Чи люблять Українці говорити компліменти - Мовознавство - Скачать бесплатно

Слово «комплімент» українська мова запозичила із французької (у французькій мові воно буквально означає вітання). Первинне значення «вітання» (хоч і своє — рідне!) комплімент частково зберіг і в нашій мо­ві: комплімент уживають здебільшого при зустрічі замість традиційного вітання, наприклад: «Які ви чудові сьогодні!», «Ви чарівні сьогодні, як завжди!».

Однак компліменти («приємні, люб'язні слова, похвала, лестощі») можуть звучати і після слів вітань або під час розмови.

Своєрідність компліменту як елемента мовного етикету полягає в тому, що його кажуть здебільшого жінкам чоловіки (хоч цілком можли­вою є ситуація, за якої послуговуються компліментами будь-які мовці, незалежно від статі і віку). Механізм «компліментарності» становлять кі­лька елементів: навіювання того, що приємне людині; перебільшення її достоїнств; позитивні емоції адресата.

Існують своєрідні правила вживання компліментів, їх варто дотри­муватися, аби уникнути можливих непорозумінь.

По-перше, не кажіть людині того, що їй неприємне або зовсім не властиве. Скажімо, хворому навряд чи доречно сказати: «У вас сьогодні прекрасний вигляд», щоправда, це значно доречніше, аніж «свята правда і одкровення» на зразок: «Боже, що з тобою, ти так змарніла (на тобі кро­винки нема), ти вся зчорніла» і т. ін. Перш ніж сказати невродливій жінці «У вас такі гарні очі!», варто сім раз подумати, чи ви не додасте таким компліментом їй сумнівів і затаєної печалі. А можливо, взагалі краще помовчати?

По-друге, комплімент не повинен бути багатозначним: це небезпека його двоякого тлумачення, а головне — сприйняття. Почувши від коха­ного на свою адресу захоплене «Ти — наче весна», адресатка по-різному може сприйняти навіть такі зворушливі слова: весна ж бо такою різною буває і не завжди чарівною та приємною.

По-третє, бажано уникати незрозумілих слів (іншомовних, діалект­них), якщо вам заздалегідь не відомо, знає їх ваш співрозмовник (або співрозмовниця) чи ні.

А ще комплімент має відповідати ситуації спілкування. Уявімо собі: дружина, втомлена, повертається з роботи, а чоловік їй каже: «У тебе та­кий гарний вигляд». Недоречність подібних слів очевидна.

І, насамкінець, комплімент повинен бути щирим. Зрозуміло, що комплімент — це завжди перебільшення, але в усьо­му потрібна розумна міра. Штучно й неприродно звучатимуть слова, ска­зані, наприклад, поганому акторові: «Ви неперевершений!» Фальш ніко­ли не була окрасою спілкування і компліментарності.

Водночас не варто скупитися на добре слово. Сказати людині при­ємне — це значить вселити їй віру в себе, у власні сили. Вибираючи між більше чи менше, не вагаючись, надаймо перевагу більшому: краще ска­зати людині слова з певним авансом, ніж забути їх і взагалі промовчати.

Будьте винахідливими і вмійте виявити власну думку, позицію, оці­нку, кажучи комплімент: навіть найкращий комплімент, повторений од­ній і тій же особі вдесяте кілька днів поспіль, втрачає свою принадність. Вдалий комплімент завжди спонукає до зворотної люб'язності: «У вас чудовий смак» — «Ваша наука».

Стиль компліменту залежить від статі, соціального становища адре­сата, від характеру взаємин із ним, від ситуації спілкування і попередньо­го змісту розмови.

Вміння радіти чужим успіхам — мірило шляхетності. Якщо ви представляєте гостям свого знайомого, чудового знавця багатьох мов, чому б не сказати: «Андрій Пап, неперевершений знавець мов». Звичай говорити людині хороше про неї виник і прижився не випадково: він до­помагає людям спілкуватися, жити разом, разом працювати. Коли люди­ну підтримати, похвалити, підкреслити щось хороше в ній, вона почуває себе впевненіше, намагається дорівнювати уявленню, яке про неї склало­ся. Особливо це потрібно молодій людині, яка не завжди буває впевне­ною в собі, потребує підтвердження своїх позитивних рис і починань.

Ось тому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності, відчуття певної «собівартості», аби згодом не склався комплекс меншовартості чи неповноцінності. Недарма ж українці ка­жуть: «Якщо казати людині постійно, що вона свиня, то згодом вона за­хрюкає». І навпаки, чуючи розумну дозу похвали змалечку («Ти — моло­дець!», «Ти — розумниця!», «Ти — моя надія і втіха!»), дитина вивищу­ється не лише тілом, а й духом, виростає особистістю.

Не менш вагомими стануть для неї слова схвалення (якщо для цьо­го, звичайно, є підстави) із вуст учителів, а згодом — колег по роботі.

Втішаючи, співчуваючи чи схвалюючи когось, варто уникати за­йменника «я», надаючи перевагу «ти» або «ви»:

— Ви прекрасний майстер! Ви рідкісний фахівець! З тобою так ці­каво розмовляти! Ти сьогодні чудово виступив! Приємно бачити, як ви посвітлішали, відпочили...

106

Таким чином ви підкреслюєте власну увагу й прихильність до спів­розмовника. Однак займенник «я» цілком можливий у структурі комплі­менту, побудованого на зіставленні, що посилює міру «таланту» адреса­та, як-от: «Ти — унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитися», «У тебе — золоті руки, а мої ні до чого путньо­го не придатні» (жінка — жінці). До речі, такий своєрідний «антикомплі-мент» спонукає до обміну компліментами. Щоправда, вважають, що жін­ки (і не лише українські) надто рідко «сиплють компліменти» своїм зна­йомим, подругам, а тим паче суперницям.

За що хвалять найчастіше? За вчинки, за характер, за зовнішній ви­гляд, одяг, зачіску (наприклад: «У тебе ангельський характер», «У вас ви­тончений смак», «У тебе бездоганний вигляд», «У тебе така елегантна сукня», «Тобі так пасує нова зачіска»). Можна похвалити когось із вашої родини чи знайомих, сказати добре слово про дітей (наприклад: «У вас хата — райський куточок», «Галина твоя подруга? Чудова дівчина!», «А ваш Василько — восьме чудо світу: дивовижно мудра дитина»).

Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. Краще зачекати, зазнайомившись ближче, чи навіть заприязнити­ся з ними.

Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові. Скориста­тися можна однією із таких:

— Спасибі! Дякую за комплімент! Це вам тільки так здається (на перебільшену похвалу). О, ні, це не про мене! Спасибі, але ви явно пере­більшуєте! Дякую, але я цього не заслуговую! Я радий це чути. Мені приємно це почути від вас. Я це саме можу сказати про вас.

Безсумнівним розмаїттям і можливістю вияву індивідуальності ви­різняються компліменти закоханих, що моделюються на зразок загально­відомих: «Ти — найкраща у світі», «Кращої за тебе немає у світі».

Хоча комплімент традиційно вважається привілеєм закоханих, пам'ятаймо, що слова похвали, як бальзам, потрібні кожному. Вчімося

говорити їх, якщо хочемо зробити комусь приємне.

(918 слів, за С. Богдан)

Завдання

Варіант І

1. З якої мови запозичила українська слово «комплімент»? а) з латинської; б) з французької; в) з грецької; г) з німецької.

2. Коли найчастіше кажуть компліменти?

а) після привітання; б) в середині розмови;

107

ББК 75.6 7А1 М74

Автор книги — кандидат медицинских наук М. Г. Мокриева — рассказьівает о применении фи-зических упражнений в бьіту,. приводит комплек-сьі утренней гигиенической гимнастики .для жен-щин, мужчин й детей, а также примеркне комп-лексьі упражнений лечебной физкультурьі при не-которьіх хронических заболеваниях.

Рассчитана на массового читателя.

Рецензент О. К. ЗУБЕНКО

М-

60901—132 М209(04)—80

178.80.4201000000

/^ Видавництво ^«Здоров'я», 1980

ФІЗКУЛЬТУРА — ЖИТТЄВА НЕОБХІДНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

З давніх-давен фізичні вправи використовуються не тіль­ки- для розвитку рухових якостей людини, тренування сили, швидкості та витривалості. Фізична культура здо­була визнання як незамінний засіб розширення й розвит­ку функціональних можливостей організму людей різно­го віку, профілактики й лікування захворювань, досяг­нення довголіття.

Фізичні вправи впливають не тільки на той чи інший орган, а й на весь організм у цілому через основний пус­ковий механізм — нервову систему. Ось чому навіть при невеликих фізичних навантаженнях (ходіння, присідання тощо) ми одразу ж об'єктивно відмічаємо зміни функцій майже всіх органів та систем організму. Так, поглиблю­ється й прискорюється дихання, прискорюється пульс, змінюється артеріальний тиск, активізується функція шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.

Під час виконання фізичних вправ внаслідок поглиб­лення дихання збільшується життєва ємкість легенів, і організм засвоює більше кисню. А це важливо при за­хворюваннях легенів і серця.

Професор А. Н. Крестовников підрахував, що у бігу­нів процент засвоєння організмом кисню при невеликому прискоренні дихання збільшується майже вдвічі. Це по­ліпшує харчування тканин киснем, до того ж на саму ро­боту дихального апарата його витрачається менше.

У діяльності серцево-судинної системи відмічається така реакція на фізичні вправи: трохи прискорюється пульс (на 40—50% від вихідного) і збільшується різни­ця між максимальним (систолічним) і мінімальним (діа-столічним) артеріальним тиском. Як зазначають ряд уче­них, таке збільшення амплітуди артеріального тиску свідчить про збільшення ударного об'єму серця (кіль­кість крові, яку серце викидає за одне скорочення). От­же, збільшується й хвилинний об'єм крові (кількість кро­ві, яка надходить у судини за 1 хвилину)-. Органи й

1* З

тканини одержують за одиницю часу більшу кількість збагаченої киснем крові, що поліпшує їх харчування.

Ось чому в лікуванні хворих із серцево-судинною па­тологією широко застосовують лікувальну фізкультуру.

Під впливом систематичних занять фізичними впра­вами виникають помітні зміни і в обміні речовин. Підви­щується здатність організму розщеплювати і синтезувати глікоген, активізується функція ферментативних систем, пеліпшується 'функція залоз внутрішньої секреції. У лю­дини поліпшується апетит. Усі функції шлунково-кишко­вого тракту, як-то: моторна, секреторна та хімічна — нормалізуються. При хронічних гастритах і колітах під впливом тривалого застосування лікувальної фізкульту­ри нормалізується кислотність: знижена — підвищуєть­ся, а висока, навпаки, знижується, що великою мірою залежить від методики лікувальної фізкультури.

Жовчовидільна функція печінки та сечовидільна ни­рок під впливом фізичних вправ активізується. Нині роз­роблені спеціальні комплекси фізичних вправ, які допо­магають поліпшити функції згаданих органів.

Як бачимо, систематичні заняття фізичною культу­рою благотворно впливають на організм як здорової, так і хворої людини.

РАНКОВА ГІГІЄНІЧНА ГІМНАСТИКА

Виконання фізичних вправ одразу ж після вставання з ліжка сприяє швидкому зникненню набряклості тканин після сну, приводить увесь організм у діяльний стан, ство­рює бадьорий настрій і дає заряд енергії на цілий день. Ранкову гігієнічну гімнастику можна також використо­вувати і як лікувальний засіб.

Зміст ранкової гімнастики для осіб різного віку й статі мусить бути різним. Тут мають враховуватись біо­логічні й фізіологічні особливості дітей та дорослих, чо­ловіків та жінок. Так, чоловікам, наприклад, властива добре розвинена скелетна мускулатура, .у них краще роз­винена дихальна система, тому і фізичне навантаження вправ для чоловіків повинне бути більшим. У жінок ске­летна і м'язова системи слабші, порівняно з чоловіками, тому фізичне навантаження вправ для них мусить бути меншим. Мускулатура тазової ділянки і стегон у жінок,

навпаки, розвинена краще ніж, у чоловіків. Біологічною особливістю жіночого організму є більш широкий роз­вернутий таз із широким нижнім кільцем, тому особливе значення для них має стан м'язів тазового дна, які утри­мують у правильному положенні статеві органи жінки. Крім того, необхідно пам'ятати про особливості будови статевих органів жінки, бо спеціальний розвиток м'язів, які беруть участь у дітонародженні, має велике значен­ня. Слід також враховувати зміни життєвих функцій ор­ганізму жінки в різні періоди її життя — місячні, вагіт­ність, післяпологовий період з годуванням дитини та клі­мактеричний період. Ось чому ми для жінок подаємо окремий комплекс вправ ранкової гігієнічної гімнастики.

Орієнтовні комплекси ранкової гігієнічної гімнастики

Длячоловіків

1. В.п. (вихідне положення) —о.с. (основна стойка), руки на поясі, глибокі вдихи і видихи (через ніс). Повто­рити 2—3 рази.

2. Те саме робимо з розведенням рук в сторони і під­няттям їх догори (вдих), з поступовим зведенням до гру­дей і опусканням вниз (видих). Повторити 5—6 разів.

До речі, для заняття фізичними вправами зовсім не обов'язково мати спеціальний спортивний інвентар. При бажанні і деякій фантазії з предметів домашнього вжит­ку можна скласти набір, імпровізованих'спортивних при­ладів. -

"3. Візьміть рушник за кінці прямими руками так, щоб руки були .ширше плечей і, натягаючи його, підніміть руки вперед, догори і назад за спину, прогніться і зро­біть вдих. Зворотним рухом поверніться у вихідне поло­ження — видих.

4. В.п.— стойка ноги нарізко, руки з рушником, дого­ри. Не згинаючи ніг, робіть нахили тулуба праворуч і лі­воруч. Під час нахилу — видих, у вихідне положення — вдих.

5. Візьміть гімнастичну палицю руками на ширині, плечей і тримайте її горизонтально. Зігнувши ноги, пере­ступіть через палицю вперед і назад спочатку однією

2 857 ' 5

2. В.п.— те саме. Витягнути ліву ногу назад, повер­нутись у вихідне положення. Те саме — другою ногою. Повторити 4 рази кожною ногою.

3. В.п.— те саме. Витягнути ногу назад і вбік. Зробити нею 3—4 кола, повернутись у вихідне положення. Те са­ме— другою ногою. Повторити 4 рази кожною ногою.

4. В.п.— стоячи на колінах і передпліччях. Сісти на п'яти, потім потягнутись уперед, вгору і назад, насівши на п'яти. Тулуб і голова при цьому виконують коло. По­вторити 4—6 разів.

5. В.п.— стоячи на колінах і ліктях, які поставити якомога ширше. Правим коліном дістати лівий лікоть. Коліно ковзає по підлозі. Те саме — лівим коліном, ді­стаючи правий лікоть. Повторити 3—4 рази кожною но­гою.

6. В.п.— стоячи на колінах і передпліччях. Ривками пересувати передпліччя праворуч, потім ліворуч. Коліна на місці. Повторити 3—4 рази.в кожну сторону. Закінчи­ти заняття дихальними вправами.

Кількість повторень вправ можна поступово збільшу­вати, довівши до 10 разів.

Молоді жінки деякі вправи комплексу можуть вико­нувати з навантаженням, наприклад, затиснувши ступ­нями ніг набивний м'яч (медицинбол ) вагою 0,5—1 кіло­грам. Це прискорює укріплення м'язів черевного преса та тазової діафрагми. • .

ФІЗКУЛЬТУРА

В ПЕРІОД ВАГІТНОСТІ

Заняття фізичною культурою в період вагітності благо­творно впливають на всі функції організму жінки. Слід мати на увазі, що у вагітних жінок серце набуває майже горизонтального положення, оскільки плід, розвиваю­чись, піднімає діафрагму; вени, особливо нижніх кінцівок, розширюються, внаслідок застійних явищ бувають на­віть набряки ніг, кишечник здавлений. Активізуються функції залоз внутрішньої секреції (щитовидної, гіпофі-зарної та інших), внаслідок чого змінюється обмін речо­вин. Підвищується збудливість нервової системи.

Спостереження проф. С. А. Ягунова та Л. Н. Старце-вої показали, що вагітні жінки, які займалися фізичною культурою, почувалися набагато краще порівняно з ти-

38

ми, які фізкультурою не займались. У них поліпшувалася функція серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, а завдяки систематичному тренуванню м'язів, що беруть участь у родовій діяльності, пологи у цих жінок проходили нормально, рідше виникали ускладнення в післяпологовий період.

Професор С. А. Ягунов розробив методику лікуваль­ної фізкультури (ЛФК), яка широко застосовується в кабінетах ЛФК поліклінік та пологових відділень ліка­рень. Методика охоплює всі періоди вагітності.

Цей комплекс вправ, дещо скорочений, можна вико­нувати і вдома за умови дотримання таких методичних вказівок.

У перші 2,5 місяця вагітності не дозволяється вико­нувати вправи, які різко підвищують внутрішньочеревний тиск, а саме: різкі нахили тулуба вперед або притиснен­ня колін до живота, стрибки та вправи з обтяженням. Оскільки такі рухи різко підвищують внутрішньочерев­ний тиск, вони можуть призвести до відслоєння слизової оболонки матки, тобто до самоаборту.

На 4-му місяці вагітності матка вже виходить з мало­го таза, в якому була стиснена, у великий таз. Тепер во­на вже може вільно переміщуватися залежно від того, які рухи ми робимо. Тому від 3-го до 7-го місяця вагіт­ності можна сміливіше виконувати різні вправи. Але це мають бути вправи типу так званих вільних рухів, тобто без додаткового навантаження (набивні м'ячі, гантелі тощо).

Від 7-го місяця і до пологів загальне навантаження фізичних вправ знову треба зменшити, оскільки в цей період у жінки можуть набрякати ноги або й все тіло че­рез затримку солей в організмі; судини нижніх кінцівок нерідко здавлюються великим животом, що також при­зводить до набряків або навіть до розширення вен на но­гах; утруднюється дихання.

У цей період рекомендуються вправи, за своїм змістом схожі на ті, які ми подаємо для хворих на серце. Вихідні положення для виконання вправ — переважно на боці або сидячи. Для полегшення виконання деяких вправ (таких, наприклад, як згинання ніг у суглобах) можна користу­ватися скакалкою чи тонким рушником, складеним удвоє. їх закидають впоперек підошви і, тримаючи за кінці ру­ками, допомагають рухові ноги,

39

й злегка випинати задній прохід, скорочуючи та розслаб­люючи м'язи сідниць. Повторити 5—6 разів.

7. В.п.— лежачи на животі, руки перед грудьми, зі­гнуті в ліктях. Зігнути і розігнути ноги в колінах. Повто­рити 10 разів.

8. В.п.— глибоке дихання.

Цей комплекс виконувати протягом трьох тижнів після пологів. Надалі при задовільному самопочутті мож­на поступово додати вправи з вихідного положення си­дячи, а потім і стоячи. Ці вправи подані нами в розділі, де йдеться про ЛФК при опущенні внутрішніх органів,

ГІМНАСТИКА ДЛЯ ВИРОБЛЕННЯ КРАСИВОЇ ПОСТАВИ

Правильна постава тіла має не лише естетичне, а й важ­ливе фізіологічне значення. Вона свідчить, що всі проце­си в організмі проходять нормально, Коли ж голова

ЛФКЛІСЛЯ ПОЛОГІВ

У пологових відділеннях лікарень породілля починає займатися фізкультурою вже на другий день після по­логів. Завдання ЛФК в цей період такі: 1) поліпшення загального стану здоров'я породіллі; 2) прискорення зво­ротного скорочення матки і нормалізація функцій усіх органів жінки; 3) профілактика опущення внутрішніх органів та матки; 4) боротьба з запорами і профілактика геморою; 5) профілактика післяпологових ускладнень (тромбофлебіти, розширення вен тощо).

У лікарні породілля займається гімнастикою протя­гом 7—9 днів. Заняття слід продовжувати і після виписки з лікарні, адже черевний прес і матка приходять до нор­ми протягом 5—6 тижнів.

Пропонуємо комплекс вправ, розрахований на 15— 20 хвилин.

1. В.п.—лежачи на спині. Підняти руки догори — вдих; повернутись у вихідне положення — видих. Повто­рити 4—5 разів.

_ 2. В.п.—те саме. Зігнути і розігнути праву, а потім ліву ногу в колінному та кульшовому суглобах. Повто­рити кожною ногою 4 рази.

3. В.п.—лежачи на спині, руки підняти перед собою пальці переплетені. Зігнути руки в ліктях, долонями до себе, потім витягнути їх уперед, злегка піднявши голову і плечі. Повторити 5—6 разів.

4. В.п.— лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах з опо­ром на ступні. По черзі відводити то одну, то другу ногу вбік з поверненням у вихідне положення. Повторити З— 4 рази кожною ногою.

Породіллі зі швами на промежині цю вправу в лікар­ні не виконують до зняття швів, а після їх зняття -вико­нують зазначені рухи в обмеженому об'ємі (відводять ноги на 40—45°). Поступово об'єм рухів слід збільшу­вати.

5. В.п.—лежачи на спині, ноги схрещені в гомілках або поставлені на ступні, опора на ліктях. Трохи підняти таз —вдихнути і втягнути задній прохід (запобігання геморою); повернутись у вихідне положення, розслабити м язи — видихнути. Повторити 4—6 разів.

6. В.п.— лежачи на спині (див. вправу 5). Втягувати

нахилена вперед, а спина згорблена, у людини утрудню­ється дихання і кровообіг. Доведено, що однією з причин викривлення хребта є погана постава тіла замолоду. В похилому віці викривлення хребта може виникнути внаслідок якогось захворювання (радикуліт, перелом но­ги, плеврит тощо), коли людина міняє свою поставу при стоянні чи ходінні. Спондильоз (відкладання солей у хребті) найчастіше буває у людей ,з поганою поставою.

Крім того, з роками м'язи скелетної мускулатури людини слабшають, розтягуються, посилюється відкладення жи­рової тканини, внаслідок чого фігура змінює свої форми. Запобігти цьому допомагають заняття фізичною куль­турою.

Для вироблення красивої постави слід виконувати рухи верхніми кінцівками. Щоб домогтися більшого ефек­ту, радимо виконувати вправи із снарядами (гімнастична палиця, гантелі, еспандер, медицинбол та інші).

Для розвитку м'язів рук, плечового пояса та грудей (особливо великих та малих грудних м'язів, на яких містяться молочні залози) рекомендуємо такі вправи.

1. В.п.— стоячи, у витягнутих руках палиця. Занести палицю за спину, на лопатки, повернутись у вихідне по­ложення. При нахилі — видих, у вихідному положенні — вдих. Повторити 8—10 разів.

2. 'В.п.— стоячи, палиця на лопатках. Відвести пали­цю ліворуч і лівою рукою підняти її лівий кінець угору; повернутись у вихідне положення. Те саме — праворуч. Повторити 6—8 разів у кожний бік.

3. В.п.— стоячи, палиця у витягнутих руках ззаду вни­зу. Стати на носки, палицю відтягнути назад — вдих; по­вернутись у вихідне положення — видих. Повторити 6— 8 разів.

4. В.п.— стоячи, палиця на лопатках. Вдихнути, потім палицю через верх перенести наперед, нахилити тулуб вперед, а палицю витягнути перед собою, дивлячись на неї,— видих. Стежити за тим, щоб при нахилі вперед ту­луб і ноги утворювали прямий кут. Повторити 6—8 разів.

5. В.п.— стоячи, палиця на плечах, триматися руками за кінці палиці. Повернутись праворуч, потім ліворуч. Ноги не повертати. Повторити 8—10 разів у кожний бік.

6. В.п.— стоячи, палиця на лопатках. Підняти палицю .вгору і подивитись на неї, потім, витягнувши руки, пода­ти палицю вперед і нахилити тулуб вперед до прямого, кута. З цього положення покласти палицю на лопатки і, випроставшись, повернутись у вихідне положення. Повто­рити 6—8 разів.

Палицю можна замінити еспандером чи гантелями. При систематичному виконанні цих вправ вирівнюється постава, а внаслідок зміцнення грудних м'язів молочні .залози стають тугішими,

Жінкам, у яких тонкі ноги чи слабо розвинені м'язи внутрішніх сторін стегон, слід виконувати вправи ногами, неодмінно з опором. Використовуйте еспандер або широ­ку міцну резину завдовжки 70—80 сантиметрів, на кінцях якої зшийте кільця.

1. В.п.— лежачи на спині, візьміть один кінець резини чи ручку еспандера руками і зафіксуйте його на животі чи грудях, а стопу ноги просуньте в кільце резини з дру­гого кінця. Відведіть ногу вбік, ковзаючи нею по підлозі

(можна і в повітрі), поверніться у вихідне положення. Те саме — другою ногою. Повторити 8—10 разів кожною ногою. Поступово число повторень довести до 20—ЗО.

2. В.п.— лежачи на спині, взяти резину (як в попе­редній вправі), але при цьому нога має бути зігнута в коліні і відведена вбік (вся нога лежить на підлозі). Ви­простати ногу, розтягуючи при цьому резину, і поверну­тись у вихідне положення. Нога ковзає по підлозі. Те саме — другою ногою. Повторити 10 разів кожною ногою. Поступово довести до 20—30 разів.

3. В.п.— лежачи на спині, ступнями затиснути набив­ний м'яч, торбинку з піском вагою 1—1,5 кілограма тощо. Енергійно відвести обидві ноги з обтяженням праворуч, а потім — ліворуч. Виконувати вправу до легкої втоми.

4. В.п.— те саме. Зігнути ноги з обтяженням у колін­них та кульшових суглобах, притягуючи п'яти до сідниць. Коліна при цьому відводити назовні.

5. В.п.— те саме. Повторити попередню вправу, але без обтяження. А ще краще — відвести одну ногу вбік і виконати нею 8—10 колових рухів. Те саме — другою ногою.

6. В.п.— стоячи боком до спинки стільця, рукою три­матися за спинку. Швидко (ривком) відвести ногу вбік і вгору. Повернутись у вихідне положення. Те саме зро­бити другою ногою, повернувшись на 180°. Повторити 10—15 разів.

7. В.п.— о.с., руки на поясі. Стрибки на місці, розво­дячи прямі ноги в сторони, а потім схрещуючи їх. По­вторити 10 разів, поступово кількість повторень збіль­шувати.

ГІМНАСТИКА М'ЯЗІВ ОБЛИЧЧЯ ТА ШИЇ У БОРОТЬБІ З ПЕРЕДЧАСНИМ СТАРІННЯМ

Старіння організму в першу чергу відбивається на облич-. чі та шиї людини.

Справа в тому, що в період старіння організму всі м'язи тіла (в тому числі й м'язи обличчя) слабшають, втрачають свій тонус, розтягуються; змінюють свою фор­му. Щоки починають одвисати, і контур обличчя посту­пово набуває форми чотирикутника.

Проте цьому можна запобігти завдяки гімнастичним вправам. У результаті постійного тренування м'язи

обличчя зміцнюються, збільшуються в об'ємі, стають пружними, «підтягуються» відвислі щоки, згладжується носогубна складка тощо.

Нами розроблений комплекс гімнастичних вправ для м'язів обличчя та шиї. За своєю методикою пропоновані вправи відрізняються від усіх, що були описані в літера­турі до цього часу (О. І. Кдртамишев і В. А. Арнольд, Д. І. Ласе і М. Г. Полікарпова, Є. Є. Залкіна та ін.). Під­креслюємо, що це не масаж, а активна гімнастика, оскільки до комплексу включено вправи з опором, ,з на­пруженням м'язів, а це дає значний ефект.

Виконувати вправи комплексу можна в будь-який'час протягом дня. Вони займуть у вас всього !0—12 хвилин. При виконанні вправ слід дотримуватися таких методич­них вказівок.

1. Починайте тренування з м'язів лоба та скронь, по­тім переходьте до м'язів очей, носа, щік, підборіддя і закінчуйте гімнастикою м'язів шиї. 2. Вправи виконуйте без напруження. Днів через 10—15 ваші рухи вдоскона­ляться і ви виконуватимете вправи легко й швидко. 3. За­своюйте вправи поступово і послідовно. Поки добре не засвоїте одну вправу, не переходьте до наступної. 4. Уни­кайте перевтоми м'язів. Перші 10 днів суворо дотримуй­тесь зазначеної кількості повторень, потім щодня дода­вайте по одному повторенню, доводячи їх до десяти.

5. Спочатку всі вправи виконуйте перед дзеркалом.

6. Особам літнього віку з ознаками передчасного поста­ріння обличчя рекомендується займатися гімнастикою З—4 рази на день.

Опис вправ

1. Пучками напівзігнутих пальців рук постукувати по лобі, починаючи з надбрів'я і вгору, до волосяної частини. Потім такі самі рухи виконувати від середини лоба до скронь. Повторити 4—6 разів.

2. Постукувати пучками пальців від середини щік повз вуха вгору. Повторити 4—6 разів.

Ці вправи зміцнюють лобний та скроневий м'язи і по­ліпшують в них кровообіг.

. 3. В.п.— голову тримати прямо. Подивившись угору (на стелю), заплющити і розплющити очі, потім подиви­тись праворуч, заплющити і розплющити очі, тоді — вниз,

46

на підлогу, заплющити і розплющити очі, потім — ліво­руч, заплющити і розплющити очі. Рухати повіками слід злегка, м'яко, «немов засинаєте». Повторити 4—6 разів.

4. В.п.— вказівні пальці обох рук покласти на повіки біля самих вій і злегка підняти повіки, фіксуючи пальці біля початку кісткової основи очних западин. З цього ви­хідного положення опускати і піднімати повіки. Вправу треба виконувати так, щоб повіки тягнули за собою паль­ці, а не навпаки (пальці створюють легкий опір). Повто­рити 8—10 разів.

5. В.п.—вказівні пальці покласти біля зовнішнього краю очних щілин і злегка (на 0,5 сантиметра) відтягну­ти їх по горизонталі та вгору, тобто створити косий роз­різ очних щілин. Очі заплющити. З цього положення розплющув-ати і заплющувати очі, водночас рухаючи оч­ними яблуками до носа і від носа. Повторити 8—10 ра­зів. Шкіра лоба повинна бути зовсім нерухомою. Якщо цього досягти не вдається, необхідно накласти на лоб по­в'язку з бинта.

Завдяки цим трьом вправам зміцнюються і підтягу­ються відвислі повіки очей, виповнюються очні западини, розгладжуються зморшки навколо очей, зміцнюються слізні м'язи.

6. В.п.— долоні покладіть на щоки так, щоб кінці четвертих пальців були біля ніздрів носа, широко від­крийте рот. Втягуйте верхню губу в ротову порожнину. Повторіть 6—8 разів. ,

Ця вправа зміцнює м'яз верхньої губи та згладжує носогубну складку.

7. В.п.—'вказівний палець лівої руки покласти на під­боріддя, а перший і другий пальці правої руки — на ку­точки рота. Нижню губу тягніть вгору, закладаючи її в ротову порожнину. Повторити 6—8 разів.

Це вправа для м'яза підборіддя з опором, який ство­рює вказівний палець лівої руки.

8. В.п.— Другий і Третій пальці правої руки покласти під виличну дугу правої щоки (це верхня точка прикріп­лення косого м'яза щоки), а долоню лівої руки покласти на ліву щоку так, як це написано в шостій вправі.

Верхню губу тягнути вниз і ліворуч (скривити рота), повернутись у вихідне положення. Помінявши руки, ви­конати таку саму вправу для лівого м'яза щоки. Повто­рити 3—4 рази для кожного м'яза.

47

9. В-.п.— два пальці (другий і третій) правої кисті по­класти на нижню щелепу спереду її кута. Ліву долоню — на ліву щоку, як у попередній вправі.

Нижню губу тягнути догори й ліворуч, повернутись у вихідне положення. Таку саму вправу виконати для лівого м'яза нижньої щелепи, помінявши руки. Повтори­ти 3—4 рази. •

10. При відкинутій назад голові, фіксуючи пальцями руки бокові м'язи шиї біля їхньої нижньої основи, роби­мо нахили голови до правого та лівого плеча, повільно опускаючи голову донизу.

Ця вправа для м'язів шиї сприяє виповненню підклю­чичних западин.

11. Фіксуючи правою рукою передню ділянку шиї біля її основи, а лівою рукою обхопивши задню ділянку шиї, робимо колові рухи підборіддям (праворуч, вгору, ліворуч, вниз) по ходу стрілки годинника і в зворотний бік. Повторити 6—8 разів.

Завдяки цій вправі зміцнюються глибокі м'язи шиї.

12. В.п.— долоню лівої руки покласти на основу шиї, відкрити рот, нижню щелепу трохи висунути вперед.

3 цього положення робити рухи нижньою щелепою вверх і вниз, водночас повертати голову праворуч і ліворуч. Тим, у кого повна шия, повторювати вправу 10 разів, а із кого тонка -^- 5—б разів.

Ця вправа зміцнює поверхневий м'яз шиї.

13. В.п.— долоню лівої руки покласти на основу шиї. Злегка закинувши голову назад, шльопнути язиком по верхній губі, і повернутись у вихідне положення. Одно­часно голову повертати праворуч і ліворуч. Повторити

4 рази.

Це вправа для глибоких м'язів шиї. Вона викликає прилив крові до всіх судин шиї, в тому числі і до судин щитовидної залози, завдяки чому в ній поліпшується об­мін речовин. Як показує практика, вправи для м'язів шиї мають велике лікувальне значення при захворюванні щи­товидної залози.

14. В.п.— те саме. Спокійні кругові рухи головою за годинниковою стрілкою і в зворотному напрямі. Повто­рити 2—3 рази.

Якщо виконувати наведені вправи щодня, то вже че­рез місяць-півтора ваше обличчя набагато помолодіє.

V

ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ТА РЕЖИМУ В КЛІМАКТЕРИЧНИЙ ПЕРІОД

Клімактеричний період є одним із важливих етапів ста­ріння людини. Але старіння, будучи складним біологічним процесом, починається ще задовго до старості.

Якщо клімакс перебігає нормально, людина в цей період життя може працювати з повною віддачею і добре почуватися. І тут доречно буде пригадати такий афоризм: «Вміння подовжити життя полягає насамперед у тому, щоб не скоротити його». Проте нерідко трапляються ви­падки так званого патологічного клімаксу. У жінок він проявляється матковими кровотечами, підвищенням ар­теріального тиску, розладами діяльності шлунково-киш­кового тракту, різними порушеннями функції нервово-психічної сфери, обміну речовин тощо. У чоловіків у цей період теж може спостерігатися підвищення артеріаль­ного тиску, розлади в обміні речовин, підвищена дратів­ливість. Трапляються також порушення з боку сечоста­тевої системи (гіпертрофія передміхурової залози з пору­шенням функції сечовиділення).

Усі ці порушення перекручують закономірний темп фізіологічного старіння, призводячи до передчасного йо­го настання.

Отже, патологічний клімакс є не стільки наслідком старіння організму, скільки фактором, що сприяє роз­виткові передчасних вікових змін. Тому патологічний клімакс потребує певних лікувальних заходів.

У цьому плані фізичну культуру людей похилого віку необхідно розглядати як один із засобів ефективного лі­кування зазначених розладів та зміцнення всього орга­нізму.

Дані геронтології свідчать, що однією з важливих передумов довголіття є активний руховий режим.

Інститутом геронтології АМН СРСР та Київським медичним інститутом, які вивчали дане питання, доведено, що у людей з патологічним клімаксом уже після 3—4 мі­сяців занять фізкультурою поліпшується загальний стан здоров'я. Хворі рідше скаржаться на відчуття приливів крові, серцебиття, задуху тощо. Гімнастика допомагає їм стати більш рухливими й бадьорими.

Вправи для людей з патологічним клімаксом можуть бути різними, їхній вибір залежить від віку, стану

49

здоров'я, статі, а також фізичної тренованості. Можна виконувати вправи, подані нами для ранкової гігієнічної гімнастики, а хворим людям радимо використати відпо­відні комплекси лікувальної фізкультури.

Крім лікувальної гімнастики дуже корисні прогулян­ки. Вони тренують серцево-судинну систему і позитивно впливають на нервову систему людей похилого віку. Про­гулянки можна робити в будь-який час дня. Розпочинати слід з дистанції 1—2 кілометри, що займе близько ЗО— 40 хвилин, поступово збільшуючи відстань до 4—5 кіло­метрів. Спочатку радимо ходити по рівній дорозі в по­вільному темпі, потім темп поступово прискорювати. Зго­дом для прогулянки можна вибир-ати дорогу з підйомом 10—15°. Одягатись на прогулянку треба легко, в сонячну погоду голову накрити капелюшком. Під час ходіння не можна затримувати дихання, особливо на підйомах.

Можна глибоко дихати через одну ніздрю. Затулив­ши праву ніздрю пальцем, вдихніть протягом трьох кро­ків через ліву ніздрю, потім, затуливши ліву ніздрю, ви­дихніть протягом п'яти-шести кроків через лраву ніздрю. Після цього вдихніть через праву ніздрю, а через ліву — видихніть. Повторити 5—7 разів. Після прогулянки знову повторіть цю вправу. Такі дихальні вправи проводять у лікарнях з хворими на плеврит і запалення легенів (у пе­ріод їхнього видужання), коли необхідно розправити ле­геневі альвеоли, які не діяли в гострий період захворю­вання.

Вдихання повітря через одну ніздрю підвищує так званий носолегеневий рефлекс, завдяки якому краще роз­ширюються бронхи, пропускаючи більший об'єм повітря. День за днем буде збільшуватись життєва ємкість леге­нів, яка з віком зменшується.

Прогулянки добре проводити ввечері, за 1 — 1,5 години С/ перед сном.

^' -;,

V*' ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЛФК ДІТЕЙ У СІМ'Ї

Доведено, що фізичний розвиток дитини нерозривно по­в'язаний з її розумовим, моральним, естетичним і трудо­вим вихованням.

Під впливом фізичних вправ діти раннього віку роз­виваються значно краще, підвищується опірність їхнього

50

організму. Рухи необхідні не тільки для розвитку м'язів, кісток, суглобів і зв'язок, ще більшою мірою вони потріб­ні для підтримання нормальної діяльності внутрішніх органів, для нормального перебігу всіх життєвих проце­сів організму.

Фізичне виховання передбачає застосування фізичних вправ І масажу, додержання певного режиму дня, раціо­нальне харчування й правильне використання природних факторів — сонця, повітря, води.

Фізично здорові й загартовані діти завжди краще за­своюють навчальну програму, рідше хворіють, менше стомлюються. Вони більш дисципліновані, організовані, самостійні, у таких дітей краще розвинена ініціатива.

На жаль, дехто вважає, що малу дитину потрібно тільки годувати й добре одягати, щоб не застудилася. Фізичне ж виховання відкладається на пізніше, коли ди­тина, мовляв, підросте. Але мудре народне прислів'я гласить: «Дерево гни, поки воно молоде, дитину вчи, по­ки вона мала». Отож, слід пам'ятати, що насамперед від батьків залежить, якими виростуть