплекси. Міжгалузевий народногосподарський комплекс — це єдина господарська система, яка включає в себе групу взаємозв'язаних галузей і покликана забез­печити потребу народного господарства у певному виді кінцевої про­дукції (послуг). Кожен комплекс містить ряд спеціалізованих галузей, технологічно, економічно і організаційно пов'язаних між собою.

До складу народногосподарських міжгалузевих комплексів про­мислового виробництва належать комплекси: паливно-енергетичний, ме­талургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий.

Суб'єктами державного регулювання промислового виробництва виступають Міністерство промисловості, Міністерство машинобудування, воєнно-промислового комплексу і конверсії, Міністерство енергетики і електрифікації, а також державні комітети з легкої та текстильної про­мисловості, з нафти та газу, вугільної промисловості, з використання ядерної енергії та деякі інші.

Залежно від типу галузей і форм власності державне регулювання промислового виробництва здійснюється у вигляді прямого державного управління об'єктами (підприємствами-товаровиробниками) і регулю­вання підприємницької діяльності у сфері виробництва промислової про­дукції.

Пряме управління промисловим виробництвом передбачає управління з боку міністерств об'єктами, що залишились у сфері державної власності, організацію монопольного виробництва деяких видів промис­лової продукції, індикативне планування, контроль і розподіл державою частини промислової продукції, що виробляється.

Важливими складовими плану є виробництво і поставка продукції до державних потреб, які забезпечуються через державний контракт і державне замовлення. Система державного контракту і державного за­мовлення в промисловості має задовольнити потреби держави у вироб­ництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах народного споживання, а також державну підтримку найважливіших галузей на­родного господарства та виконання міждержавних угод.

До методів регулювання підприємницької діяльності в промисло­вому виробництві відносять:

державні дозволи та контроль розміщення промислових підпри­ємств на основі адміністративних важелів;

залучення промислових підприємств незавіежно від форм власності до виконання державних та регіональних цільових комплексних про­грам; антимонопольні заходи;

застосування системи податків (податку на добавлену вартість, акцизного збору, податку на прибуток або доходи) і податкових пільг;

грошово-кредитне регулювання;

регулювання цін на деякі види промислової продукції аж до вста­новлення державних цін;

використання норм амортизації та інших норм та нормативів.

Прогноз потреби народного господарства і населення у продукції промисловості і товарах народного споживання, визначення орієнтовних обсягів виробництва промислової продукції,встановлення розміру державного замов­лення, а також формування виробничої програми на підприємствах про­мисловості розпочинаються з визначення обсягів виробництва найважливіших видів промислової продукції у натуральному виразі.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ.

Агропромисловий комплекс України — це цілісна народногоспо­дарська система взаємопов'язаних в своєму розвитку галузей, які за­безпечують виробництво сільськогосподарської сировини та продо­вольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню.

Ядром агропромислового комплексу є галузі сільського господар­ства. У своєму розвитку вони характеризуються певними особливостями; це вплив природно-кліматичних факторів на характер і організацію виробництва, об'єктивна необхідність використання частини виробленої продукції як засобів виробництва, універсальність основного засобу ви­робництва — землі. Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі та особливості його державного регулювання.

Сутність аграрної політики держави у період становлення ринко­вих відносин полягає:

у проведенні земельної реформи;

розвитку різних форм власності на землю і господарювання; ліквідації жорсткого адміністративно-державного управління у с/г; спри­янні розвитку конкуренції; поступовому відмовленні від обов'язкового встановлення державних замовлень (державних контрактів) на вироб­ництво і поставку сільськогосподарської продукції; розробці і здійсненні цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури на селі при фінансовій підтримці держави.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним Кодексом України та іншими актами законодавства України.

Метою державного регулювання функціонування та розвитку аг­ропромислового комплексу є забезпечення населення продуктами хар­чування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки.

Держава в особі відповідних органів управління виконує такі функції з регулювання розвитку АПК:

визначає пріоритетні напрями розвитку АПК та пріоритетні на­прями спрямування інвестицій на його розвиток;

регулює земельні відносини;

здійснює заходи щодо стабілізації продовольчого постачання; здійснює підтримку пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, механізм дотацій, цільове субсидіювання;

сприяю здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та роз­витку нових форм господарювання;

встановлює механізм формування державних замовлень та контр­актів на поставку до державних ресурсів сільськогосподарської продукції та сировини;

здійснює індикативне планування розвитку АПК; регулює ціни на деякі види продовольства; визначає рівень орієнтовних закупівельних стартових цін і ме­ханізмів їх індексації відповідно до інфляційних процесів.

Цінове регулювання в сфері АПК здійснює департамент цінової політики Міністерства економіки України, у складі якого фунціонує відділ цін на продовольчі товари та продукцію сільського господарства.

Як і стосовно інших товаровиробників — Міністерство фінансів та Національний банк України встановлюють механізм фінансово-податко­вого і грошово-кредитного регулювання. Для цього використовують си­стему економічних важелів — податків і податкових пільг, диферен-. ційованих умов кредитування.

Основна література:

А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 1994р ст 170-178.

Т.Г Морозова А.В. Пикулькин «Государственное регулированиеэкономики и социальный

комплекс» М: 1997 .