Україна в міжнародній торгівлі діамантами і ювелірними виробами: оптимізація шляхів розвитку - Мікроекономіка - Скачать бесплатно
упевнений генеральний директор ГП „Вінницький завод „Кристал” Юрій Мазур. Однак навряд чи не єдиною умовою функціонування підприємства, за його словами, є створення спільного підприємства з компаній, яка б гарантувала постачання сировини. „Нам не потрібна державна підтримка, нам потрібна структура, що уможливить доступ до алмазної сировини”, - прокоментував ситуацію пан Мазур.
А ось цікава думка з цього приводу гендиректора Смоленського заводу "Кристал" Юрія Ребрика: „ .Через відсутність прямого доступу до алмазної сировини, дефіциту оборотних коштів, відсутності власної системи збуту готової продукції українські підприємства - Вінницький завод "Кристал" і Київський "Ізумруд" - не мають можливості бути самостійними гравцями на світовому ринку алмазів і діамантів.[12] Тому співробітництво з провідними компаніями світу є для них сьогодні оптимальним варіантом .” За його словами, здійснити даний проект вдалося завдяки більш ніж 30-літньому співробітництву підприємств, а також високій якості українського огранювання. „Крім того, проект є економічно взаємовигідним. Ми робимо різний товар: у Вінниці обробляють більш дрібні і дешеві алмази, виготовляти подібний товар в Росії невигідно. Але ринок вимагає різних виробів - від $100 до $100 тис. Тому ми будемо обмінюватися з вінницьким підприємством товаром для ювелірних виробів: вони нам дрібний, ми їм - покрупніше і подорожче, а реалізовувати під однією торговою маркою „Кристал”, - підкреслив Ю.Ребрик. Нагадаємо, що в той же час гендиректор Вінницького заводу "Кристал" Юрій Мазур одним з перспективних напрямків розвитку підприємства вважає "вихід" на обробку середніх і великих каменів, що цінуються в ювелірній промисловості вище всього. А віце-президент Російської асоціації виробників діамантів А.Эвоян говорить, що існуючі гранильні підприємства Росії завантажені усього на 80%, гендиректор гранувальної фабрики "Руиз Даймондс" (входить у холдинг ізраїльського диамантера Л.Леваева) В.Морозов вважає, що нині діючі виробництва можуть обробляти в два рази більше алмазної сировини, чим зараз.[13] Тобто, для створення умов, при яких алмазо-бриліантовый комплекс Росії міг би бути досить конкурентноздатним на світовому ринку відносини з країнами - колишніми республіками СРСР в Росії планують будувати так, щоб наявне там гранувальне виробництво (у Вірменії, Білорусії, Україні) розвивалося тільки на основі вигідного збуту туди російських алмазів і напівфабрикатів, тобто дрібної, нерентабельної для обробки в Росії сировини.
Отже, відсутність доступу до сировини і капіталу на її придбання є очевидною проблемою заводу. Але й відсутність чіткої, економічно обгрунтованої, виваженої стратегії розвитку заводу теж очевидна. Ніяких аргументів проти спроби встановити нові контакти з постачальниками крім „звикли працювати на якутських алмазах, тому що вони більш якісні”[14] вітчизняні гранильники не дають. Це не є достатнім обгрунтуванням такої пасивної позиції в умовах жорсткого конкурентного і динамічного ринку. На нашу думку, необхідне створення державної програми, що включає в якості органічної складової частини програму зміни стратегії підприємств діамантового та ювелірного виробництва на зовнішніх ринках.
Прикладом успішної економічной політики є політика Таїланду, завдяки якій країна ввійшла у число ведучих світових виробників і експортерів кольорових дорогоцінних каменів і ювелірних прикрас. Як відомо, економічна криза кінця 90-х років почався в Азії. Здавалося б, у ті часи не могло йти мови про інвестиції. Однак деякі компанії не побоялися вкладати кошти в ювелірну промисловість Таїланду і сьогодні виявилися у великому виграші. Тайцям, що славиться своєю працьовитістю і діловими якостями, удалося переломити негативні тенденції. Ювелірна галузь країни, одна з головних складових економіки, не понесла і мінімального збитку. Керівництво країни всіляко підтримує ювелірів. Для досягнення планованих обсягів експорту Департамент по розвитку експорту прибігає до послуг професійних фахівців в області ринкової економіки, що займаються пошуком і освоєнням нових ринків. Міністерство науки, технологій і навколишнього розробляє міри, спрямовані на підвищення конкурентноздатності тайських товарів, вироблених на експорт. У цьому зв'язку міністерство планує підтримати створення "техноцентра", де дослідники і бізнесмени могли б упроваджувати наукові розробки в практику. У цієї ж цілях багато уваги приділяється підвищенню рівня кваліфікації робочої сили, упровадженню нових технологій. Бажання Таїланду залучити інвесторів у промисловість, у тому числі ювелірну, привело до зниження ввізних пошлин на устаткування і сировину, були спрощені формальності при оформленні експортних і імпортних угод, створені промислові зони і знижені податки. Це робилося також і для того, щоб і тайські, і іноземні компанії могли працювати в умовах економічної політики "відкритих дверей". Примітно, що в Таїланді немає багатих запасів ювелірної сировини. На його території маються великі поклади рубінів і сапфірів, а також невелике родовище срібла. Тайські рубіни деякі фахівці вважають кращими у світі Саме завдяки сіамським рубінам Таїланд завоював репутацію "землі коштовностей Сходу". У число 10-ти ведучих товарів таїландського імпорту входять срібло в злитках, золото й алмази, життєво необхідні для виробництва прикрас. У Таїланду сапфіри і рубіни проходять шлях від видобутку й огранювання до перетворення у вишукану прикрасу, у дизайні якого явно просліджуються риси, традиційні для древнього ювелірного мистецтва Сіаму. Кілька років назад таїландські ювеліри стали займатися обробкою алмазів. При відсутності власної сировини Таїланд у найкоротший термін перетворився в один з ведучих світових центрів по виробництву діамантів, і найбільший у Південно-Східній Азії. Ювелірам добре відома нова форма огранювання "Банкок". Два роки тому в країні відкрилася алмазна біржа. Після цього Банкок стали називати азіатським Антверпеном. Ювелірна промисловість Таїланду має експортно-імпортну орієнтацію. Більшість каменів, оброблених у країні, експортується в країни Далекого Сходу. Для підвищення ефективності галузі уряд скасував увізні мита на сировинні матеріали. Експортні мита також відсутні. Податок на додаткову вартість складає 7%. Для залучення іноземних покупців було прийняте рішення відшкодовувати їм ПДВ при покупці коштовностей.[18]
2.2 . Значення ЗЕД для Вінницького алмазно-ювелірний заводу "Кристал"
Всі алмазопереробні заводи в світі зорієнтовані, насамперед, на експорт. При експорті немає податку на додаткову вартість. Існує взаємозв'язок між ювелірною і гранувальною справою. Якщо хтось займається огранюванням і в нього ж є ювелірне виробництво, додана вартість значно збільшується. І подібного роду процеси у світі вже йдуть, є досить яскраві приклади такого об'єднання. В Україні, оскільки немає проблем із ПДВ, цей ланцюжок - огранювання і ювелірна справа - може замкнутися значно швидше. Ювелірна справа Україні розвинена не менш гранувальної, тому для тих бізнесменів, що захочуть мати подібний повний цикл, Україна дуже зручна країна (для цього треба піддавати корінним змінам законодавство).
Українська діамантова галузь представлена двома гранувальними підприємствами - у Вінниці й у Києві, які були частиною так званої косигінскої програми розвитку алмазно-діамантової промисловості СРСР, що передбачала будівництво 7 заводів по обробці діамантів з якутської сировини. Відповідно до задуму авторів програми, вінницький "Кристал" повинний був стати найбільшим у світі підприємством (зараз там працюють понад 1200 фахівців) по огранюванню дрібних і середніх алмазів. На сьогоднішній день потужність заводу може скласти 4% світового гранильного ринку. Свою діяльність завод веде по трьох основних напрямках: виробництво діамантів, виготовлення ювелірної продукції і виробництво оснащення, інструментів і устаткування для гранувальних підприємств. Гранувальне виробництво "Кристала" представлено могутнім цехом, що складається з 27 замкнутих ділянок з повним циклом процесів і операцій обробки алмазів, на яких зайнято сьогодні більш 1000 чоловік. Клас гранивників високо котирується у світі і не поступається бельгійцям та росіянам, що тримають лідерство в переробці великої і середньої алмазної сировини. Простої в роботі "Кристала" загрожують погіршенням економічної ситуації в цілому регіоні, оскільки завод забезпечує більш 20% бюджетних надходжень Вінниці.
Отже, для ефективної роботи підприємства необхідним є розвиток його зв’язків з іноземники імпортерами алмазної сировини та пошук нових шляхів експорту готових діамантів та ювелірних виробів. Щоб запобігти простоям в роботі завод повинен мати постійних постачальників. Це має бути багатоканальна диверсифікована система постачання алмазів великого та середнього розміру, що обумовлено потенціалом і специфікою функціонування заводу як виробника елітних високоякісних діамантів. В пункті 2.1. курсової роботи було зроблено висновок, що робота з давальницькою сировиною Росії не забезпечує навіть мінімальних потреб заводу і фактично не вирішує його сировинної проблеми.
3. АНАЛІЗ ІСНУЮЧОЇ ПРАКТИКИ ВЕДЕННЯ ЗЕД НА ВІННИЦЬКОМУ ЗАВОДІ „КРИСТАЛ”. НОВІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЗЕД І ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАХОДІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
Партнерство "Кристала" із закордонними підприємствами було кроком змушеним. Завод позбавлений прямого доступу до алмазної сировини, а основним його постачальником є росіяни. Як тільки прийняття проекту створення українсько-російсько-бельгійського спільного підприємства було відкладено "у верхах", російська сторона припинила постачання неопрацьованих алмазів на вінницьке підприємство, практично паралізувавши його роботу. Подібну сировинну блокаду росіяни почали в знак протесту проти затягування рішення про створення СП.
Звичайно, на вторинному ринку алмази дорожче. Іноді націнка доходить до 40%. А для того щоб стати сайтхолдером (обраним покупцем) De Beers і купувати прямо без посередників, потрібно прийняти на себе визначені зобов'язання, такі, наприклад, як участь у рік як мінімум у восьми сайтах (торгах).[20] Але конкурувати з Ботсваною по собівартості видобутку Якутія також не може. До тогож в самій Росії гранильні підприємства купують сировину по цінам, високим в порівнянні з експортними цінами для De Beers. Це пояснюється корпоративним змаганням двух груп клієнтів російських алмазовидобудівників. De Beers гарантує стабільно великий експорт як високоякісних кристалів, так і „алмазного піску”, і за це монополія практикує дисконт (офіціально він складає 10% проти продажних цін ЦЗО) та відсрочку платежу. Російські покупці купують рентабельну для огранки в Росії сировину (приблизно 500 з 5000 сортів алмазів) і за це платять більше компанії АРС і з предоплатою. В усьому світі оборот дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів (первинний і вторинний) звільнений від податку на додаткову вартість. Тому доцільно проаналізувати рентабельність покупки сировини у різних постачальників українськими заводами.
Таблиця 3. Порівняння умов поставок алмазів російської компанії „Алроса” на внітрішньоросійському ринку та експорту De Beers [4, с.165]
|
№
п/п
|
Показник
|
Поставка
De Beers
|
Поставка
Росії
|
|
1
2
3
4
5
6
|
Асортимент
Додаткова плата за формування партії сировини
Плата в бюджет від об’єму реалізації
НДС
Ціноутворення
Середня вартість алмазів, $/карат
|
„зріз”від видобутку
-
-
-
ЦЗО
100
|
Замовлені сорти
3-8%*
6%
5-20%
АРС
250
|
* - від вартості сировини
Відомо кілька наборів цін на сирі алмази, наприклад деякий оптовий прейскурант ЦЗО компанії De Beers чи оптовий прейскурант австралійської компанії Argyle Diamond Mines. Однак багато сайтхолдерів ЦСО можуть засвідчити, що при торгах з ними ЦСО значно відхиляється від цього прейскуранта, причому робить це на індивідуальній секретній основі. Якщо врахувати, що при навіть самої якісний сортировці допускається помилка - 5%, що на практиці ми завжди маємо справу з неформалізованими властивостями алмазів з різних родовищами, а також інші специфічні особливості торгівлі сирими алмазами, то справедливо те, що принципово не може існувати рівня світових оптових цін, а є деяка зона цін у діапазоні - 10%, у якій оперує більшість гравців світового ринку. Оскільки російські умови угод з алмазами мають цілий ряд обмежень і ступенів несвободи, то випливає необхідність вкрай ретельно і делікатно установлювати внутрішньоросійський прейскурант на алмазну сировину і правила користування цим документом.[4, с.164]
Виходячи з висновків, зроблених в попередніх пунктах курсової роботи, у противагу існуючій практиці ведення ЗЕД на Вінницькому заводі „Кристал” аргументовано запропонуємо заходи щодо її підвищення:
|
Чому ЗЕД Вінницького „Кристалу” неефективна:
|
Для підвищення ефективності ЗЕД необхідно врахувати:
|
|
1. Зараз наші заводи в основному працюють на давальницькій сировині, виробляючи дрібні алмази, що поставляються бельгійськими й ізраїльськими партнерами. Готові діаманти цілком закуповуються іноземцями. Алмазне виробництво збиткове. Але і сам толінг не вигідний. Ринок алмазів і діамантів з'явиться в Україні тоді, коли в нас утвориться великий прошарок бізнесменів, що будуть купувати сировину за свої засоби і продавати діаманти за своїм розсудом. Тактика більшості місцевих бізнесменів сьогодні дуже проста - вони хочуть мати гарного партнера, що дасть їм сировину і назад візьме готову продукцію. Специфіка цього бізнесу така, що вимагає великих капіталовкладень. Один карат якісної сировини коштує 500-700 доларів. Якщо підприємство переробляє мільйон каратів, то нескладно підрахувати, якого порядку суми вимагаються. Навіть у випадку з низькоякісною продукцією, коли ціна карата складає від 20 до 50 доларів, усе рівно потрібні чималі засоби. У Україні такі гроші непросто відшукати, так що присутність іноземного капіталу цілком логічна. Крім інвестицій, це і новий рівень, нова культура бізнесу. Але на сьогоднішній день іноземці використовують Україну винятково як майстерню. До того ж українцям стає усе складніше конкурувати з компаніями з Індії і Китаю (вартість обробки алмазів у цих країнах на 30-40% нижче, ніж в Україні через дешеву робочу силу і створеного місцевою владою податкового режиму).
Підрахуємо, скільки приблизно прибутку буде мати Вінницький „Кристал” при переробці російської дрібної алмазної сировини з оплатою у формі поставки частини цієї сировини. Нижче наведемо фрагмент прейскуранту згідно системі класифікації алмазної сировини СITY:
|
.
|
|
|
|
Z
|
Yell
|
|
|
2C
|
1Q
|
120
|
| |
2Q
|
85
|
| |
3Q
|
50
|
Це означає, що маємо жовті алмази категорії Sawables (цілі кристали правильної форми або з невеликими викривленнями) розміром 0,15-0,66 карат, алмази кольору градації 2, першої якості по ціні $120/карат , другої –$85/карат, третьої -$50/карат. Потужності заводу дозволяють виробляти 1 млн карат на рік,. Нехай необхідна кількість сировини буде поставлено для його річної загрузки на давальницькій основі. (з цього 1млн каратів 10% (тобто) - в якості оплати операції толінгу). Нехай вартість переробки становить $20/карат. В результаті отримуємо круглі діаманти К-17, К-33 та К-57 (до 0,29 карат) 2-ї, 4-ї групи кольору, 2 групи дефектності (див. додаток 5). Завод за рік переробить алмазів на сумму:
В результаті приблизно $10,5млн – собівартість діамантів, що завод може експортувати самостійно. При середній втраті вихідної маси алмазів 50% ( з 10% маємо 50 тис.карат ) та завищеннї вартості 1карату діаманту в порівнянні з вартістю 1карату алмазу в 10 разів, ефект від експорту готових бриліантів може становити:
Тобто підприємство в результаті всієї толінгової операції може отримати $32 млн./рік. Економічна ефективність в цьому випадку дорівнюватиме:
Але експортна ціна товару вище середньосвітових цін (вартість обробки подібної сировини на 35-49% нижча в Індії та Китаї), тому завод не зможе продати таку продукцію взагалі.
|
1. Товари, що пройшли більш глибоку обробку, як правило кращі для експорту в порівнянні із сировинними, неопрацьованими товарами. Такі апріорні твердження без розрахунків були б ризикованими, якщо б мова йшла про переробку товарів з національної сировини. Адже не завжди додаткові витрати на який-небудь черговій стадії обробки продукції приводять до відповідного збільшення її зовнішньоторговельної ціни. У результаті показник эфективності експорту обробленого товару може виявитися не більше, а менше (рівень вітчизняної технології чи умови даного виробництва не укладаються в рамки світового рівня, що визначає той чи інший розмір ціни на світовому теоварному ринку). Але ми говоримо про переробку експортної сировини, яка має властивість стрімко зростати в ціні при переробці. При чому, чим якісніша сировина і, відповідно, переробка, тим більшим є цінове зростання. Відомо, що існуючий розкид цін не тільки на окремі види кольорових каменів, але і на різні якісні категорії одного і того ж каменю дуже великий, а ціни сировини й ограненного каменю однієї назви, але різних родовищ, практично незістовимі. І все-таки торгова практика дозволяє провести дуже показове цінове зіставлення. Ювелірний синтетичний матеріал, відомий на світовому ринку під торговими назвами „фианіт”, „джеваліт” і „кубічний цирконій”, відрізняється досить близькою якісною однородністю в його основних світових продуцентів. І та обставина, що ціна ограненної вставки цього каменю спочатку 80-х років на американському ринку в 9-10 разів перевищувала ціни такої ж вагової кількості вихідного неопрацьованого матеріалу, можна вважати цілком достовірним. Очевидно, що для натуральних кольорових каменів прозорої групи це співвідношення зростає ще більше. Якщо ж розглядати подібну пропорцію для високо художніх каменерізних виробів мініатюрної скульптури, що надходять у продаж на аукціонах предметів розкоші, проведених у США, Великобританії і Швейцарії, то вона може бути виражена за допомогою двохзначних, а те і трьохзначних цифр. [3, c.84]
Більш за все на ціну впливає розмір каменю: чим він крупніше, тим дорожче в розрахунку на одиницю ваги. Дуже приблизно вартість круглих каменів середньої якості розміром в один карат по російському прейскуранту складає $3000 - 7000, два карати - $9000 - 24 000. Камінь у три карати коштує на порядок дорожче "однокаратника". А дуже великі діаманти масою більш шести каратів продаються, як правило, з аукціонів. Так, на аукціоні Sotheby's у 1998 р. круглий діамант вагою 12,5 карат у кільці з платини пропонувався за $60 000. У цьому зв'язку Вінницькому заводу „Кристал” пропонується в першу чергу перейти на огранювання середніх і великих каменів.
|
|
2. Розрахуємо економічний ефект експорту при відмові від толінгу і переході до самостійного пошуку ресурсів високої якості, навіть в найгіршому випадку, коли алмазна сировина в тій же кількості буде придбана заводом на вторинному ринку з націнкою у 40%. Нехай закуповуються високоякісні цілі безцвітні кристали та алмази кольором градації 1С розміром від 1,2 карат в кількості 100000 карат (рівна кількості оброблених алмазів, отриманих за толінговою угодою):
|
.
|
|
|
|
|
|
ST
|
EXT
|
|
1С
|
|
| |
1Q
|
1200
|
1Q
|
800
|
| |
2Q
|
950
|
2Q
|
650
|
Затрати по імпорту та переробці: В результаті отримуємо 50000 карат Кр-57 (від 0,3 карат) кольору груп DEFG, HIJ, прозорістю F,IF, тобто елітні діаманти класу преміум, що ціняться дуже високо.
Ефект та ефективність від експорту:
Нагадаємо, що при розрахунку ми припускали максимально можливу сороковідсоткову торгову націнку, яку можна зменшити або взагалі ліквідувати встановленням довгострокових партнерських відносин з постачальниками різних країн.
|
2. Очевидно, що тільки з внесенням свого українського, самобутнього у вигляд каменерізних виробів наша країна зможе успішно конкурувати на зовнішньому ринку з аналогічною продукцією закордонних виробників, що, як було з’ясовано, забезпечують поки більш високий рівень конкурентноздатності або за рахунок украй низкою оплати праці робочих-гранильників і каменерізів, або за рахунок користування більш сучасною технологією обробки каменю.
Матеріалом для виготовлення каменерізних виробів щодо великих форм повинна стати відносно дорога сировина каменів груп від „+11-3 GR” (див. додаток 4). Саме ці камені з найбільшим успіхом обробляли українські майстри минулих поколінь. До того ж транспортування відносно дешевих і об’ємних вантажів на великі відстані представляються мало доцільним.
|
|
Такому великому виробнику діамантів та ювелірних прикрас, як Вінницький „Кристал” необхідна власна збутова мережа. Яркими прикладами таких є американські ювелірні гіганти Van Cleef and Arpels, Fabricant. Конкуренція змушує позбуватися від поняття „ювелірний оптовик” (це збільшує доходи на 5-10%).
Роздрібна ціна діаманту Кр-57 (від 0,3 карат) кольору груп DEFG, HIJ, прозорістю F,IF в художній оправі в середньому складе $18000 (затрати по переробці зростуть в 5 разів, додасться 20%-ва націнка продавця, 20%-вий ПДВ, 5%-вий податок із продажів, витрати по сертифікації), не складно підрахувати, скільки додатково грошей отримає завод та бюджет України:
  при цьому 191 млн – сума податків, що отримає державний бюджет.
|
Інтелектуальна складова, якість і дизайн виробів, навички в їхньому збуті сьогодні більш важливі, ніж виробничі питання (вартість вихідних матеріалів, технології виготовлення і т.п.).[16] Роздрібна ціна діаманта в художній оправі може вдвічі перевищувати ринкову вартість самого каменю.[20] У магазині ціна діаманта значно вище. Вона складається із собівартості видобутку алмаза, його транспортування й огранювання. До цієї оптової ціни додається націнка продавця, що досягає 20% , а також податки: 20% -ний на додану вартість і 5% -ний із продажів. У ціну також будуть включені витрати по сертифікації. Одержання сертифіката на дрібний камінь вагою до 0,2 карат обходиться приблизно $7,5, а оцінка і паспортизація каменю більш шести каратів - у $180.
|
3. Відомо,
що правильний вибір географічного напрямку експорту будь-якого товару багато в чому визначає оцінку результату експортної операції, зовнішньоторговельну ціну товару. Це загальне положення у випадку такого специфічного товару, як дорогоцінні камені, значно підсилюється, оскільки різниця в рівнях цін того самого каменю на різних регіональних ринках ще більш відчутна. У цьому зв’язку правомірними представляются наступні зауваження.
Вітчизняні готові каменьорізні вироби, виконані, як і правило, у стилі європейського класицизму (у всякому разі, таким повинне бути їхнє виконання), з найбільшої ефективністю можуть збуватися в країнах Західної Європи, США і Канаді, тобто там, де культура кольорового каменю великих форм одержала найбільше поширення, а досягнення (хоча і колишні) радянської школи дотепер користуються досить високим признанням. До цієї групи країн в останні роки примикають деякі нафтовидобувні країни арабського Сходу, що відзначаються крупними вкладення валютних надходжень від продажу нафти в предмети розкоші. Огранені камені прозорої групи в міру поліпшення якості вітчизняної школи гранування найбільш доцільно експортувати в країни з високорозвиненою ювелірною промисловістю - в Італію, Англію, Японію, США, Францію. Німеччина сама є виробником високоякісних огранених каменів і становить інтерес у даному випадку лише з погляду можливостей ведення торгових операцій з цією групою товарів на Біржі алмазів і кольорових каменів у Ідар-Оберштайне, діяльність якої носить інтернаціональний характер.
4. Для ведення ефективних експортних операцій на ринку кольорових каменів і досягнення максимальних продажних цін украй необхідне встановлення надійних товаропровідних каналів і торгових зв’язків. Необхідно, наскільки це можливо, наблизитися до "перших рук" інших країн, що добувають алмази, до сайтхолдерів. Для цього треба встановити нові контакти з постачальниками алмазної сировини. Керівництву заводу та групі зацікавлених бізнесменів пропонується відвідати ряд країн, що добувають алмази - ПАР, Канаду й інші, спробувати зав'язати контакти для наступного придбання сировини. Це не просто і вимагає багато часу, підготовки. Але кроки з нашої сторони повинні бути розпочаті. Треба використовувати усі варіанти. Для цього важливо, щоб держава і приватний бізнес працювали в кооперації. Це дасть можливість значно скоротити існуючий на ринку ланцюг торгових ланок, уникнути тим самим дуже істотних валютних втрат і збільшити ефективність експортних операцій.
Важливого значення набуває уміння використовувати традиційні форми торгівлі різними видами кольорових каменів. Це, наприклад, аукціонна форма торгівлі.
Крім правильного вибору контрагентів і форм торгівлі не менше значення для її успішного ведення має такий складений елемент як освоєння новітніх досягнень гемологічної науки, методів сортування кольорових каменів і видача клієнтам свідчень, що підтверджують якість проданих товарів. Зрозуміло, ці вимоги не можуть бути здійсненні без создания спеціалізованим, оснащеним необхідним устаткуванням і інструментом, геммологической лабораторії. Необхідність цього підтверджується розширенням номенклатури штучно вирощенийных кристалів і зростанням проблеми ідентифікації каменів, звершенствованием способів облагороджування природної сировини болеї низької якості і збільшенням витрат на підвищення геммологических знань службовцями збутового апарата відповідних фірм у капіталістичних країнах.
Особливе значення в сучасній торгівлі кольоровими каменями має удосконалювання мистецтва показу товару ійого складування з метою найкращого ознайомлення покупців з кількістю і якістю пропонованого товару, що є дуже істотним моментом при формуванні цін.
Дуже важливим для просування товару на зовнішній ринок слід вважати ведення заходів рекламного і, насамперед , виставічного характеру, оскільки особлива індивідуальність каменів, широкое різноманіття їхньої номенклатури і множинність цін ограничуєть можливості друкованої реклами - дуже ефектного инструмента активізації експортних операцій з більшістю інших товарів.
Пропонується створити "техноцентр", назразок того, що існує в Таїланді (див. пункт 2.1), де дослідники і бізнесмени могли б упроваджувати наукові розробки в практику, де багато уваги приділялося б підвищенню рівня кваліфікації робочої сили, упровадженню нових технологій. Для залучення інвестицій необхідне зниження ввізних пошлин на устаткування і сировину, спрощення формальностей при оформленні експортних і імпортних угод, створення промислових зон і зниження податків. Наприклад, у Вірменії вже створений центр оптової торгівлі алмазами, що організує виставки-продажі торгових організацій, що дозволяє зробити її більш привабливої як для місцевих, так і іноземних компаній. Там представлені торгові організації зі США, Росії, Узбекистану, Бєларусі і Молдови. Уряд Вірменії оголосив територію виставки зоною безмитної торгівлі, що дозволило створити сприятливі умови для заключення торгових угод.
В той же час доцільно відкрити власні представництва за кордоном, наприклад в Ізраїлі, Бельгії, Великобританії, Анголі, що при необхідності могли бути перетворені в торгові площадки. На це може піти кілька років.
Наприклад, в Таїланді, як вже зазначалося, іноземні компанії мають такий же статус, як і тайські, діють численні податкові пільги. Імпорт алмазів, кольорових дорогоцінних каменів і ювелірних виробів звільнений від усіх пошлин, торгівля виробляється без ПДВ. Торгові компанії одержують митні свідчення, офіс у діловому центрі при мінімальній орендній платі, приміщення для устаткування магазина для оптового чи роздрібного продажу дорогоцінних каменів і прикрас. Так як Вінницький завод має вагоме виробництво інструментів, оснащення для гранувальників, доцільне також відкриття там підприємства, що буде виробляти устаткування для ювелірної промисловості.
ВИСНОВКИ:
Наприкінці ХХ століття відбулися події, що відіграли винятково важливу роль в алмазно-брильянтовому бізнесі: алмаз позбавився статусу стратегічної сировини для високих (у т.ч. оборонних) технологій і перейшов у категорію винятково дорогоцінних каменів; найбільші в алмазному бізнесі структури (Гохран Росії і DTC) втратили економічні стимули для збереження своїх запасів природних алмазів і поступово вивели їх на ринок; завершилися наукові і технічні розробки по вирощуванню в лабораторних умовах великих синтетичних кристалів алмаза; з'явилася можливість одержання з таких кристалів якісних діамантів.
Нинішній образ цього специфічного ринку сформувався під впливом наступних факторів: відмова De Beers від від монопольного регулювання ринку природних алмазів; формування і документальне оформлення Кімберлийского процесу (2000-2004 р.).
З кінця 90-х років США стали домінуючим споживачем, і ця тенденція прогресивно наростає (з 30%у 1990 році до 52% у 2004 році), у той час як реалізація на інших споживчих ринках росте слабко. Виникає ризик перетворення ринку одного продавця (яким довгий час була компанія De Beers) у ринок одного гігантського покупця. При цьому, на відміну від всіх інших споживачів, обсяги роздрібної реалізації виробів з діамантами в США ростуть незалежно від реального стану економіки. Приголомшуючий ріст експорту (а, отже, і власного виробництва) спостерігається в Китаї - у 7,8 рази. За останні три роки на світовому ювелірному ринку з'явилися зовсім нові, агресивні учасники, що володіють кваліфікованою, дешевою і практично невичерпною робочою силою і древніми ювелірними традиціями.
У виробництві діамантових виробів спостерігається дві тенденції:
1) перетікання виробництва в країни Південно-Східної Азії з дешевою робочою силою, при цьому центри керування залишаються в основних регіонах споживання (США, Японія, Західна Європа);
2) укрупнення і зрощування компаній для здійснення прямого маркетингу.
Найбільшої країною-імпортером діамантів і ювелірних виробів з ними для Ізраїлю за період січень-травень 2003 року були США, у які направлялося 58,1 відсотка від загального обсягу експорту. На другому місці була Великобританія - 12,7 відсотка, на третьому - Швейцарія (9,7 відсотка).
У силу специфіки самого товару, особливостей розвитку і функціонування світового ринку кольорових каменів і лише відносній вірогідності існуючих статистичних даних багато взаємозв’язків і закономірності, виявлених в ході дослідження, визначаються, головним чином, методом експертних оцінок і на сучасному етапі розвитку вітчизняної геммології практично не піддаються ефективній економіко-математичній обробці. І все-таки , навіть при відсутності економіко-математичного інструментарію - важливого засобу в сучасних дослідженнях інших сфер зовнішньоекономічних зв’язків, представляється правомірним стверджувати, що в сукупності практична реалізація вироботаних на цій основі рекомендацій, у змозі підвищити існуючу ефективність українського експорту цієї товарної групи не менш, ніж у 3-4 рази.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Постанова КМУ "Про ввезення на митну територію України та вивезення з митної території України алмазів" від 12 березня 2003 р. N 307, Київ
2. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 липня 1998 р. N 1145 «Про перелiк товарiв критичного iмпорту».
3. Международная торговля драгоценными камнями: Учебное пособие / Ю.Г.Цветков. – М.:Экономист, 2004.-164с.
4. Организация торговли драгоценными камнями: Прикладное пособие / Тесленко В.В. –М.: Инфра, 2000.-100с.
5. Оценка рыночной стоимости ювелирних изделий и драгоценных камней / Дронова Н.Д. –М.: Дело, 2001, -296с.
6. Коммерческая геммология: Учебное пособие / МГГА им. С.Орджиникидзе. – М.,2000.-100с.
7. Експерт, 2003, №22, 16 червня. - С.56.
8. Коммерсант, 01.11.2004
9. Ювелирное обозрение, №4 2002 р.
10. Економічний щотижневик Вірменії 24 - 30 квітня 2003 №15-16 (520)
11. Російська Бізнес-газета, N43, 09.11.2004
12. Независимая газета, 24 серпня 2001 р.
13. Українська Інвестиційна газета / http://fіn.org.ua/newws.php
14. http://stones.com.ua/docs/ііі/3.doc
15. http://dіamond-chamber.ru/rus/newsіnfo7.htm -
16. http://www.rg.ru/2005/02/08/almazі.html
17. http://www.krіstallsmolensk.com/test131.htm
18. http://www.express.am/16_03/branch.html
19. http://www.almaz-holdіng.ru/news/arhіv/news_87.htm
20. Агентство ВПС/WPS, "Ведомости", 19.11.2004
21. www.argylediamonds.com.au;
[1] «Независимая газета», 24 серпня 2001 р.
[2]http://dіamond-chamber.ru/rus/newsіnfo
[3] http://www.rg.ru/2005/02/08/almazi.html
[4]Агентство ВПС/WPS, "Російська Бізнес-газета", N43,09.11.2004
[5] http://www.rg.ru/2005/02/08/almazi.html
[6] http://www.krіstallsmolensk.com/test131.htm
[7] http://diamond-chamber.ru/rus/newsInfo7.htm (ПРАЙМ-ТАСС, 2003, 24 июня).
[8] http://www.express.am/16_03/branch.html
[9]http://diamond-chamber.ru/rus/newsInfo11-4.htm
[10] Українська Інвестиційна газета / http://fіn.org.ua/newws.php
[11] http://fin.org.ua/newws
[12] http://dіamond-chamber.ru/rus/newsіnfo11-4.htm
[13] Агентство ВПС/WPS, "Ведомости", 19.11.2004
[14] http://diamond-chamber.ru/rus/newsInfo11-4.htm
|
