Корисна інформація з астрономії - Астрономія, авіація, космонавтика - Скачать бесплатно

І. ДОВІДКОВА   ТАБЛИЦЯ   НАЙВАЖЛИВІШИХ   ВЕЛИЧИН, ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В АСТРОНОМІЇ

(ВЕЛИЧИНИ КОРИСНО ЗАПАМ'ЯТАТИ)

Видимий кутовий діаметр Сонця і Місяця      1/2°   

Нахил екліптики до екватора   23 1/2 °

Весняне   рівнодення   ........                                                                              близько 21 березня

Літнє   сонцестояння   ........                                                                               22 червня

Осіннє рівнодення .........                                                                                    23 вересня

Зимове сонцестояння ........                                                                                22 грудня

Тривалість року ..........                                                                                      365 діб 5 год 49 хв

Тривалість синодичного місяця (проміжок

між двома однаковими фазами Місяця)                                                            29 1/2 доби

Тривалість зоряного (сидеричного) місяця

(період обертання Місяця навколо Землі)                                                         27 1/3 доби

Середній   радіус  Землі   .......                                                                             6370 км

Різниця екваторіального і полярного ра­діусів  Землі  ...........                          21 км

Діаметр   Місяця   порівняно  з   діаметром Землі     .............                          1/4

Діаметр   Сонця   порівняно   з   діаметром

Землі     .............                                                                                           109 діаметрів Землі

Діаметр   найбільшої   планети   (Юпітера)                                               11 діаметрів Землі

Найкоротший   період  обертання   планети

(Меркурія)     ...........                                                                                    З місяці (88 діб)

Найдовший    період    обертання    планети

(Плутона) ............                                                                            250 років

Маса Сонця порівняно з масою Землі                                                      330 000 мас Землі
Температура поверхні Сонця .....                                                              6000 К

Середній період зміни кількості сонячних

плям ..............                                                                                              11 років

Середня відстань Місяця від Землі .    .    .                                                384 000 км

Середня   відстань  Землі  від  Сонця,   або

1 астрономічна одиниця .......                                                                     150000000 км

Відстань від Сонця до найближчої планети (Меркурія)  порівняно з відстанню Землі від Сонця ............                                                                                                    0,4 а. о.

Середня відстань від Сонця до найдальшої

планети (Плутона) .........                                                                             40 а. о.

1   парсек   ............                                                                                 206265 а.о., або З  св. року

Число зір, що їх видно неозброєним оком                        близько 6000

Температура зір ..........                     від 3000 К (червоні зорі) до 30 000 К (голубуваті зорі)

Вік земної кори ..........                                                близько 5 млрд. ро­ків

ВІК  СОНЦЯ.      ...........                                                      - 6 млрд. років

Поперечник  нашої  зоряної  системи Галактики.   ...........                       100000 св. років

Відстань до найближчої спіральної зоряної

системи — галактики в сузір'ї Андромеди                                                  2000000 св. років

II.  ГРЕЦЬКИЙ АЛФАВІТ

a — альфа     i — йота                    r — ро

b — бета        c — каппа                 s— сигма

g— гамма       l — ламбда               t— тау

d — дельта    m — мі (мю)               u— іпсилон

e— епсилон  n—ні (ню)                 j— фі

z— дзета        x — ксі                       c — хі

h — ета                      o — омікрон              y — псі

u — тета        p — пі                                    w — омега

III. НАЙБІЛЬШ УЖИВАНІ НАЗВИ ЯСКРАВИХ ЗІР

Алголь         — b Персея      Кастор         — a Близнюків

Альдебаран—a Тельця        Міцар          — z В- Ведмедиці

Альтаїр        — a Орла         Поллукс      — b Близнюків

Антарес       — a Скорпіона            Полярна      — a М. Ведмедиці

Арктур         — a Волопаса Проціон       — a М. Пса

Беллятрікс  — g Оріона        Регул           —a Лева

Бетельгейзе — a Оріона      Рігель          — b Оріона

Вега             — a Ліри          Сіріус           — a В. Пса

Денеб           —a Лебедя      Спіка          ——a Діви

Капелла       — a Візничого            Фомальгаут—a Південної Риби

IV. СПИСОК ДЕЯКИХ ЯСКРАВИХ ЗІР, ЯКІ ВИДНО В СРСР

У таблиці позначення спектра водночас є вказівкою кольо­ру: О, В — голубі зорі, А — білі, F — жовтуваті, G — жовті, К — оранжеві, М — червоні, a, b — повільно змінюються внаслі­док переміщення земної осі.

V. ВКАЗІВКИ ДО АСТРОНОМІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Спостереження основних небесних явищ кожним учнем дуже важливі для успішного вивчення астрономії. Такі спостереження слід проводити в ясну, безхмарну погоду, враховуючи погодно-кліматичні умови місцевості. В середній смузі європейської тери­торії країни треба прагнути виконати якомога більше спосте­режень у вересні й жовтні, поки ще часто бувають ясні вечори і не так холодно. У листопаді й узимку ясна погода буває досить рідко, а холод утруднює спостереження. З березня кількість ясних вечорів збільшується, але темніє дедалі пізніше.

Крім того, слід пам'ятати, що деякі астрономічні явища не можна бачити в зручний для нас час, їх спостерігають тоді, колр вони відбуваються, а це буває і пізньої ночі, і рано вранці, за темнення взагалі трапляються рідко. Тому треба використовував кожну можливість.

Час спостереження тих чи інших явищ та умови їх види­мості можна визначати, користуючись «Шкільним астрономічним календарем» і рухомою картою зоряного неба.

Спостерігати бажано в одному й тому самому місці з добрим обзором (особливо в південній частині неба), там, де не заважає світло ліхтарів і вікон будинків. За компасом, Сонцем і Поляр­ною зорею слід визначити напрями сторін горизонту. Бажано мати кишеньковий ліхтарик, який не дає яскравого світла, щоб при потребі поглянути на зоряну карту, зробити запис або замальовку в спеціальному зошиті для спостережень, у яко­му передусім треба написати дату і час проведення того чи іншого спостереження.

Неозброєним оком можна провести такі спостереження:

1. Зміна положення точки сходу і заходу Сонця. Для цього двічі на місяць (приблизно через 2 тижні) слід позначити час заходу (або сходу) Сонця, а також замалювати (відносно на­вколишніх далеких предметів) положення точки заходу. (сходу) на видимому горизонті. Спостереження, проведені з одного й того самого місця, дають змогу переконатися, що ця точка з часом змінюється.

2. Видимий рух і фази Місяця. Найкраще почати ці спо­стереження того вечора, коли Місяць видно як вузький серпик невисоко над горизонтом одразу після заходу Сонця. Замалю­вавши вигляд Місяця і визначивши приблизну кутову відстань його від точки заходу Сонця, ці спостереження слід повторити в наступні вечори в той самий час (одразу після заходу Сон­ця). Так можна буде простежити поступову зміну фаз Місяця та його переміщення на небі в напрямі, протилежному добовому обертанню неба.

Усі інші спостереження необхідно проводити, коли стемніє і стане видно слабкі зорі. Слід мати на увазі, що яскраве світло Місяця уповні заважає спостереженню зір.

3. Ознайомлення із сузір'ями і найяскравішими зорями треба починати з перших спостережень зоряного неба. Використовуючи рухому карту зоряного неба, слід знайти на небі і запам'ятати обриси сузір'їв Великої і Малої Ведмедиці, а також Лебедя, Ліри та Орла, в яких знаходяться яскраві (1-ї зоряної вели­чини) зорі Вега, Денеб й Альтаїр. У зошиті для спостережень корисно записати, які сузір'я було видно увечері в південній частині неба. Щоб не забути обриси сузір'їв, слід час від часу знаходити їх на небі.

4. Спостереження добового обертання неба. Почавши спосте­реження сузір'їв, запам'ятайте положення яких-небудь яскравих зір відносно горизонту. Через одну-дві години повторіть ці спосте­реження і переконайтесь у переміщенні зір внаслідок добового обертання неба. Бажано сфотографувати навколополярну область неба з експозицією 1 год, як це описано в підручнику, тоді ви дістанете переконливе, документальне підтвердження явища обер­тання неба. (Див. п. З § 3).

5. Зміна вигляду зоряного неба протягом року. Через 2—З місяці після першого спостереження зоряного неба — взимку, а потім і навесні — треба повторно знайти на небі вже знайомі близькополярні сузір'я, а також сузір'я Тельця, Оріона і Вели­кого Пса з яскравими зорями Альдебаран, Бетельгейзе і Сіріус. Під час спостережень зверніть увагу на колір цих яскравих зір, що відповідає їхній температурі. Пригадайте, які сузір'я спосте­рігалися восени в південній частині неба, і переконаєтесь у тому, що вигляд зоряного неба протягом року змінюється.

6. Спостереження метеорів. Спостерігати метеори доцільно в той час, коли Земля зустрічається з одним з метеорних пото­ків. Про дати спостережень і сузір'я, в якому знаходиться його радіант, можна довідатися в «Шкільному астрономічному календарі».

7. Рух планет. Користуючись астрономічним календарем і зо­ряною картою, самостійно або з допомогою вчителя знайдіть на небі планети, які видно в цьому місяці. Таке спостереження треба провести у вересні і точно замалювати положення планет серед зір тих сузір'їв, у яких їх видно. Через 1—2 мі­сяці слід повторити замальовку і з'ясувати, як перемістилась планета.          

Спостереження в телескоп або бінокль (бінокуляр), що про­водяться під керівництвом учителя.

За допомогою згаданих приладів можна побачити:

1) сонячні плями (обов'язково крізь темний фільтр); 2) не­рівності межі дня і ночі на Місяці, найбільші місячні кратери; 3) супутники Юпітера і кільця Сатурна; 4) зоряну структуру Молочного Шляху; 5) зоряне скупчення Плеяди; 6) подвійні зорі в сузір'ях Великої Ведмедиці і Ліри; 7) галактику в су­зір'ї Андромеди (восени); 8) газову туманність в Оріоні (взим­ку).

них ліній з певною широтою місця, в якому користувати­муться картою: для Москви, наприклад (широта 56°), лінія з позначками 55° і т. д. Круг кладуть на карту так, щоб по­трібна година (години позначені по краю накладного круга) була напроти відповідної дати (місяці й числа позначено по краю зоряної карти). Тоді у вирізі накладного круга будуть ті сузір'я і зорі, які в даний момент перебувають над горизонтом і до того ж саме у вказаних картою напрямах і положеннях відносно горизонту.

Край вирізу в накладному крузі позначає горизонт, а поблизу центра вирізу знаходиться зеніт. Точки горизонту позначені на накладному крузі.

Відповідність показів карти спостережуваній картині зоряного неба буде повною, якщо карту розмістити над собою горизонт.

VI. ТАБЛИЦЯ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

VII. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА

Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі навколо осі й річного — навколо Сонця. Воно неоднакове протягом доби та в одні й ті самі вечірні години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу швидко й просто встановлювати положення зір відносно горизонту для будь-якого моменту часу.

Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.

Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, а в накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнетально, повернувши її край з написом «Північ» до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба па­м'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зобра­жені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм го­дини прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими че­рез кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схилен­ням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).

Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівно­дення) .

Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, напри­клад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

VIII.  НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ

Роки до н. е.

3000        Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Ва­вілоні та Китаї.

1100        Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).

360         Висування доводів на користь уявлень про куля­стість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).

280         Початок систематичних спостережень зоряного не­ба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).

265         Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сон­ця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).

240         Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).

140—120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоря­ний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зо­ряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).

46        Запровадження в Римській імперії юліанського ка­
лендаря (Созіген, Александрія).

Роки н. е.

150         Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем «Альмагеста» — відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.

1031        Визначення Біруні (Хорезм) окружності Землі.

1425        Під керівництвом Улугбека завершено будівництво на околицях Самарканда найбільшої в світі обсер­ваторії.

1543        Вихід у світ книги М. Коперника «Про обертання небесних сфер», в якій він утвердив геліоцентричну систему світу.

1582        Запровадження григоріанського календаря в ряді країн Європи.

1584        Вихід у світ праці Дж. Бруно «Про нескінченність, всесвіт і світи» (Італія).

1610        Початок астрономічних спостережень з телескопом (Г. Галілей, Італія).

1609—1619 Встановлено закони руху планет навколо Сонця (Й. Кеплер, Німеччина).

1632        Публікація знаменитого твору Г. Галілея «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемееву і коперникову», в якому він захищав геліоцентрич­ну систему світу Коперника.

1671 —1673 Перше визначення паралакса Сонця (9,5") за спо­стереженнями Марса в протистоянні (Д. Кассіні, Ж. Ріше, Франція).

1687        Створено теорію тяжіння (7. Ньютон, Англія).

1705        Встановлено періодичність повернення деяких ко­мет (Е. Галлей, Англія).

1719        Відкриття власних рухів зір (Е. Галлей, Англія).

1755        Поява праці німецького філософа /. Канта «Загаль­на природнича історія і теорія неба» з викладом космологічних уявлень та космогонічної гіпотези (Німеччина).

1761        Відкриття атмосфери Венери (М. В. Ломоносов, Росія).

1781        Відкриття планети Уран (В. Гершель, Англія).

1783        Відкриття руху Сонця серед зір (В. Гершель, Анг­лія).

1794        Встановлення космічного походження метеоритів (Е. Хладні, Німеччина).

1796        Поява праці П. Лапласа «Виклад системи світу», що містила космогонічну гіпотезу (Франція).

1801        Відкриття першої малої планети — астероїда Це-рери (Д. Піацці, Італія).

1814        Описано лінії поглинання в спектрі Сонця (Й. Фра-унгофер, Німеччина).

1837—1839 Перші   визначення  паралакса  зір   (В.   Я.   Струве (а Ліри,  1837 р.), Росія; Ф. Бессель  (61 Лебедя,

1838 р.),  Німеччина;   Т.  Гендерсон  (а Центавра,

1839 р.), Англія).

1843        Відкриття зміщення ліній у спектрах країв диска Сонця, з яких один наближається, а другий від­даляється (внаслідок обертання),— ефект Доплера (Австрія).

1846        Відкриття планети Нептун (Й. Галле, Німеччина).

1859—1862 Відкриття    спектрального    аналізу    (Р.    Бунзен, Г. Кірхгоф, Німеччина).

1860        Початок   спектроскопії   зір   (В.   Хеггінс,   Англія).

1863        Перша класифікація спектрів зір (А. Секкі, Іта­лія).

1862—1904 Дослідження фізичної природи комет, класифікація кометних хвостів (Ф. О. Бредіхін, Росія).

1868        Відкриття гелію на Сонці (Н. Локьер, Англія).

1894        Доведення   метеоритного   складу   кілець   Сатурна (А. А. Бєлопольський, Росія).

1903        Початок   розробки   способів   польоту   в   світовий простір С/С. Е. Ціолковський, Росія).

1900—1910 Експериментальне доведення тиску світла на пило­ві частинки й гази (П. М. Лебедєв, Росія).

1905—1913 Виявлено зорі-карлики і зорі-гіганти; діаграма «спектр — світність» (Е. Герцшпрунг, Данія; Г. Рес-сел, США).

1908        Відкриття залежності «період — світність» у цефеїд (Г. Лівітт, США).

1916        Початок теоретичних досліджень внутрішньої бу­дови зір (А. Еддінетон, Англія).

1922—1924 Теоретичне обгрунтування нестаціонарності Всесві­ту (О. О. Фрідман, СРСР).

1924        Відкриття обертання Галактики (Я. Оорт, Голлан­дія).

1924        Поділ галактик М 31 і М 33 на зорі і