Бюджетна система України - Фінанси - Скачать бесплатно

Зміст

• Вступ............................................................................................................................3
• Розділ 1. Теоретичні основи бюджетної системи....................................................5
• Сутність та функції бюджетної системи.................................................5
• Бюджет як об’єктивно-економічно категорія, його роль в соціально-економічних процесах...................................................................................9
• Зарубіжний досвід формування бюджетної системі та можливості використання в Україні...............................................................................14
• Розділ 2. Бюджетна система України......................................................................21
• Характеристика етапів становлення бюджетної системи України....21
• Сутність та принципи побудови бюджетної системи України..........24
• Бюджетна класифікація..........................................................................27
• Бюджетний процес України. Його сутність, учасники та стадії.........29
• Розділ 3. Доходи та видатки бюджету України......................................................35
• Доходи Державного бюджету..............................................................35
• Доходи місцевих бюджетів..................................................................37
• Видатки Державного бюджету............................................................41
• Видатки місцевих бюджетів................................................................44
• Розділ 4. Сучасний стан та перспективи розвитку бюджетної системи
• України.........................................................................................................49
• Висновки...................................................................................................................60
• Список використаної літератури............................................................................62
• Додатки......................................................................................................................64

Вступ.

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

Очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Вищезазначене свідчить про актуальність теми дослідження. Актуальність теми обумовила її мету.

Мета роботи: аналіз сучасного стану бюджетної системи, порівняння його з зарубіжним, а також шляхи її вдосконалення і оптимізації.

Об’єктом дослідження є бюджетна система. Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

За останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених–економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут.

Робота містить три розділи, кожен з яких є нібито окремою темою, але всі об’єднані загальним питанням теми. У першому висвітлено сутність поняття бюджетної системи та роль в соціально-економічних процесах, розглянуто її складові та досвід зарубіжних країн у її формуванні. В другому розглянуто бюджетну систему, що склалась на даний час в Україні. Розділ містить історичні відомості стосовно становлення бюджетної системи та характеристика сучасного стану бюджетної системи.

І, в заключному розділі розглядається можливі напрямки вирішення проблем, вдосконалення та ефективне формування бюджетної системи України.

Розділ 1. Теоретичні основи бюджетної системи.

Сутність та функції бюджетної системи.

Визначення терміну "бюджет". Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятде­сят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіря­ний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budgetі, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікованих у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей

говорив: "Бюджет — варварське слово, навіть в англійській мові його первіс­не значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іме-: нами — рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги „Фінансова систе­ма Франції” називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає.

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата громад у XVI—XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законопроект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджуватись парламентом дістав назву "бюджет".

У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.

Але, як відзначив Ж.Б.Сей, "часте вживання будь-якої формаль­ності примушує знайти для неї короткий вислів".

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет — слово, яке запозичене з англій­ської мови, використовується в адміністративному житті для позна­чення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначав "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних над­ходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет — чудовисько велике, ряба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову на­уку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення до­ходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчис­лює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бю­джет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Боголєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст.

Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф.Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень.

Одним із перших планову природу бюджету відзначив німець­кий фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі із бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрід­ман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: „У сфері державного господар­ства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бю­джетний період, і закон, згідно з яким стягуються доходи і здійсню­ються витрати”.

Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знахо­димо визначення С. Фішера: бюджет — це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів"1. Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і

українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX

на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І, Ян­жула, М. Яснопольського, М. X. Бунге, М. М. Олексієнко, І. Мирніко­ва, X. Лебедя-Юрчика.

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну пробле­матику, — В.Андрущенко, Й.Бескид, С.Буковинський, С.Булгакова, О.Василик, З.Васильченко, В.Вітлінський, Г.Волощук, М.Гапонюк, В.Геєць, Л.Єрмошенко, М.Єрмошенко, Письмак, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т.В.Федосов, О.Чернявський, М.Чумаченко, С.Юрій та ін. Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д.Василик та В.М.Федосов зазначають: "Державний бюджет України — центра­лізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовуєть­ся для виконання покладених на неї функцій, передбачених Консти­туцією України". "Державний бюджет виражає фінансові відноси­ни, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави”.

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та викорис­тання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та орга­нами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — 1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видат­ків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у май­бутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період. Розглянувши можливі значення терміна "бюджет", подаємо їх у вигляді схеми (додаток 1).

Отже, можемо зробити висновок, що в сучасних умовах термін "бюджет" охоплює широкий спектр понять. Надалі в цьому посібни­ку розглядається бюджет держави.

Завдання дисципліни "Бюджетна система". Ця дисципліна є до­сить важливою майже для кожної людини, адже відносини з бюджетом супроводжують її від народження (допомога при народженні дитини) до самої смерті (можлива допомога при похованні). Протя­гом життя людина (громадянин, житель) є надавачем або отримува­чем бюджетних коштів, перебуваючи на керівних постах у держав­них органах влади або на господарських об'єктах, повинна орієнту­ватись у бюджетних питаннях, досить професійні знання необхідні депутатам усіх рівнів, адже одним із основних завдань депутатів є затвердження реального й оптимального бюджету.

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподіль­на і контрольна. В економічній літературі називаються також і до­даткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існу­вання держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з най­більшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багато профільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відом­ствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держа­ви, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

1.2. Бюджет як об’єктивно-економічна категорія, його роль в соціально-економічних процесах.

Бюджет - складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з фізичними та юридичними особами у зв’язку з розподілом та перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів та установ, управління державою, укріплення обороноздатності країни.

Будучи частиною бюджетних відносин, державний бюджет як категорія характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам в цілому, але в той же час має свої особливості, які відрізняють його від інших сфер та ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей слід віднести те, що:

а) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, що пов’язаних з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

б) за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного доходу між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

в) пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями країни, сферами суспільної діяльності;

г) галузь бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету у порівнянні з іншими ланками.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості-національного доходу, розподіленого у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу відбувався за рахунок створення, розподілу та використання грошових доходів та накопичень. До числа таких доходів відносяться, перш за все, державні доходи, доходи підприємств та об’єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи населення. Значна частина національного доходу поступає в бюджет шляхом прямого перерозподілу – оподаткування державних, приватних та комерційних підприємств. Розподіл частини національного доходу через державний бюджет обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для розширеного відтворення та задоволення інших сукупних потреб суспільства, шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер життєдіяльності суспільства, а також між економічними районами країни.

Перерозподіл національного доходу між галузями, об’єднаннями, фірмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхідністю передачі частини чистого доходу із однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного та соціального розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень суспільства, для проведення перебудови структури суспільного виробництва і т.д.

Такий перерозподіл в значній мірі викликаний різним рівнем технічного оснащення, нерівномірністю розміщення та виявлення нових природних багатств, діючою системою ціноутворення і тим, що при переході до ринкових відносин необхідна підтримка із сторони держави перспективних галузей виробництва. Перерозподіл національного доходу як між галузями так і в середині галузей здійснюється за рахунок державних інвестицій та пріоритетного фінансування окремих видів виробництв, високих технологій, інноваційних процесів. Важливим направленням перерозподілу національного доходу є виділення частини коштів на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових відносин це перш за все стосується підтримки державою таких сфер життєдіяльності суспільства, як освіта, здоров’я, наука та культура.

Як економічна категорія, бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання. Такими факторами є:

економічні;

соціальні;

політичні.

Економічні фактори в значній мірі пов’язані з макроекономічними процесами, що відбуваються в сфері суспільного виробництва. Сюди відноситься сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход, економічне зростання (спад) виробництва, інфляція, безробіття і т.д.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш цілеспрямовану інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров’я, соціально-культурні заходи, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д.

Політичні фактори безпосередньо пов’язані з забезпеченням обороноздатності країни та підтримкою внутрішнього правопорядку, управлінням країною, законодавчою та виконавчою владою.

Як висновок можна зазначити, що найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції:

· розподільчу;

· контролююча;

· забезпечення існування держави.

Прояв розподільчої функції обумовлений тим, що у відносинах з бюджетом вступають всі учасники суспільного виробництва. Основним об’єктом бюджетного розподілу та перерозподілу є чистий дохід, отриманий в суспільстві. Але це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту (прибутковий податок з громадян), а інколи і національного багатства. За допомогою розподільчої функції бюджету відбувається концентрація грошових коштів в руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. Розподіл та перерозподіл грошових коштів відбувається між окремими галузями та сферами діяльності, між окремими групами населення. В результаті розподілу та перерозподілу здійснюється формування різних фондів грошових ресурсів - державного та місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості населення, фондів пенсійного забезпечення, інноваційного і т.д.

Розподільча функція бюджету також використовується для втручання держави в процес суспільного виробництва – регулювання господарської діяльності підприємств, прискорення темпів економічного зростання, посилення господарської активності підприємців. За допомогою бюджету держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, накопичення грошових ресурсів, сферу споживання, процеси демонополізації економіки, на процеси роздержавлення.

Контролююча функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно – через формування та використання грошових коштів держави – відображає економічні процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки. При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотримання пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподаткування, строками надходження доходів. При використанні бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх відповідність цільовому призначенню.

Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом та споживанням сукупного суспільного продукту та національного доходу, за пропорціями, які склалися в процесі перерозподілу національного доходу.

Функція забезпечення існування держави ставить своїм завданням створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; утримання апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних та митних органів, податкової служби.

При переході економіки України до ринкових відносин державний бюджет зберігає свою важливу роль. Але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних відносин. Тому він широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки і культури на всій території України. В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково - технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення. Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов’язаних із розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

1.3. Зарубіжний досвід формування бюджетної системи та можливості використання в Україні.

Бюджетний устрій являє собою організаційні принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок бюджетів, які в ній поєднані.

Бюджетна система – це заснована на економічних і юридичних нормах сукупність усіх бюджетів, що діють на території країни.

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

У залежності від організаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні і конфедеративні держави.

В унітарних державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети.

У федераціях і конфедераціях бюджетна система складається з трьох ланок:

державний бюджет (федеральний чи бюджет центрального уряду);

бюджети членів федерації – штатів США, земель (ландов) у ФРН, провінцій у Канаді;

місцеві бюджети.

Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи і витрати яких не входять у федеральний бюджет.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після Другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко підсилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.

У державний бюджет направляються найбільші доходи:

податок з прибутку фізичних осіб;

податок на прибуток корпорацій;

акцизи;

податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);

мита;

доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили.

Система місцевих бюджетів також визначається державним устроєм (федеративний чи унітарний) і відповідним адміністративним розподілом. У 1960-1970р. у всіх західних країнах відбувся процес укрупнення місцевих адміністративних одиниць і, отже, посилення централізації місцевих фінансів.

У Великобританії (1973-1975р.) була проведена реформа дрібних органів влади, у результаті якої була введена двох зв’язна система керування місцевими органами (розподіл на графства й округи); були скасовані дрібні адміністративні одиниці (сільські округи і приходи). Це викликало скорочення числа місцевих бюджетів і збільшення їхнього обсягу. Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більш тісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів і їхній вплив на процес відтворення і сферу соціальних відносин.

У кожній країні структура державного бюджету має свої національні особливості. Вона залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки й інших факторів.

Організаційний устрій США – федеративний. Федеральний бюджет влаштований за принципом “повного” бюджету і складається з двох частин:

власне урядовий чи бюджет федеральних фондів;

довірчі фонди.

Власне урядовий бюджет охоплює і фінансує загальнонародні програми, що позв'язані з політичними, економічними і соціальними функціями держави. Витрати бюджету використовуються на:

військові цілі (займають центральне місце);

апарат керування;

економічні, зовнішньоекономічні, зовнішньополітичні і соціальні нестатки;

виплата відсотків по федеральному боргу.

Дохідна частина бюджету в основному формується за рахунок податків (податок на прибуток акцизи, мита).

Федеральні фонди складають близько 70 відсотків усього федерального бюджету. На них приходиться вся сума бюджетного дефіциту.

Друга частина федерального бюджету – довірчі фонди, що носять цільовий характер. Їхня діяльність пов'язана з окремими видами державної виробничої інфраструктури ( будівництво автодоріг, залізниць, портів, аеропортів, електростанцій та ін ). Найбільшими фондами є фонди соціального страхування, що охоплюють різні види пенсійного забезпечення та допомога по безробіттю.

Фонди соціального страхування в приватному секторі створюються за рахунок внесків працюючих і підприємців, а для державних службовців – із внесків самих службовців і федерального уряду.

Обсяг довірчих фондів систематично зростає. Це фонди, як правило, мають позитивне сальдо. За рахунок цього залишку дефіцит федерального бюджету часто показується в заниженому розмірі.

У Великобританії Державний бюджет складається з двох частин:

звичайний бюджет;

національний фонд позик.

Звичайний бюджет призначений для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом і консолідованого фонду постійних витрат.

До щорічно затвердженого відносять витрати на оборону, економічні і соціальні цілі, субсидії місцевим органам влади, допомога країнам, що розвиваються, (в основному тим, що входять у Британську співдружність націй), на керування.

Витрати консолідованого фонду не розглядаються Парламентом, до них відносять: виплати по державному боргу (вони передаються у фонд позик і виплачуються з нього), внески в бюджет і інші фонди ЄЕС, витрати по “цивілізованому листі” (утримання королеви і двору).

Дохідна частина бюджету в основному формується за рахунок податкових надходжень (понад 90%). Питома вага прямих і непрямих податків приблизно рівна. Звичайні бюджети найчастіше дефіцитні і “покриваються” позичкою з національного фонду позик.

Національний фонд позик являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі по державному боргу, видаються довгострокові кредити на капіталовкладення державним підприємствам і місцевим органам влади.

Доходи формуються за рахунок надходжень: відсотків по довгострокових кредитах, прибутку емісійного департаменту Банку Англії, а також засобів, що надійшли зі звичайного бюджету при утворенні позитивного сальдо.

В Франції центральний бюджет складається з трьох частин:

звичайний загальний (державний) бюджет;

приєднані бюджети різних державних організацій;

спеціальні рахунки казначейства.

Центральний бюджет розділяється на два види операцій: остаточного характеру (безвідкличне фінансування), на котре приходиться близько 90% усіх бюджетних засобів і взаємного характеру (кредити).

На долю загального бюджету приходиться більш ніж 70% засобів центрального бюджету. Загальний бюджет у своїй видатковій частині поділяється на функціональний і інституційний (відомчий). Перший групує витрати виходячи з їхніх функцій, що використовуються на утримання адміністративних служб, обслуговування державного боргу, капіталовкладення, витрати, що супроводжують капітальні вкладення, трансферти. Другий – групує витрати по відомствах, що виконує бюджет і направляє на: оборону, сплату відсотків і погашення державного боргу, економічні, соціальні, загальнодержавні, міжнародні, надання допомоги країнам, що розвиваються.

Основними видами доходів загального бюджету є прямі і непрямі податки і надходження від підприємницької діяльності держави. Близько 40% усіх податкових надходжень дає індивідуальний податок на прибуток і податок на прибуток корпорацій. Серед непрямих податків, основне місце в податковій системі займає податок на додану вартість.

Приєднані бюджети введені для організацій, що не мають статусу юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).

Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди (інвестиційно-дорожний, національно-спортивний, різні торгові рахунки казначейства).

Центральний бюджет хронічно дефіцитний, однак значна частина дефіциту приходиться на приєднані бюджети і спеціальні рахунки казначейства.

У Японії, для забезпечення діяльності держави, функціонує центральний бюджет (загальний рахунок центрального уряду), інвестиційний бюджет 457 спеціальних рахунків.

Витрати центрального бюджету побудовані по функціональній ознаці і відбивають основні задачі і функції держави і спрямовані на фінансування військових витрат, витрати економічного і соціального характеру, загальнодержавного (утримання імператорського двору, органів керування), дотацій місцевих бюджетів, виплати відсотків по державному боргу.

Доходи формуються в основному за рахунок податків, а також з надходжень від діяльності державних підприємств, продажу і здачі в оренду державної власності.

Найбільші надходження (близько 40% усіх податків) дає податок на прибуток. Серед непрямих податків найбільше поширення мають акцизи і мита. Центральний бюджет звичайно дефіцитний і покривається позиками.

Інвестиційний бюджет являє собою щорічно встановлену програму капітальних вкладень і позик. Цей бюджет призначений для державних корпорацій і місцевих органів влади.

Спеціальні рахунки охоплюють рахунка державних підприємств, корпорацій, фондів. Велика кількість спеціальних рахунків – характерна риса фінансової системи Японії. Місцеві органи влади нараховують біля семи тисяч подібних рахунків.

Затверджений державний бюджет діє протягом визначеного періоду – бюджетного року. Звичайно він дорівнює 12 місяцям. У XIX столітті досить розповсюдженими були багаторічні бюджети. Початок ХХІ століття характеризувався майже повсюдним переходом до складання однорічних бюджетів. З 60-х років у результаті розвитку програмування як однієї з форм державно-монополістичного регулювання економіки поряд з однорічними бюджетами в багатьох країнах стали розроблятися також бюджети на наступні чотири роки, що містять проектні оцінки.

У різних державах початок бюджетного року визначений по-різному. Так, у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Голландії, Швейцарії він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії. Канаді бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня, у Швеції, Норвегії - з 1 липня по 30 червня. у США - з 1 жовтня по 30 вересня. На це звичайно є історичні причини, традиції, пов'язані з термінами скликання сесій законодавчих органів. У федеративних державах бюджетний рік у членів федерації може не збігатися з федеральним бюджетом. У США, наприклад багато штатів мають інший початок бюджетного року.

Пільговий термін - час, наданий для завершення фінансування окремих об'єктів, закриття фінансових рахунків.

Цей період коливається по країнах від одного до п'яти місяців. Протягом цього часу уряд має право робити фінансування за рахунок засобів, передбачених по вже за бюджетному року, що скінчився, не просячи нових дозволів бюджетний рік із включенням пільгового терміну утворить рахунковий період, під яким розуміється фактичний період виконання бюджету з додаванням пільгового терміну.

Підсумовуючи, можна сказати, як і Великобританії в 1973-1975 рр. Україні теж потрібно реформувати територіально-адміністративну реформу, щоб скоротити число місцевих бюджетів з 12 тисяч до числа, яке б давало можливість полегшити фінансові взаємини центральних і місцевих органів влади.

Крім цього можливо треба подумати над зниженням ставки непрямих податків. Не всі розвинуті країни мають податок на додану вартість, а якщо і мають, то його ставка значно нижча, у Великобританії, наприклад, деякі товари і послуги мають нульову ставку ПДВ, в Франції - 19,6 відсотка, в Великобританії - 17,5 відсотків, в Германії - 16 відсотків.

Розділ 2. Бюджетна система України.

2.1. Характеристика етапів становлення бюджетної системи України.

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна , до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Створення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у відані союзних органів і регламентація видатків;

включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна система Союзу РСР об’єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така бюджетна система існувала з 1924р., коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті на 1924/1925 р. частка державних бюджетів союзних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах - 69,2% - приходилась на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на території України, а також між територіями всередині республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР на 1989 та 1990рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним та республіканськими рівнями.

Основним регулюючим джерелом в ці роки залишався податок з обороту, нормативи відрахування якого в бюджети союзних республік були визначені диференційовано від 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних республік відраховувалось в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в бюджети союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою особливістю формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві бюджети.

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов’язань.

Таким чином, в 1991р. практично було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні ще в 1990р. був прийнятий закон Української РСР “Про бюджетну систему Української РСР”, який визначив основи організації бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням змін, що відбулися в політичному устрої України за 1991-1995рр., а також в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону “Про бюджетну систему України”, де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992р. Через нього перерозподілялося більше ніж 60 % національного доходу і 70 % фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3 % доходів.

Таким чином, становлення бюджетної системи має досить тривалу історію, завдяки якій є можливість простежити за роллю держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету в соціально-економічних процесах.

2.2. Сутність та принципи побудови бюджетної системи України.

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устрої і врегульована нормами права.

Організація функціонування бюджетної системи включає:

зведений (консолідований) бюджет;

законодавчу і нормативну базу;

органи управління;

комплекс між бюджетних відносин між платника податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

Складові зведеного (консолідованого) бюджету України подані на схемі (додаток 2).

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів;

єдності всіх бюджетів;

автономності кожного бюджету.

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною