Опорядження паркетних підлог - Технічні науки - Скачать бесплатно

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Технологічна частина.

2.1. Призначення і види опорядження.

2.2. Властивості деревини, що враховуються при опорядженні.

2.3.Адгезія лакофарбових плівок з деревиною.

2.4. Циклювання паркетних підлог.

2.5. Шліфування паркетних підлог.

2.6. Нанесення паркету мастиками.

2.7. Нанесення лаків.

2.8.Особливості опорядження художньо-декоративних підлог.

3. Заходи по охороні праці.

Використана література.

ОПОРЯДЖЕННЯ ПАРКЕТНИХ ПІДЛОГ

ВСТУП

З кожним роком в нашій країні збільшується кількість житлових будинків та будівель культурно-побутового призначення. Для їх будівництва потрібні кваліфіковані працівники, яких готують професійно-технічні училища. В завершальному етапі будівництва важливу роль відіграє якісне опорядження паркетної підлоги. Паркетне покриття створює в приміщенні комфорт, така підлога довговічна та зручна в експлуатації.

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА.

2.1. Призначення і види опорядження.

Під опорядженням розуміють всі види оброки поверхні, направлені на поліпшення зовнішнього виду і захист підлоги з паркету від дії оточуючого середовища і експлуатаційних навантажень. Кінцева система – надати поверхні підлоги блиск і вберегти коритця від передчасного зносу. Для підлоги з паркету використовують прозорий лак, який відповідає естетичним та експлуатаційним нормам. В процесі експлуатації підлогу покривають спеціальною настилкою. На якість декоративно-закисного шару вкриває цілий ряд факторів, властивість деревини, її взаємодія з лакофарбовими матеріалами, адгезія лакофарбових плівок з деревиною, підготовка поверхні підлоги.

2.2. Властивості деревини що враховуються при опорядженні.

Деревина завжди має вологу, кількість якої вимірюється під впливом зміни вологості і температури оточуючого середовища. В результаті деревина набухає або усихається. До складу лакофарбового матеріалу вводять пластифікатори котрі надають еластичність шару і припиняють руйнівну дію вологи. Деревина має капілярно-пористу будову. Пори сприяють проникненню лакофарбових матеріалів в глибину деревини, це сприяє більшу витрату опоряджувальних матеріалів. Деревина різноманітна по хімічному складу і утримує целюлозу, гемічещопозу, олії, природні смоли, дубильні речовини. Це може призвести до різноманітності паркетного коритця після нанесення на нього лаку, сповільнює процес сушки і появі дефектів плівки у поліефірних лаків. Твердість деревини також впливає на взаємодію з лаком.

2.3. Адгезія лакофарбових плівок з деревиною.

Міцність щеплення лакофарбової плівки з поверхнею деревини паркетного покриття – адгезія, або присипання лаку до деревини, - залежить від капілярно-пористої будови, товщини лакофарбової плівки складу опоряджувальних матеріалів, а також від сил когезії – внутрішнього щеплення опоряджувального шару.

Капілярно-пориста будова деревини збільшує дійсну поверхню контакту деревини і плівкоутворююча, збільшу міцність щеплення плівки з деревиною при проникненні лакофарбового матеріалу в капіляри. Планки паркету виготовляють з деревини твердих порід, розпилювання деревини планок радіальна, а кут нахилу річних арів до лицевої сторони планки – це менше 45о. Тому проникнення лакофарбового матеріалу буде проходити тільки в щільному поверхневому шарі.

2.4. Циклювання паркетних підлог.

Поверхня паркетної підлоги повинна бути рівною, гладкою, чистою. Для виконання цих робіт паркет циклюють і шліфують. Циклювання ліквідовує окремі нерівності, перепади між планками. Цю роботу виконують вручну. Для циклювання використовують стальні цикли з короткою і довгою ручках. Паркетник, стоячи на колінах, міцно тримає циклю двома руками знімає стружку рухами циклі на себе. Паркет циклюють поздовж волокон, злегка зволоживши підлогу перед роботою. Роботу виконують два паркетника; один зволожує підлогу, збирає стружку, заточує циклі, а другий – більш кваліфікований – циклює підлогу.

2.5. Шліфування паркетних підлог.

Підлогу шліфують паркетно-шліфульвальними машинами СО-155 або СО-60.

Паркетне покриття шліфують за декілька проходів міняючи шліфувальну шкурку на барабані. Спочатку іде грубе шліфування шкуркою зернистістю 60…80. Другий раз шліфують шкуркою зернистість 36…50.

Щоб одержати більш гладку поверхню використовують шкурку зернистістю 16…24. Шліфувальну машину потрібно пересувати плавно в любому напрямку. З шліфувальними машинами повинен працювати паркетник який пройшов відповідний інструктаж і має допуск по техніці безпеки.

Паркетник перед роботою повинен переконатися в справності електрокабеля та штепсельних з’єднань. Роботу з шліфувальними машинами потрібно виконувати в гумових рукавицях.

2.6. Натирання паркету мастиками

Для натирання підлоги використовують різноманітні мастики, вони бувають водними або скипідарними. При нанесенні мастики на паркет створюється водовідштовхуюча плівка, яка оберігає підлогу від вологи, забруднення і зносу. Враховуючи специфіку деревини буковий паркет краще натирати безводними мастиками, а дубовий водними. Водні мастики розчиняють у теплій воді згідно вказівок інструкції. Одержану масу наносять на чисту підлогу з допомогою волосяної щітки. Наносять рівномірним шаром двічі. Безводні мастики поступають до споживача в готовому вигляді, їх наносять м’яким тампоном також двічі. Мастики бувають кольорові та безбарвні. Після повного висихання мастики підлогу натирають до блиску спеціальною машиною марки СО-37.

2.7. Нанесення лаків.

Для покриття паркетної підлоги використовують різноманітні лаки, до яких є відповідні вимоги, плівка лаку повинна бути твердою, з невеликим коефіцієнтом стирання, волого – і світлостійкою, не викривлювати колів і структуру деревини. Цим вимогам більш всього відповідають лаки ГФ-257 і ПФ-231. Двокомплектний лак ГФ-257 постачають у двох тарах; в одній – лік, в другій – кислотний затверджував. Розчиняють його в емальованій посуді, використати лак потрібно на протязі 24 годин.

Однокомпонентний лік ПФ-231 наносять на покриття малярними пензлями або м’якими волосяними щітками.

Повне висихання лаку ПФ-231 проходить через 72 години а лаку ГФ-257 через 48 годин. Лік наносять на чисту і суху підлогу, його втирають в пари паркету, не допускаючи напливів і крапель. Ступінь висихання ліку характеризується твердістю плівки. Коли вона повністю затверділа можна наносити другий шар лаку. Після нанесення першого шару спостерігається підняття волокон деревини. Рекомендується обробити паркетну підлогу дрібною шліфувальною шкуркою до повного видалення волокон. Після цього підлогу покривають лаком двічі. Під час нанесення лаку робітник повинне користуватись респіратором або протигазом, приміщення провітрити.

2.8. Особливості опорядження художньо-декоративних підлог.

Підлогу з щитів старого художнього паркету найчастіше очищали і натирали воском. Слабке підфарбування при опорядження убиває не тільки гру світла на паркеті, але змінює, викривлює всю кольорову гаму деревини різних порід. Очистити паркет після такої обробки важко. Циклювати або шліфувати художній паркет не можна через невелику товщину планок покриття щитів. Поверхню такого паркету обробляють безбарвними мастиками і лаками для зменшення водопоглинання та зносу, також натирають воском.

3.ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ

При опорядженні підлоги з паркету потрібно дотримуватись вимог безпеки праці і пожежної безпеки згідно документа по техніці безпеки на будівництві. Робочі місця повинні бути організовані так, щоб була забезпечена повна безпек роботи. Для роботи з інструментами, ручними машинами, верстатами повинні допускатись робітники які пройшли навчання роботи з ними і інструктаж по техніці безпеки. Знання по техніці безпеки періодично перевіряє комісія, призначена керівництвом будівельної організації. Результати перевірки реєструють записові в журналі.

.Приміщення де працюють з використанням клеїв і мастик на основі полімерів, виділяючи вибухонебезпечні і шкідливі для здоров’я людей летючі пари, обладнують примусовою приточно-витяжного вентиляцією. До приготування мастик і обслуговуванню розчинно-змішувачів допускаються особи віком не молодші як 18 років, які пройшли навчання і інструктаж по техніці безпеки. Робітники зайняті приготуванням сухих сумішей, розчинів, мастик. Повинні бути в спецодязі і брезентових рукавицях. Електрообладнання повинно бути заземлено, заключні в труби або гумові рукава і підвішані вище рівня робочого майданчика на 2,5-3 метри. Котли для приготування бітумних мастик установлюють не ближче як 50 м від дерев’яних будівель та складів. Майданчик повинне бути обладнаний засобами для гасіння пожежі (вогнегасник, сухий пісок, лопата). Готову мастику доставляють до робочого місця в спец. Бачках, закритих щільно кришкою. В приміщенні де працюють з мастикою повинні бути надписи; “Не палити” “Вогненебезпечно”, “Вибухонебезпечно”. Підігрівати загуслі мастики на відкритому вогні, чи електрощиті заборонено.

Їх розбавляють розчинниками, підігрівають в посуді з гарячою водою. Приміщення де наносять мастику повинно провітрюватись. При фрезеруванні, розпилюванні, циклюванні паркетних підлог потрібно бути обережним, щоби не одпустити порізів рук. По закінченню, роботи приводять в порядок робоче місце, ховають інструменти, вимикають електромережу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

В.Н. Дамєе – Вульфсон, Н.Н. Завражан. Устройство полов из паркета и линолеума. М., Высшая школа, 86 г.

Л.Н. Крейдлин. Столярные, плотничные и паркетные работы. М., Высшая школа, 89 г.