Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності - Фінанси - Скачать бесплатно

акцизного збору та ПДВ по товарах , що ввозяться на теріторію України з-за кордону . Але наряду з імпортними товарами вищезгаданими податками обкладаються також експорт України .

Треба зазначити , що об’єкти оподаткування та оподатковуваний оборот при обчисленні акцизного збору та ПДВ на імпортні та експортні товари співпадають . Різниця полягає лише в товарах які звільняються від сплати податків .

Отже , акцизний збір не стягується за реалізацію підприємствами-виробниками підакцизних товарів ( продукції ) на експорт за іноземну валюту при обов’язковій наявності митних декларацій , що підтверджені митними органами . Також не підлягають оподаткуванню підакцизні товари власного виробництва підприємств та організацій агропромислового комплексу України , що використовуються для обміну на паливно-мастильні матеріали , ліс, гербіциди , добрива , та інші матеріально-технічні ресурси для сільського господарства .

Якщо відбувається реалізація на експорт за іноземну валюту підакцизних товарів , за яки вже був сплачений акцизний збір при проходженні митних процедур , то власникам таких товарів повертається сума акцизного збору виходячи з митної вартості товарів , але не вище сплаченої у бюджет . Повернення вказаної суми провадиться фінансовими органами за наказом податкової інспекції у 5-денний строк після надання підприємством письмової заяви з документальним підтвердженням :

а ) про надходження валютних коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок ;

б ) про пересічення товаром митного кордону ;

в ) про купівлю товару;

г ) на товари , що підлягають ліцензуванню та квотуванню , копіі ліцензій та документів на отримання квот .

До особливостей обчисленні ПДВ на експортні товари можна віднести наступне .

Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів ( продукції ) - поставка давальницької сировини українським замовником для обробки ( переробки ) за кордоном з наступним поверненням його в повному обсязі .

При цьому та частина давальницької сировини , що використовується для проведення розрахунків за його переробку , або готова продукція , що залишається в країні виробника , як плата за послуги переробки також не обкладається ПДВ . Якщо ж вказані товари є підакцизними то акцизний збір за них стягується по мірі їх відвантаження виходячи з їх вартості з врахуванням акцизного збору , але не нижче їх митної вартості .

Товари , що повертаються на Україну і були раніше вивезені за кордон на умовах тимчасового вивозу , та готова продукція , що повністю виготовлена з давальницької сировини українського замовника , при її поверненні в Україні не підлягає обкладенню акцизним збором та ПДВ .

Треба зазначити , що існує суттєва різниця у відшкодуванні ПДВ на експортні товари , сировину і матеріали що пішли на їх виготовлення при реалізації за національну та іноземну валюту .

При реалізації за іноземну валюту сума ПДВ відноситься в рахунок майбутніх платежів у бюджет або відшкодовується з відповідних бюджетів . При реалізації ж за національну валюту сума ПДВ включається в собівартість товару і в розрахунках з бюджетом не враховується .

Питанню надання пільг по сплаті окремих видів податків ( ПДВ , акцизний збір та ін ) суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності хотілося б приділити особливу увагу.

За данними Державного митного комітету України , внаслідок використання різноманітних пільг з оподаткування зовнішньоекономічної діяльності ( крім встановлених міжурядовими та міжгалузевими угодами ) сумма коштів , що не надійшла до Держбюджету України за 7 місяців поточного року складає 873 млн грн. ( Таб 1)

Таблиця № 1 Втрати Державного бюджету України від використання субєктами

зовнішньоекономічної діяльності податкових пільг.

Для усвідомлення цих данних треба зазначити , що за той сами строк в бюджет надійшло від зовнішньоекономічної діяльності тільки 811 млн. грн . , а сума заборгованості по зарплаті в бюджетній сфері за станом на 16.10.1996 р. склала 844 млн грн. Таким чином , з-за пільг страждає державний бюджет та , як наслідок, - рядові громадяни . Пільги - питання значально дискусійне. Можна зрозуміти , коли з іх допомогою заохочується ввоз до країни високотехнологічного обладнання з ціллю стимулювання виробництва. Але ж практично всі структури , що використовують пільги , завозять продукти харчування ( підсібне господарство Управління справами ВР України “ Чайка “ на пільгових умовах здійснювало 25 % всіх імпртних поставок пива на Україну ) , продукцію легкої промисловості , нафтопродукти ( підсібне господарство ім. Іваненка здійснило використовуючи податкові пільги поставки нафтопродуктів в Україну на суму 110 млн дол США ) та інші товари , які дають можливість отримувати цім підприємствам надприбутки , нічого не вкладаючи в економіку України для її подальшого розвитку.

Отже видно , що якщо держава не наведе порядок в сфері надання податкових пільг суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності , то вона і надалі втрачатиме свої доходи у вигляді недонадходжень коштів у бюджет . А це при наших бюджетних проблемах дуже велика розкіш.

1.1.4 Аналіз законодавства про оподаткуваня прибутку

підприємств з іноземними інвестиціями

Податок на прибуток як основний вид прямого податку на юридичних осіб в Україні є складовою частиною податкової системи держави і служить інструментом прерозподілу національного доходу . Оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні процес надзвичайно суперечливий , він весь час пребуває в процесі діалектичного ровитку відповідно до ходу ринкових реформ .

Визнаючи , з одного боку , позитивну роль Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ , слід відмітити , що з іншого боку , він ще більше ускладнив розвиток інвестиційного процессу, оскільки містить ряд неточностей , які можна по різному тлумачити . Це зокрема стосується і положення про звільнення підприємства з іноземними інвестиціями від сплати податку на прибуток . Суперечки між еконмістами виникають навколо статті , яка визначає наявність пільг для іноземних інвесторів та пов’язує їх збереження з фактом реєстрації підприємства до 1 січня 1995 року . Застосування буквального трактування Закону свідчить , що термін “ зареєстрованих “ відноситься саме до слова підприємств , а не “ інвестицій “ , оскільки у протилежному випадку законодавець мав би вжити термін “ зареєстрованими “.

Виникає й таке питання : чи продовжуються на новий п’ятирічний строк пільги щодо оподаткування прибутку у разі збільшення статутного фонду за рахунок нової кваліфікаційної інвестиції ? Чи небудуть податкові органи вважати що підприємство , яке перереєструвалося після 1 січня 1995 року , буде розглядатися як таке , що зареєстроване після набрання чинності закону ? Виникає також інтерес щодо питання оподаткування прибутку іноземних учасників спільних підприємств при переказуванні його за кордон . В статті 2 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємсв “ зазначається , що платниками податку є нерезиденти , які здійснюють репатріацію прибутків отриманих з джерел на теріторії України . Але в статті 4 цьго Закону “ Ставки податку “ ми не знаходимо “ нерезидентів “ У статті 6 цього ж Закону “ Особливості оподаткування прибутків нерезидентів “ мова йде про оподаткування пасивних прибутків і зовсім не згадується про репатріацію прибутку . Не визначені ці питанні і в статті 7 “ Особливості оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями “ ( доречі , стаття 1 “ Визначення термінів “ терміну “ репатріація прибутку “ також не містить .

Не на користь національній економіці стало скасування пільг в оподаткуванні для іноземних інвесторів . З 1 січня 1995 року прибуток підприємств , зареєстрованих після набуття чинності вищезгаданого Закону , або прибуток одержаний від здійснення іноземної інвестиції на основі договорів ( угод ) без створення юридичної особи , укладених після набуття чинності цього Закону , оподатковується на загальних підставах .

Прибуток підприємств з іноземними інвестиціями , зареєстрованих до набуття чинності Закону , п’ять років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції ( прицьму інвестиція не повинна відчужуватись протягом пільгового податкового періоду )

Взагалі питання про надання пільг в оподаткуванні прибутку підприємствам з іноземними інвестиціями зводиться до визначення позиції держави , що до необхідності залучення іноземних інвестицій в економіку країни .

На мій погляд необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку нашої держави існує і зумовлена наступними факторами :

а) для виходу з кризи необхідні значні капіталовкладення , мобілізувати які за короткий період за рахунок власних коштів майже неможливо;

б) в сучасних умовах процес міжнародного руху капіталу приводить до розповсюдження досягнень у галузі техніки і технології , що сприяє реструктуритизації на вищому рівні ;

в) іноземні інвестиції супроводжує передовий менеджмент , що є важливим фактором розвитку дійсно ринкових форм і методів господарювання ;

г) іноземні інвестори мають достатньо досвіду і інформації про стан світового ринку , що дає ім можливість ефективніше розміщуватись на міжнародних експортних ринках .

Прешочергові потреби України в іноземних інвестиціях тільки на найближчі декілька років оцінюються в 5.5 млрд. дол. США . ( Таб 1).

Минулого року В Україні зареєстровано 3828 фактів іноземних інвестицій у нашу країну на суму 1068.7 млн. Дол.США. , що у 1.4 рази більше ніж у 1994 році . Це пояснюеться насам перед зростанням питомої ваги контрактних інвестицій .

Слід зазначити , що прямі інвестиції ( участіь іноземних інвесторів в статутних фондах спільних підприємств ) за станом на 01.01.96 р. склали 750.1 млн . дол. ( Таб 2 )

Найбільший інтерес інвесторів викликають такі галузі як внутрішня торгівля , харчова промисловість , машинобудування та метатообробка ( Таб 3) .

Нажаль , обсяг іноземних інвестицій у приорітетні галузі економіки України незначни. Невеликий обсяг інвестицій спрямовано на підтримку малого бізнесу.

На сьогоднішній день іноземні інвестори в Україні це або крупні компанії , які можуть дозволити собі достатньо високий ступінь ризику в інвестиційній діяльності за наших нестабільних умов , або підприємці що займаються посередницькою діяльністю у невеликих обсягах.

Таблиця № 1 Потреби приоритетних галузей народного господарства України в

іноземних інвестиціях.

Таблиця № 2 Обсяги прямих інвестицій основних країн-інвесторів економіки

України.

Таблиця № 3 Розподіл прямих інвестицій по галузях народного господарства

України .

Оскільки інвестиційни клімат в Україні й так є надзвичайно несприятливим ( достатньо звернути увагу на те що при інвестуванні коштів в економіку України рівень ризику оцінювався в світі на декілька порядків вище ніж аналогічний показник по відношенню до країн колишньої Югославії під час ведення на їх теріторії військових дій ) , то буде доцільно на етапі кризового стану економіки не позбавляти іноземних інвесторів різноманітнх пільг , зокрема одних з найважливіших - пільг по сплаті податку на прибуток. Треба лише забезпечити інтереси держави , тобто за допомогою економічних та юридичного механізмів недопустити масового вивозу капіталу з країни у вигляді отриманого від інвестиційної діяльності прибутку та заохотити його реінвестування . А от вже на етапі стабілізації , а тим більше - на етапі інтенсивного розвитку, доцільно буде зменьшити або взагалі скасувати пільги для підприємств з іноземним капіталом. Збереження пільг можливе буде лише у певних видах виробництва , якщо воно буде необхідне для забезпечення високої конкурентноспроможності експорту.

Верховною Радою в березні 1996 року був прийнятий новий Закон України “ Про режим іноземного інвестування “ , який теж як і попередні законодавчі акти спрямований на зрівняння інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів . Зокрема , стаття 20 Закону чітко вказує на те , що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки у відповідності до законодавства України нарівні з вітчизняними підприємствами . Ніяких пільг в оподаткуванні Закон не встановлює . Більше того , він відміняє закони України “ Про іноземні інвестиції “ , “ Про Державну программу заохочення іноземних інвестицій “ , Декрет КМУ “ Про режим іноземного інвестування” , і відповідно ті пільги , які встановлювалися вищезгаданими законами для підприємств з іноземним капіталом .

Отже , процес творення механізму оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні знаходиться в постійному розвитку відображаючи економічну політику держави в данній сфері .

1.2 Ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньо-

економічної діяльності

1.2.1 Особливості кредитування зовнішньоторгівельних угод

Зовнішня торгівля у кредит стала світовою нормою . В умовах підвищення вартості продукції , зростання частки машин та обладнання , що мають значні строки виготовлення , експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторгівенльних кредитах . В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками :

1. По джерелах кредити розрізняють : внутріші , зовнішні

2. По видах кредити діляться на :

товарні ( надаються в основному експортерами своїм покупцям )

валютні ( що надаються банками у валютній формі )

3. По строках кредити підрозділяються на :

короткострокові

середньострокові

довгострокові

У 80 х роках склалася ситуація , коли кредитори не хотіли зв’язувати себе довгостроковими фіксованими процентними ставками і як наслідок - обсяги довгострокового кредитування різко знизилися . Виходом з цієї ситуації стало винаходження нової форми кредитів - ролловерні кредити . Суть цієї форми кредитування полягає в тому , що процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки часу ( квартал , півроку ) у відповідності з процентними ставками по 3-х або 6-місячним міжбанківським депозитам.

4. З точки зору забезпечення розрізняють :

забезпеченні кредити

балансові кредити

Забезпеченням звичайно виступають товари , товаророзпорядчі документи , цінні папери , векселя , нерухомість та інші коштовності . Застава товару здійснюється у трьох формах : тверда застава ( певна маса товару закладається на користь банка ) , застава у товарообігу , застава товару у переробці . Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити його в певний строк . Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника . Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок , за яким здійснюються всі операції між юанком і клієнтом , в тому числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.

5. По валюті займу розрізняють :

кредити , що надаються в валюті країни позичальника

кредити , що надаються в валюті країні кредитора

кредити , що надаються в валюті третьої країни

кредити , що надаються в міжнародній грошовій одиниці

6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на :

наявні ( сума кредиту зараховується на рахунок кредитора )

акцептні

При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти .

7. По кредиторах розрізняють :

урядові кредити

кредити , що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями

приватні кредити

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :

1. Брокерські та та комісійні фірми.

Кредити , як правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити , тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді , коли отримання кредита в своїй країні обходиться дорожче , коли ринок є мало відомим або реалізація товара потребує особливої специфіки.

2. Банківськи установи

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств , то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування . При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені банкирозглядають ціль отримання кредита , характеристику товара , що закупається та можливість його реалізації в межах країни , а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення кредита в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній більшості , наступні :

1. Кредит в гривнях для закупки товара в Україні та продажу за кордоном

2. Кредит в гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні

4 . Кредит в гривнях для закупки товара в Україні , бартер з інофірмою , продаж в Україні за гривні.

Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми :

1. Застава валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує збитки за рахунок застави )

2. Товарно - матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не заинтересовані , як правило , в цій формі , бо вних можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)

3. Гарантія ( найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати кредита, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта .

Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки складаються з двох частин : базової ставки та надбавки ( маржи ) банка , яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником . Роль базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам , облікова ставка центрального банку та ин.

Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення позичальника , а також з погіршенням економічної коньюнктури , змінами законодавства , політичними подіями. Тому держава заохочує зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг , субсидій , кредитів , боніфікації ( субсідуванні процентних ставок , тобто відшкодування банкам а рахунок держбюджета різниці між ринковими та пільговими ставками по експортним кредитам ) . Державні гарантії по короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в першокласні цінні папери.

Для кредитування та страхування зовніщньоекономічних операцій в багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-імпортні банки.

3. Фірмові ( комерційні ) кредити

Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за відкритим рахунком.

При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений стронами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів ( інкассова форма розрахунку ) кредитування засновується на траттах.

Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :

Експортер поставляє товар

Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

Експортер в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1

Експортер отримує платіж від банка 1

Оплата товара відбувається пізніше поставки товара тому експортер кредитує імпортера.

Але акцепт імпортера може бути замінений на банковський акцепт. Експортер вимогає банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспрроможності імпортера або заинтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строка її платежа . В цьму випадку механізм кредитування має такий вигляд :

Експортер поставляє товар

Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

Експортер регеструє вексель в своєму банку 2

Банк 2 в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1

Банк 2 отримує платіж від банка 1

Покупаючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну сумму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який застосовуєть для данного виду цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена імпортером ) .

Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як найменьш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером : віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму авансу , а різницю повертає експортеру.

Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно на вю сумму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера , а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит , засновагий на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої країни та переводі ( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.

Новими специфічними формами кредитування зовнішньої тогівлі стали операції лізінга , факторінга та форфейтерування.

Відмінність лізінгових операцій від звичайної аренди полягає в наступному :

об’єкт угоди вибирається арендатором а не арендодавцем , який купує обладнання за свій рахунок ;

строк лізінга меньше строку фізичного зносу обладнання і наближений до строку податкової амортизації ;

по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на піьгових умовах або викупити обладнання на пільгових умовах ;

в ролі арендодавця виступає фінансова установа - частіше всьго лізінгова компанія.

Лізінгові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізінг в цілому схожий зі звичайним лізінгом , але має свої відмінності. При цьому різновиді лізінгу арендатор відповідно угоди має опцион на покупку в кінці строку аренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в 1 доллар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізінгу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізінг являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування , бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна аредарю у розстрочку . В світовій практиці використовуються такі види фінансового лізінгу :

Лізінг “ стандарт “ . Прицьому виді виробник продукції передає обладнання лізінговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в аренду споживачу. Між споживвачем обладнання та виробником не існує ніяких правових відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати обслуговування обладнання. Лізінгові компанії в питання про технічне обсуговування не втручаються.

Лізінг “ ліз - бек “ . Суть цієї операції полягає в тому , що власник обладнання продає його лізінговій компанії і одночасно бере його в аренду . Цей вид лізінгу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся з нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове становище.

Лізінг “ постачальнику “ . В данному випадку продавець обладнання , як і при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем , однак арендоване обладнання використовується не ним, а іншими орендарями , яких він повинен знайти і здати їм обладнання у субаренду .

Факторингові операції полягають у закупівлі спеціальною компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації . Авансуючи кошти експортеру до настання строку вимоги , факторінгова компанія кредитує його. Величина авансу коливається від 70 до 90 % від суми фактури. Інші 10 - 30 % після вичету процента за кредит та коміссії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з цього рахунку відіграють роль покриття комерційного ризику . Після сплати боргу покупцем кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту , а рахунок закривається . Факторинговий кредит дорожче звичайного , бо він супроводжується інкасовими , юридичними , обліково-контрольними , консультаційними та іншими послугами . За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк сплати яких не перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для крупних експортерів , що мають значні відстрочки у платежах та недостатню наявність коштів . Вони отримують наступні вигоди :

вивільнення від ризику неплатежу ;

дострокова реалізація портфеля боргових вимог ;

спрощення структури балансу ;

скорочення строку інкасації вимог на клієнтів ;

економію на бухгалтерських ,