Філософські проблеми соціуму. Інформаційне суспільство - Філософія - Скачать бесплатно

незавершеною. Знаходячись в середині незавершеного процесу, не знаючи його кінця, не маючи іншої системи для порівняння (бо людство - єдине і унікальне, іншого просто немає), не можна сказати, на якій стадії всесвітньої історії як цілої людство знаходиться. До того ж історичний процес, на відміну від природних явищ, є процесом людської діяльності і творчості, який передбачити дуже складно.

Формаційна теорія К.Маркса була спрямована на теоретичне обґрунтування ідеї прогресу з позиції матеріалістичного розуміння історії. Історія, за К.Марксом, є єдиним закономірним процесом сходження від нижчого до вищого стану суспільства, або типу суспільно-економічної формації. В основі такого розвитку лежить закон розвитку способу виробництва. К.Марксом був запропонований об'єктивний критерій історичного розвитку - рівень розвитку продуктивних сил, ступінь продуктивності праці. Поряд з цим головним, економічним показником, визнавався і інший - гуманістичний, зміст якого полягає у загальному становищі людини в соціальній системі, у можливостях, які відкриваються для розвитку особистості, для задоволення її потреб і реалізації здібностей.

Ідея прогресу в тому значенні, яке їй надала попередня епоха, може вважатися вичерпаною. Не випадково формаційний підхід до історії змінився у ХХ столітті на цивілізаційний. Поняття цивілізації передбачає розгляд історії не лише як історії економіки, а як історії людей, в єдності їх матеріального і духовного життя. Основу цивілізацій складають певні культурні цінності. Кожна епоха є відбитком неповторної унікальної культури, яка є самоцінною і не підлягає порівнянню, не може вимірюватись критеріями прогресу. М.Бердяєв вважав вчення про прогрес (як про поступальний розвиток “по сходинках” історії нижчого до вищого, від менш досконалого до більш розвиненого) хибним і невиправданим ні з філософської, ні з моральної, ні з наукової точки зору. При такому підході втрачається самоцінність кожної епохи, покоління, культури. Вони перетворюються лише на засіб майбутнього, більш досконалого суспільства. Насправді ж кожна епоха, кожна цивілізація і культура, за словами одного з істориків, рівною мірою наближена до Бога. Критерій більшої або меншої досконалості, повноцінності або меншовартості щодо періодів історичного розвитку не спрацьовує. Людство все більше розуміє необхідність “рівноправного партнерства”, діалогу різних епох і різних культур. Не випадково, що в період кризи техногенної цивілізації людство все частіше звертається до культурних цінностей традиційного суспільства, вони виявляються такими, що потребують освоєння наново і по-новому.

Безперечно, людство йде вперед, але це скоріше рух від дитинства до юнацтва, від юнацтва - до зрілості. Це сходження не до кращого, а до складнішого: це нові труднощі, нова відповідальність, загострення і необхідність подолання нових, більш серйозних проблем.

Сучасна філософія поставила питання людини і культури дуже близько. Так як проблеми людини і культури дуже тісно пов'язані в повсякденному житті, у всіх сферах людської діяльності, перш за все в такій важливій і необхідній сфері діяльності людини як сфера цінностей. От чому сучасне суспільство приділяє велику увагу вивченню етики, естетики, права і держави, релігії і науки, антропології, етнографії, психології, педагогіки, літератури і мистецтва.

Література

Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. М., 1994.

Андреев И.Л. Происхождение человека и общества. Москва, Мысль, 1982.

Бердяев Н. Смысл истории. М., 1990.

Вебер М. Избранные сочинения. Москва, Прогресс, 1990.

Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. Москва, Наука, 1991.

Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы. М., 1988.

Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Київ, Основи, 1994.

Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. М., 1991

Современная западная философия. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы. Словарь. М., 1991.

Сорокин П.А. Человек, цивилизация, общество. Москва, Политиздат, 1992.

Тавризян Г.М. Техника, Культура, Человек. М., 1988.

Тойнби А.Дж. Постижение истории. М., 1991.

Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге 21 века. М., 1991.

Тоффлер О. Третья волна//США – экономика, политика, идеология. 1982. № 3.

Філософія: Підручник. За редакцією Заїченко та ін. К., 1995.

Філософський словник. За редакцією В.І. Шинкарука. Київ, Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1986.

Франк С. Духовные основы общества. М., 1992.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991.