Українці на Далекому Сході - Українознавство - Скачать бесплатно

конституції українства Далекого Сходу й виніс рішучу ухвалу про створення українського війська. Уперше було намічено конкретний план кооперації на Зеленому Клині, бо попередні з'їзди обмежувалися лише побажаннями.

Делегати схвалили прокламацію "До народів світу" із закликом визнати за Україною право повної національної незалежності. Коли Секретаріатові зауважили на з'їзді, що він контактувався з різними урядами, то відповідь, що саме для цього Секретаріат і існує, оскільки має захищати інтереси українців на Далекому Сході, була схвалена переважною більшістю. Таким чином, українці Далекого Сходу цими ухвалами боронили себе від прагненнятих чи інших політичних сил втягнути себе у громадянську війну. Їхня постійна настанова була: втримувати свої обгрунтовані вимоги до кожного політичного чинника на Далекому Сході й здобути собі автономні культурні права на своєму терені.

З'їзд обрав Секретаріат розширеного складу. До нього ввійшли Юрій Мова, Федір Стешко, Йоакинф Осипенко, Антон Родіонов і Яків Сигницький.

Як уже зазначалося, чимало уваги IV З'їзд приділив організації національного українського війська на Далекому Сході. Коли спроба організувати український полк на ст. Ехо в Маньчжурії не вдалася (акція консула П. Твердовського та генерала Хрещатицького), Секретаріат порозумівся щодо цього з генералом Івановим-Риновим, призначеним головнокомандуючим всього Далекого Сходу. Генерал Вериго дістав від Іванова-Ринова розпорядження організувати українське "Вільне Козацтво" та склав угоду з Секретаріатом, що той у справах "Вільного Козацтва" буде підпорядкований Крайовій раді. Угоду було складено під умову, що українське військо не буде втручатися в громадянську війну, "а тільки битися по потребі зі зовнішнім ворогом". Формування самого війська обмежувалося договором спершу тільки до Владивостока, а коли договір став здійснюватися, генерал Іванов-Ринов був відкликаний за "допомогу українському мазепинству". Його змінив генерал Хорват, який почав розформовувати справу свого попередника, усунувши насамперед генерала Вериго. Курінний отаман Микитенко довго не піддавався тискові, але 20 червня почалися масові арешти вояків та старшин куріня, яких звинувачували в прихильності до більшовизму. Отож, щоб уникнути арештів,частина вояків куріня опинилась у партизанах.

Та попри численні перепони з боку російських як білих, так і червоних кіл, організаційна робота по розбудові української державності на Далекому Сході просувалася. Відбувалися, з осені 1918 р., сесії Крайової ради. В першій сесії взяли участь лише представники Іманської, Маньчжурської та Владивостоцької округ. Однією з перших важливих справ було заснування власного банку, а коли воно в урядових колах не пройшло, було організовано "Краєвий позичковий кооператив", який почав діяти з певним розмахом.

На другій сесії Крайової ради удокладнено поняття правового статусу українців на Далекому Сході. Було прийнято формулу, що українці, які замешкали на Далекому Сході і мають майно чи здійснюють там свій фах, є місцевими громадянами й підлягають місцевим законам. Українці, які проживали там тимчасово, вважалися громадянами України. Таку формулу і засади постійно нехтували московські кола, не бажаючи визнавати Україну за самостійну державу.

Третя сесія Крайової ради відбулася в листопаді 1920 p. y Владивостоці. На ній обговорювалося питання про участь у виборах до Установчих Зборів Далекого Сходу. Сесія запропонувала вибори по національних куріях. Ця пропозиція не відповідала московським інтересам, тому була знехтувана в Читі, і Секретаріат відмовився від виборів. На цій самій сесії був обраний новий Секретаріат, який провадив українські справи до його арешту в листопаді 1922 p. більшовиками. До Секретаріату входили Юрій Мова, Дмитро Кисильов, Віталій Жук, Степан Прант, Андрій Криштофович та Г.Могилецький. Цей Секретаріат провадив підготовку до скликання V Українського далекосхідного з'їзду.

Відбутись йому не судилося.

Використана література

Андрусяк M. 1932. "Державні змагання українців на Далекому Сході (1917 - 1920 pp.)". Літопис Червоної Калини. IV. Львів.

Аргудяева Ю. В. 1981. Традиционная обрядность у украинцев Партизанской долины. Владивосток.

Арсеньев В. К., Титов В. И. 1928. Быт и характер народностей Дальневосточного края. Владивосток — Хабаровск.

Буссе Ф. Ф. 1896. Переселение морем в Южно-Уссурийский край. Санкт-Петербург.

Георгиевский А. П. 1926. Русские на Дальнем Востоке. Владивосток.

Кабузан В. М. 1971. "Переселення українців у Далекосхідний край". Український історичний журнал. 2. Київ.

Кабузан В. М. 1985. Дальневосточный край в XVII - начале XX в. (1640 - 1917). Москва.

Марунчак М. 1974. Українці в СРСР поза кордонами УРСР. Вінніпег.

Меньшиков A. A. 1912. Материалы по обследованию крестьянских хозяйств Приморской области. Саратов.

Население... 1990. Население РСФСР. Москва.

Рыбаковский Л. Л. 1990. Население Дальнего Востока за 150 лет. Москва.

Світ І. 1934. Український Далекий Схід. Харбін.

Шимонович І. 1924. Зелений Клин — Нова Україна. Львів.

Ямзин Й. 1912. Переселенческое движение в России с момента освобождения крестьян. Киев.