Настилка штучного паркету в ямку без фризу на мастиці - Технічні науки - Скачать бесплатно

ПЛАН.

Вступ.

Технологічна частина.

Штучний паркет.

Підготовка основи.

План настилки.

Маячна лінійка.

Настилка паркету.

Різання паркетних планок.

Обробка зазорів у стін.

Приміщення різної конфігурації.

Коса ялинка.

Організація робіт.

Вимоги до якості покриття.

Заходи по охороні праці.

Вступ.

Верховна Рада України і уряд уділяє велику увагу капітальному будівництві – одній із важливих гілок, без якої неможливо розвиток народного господарства країни. Передбачається багато заходів, які забезпечують підвищення ефективності будівельного виробництва, скорочення термінів і підвищення якості будівництва, виконання задач по прибутку і зниженню собівартості будівельно-монтажних робіт на основі поліпшення організаційної структури управління будівництвом і подальшого розвитку індустріальних методів будівництва.

Для подальшого покращення діяльності виробничих організацій повинно базуватися на подальшому застосуванні прогресивних методів праці, нових ефективних матеріалів. В комплексі опоряджувальних робіт - завершальним етапом будівництва – настилка підлоги із паркету, лінолеума, синтетичних килимів і плиток - займає важливе місце. Покриття із цих матеріалів дуже вигідне, комфортне, воно довго служить і зручне в експлуатації. Від того як виконане покриття підлоги, залежить оцінка якості будівництва.

Для влаштування покриття підлоги необхідно добиватися якісного виконування всіх операцій, як при виготовленню паркету, так і при його настиланні.

2. Технологічна частина.

2.1. Штучний паркет.

Штучний паркет складається із паркетних планок, які в залежності від кромок поділяються на типи – П­1­ і П2. сторони паркету – взаємопаралельні фрезеровані, а кромки профіль з гребенями і пазами. Гребень – виступна частина кромки і торця паркетної планки, призначена для захода гребня. Паркет типу П1 – з гребнями і пазами на протилежних кромках і торцях, типу П2 – гребнем на одній стороні і пазами на інших кромках. Паркет типу П2 допускається виробляти тільки, якщо замовник згідний. Кромки верхнього шару – виробляють косо (ізкосом 3о). Товища паркету 15 і 18 см, ширина 30.....90 мм, з кроком 5 мм, довжина 150...500 мм з кроком 50 мм. В партії допускається до 15% укорочених паркетних планок розміром 30х150, 35х150, 30х200, 35х200 мм.

Виготовляють штучний паркет із деревини, дуба, бука, ясеня, клена, карагага, в’яза, каштана, граба, берези, сосни, із корейської сосни та інших твердих порід. На Державний Знак якості атестуються тільки планки із дуба. Для виготовлення паркету із сосни повинна застосовуватися деревина радіального розкрою з кутом нахилу річних шарів не менше 45о.

Якість деревини, із якої виготовляю, повинна відповідати наступним основним вимогам. На лицевій стороні планок не допускаються тріщини. Допускається не більше одного зрослого сучка на планці, розміром на лицевій стороні не більше 5 мм, а на зворотній стороні і кромках глибиною не більше 3 мм, довжиною не більше 1/5 ширини планки. На лицевій стороні планки не запускається також серцевини і подвійної серцевини червоточини, хімічного пофарбування, вищерблення, негладкі місця. Нахил волокон на поверхні лицевого шару планки не повинен перевищувати 3% для шпилькових, 5% для листяних порід. На зворотній стороні планки допускається, хімічне фарбування, серцевина одинарна і подвійна, допускається також негладка поверхня не більше 30%. Вологість деревини штучного паркету не повинна перевищувати 9±3%.

2.2. Підготовка основи.

Покриття із штучного паркет виконують після закінчення всіх будівельних, монтажних і оздоблених робіт, при виготовляння яких приміщення забруднюється і виникає підвищена вологість. Перед настилкою паркету на мастиці перевіряють якість готової стяжки, її рівність і вологість, а також температуру і вологість повітря в приміщенні. Прийом основи під покриття із штучного паркету оформляється актом. При цьому повинні бути пред’явлені акти закриті роботи. Велику увагу необхідно приділяти на готовність скритих трубних розводок. В приміщеннях в яких будуть здійснюватись паркетні роботи у відповідності із СН і ГІІІВ, 14-72 і ІІІ-4-80 представляють наступні вимоги. Температура повітря на рівні підлоги повинна бути не нижче +10Со; відносна вологість повітря невижче 60%, вологість цементної стяжки – не більше 6%, а бетону панелей під поверхнею покриття – не більше 4%. Віконні і бетонні блоки повинні бути засклені.

Перед початком роботи паркетники повинні пройти інструктаж на робочому місці і повинні бути забезпечені спецодягом і індивідуальними засобами захисту. На робоче місце доставляють необхідне для роботи кількість матеріалів. Перевіряють справність ручних машин і інструментів.

Роботу виконують у визначеній технологічній послідовності. Перевіряють рівність і горизонтальність стяжки. Ґрунтують основу. Деревиноволокнисті плити розрізують і наклеюють на гарячу бітумну мастику. Потім складають план мастики паркету в кожному окремому приміщенні наносять мастику на нижче лежачий шар і наклеюють планки штучного паркету на мастику. Після чого кладуть плінтуси. Основу очищають від сміття і цементного розчину. Порох видаляють щіткою або віником. Інколи після очистки основи виявляються пошкоджені місця тому їх заробляють полімер цементним розчином.

Рівність і горизонтальність поверхні перевіряють за допомогою двох метрової рейки, на яку кладуть рівень. Просвіт між стяжкою і рейкою повинна бути не більше 2 мм. Після підготовки основу ґрунтують розчином бітума в бензині. Якщо ґрунтовку роблять на будівельній площадці то розплавлений бітум, який вистиг до температури 70%, вливають в бензин і перемішують до однорідної маси. При цьому забороняється користуватися відкритим вогнем в радіусі 50 м. Ґрунтовку наносять на основу суцільним шаром за допомогою машини СО-122А. А для нанесення бітумних мастик, при невеликому об’ємі робіт – кісточкою із бачка. Ґрунтують основу не раніше ніж через добу після укладки цементної стяжки.

Для розкрою деревиноволокнистих плит використовують спеціальний ніж. Плити приклеюють на гарячу бітумну мастику, або на холодні водостійкі мастики. Вологість плит не повинна перевищувати 12%. Гарячу мастику подають на поверхи машиною СО-100А з електрообігрівачем. Температуру мастики в момент нанесення повинна бути 140-160Со.

Після укладки плит бітум, який виступив у швах, мастику чистять за допомогою скребка. На дерев’яні плити, або цементні стяжки укладають планки штучного паркету. Рисунок покриття паркетної підлоги передбачається проектом.

План настилки.

Перед початком укладання покриття складають план настилки паркету, щоб вибрати планки оптимального розміру для кожного приміщення.

Основна задача складання плану – економічна витрата матеріалів і скорочення трудових затрат. Для цього в приготовленому приміщені розкладають насухо змій2ку із паркетних планок, відібраних для даного приміщення. Змійку укладають в поперек приміщення, перпендикулярно світлу, що сприяє повному виявленню текстури паркету. Крайні планки не повинні доходити до стін на 10 – 15 мм. Бажано вибрати такий розмір планок, щоб їх кількість в змійці була парною. Кожна суміжна пара планок в змійці складає одну ялинку, а кількість їх в змійці відповідає кількості ялинок в даному приміщенні. При виборі ширини планок слід враховувати, що планки шириною до 40 мм біля стінки можна не відпилювати, так як зазори будуть перекриті плінтусом, а планка шириною більше 40 мм необхідно обрізати під кутом 45о. Змійку викладають із планок, які мають гребінь на лівому і правому боці так, щоб з однієї сторони кута, йшов тільки гребінь 2, а з другої тільки паз 1.

На будівельну площадку паркет доставляють в ящиках, в яких укладена рівна кількість лівих і правих планок. В одному ящику всі розміри планок одинакові. Якщо по ширині кімнати укладається ціла парна або непарна кількість планок то рисунок залишається таким як викладена рейка. При непарній кількість планок в змійці, якщо ширина планок до 40 мм, рекомендується зсунути змійку на половину довжини планки до одної із стін приміщення. В обидва крайні ряди укладають планку, розпилену на половину під кутом 45о. Це дає можливість розпилювати у два рази менше число планок і зменшувати витрати паркету. Якщо із даного паркету неможливо викласти в змійку ціле число планок, то для одного або двох крайніх рядів можна підібрати планки меншої довжини, але тієї ж ширини, що і основні планки змійки.

2.4. Маячна лінійка.

Паркетні планки починають укладати з маячної лінійки, яку називають два перші ряди настельного паркету. Маячну лінійку можна укладати по центральній осі приміщення, або парально одної із довгих сторін, краще віддаленої від дверей. При укладенні паркету в довгих і вузьких приміщеннях в таких як коридор, галереї та ін., маячну лінійку настилають вздовж центральної осі в обидві сторони приміщення. Якщо маячну лінійку укладають вздовж довгої сторони приміщення, то паркет настилають від віддаленого кута і тільки в одну сторону від маячної лінійки. Цей спосіб має свої переваги: матеріали підносять не по свіжо-укладеному паркету, а також перші планки можна закріпляти клином або розпорками до стін, або приклеювати їх до основи гарячої мастики.

Відповідальною операцією, що забезпечує якість покриття в одному приміщенні, являється прокладка шнура для маячної лінійки. Шнур натягують через усе приміщення, яке вибране для укладки маячної лінійки. Закріплюють шнур двома цвяхами, які забивають в нижче лежачий шар, або в наперед приклеєні планки паркету. Для зручної укладки маячної лінійки маячний шнур А5 натягують по лінії стику двох планок викладених змійкою так, щоб під шнуром проходив лівий ряд планок, а правий ряд тільки торкався шнура кутом.

У протилежних поперечних стінах цвяхи забивають на точно відміреній відстані. Це необхідно для того, щоб запобігти перекосу. Перекіс в долях міліметра може скривити цілий рисунок паркету і і призвести до утворення щілинок між планками.

Перші планки маячної лінійки укладають на гарячу мастику або на холодну. Перші є 8 планок щільно підводять під натягнутий шнур і приклеюють. Це викликає міцний упор для накладання наступних планок паркету.

2.5. Настилка паркету.

Перед укладкою планок паркету на основу наносять шар мастило. Мастику розливають за допомогою лійок полосою 5-10 см, що перевищує ширину маячної лінійки. По мірі укладки планок паркету мастику розрівнюють шпателем. Товщина шару мастики не повинна перевищувати 0,6-0,8 мм. Більш грубший шар довше остигає, а а менш тонкий не забезпечує щеплення планок паркету.

Шпателями, якими розрівнюють мастику бувають великими, шириною 400 мм, і малими – 120 мм. Робоча частина полотна – зубчаста тому при розрівнюванні мастика лягає рівним шаром з хвилястою поверхнею. Хвиляста поверхні мастики сприяє кращому щепленню планки паркету і видалення по хвилях повітря. Для укладки паркету використовують паркетний молоток, тому, що при використанні звичайного молотка, на паркет необхідно класти планку і тоді постукувати, щоб не пошкодити паркет, а паркетним молотком б’ють по кромці, не рухаючи і не пошкоджуючи планки. Коли укладені всі планки маячного ряду шнур знімають і приступають до укладки наступних рядів. Слід зауважити, що товщина шару мастики повинна бути 0,7-0,9 мм.

Після закінчення укладки всіх рядів в приміщенні необхідно закінчити підлогу біля стін. Ці місця заповнюють із розрізаного по діагоналі квадрата набраного насухо із планок паркету того ж розміру. При цьому майже повністю виключаються відходи планок паркету.

2.6. Різання паркетних планок.

Паркетні планки ріжуть на електричній пилі ИЄ-6902, яка вмонтована так, що можна безпечно різати планку під любим кутом. Крім того із-за невеликої маси розмірів, її можна переносити з місця на місце.

Технічна характеристика електричної пили ИЄ-6902

При роботі на пилі ИЄ-6902, як і на інших ручних машинах, необхідно виконувати усі вимоги техніки безпеки. Перед початком роботи необхідно перевірити справність захисного кожуха або козирка, надійність кріплення ріжучого інструменту, заземлення, цілісність кабелю. До роботи по пилі допускається паркетники, які пройшли спеціальний інструктаж. Робота на пилі без захисного огородження над ріжучим інструментом і без надійного заземлення не допускається. Видаляти стружку і сміття, міняти ріжучі інструменти з включеним двигуном забороняється.

2.7. Обробка зазорів у стін.

Коли вся підлога в приміщенні заповнена планками паркету утворюють єдине покриття з зазором у стін по периметру приміщення. Зазори не повинні перевищувати 10-15 см. Щоб уникнути розсунення планок при ходьбі по підлозі в зазори біля стін вкладають клини і розпорки з крайніми планками паркету. Після твердіння мастики, коли планки укладеного паркету міцно приклеїлись до основи, клини біля стін виймають і весь зазор заливають гарячою мастикою. При цьому необхідно прослідкувати, щоб між паркетними планками і стінами не залишилось клинів із сміттям. Після заливки зазору гарячою мастикою встановлюють плінтуси і галтелі.

2.8. Приміщення різної конфігурації.

В практиці часто зустрічаються приміщення, які мають в плані різні конфігурації; круглі, овальні, косокутні, з нерівними стінами. Не рівні стіни і непрямі кути бувають в приміщеннях із дзеркалами і при наявності западаючих ніш різного призначення. Настилка паркету в таких приміщеннях характеризується деякими особливостями. У випадку відсутності вказівок в проекті на цей раз необхідно дотримуватись наступних рекомендацій по укладці паркетного покриття:

скласти план настилки паркету;

розкласти впоперек приміщення змійку, по якій найти вершину центральної лінійки;

відміряти відстань від одної із найбільш правильних стін і відкласти його в той бік стіни вздовж другої поперечної стіни;

натягнути між цими двома сторонами маячний шнур, від якого точно відкласти відстань до вершини центральної лінійки і на цій відстані перетягають маячний шнур.

По натягнутому шнурі укладають маячну лінійку, після чого настилають ряди планок паркету в обидві сторони від маячної лінійки.

Якщо кути в приміщенні непрямі, то у повздовжніх стін планки послідовних рядів будуть різної довжини. В цьому випадку послідні ряди планок натирають на сухо і олівцем позначають лінії відрізу. Залишки відрізають електричною пилою, після чого планки укладають в покриття після нанесення мастики на основу. При укладці паркетного покриття в приміщенні з важкою конфігурацією стін з непрямими кутами кількість відходів паркетних планок збільшується.

2.9. Коса ялинка.

В будівництві находить місце ще один простий рисунок покриття із паркетних планок – коса ялинка. Цей рисунок відрізняється від прямої лінійки тим, що ряди паркету направлені не вздовж осі приміщення, а по його діагоналі. При цьому всі планки паркету паралельні, відповідно двом суміжним сторонам приміщення на відміну від прямої ялинки, де всі планки укладають під кутом 45о до осі приміщення.

Для укладки паркету в приміщеннях на довгих сторонах відкладають довжину короткої сторони приміщення. Діагональ квадрати являється віссю маячної лінійки. Маячний шнур натягують по діагоналі квадрата – із висоти діагонального кута приміщення до точки, відміченій на протилежній довшій стіні.

Перші кутові планки маячної лінійки повинні відступати від стіни на 10-15 см. Їх розклинюють або приклеюють на гарячу мастику. Наступні планки маячної лінійки, як і весь інший паркет, укладають аналогічно описаному при укладці покриття прямої лінійки.

Необхідно врахувати, що під час опорядження паркетного покриття, укладеного рисунком коса лінійка, при шліфуванні, шліфувальна машина може вирвати окремі планки, які лежать волокнами в поверх руху машини. Тому при настилці слід дещо збільшити шар мастики.

Переваги косої лінійки полягають у можливості використання для прилягання до стін планки різної довжини і обрізи, які мають одинакову ширину з основними планками всього покриття в даному приміщенні. Коса ялинка простіша в укладці, так як не потрібно попередньо складати план настилки паркетного покриття, розкладки змійки. Крім того, при укладці непотрібно обрізувати планки для заповнення доборів під кутом 45о, їх достатньо перерізати в поперек.

Організація робіт.

В роботі по настилці паркету беруть участь двоє робітників – паркетників. Один паркетник наносить мастику на основу, розрівнює її приносить паркет на робоче місце і розкладає окремо праві і окремо ліві планки. Другий паркетник, більш високого розряду, укладає планки паркету.

Для виконання певного об’єму робіт паркетника забезпечують технічними нормативами з розрахунком чисельно-кваліфікаційного складу робітників. Нормокомплект – оптимальний набір ручних машин, інструментів і інвентарю для виконування визначеного виду робіт.

Вимоги до якості покриття.

У відповідності з СН, П ІІІ-В 14-72 “Підлога. Правила виробництва і приймання робіт” готові покриття підлоги із штучного паркету повинні відповідати наступним основним вимогам:

рисунок підлоги, його колір повинні відповідати проекту;

перевірка поверхності контрольною рейкою, не повинна перевищувати 2 мм;

виступ між кромкою не допускається.

На ділянці, де при простукуванні відмічається глухий стук, його необхідно замінити, а також необхідно замінити паркет, який має тріщини.

3. Заходи по охороні праці.

При укладці підлоги із паркету і лінолеуму необхідно дотримуватись вимог безпеки парці і пожежної безпеки у відповідності з СН, П ІІІ-4-80 “Техніка безпеки у будівництві”. На основі цього документу, в технологічних картах, картах трудового процесу в довідниках приводяться вимоги безпеки виконання робіт при укладці підлоги з покриттям із паркету і лінолеуму при роботі з інструментом, електричними та іншими машинами, машинами при застосуванні клеїв і мастик для приклеювання паркету і лінолеуму, при приготуванні, транспортуванні і нанесенню гарячих мастик.

Робочі місця повинні бути організовані так, щоб була забезпечена повна безпека робіт.

Робота з інструментами, ручними машинами, на верстатах вимагає спеціальних знань по їх експлуатації і безпечним методом праці. При цьому для роботи ними допускається тільки робітники, які вивчили конструкцію інструментів, ручних машин і верстатів, пройшли навчання роботи з ними і інструкцію по техніці безпеки. Після вивчення і проходження виробничої практики під керівництвом висококваліфікованих робітників, учні які вчаться, здають екзамени перед кваліфікаційною комісією. Робочі, які не пройшли здачу екзамену перед комісією, до роботи не допускаються. Знання по техніці безпеки час від часу перевіряються комісією, яка призначена керівником будівельної організації. Результати перевірки записуються у журнал реєстрації. Коли робітники приступають до роботи на кожному новому об’єкті їх інструктують по техніці безпеки, при цьому кожний працівник розписується, що пройшов слухання по техніці безпеки.

Приміщення де працюють з використанням клею і мастик на основі полімерів, які виділяють вибухово-небезпечні і шкідливі для здоров’я людей, встановлюють приточно-витяжну вентиляцію.

До приготування мастик допускають робітників, яким виповнилося 18 років, і які пройшли інструктаж по техніці безпеки на даному об’єкті.

Робітники, які зайняті приготуванням сухих сумішей, розчинів мастик повинні бути в спеціальному одязі і брезентових рукавицях. При попаданні на шкіру рідкого скла, кислоти ці місця добре промивають водою.

Електрообладнання повинні бути заземлені. При загоранні електроприладів або кабелю, швидко відключають від електромережі і вогонь засипають піском або гасять за допомогою вогнегасника, використовувати воду забороняється – вона є провідником струму.

Котли для приготування мастик на будівельній площадці розміщують з врахуванням протипожежних вимог ближче 50 м від дерев’яних будівель і складів. Площадку де установлюють котли, огороджують. Біля кожного котла повинен бути комплекс для пожежегасіння (вогнегасник, сухий пісок, лопати). Над котлами встановлюють під навіс, який не загорається. Не допускається заповнювати котел більш ніж на ¾ його об’єму. Наповнювач (цемент, азбест) повинен бути сухим, інакше можливе переливання мастики через край котла і його загорання. Мастику в котлі перемішують веслом, а переливають в бачок тільки черпаком з довгою ручкою. Не допускається підвищувати температуру розігрівної мастики вище 220 Со. При перегріві необхідно зменшити вогонь в топці котла і помірно помішувати розігріту гарячу мастику. Приготовлену мастику доставляють до робочого місця в спеціальних бочках, закритих щільно кришкою і заповнених на ¾ об’єму.

При попаданні на шкіру гарячої мастик змивають теплою водою з милом або ланоліновою пастою. На обпечене місце прикладають примочку із водного розчину марганцевокислого калію, потім змащують вазеліном або спеціальною маззю від ожогів.

Всі мастики містять легкозаймаючі засоби, що потребують зберігання правил пожежної безпеки. Випаровування легкозаймаючих розчинів і концентрація їх пари в приміщенні, де проводяться роботи, роблять підвищену пожежну небезпеку. В таких приміщеннях не можна користуватися відкритим вогнем, курити, включати електронагрівальні прилади також забороняється очищати тару від мастики стальними предметами.

На основу мастику наносять гумовими, пластмасовими, дерев’яними шпателями, які не викликають виникнення іскри. В приміщеннях де працюють із мастикою повинна бути табличка із написом “Не курити”, “Вогненебезпечно”, “Вибухонебезпечно” кількість мастики на робочому місці не повинна перевищувати денної витрати. Підігрівати загустівшу мастику на відкритому вогні, електроплитках із-за вогне- і вибухонебезпеки забороняється. Їх розбавляють розчинниками, які вказані в інструкції або підігрівають у посуді із гарячою водою.

Основу починають ґрунтувати в приміщеннях найбільш віддалених від входу в приміщення. Не допускається працювати з мастикою одночасно в основному приміщенні і коридорі. Розчинники, які використовуються з мастики можуть викликати головокружіння в робітників. Тому приміщення де наносять мастику час від часу провітрюють, але так щоб не було протягів.

Використана література.

В.Н. Дамье-Вульорсон, Н.Н. Завражин. Устройство полов из паркета и линолеума. М., Высшая школа, 86г.

П.Н. Крейдлин. Столярные, плотничные и паркетные работы. М., Высшая школа, 89г.