Джерела фінансування проектів - Фінанси - Скачать бесплатно
План
Джерела фінансування проекту, їх переваги і недоліки.
Бюджет проекту.
Раціоналізація структури джерел фінансування.
Розрахунок фінансового ліверіджу.
Розрахунок капітальних витрат проекту.
Розрахунок потреб в оборотних коштах проекту.
1. Будь-який проект потребує джерел фінансування. Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу, що характеризує джерела коштів, лежить в основі класифікації джерел фінансування проекту. Вони поділяються на такі види:
власний капітал;
нерозподілений прибуток;
позиковий капітал;
державні субсидії.
Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів.
Статутний фонд спершу формується як стартовий капітал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється.
Фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни статутного фонду. По суті вони є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.
Нерозподілений прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства.
Позиковий капітал характеризується тим, що має бути повернутий в певні строки.
Державні субсидії теж можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.
2. Бюджет проекту покликаний показати, як джерела фінансування покривають капітальні й поточні витрати. Бюджет проекту може бути уточнений після розрахунку балансу грошових потоків.
Витрати на проект можуть покриватися за рахунок інвестицій, кредитів або інших боргових зобов’язань.
Інвестиції поділяються на капітальні (реальні), фінансові та реінвестиції.
Під фінансовою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.
Реінвестиція – це капітальна або фінансова інвестиція, здійснена за рахунок доходу (прибутку), одержаного від інвестиційних операцій.
3. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з певними витратами: акціонерам треба виплачувати дивіденди, банкам – проценти за надані кредити і т.д. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансування, називається ціною капіталу. При фінансовому проектуванні передбачається, що поточні витрати фінансуються за рахунок поточних, а капітальні – за рахунок довгострокових активів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат по залученню капіталу.
Величина й частка в загальній сумі коштів джерел фінансування, а також їх ціна можуть бути різними.
Ціна власного капіталу розраховується у вигляді ставки дивідендів, якщо капітал акціонерний, або норми прибутку, яку необхідно сплатити учасникам господарського товариства, якщо його створено у відмінній від акціонерного формі. Ціна акціонерного капіталу (ЦАК) розраховується за такими формулами:
для простих акцій:
ЦАК = Дп / Цза + п ,
де Дп – прогнозне значення дивіденду на певний період;
Цза – ринкова ціна простої акції;
п – прогнозований темп приросту дивідендів;
для привілейованих акцій:
ЦАК = Д / Цпа ,
де Д – фінансовий дивіденд у грошовому виразі;
Цпа – ринкова ціна привілейованої акції.
Ціна облігацій підприємства (ЦОП) розраховується за формулою:
 ,
де Сн – номінальна вартість облігацій;
р – процент до облігацій (у частках одиниць);
Ср – поворотна (реалізаційна) вартість облігацій;
к – термін обертання облігацій (в роках);
Н – ставка податку на прибуток (у частках одиниць, якщо проценти по облігаціях оподатковуються).
Вартість капіталу для фінансування проекту – це середньозважена вартість капіталу по кожному джерелу фінансування (WACC). Ця модель враховує чотири типи джерел фінансування:
кредити банків;
вкладення інвесторів у привілейовані акції;
вкладення інвесторів у прості акції;
реінвестиції.
Відповідно до цього
WACC = Wd · Kd + WpKp + Ws · Ks + We · Ke,
де Кd – проценти за кредит;
Kp – необхідна дохідність по привілейованих акціях;
Ks – необхідні дна дохідність по простих акціях;
Ke – необхідна дохідність по альтернативних інвестиціях;
Wd, Wp, Ws, We – частка відповідного джерела в усьому обсязі інвестицій.
4. Процес управління активами, спрямований на зростання прибутку, характеризується категорією “ліверідж”, що в перекладі означає “важіль”. У проектному аналізі він трактується як фактор, зміна якого може призвести до зростання чистого прибутку. Ліверідж поділяється на виробничий та фінансовий. Виробничий ліверідж характеризується впливом на прибуток факторів виручки від реалізації та витрат на реалізацію продукції. Фінансовий ліверідж характеризує вплив на прибуток ціни капіталу на реалізації проекту і податку на прибуток. Фінансовий ліверідж – це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.
Аналіз фінансового ліверіджу покликаний визначати рівень фінансування активів за рахунок позикових коштів.
Для аналізу фінансового ліверіджу застосовуються два основні показники.
Фінансовий ліверідж (FR) = 1: (DAR – середня ставка процентів за кредит).
Ефект фінансового ліверіджу (ЕФЛ) = ROE x FR-ROE,
де ROE – рентабельність власного капіталу, що обраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу в процентах.
5. Під капітальними витратами розуміють усі витрати, які забезпечують підготовку й реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів. Ці витрати не мають на меті дати прибуток принаймні протягом року і є довгостроковими вкладеннями. Залежно від виду і форм капітальних витрат значення їх показників матиме різний економічний сенс. Якщо йдеться про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються як вклад засновників у статутний фонд, якщо проект у рамках діючого – як збільшення статутного фонду за рахунок коштів залучених акціонерів або витрат, погашування за рахунок кредитів чи державних субсидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства.
6. Щоб перейти до розрахунку залучення капіталу, слід розрахувати потребу в оборотних коштах проекту (ПСК) і мінімально необхідну суму коштів в обороті (МСД). Розрахунок ПСК потрібний для визначення мінімально необхідних оборотних коштів у грошовій та матеріальній формі, а розрахунок МСД – для забезпечення постійної платоспроможності по закупівлі всіх видів поточних активів, насамперед товарно-матеріальних цінностей.
МСД розраховується за формулою:
МСД = Поточні грошові витрати х Цикл обороту коштів
(кількість днів між датою закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих та датою надходження виручки від продажу готової продукції) : 360.
ПСК розраховується за формулою:
Норматив запасів Нормальна дебіторська
ПСК = МСД + товарно-матеріальних + заборгованість
цінностей (ТМЦ) (НДЗ)
Прямі матеріальні витрати х Цикл виробництва
(кількість днів між датою закупівлі сировини, матеріалів,
ТМЦ = комплектуючих та датою відвантаження готової продукції) .
360
|
