Словотвірна синонімія прикметників, мотивованих різними частинами мови - Мовознавство - Скачать бесплатно

Прикметникові словотвірні синоніми — це переважно деривати, утворені за допомогою однофункційних словотворчих засобів, які додаються до спільної твірної основи [2,с.21-22] — іменникової, дієслівної чи прикметникової (бджолиний-бджо­лячий, хрипкий-хриплий, блідавий-блідуватий). Крім того, словотвірними си­но­ні­ма­ми вважаємо і спільнокореневі прикметники, що утворені від різних мотивуючих баз. Ними можуть бути не тільки різноструктурні іменники, дієслова і т.д., а й слова різних частин мови зі спільним коренем. Рідко словотвірні синонімні відношення виникають і між первісним та похідним прикметниками, що мають одну або кілька спільних семем.

Моделі дериваційної синонімії прикметників, які мотивуються різними час­ти­на­ми мови, були відомі вже в українських пам’ятках XI ст. У новий період пари (ря­ди) прикметникових словотвірних синонімів різної мотивації (обов’язково спільно­кореневими словами) найчастіше відповідають моделям: віддієслівний при­кметник — відіменниковий прикметник, рідше відіменниковий прикметник — відприслівниковий прикметник і в поодиноких випадках відіменниковий при­кметник — відчислівниковий прикметник та відіменниковий прикметник — відприкметниковий прикметник.

Усі ці моделі вимагають основоцентричного підходу і, відповідно, кла­си­фі­ка­ції словотвірних синонімів за відношенням між їх мотивуючими базами, як і при де­риваційній синонімії прикметників, мотивованих спільнокореневими словами тої са­мої частини мови — різноструктурними іменниками й дієсловами. В обох випадках компоненти дериваційних синонімних пар можуть утворюватися як тим самим, так і різними способами (суфіксальним — морфолого-синтаксичним), за допомогою як того самого суфікса, так і різних однофункційних формантів (-уч- і -н-, -н- і -ов-, -уч- і -овит-, -лив- і -уват-). Проте відмінність між дериваційними прикметниковими синонімами, утвореними від різних частин мови, помітна на вищому ступені уза­галь­нення словотвірних значень, порівняно з тими парами, що мотивуються тою самою частиною мови. Спільним є тільки найзагальніше дериваційне значення, наприклад, “вираження якісної ознаки через відношення до мотивуючого слова” у прикметників типу болючий - болісний (від дієсл. боліти й ім. болість). Якщо конкретизувати від­ношення між мотивуючим і мотивованим і формулювати часткові словотвірні зна­чен­ня, то помітна відмінність: “вираження якісної ознаки через відношення до діє­слова” і “вираження якісної ознаки через відношення до іменника”. На рівні ж лек­сич­ному збігаються тільки окремі семеми цих слів. Наприклад, у Словнику українсь­кої мови так розкривається спільне переносне лексичне значення наведених при­кмет­ни­ків: “тяжкий, який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток; викликаний цими почуттями” [СУМ, I, 215, 214]: Перед очі виринув болючий спогад. О болісна омана [Іздрик, 9]. Пор. аналогічну словотвірну синонімну пару: щербатий - щерблений (від ім. щерба та дієсл. щербити): Стомлений тесля дрімає при щербатій сокирі [Ант., 90]. Сонячна чаша щербленим рогом вгрузла між ребра [Савка, 75]. Обидві пари мають активну паралельність із невеликою частотною перевагою прикметників болючий і щербатий.

Отож, мотивуючі бази словотвірних синонімних прикметників (похідних від різних частин мови) переважно пов’язані як мотивуюче слово — похідне слово. Найчастіше це:

або, навпаки,

Із відіменниковими ад’єктивами в словотвірні синонімні зв’язки вступають як відінфінітивні, так і віддієприкметникові ад’єктиви. Часто мотивуючі бази по­в’я­за­ні як назва дії — назва діяча, її виконавця; назва дії — назва результату, на­слід­ку; назва предмета — назва дії, мотивована назвою предмета.

Наприклад, в українській мові XIX - поч. XX ст. засвідчені такі дериваційні синонімні ряди, як зажирливий - зажиракуватий (від дієсл. зажирати та ім. за­жирака): Од чого то є такі инші зажирливі. Ото у нас чоловік Рогуля — за­жи­ра­ку­ва­тий [Гр., II, 39]; копательний - копачкий (від дієсл. копати та ім. копач): Щирі були покійники... копательні. Дід Юрко замолоду був копачкий [Гр., II, 280] (прикметники означали “працьовитий, наполегливий”); мірчий - мірничий (від дієсл. міряти та ім. мірник): Мірчий апарат. Мірничий апарат [Фав., 2]; робочий - робітний - ро­біт­ли­вий - роботящий (від ім. робота і дієсл. работати [С., III, 3], яке в новому періоді вийшло з ужитку): Робоча, як бджола. Там є дівка дуже красна, та лель не робітна. Чи хороша чи вродлива, чи до діла робітлива. Ручки ж мої роботящі [Гр., IV, 26]; а також вальковий - валькований (від ім. вальок — комок глини для обмазування стін та від дієсл. валькувати) [Гр., I, 124]; забутний(-ій) - забутковий (від дієсл. забути та ім. забуток) [Гр., II, 10]; ростючий - ростовитий (від дієсл. рости та ім. ріст) [Гр., IV, 79, 80]. Ці пари (ряди) не збереглися в сучасному нормативному вжитку.

Прикметникові ряди, що протягом певного часу існували як словотвірні синоніми, розпадалися й унаслідок втрати одного або кількох компонентів. На­прик­лад, гидкий - гидний - гидючий - гидосний (від дієсл. гидити та ім. гидість): Гидкий, як поплазка. Доле ж моя гидна. Таке гидюче, що й глянути на нього не хочеться. Гидосний [Гр., I, 282]; отруйний - отруйливий - отрутний (від дієсл. отруїти та ім. отрута): Слався м’ясистим листом отруйний молочай. Гагів отруйливих наковтавсь. Збирали вони навіть отрутних тарантулів [СУМ, V, 810, 811]; плачний - плачливий - плакучий (плачучий) - плаксивий (від дієсл. плакати або ім. плач та ім. плакса): Плачним голосом вимовляла. Плачливі співи серце розбивали. І пісня та ...жалібна, витяжна, плакуча. Плачучим голосом допитувався. Голос в Андрія тонкий, плаксивий [СУМ, VI, 572, 560, 572, 559]; співний - співливий - співучий - співочий (від дієсл. співати та ім. спів): Маєш же свашеньки співнії. Які співливі баби. Пташка співуча. Ве­се­ла, мов пташка співоча [Гр., IV, 176]. На сучасному етапі переважили й активно функ­ціонують прикметники гидкий, отруйний, співучий - співочий, плакучий - плак­сивий (із ширшою сполучуваністю компонентів на -уч-ий).

У сучасній українській мові відіменниковий і віддієслівний прикметники формують словотвірні синонімні ряди і з активною, і з можливою паралельністю. Наприклад, як активно паралельні сьогодні функціонують деривати: тямучий (тя­му­щий) - тямкий - тямовитий (тямковитий) (від дієсл. тямити та ім. тяма): Він чоловік тямучий. Дуже тямущий чоловік. Хлопець гарний, тямовитий [Гр., IV, 303]. Жінка — людина тямка. [Хлопець] розумний, тямковитий [СС, I, 683]. Функційно до­мінує на сучасному етапі ад’єктив тямущий [СС, I, 683]; тремтячий - трем­тли­вий - тремкий (від дієсл. тремтіти та ім. трема): Горбатий лив тремтячою ру­кою. Онук ніс миску в малих тремтливих руках [Ш., I, 324, 344]. Заголублені спогади, дотик тремкої руки [Савка, 28]. Тремтячий місяць. Від фігур падають тремливі тіні [Світ Софії, 107]. Тремкий серпанок [Ш., I, 383] (усі прикметники ряду характерні для художнього стилю; як міжстильові вживаються переважно деривати на -ач-ий, -лив-ий); гризучий - гризький - гризотний (від дієсл. гризти(ся) та ім. гри­зо­та): Неприємне гризуче почуття ще довго заважало йому зосередитися [СУМ, II, 167]. Не мав би відчувати нічого гризького [Ш., I, 274]. Непередбачена гризотна туга охопила його за душу [СУМ, II, 166]; дрімливий - дрімотливий - дрімотний (від дієсл. дрімати та ім. дрімота): Щоб ока світлого не випив Дмірливий ворон-птах. Сиділи на горбах, мов старі дрімотливі ворони [СУМ, II, 419, 418]; чванливий - чваньковитий (від дієсл. чванити(ся) та ім. чванько): Калиновський шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого Красюка. Він сам був дуже чваньковитий [СУМ, XI, 287]; скорбний - скорботний (від дієсл. скорбіти або ім. скорб та від ім. скорбота): Собака поклав скорбну морду на лапи [Ш, I, 410]. По скорботному виразу його очей вид­но було, що смерть Аркадія вразила його глибоко [СУМ, IX, 297]; аб­сор­бу­валь­ний - абсорбційний (від дієсл. абсорбувати та ім. абсорбція; обидва прикметники засвідчені як відповідники до рос. абсорбционный) [Хем., 95], хоч у середині століття функціонував тільки ад’єктив, мотивований іменником аб­сорб­цій­ний [Хім., 27]; ма­жо­рувальний - мажорантний (від дієсл. мажорувати та ім. ма­жоранта) [Мат., 90]; під­стильний - підстилковий (від дієсл. підстеляти та ім. під­стилка): Підстильний і під­стилковий торф [Гірн.91, 235]; покривний - покрівельний (від дієсл. покривати та ім. покрівля; обидва прикметники засвідчені як відповідники до рос. покривной) [Хем., 74], пор. раніше — тільки покривний [Хім., 124]; таб­ле­то­ва­ний - таб­лет­ко­вий (від дієсл. таблетувати та ім. таблетка): Таблетований і таб­лет­ко­вий матеріал [Хем., 220]; ґратований - ґратчастий (від дієсл. ґратувати та ім. ґра­ти): Ґратовані і ґратчасті вікна [НК]; кубований - кубовий (від дієсл. кубувати та ім. куб) [Мат., 86].

У пари з можливою паралельністю поєднуються на сучасному етапі при­кмет­ни­ки, один із яких уживається рідко як застарілий або такий, що перебуває в ста­ні занепаду, а також багатозначні прикметники, які рідко вживаються з тим самим зна­ченням. Наприклад, сьогодні рідкісним є один із компонентів дериваційних си­но­нім­них пар (рядів) визвольний - визвольницький (від дієсл. визволяти та ім. визволь­ник): Населення Запорізької Січі, звідки почався визвольний похід Богдана Хмель­ниць­кого, складалося... з українських козаків. Дзвенять,... усім визвольницький ві­щую­чи похід [СУМ, I, 397]; жадний - жадливий - жадібний (від дієсл. жадати та ім. жадоба): Береза ще більше жадна життя. Жадливі блищики очей. Жадібний до жит­тя був [НК]; мандрівний - мандрований (від дієсл. мандрувати та ім. мандри): Мандрівні дяки, мандровані дяки, - вихованці різних шкіл на Україні 16-18 ст. [УРЕС, II, 340]. Мислитель відмовляється, обираючи долю мандрівного філософа [Іст.укр. філ., 85]. “Український мандрований філософ Григорій Сковорода” [УЛЕ, I, 106]. В інших випадках — тільки мандрівний: мандрівні сюжети [ЛС, 422]. Пісня манд­рів­но­го серця [Андр., 4]; обітований - обітний (від дієсл. обітувати та ім. обіт): Обі­то­ва­на земля. Обітна земля [СУМ, V, 507]; ткальний - ткацький (від дієсл. ткати та ім. ткач): Якось я став, задумавсь коло ткальної машини. Нудьга Йванові сидіти за ткаць­ким верстатом [СУМ, X, 151, 153]; танцювальний - танечний (від дієсл. тан­цю­ва­ти та ім. танець): Можна бачити танцювальні рухи. Троє кіл танечним кроком, юрмами оточені [СУМ, X, 35, 33]; уживальний - ужитковий (від дієсл. уживати та ім. ужиток) [СУМ, X, 402]. Рідковживані прикметники визвольницький, жадний - жадливий, мандрований, обітний, ткальний, танечний, уживальний функ­ціо­ну­ють сьогодні з вузько обмеженою сполучуваністю вже як архаїзми, хоч самі їх моделі залишаються продуктивними.

Із часом стали відрізнятися валентністю і через те опинилися на шляху наближення до паронімії пари (ряди) прикметників віршований - віршовий (від дієсл. віршувати та ім. вірш), плідний - плодовитий - плідливий (плодливий) - плодючий (від дієсл. плодити та ім. плід), відношення між якими визначаємо тільки з контексту. Ці деривати вступають у словотвірні синонімні відношення: Мистецтво виражати свої думки у віршованій формі [ЛС, 133]. Забули, мабуть, через пере­ста­рі­лість мови, а ще більше віршової форми [Чиж., 246]. Плідні кущі. Ми одержали... плодовиті гібриди між житом і різними видами пирію [СУМ, VI, 585, 588]. Плодлива, як свиня [Гр., III, 197]. Нічия огородина не здавалась така плодюча [СУМ, VI, 590]. Але домінує на сучасному етапі в основному паронімне функціонування при­кмет­ни­ків: Віршований, -а твір, казка, але віршовий, -а розмір, форма [НК]. Плодовитий - пло­дючий, -а кущ, рослина, худоба, риба, але плідний, -а письменник, ідея, праця [НК], [СС, II, 244]. На межі між словотвірною синонімією і паронімією перебувають та­кож ряди з можливою паралельністю, багатозначні компоненти яких рідко функ­ціону­ють із тою самою семемою. Наприклад, уривистий - уривчастий - уривковий (від дієсл. уривати та ім. уривок) зі спільною семемою “який переривається через ко­рот­кі проміжки часу, несуцільний, який різко обривається”: Вона витиснула лише кілька уривистих плутаних фраз. Програвала одною рукою уривчасті мелодії. Те... було одностороннє, припадкове та уривкове [СУМ, X, 476]; тайний - таємний - таємничий (від дієсл. таїти та ім. таємниця) тільки зі семемою “сповнений таємниць, загадковий, невивчений”, “якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; по­той­біч­ний; який має чудодійну силу, чудодійні властивості, чарівний”). Хтів гамувати я кров силою тайних замов. Отже, є в тобі таємні чари? Весь світ був як казка, повна чу­дес, таємнича [СУМ, X, 17, 13, 14].

У новій українській мові засвідчене також поодиноке функціонування двох рідковживаних компонентів словотвірної синонімної пари: горьований - горьовий (від дієсл. горювати та ім. горе) [НК]. Словотвірною синонімною парою, яка тепер перебуває в стані розпаду через ненормативну паралельність, є підіймальний (під­ні­маль­ний) - підйомний (від дієсл. підіймати (піднімати) та ім. підйом): Підіймальне і підйомне зусилля [Гірн.59, 246]. На сучасному етапі помітна виразна тенденція до витіснення ад’єктива, мотивуюча база якого (ім. підйом) з’явилася в українській мові під впливом російської. Відповідно і найновіша лексична картотека фіксує вже тільки прикметник підіймальний: Підіймальна сила [НК].

Словотвірні синонімні прикметники можуть зрідка мотивуватися: а) спіль­нокореневими іменником і дієсловом, які між собою не пов’язані як мотивуючий — мотивований, а є на одному ступені в словотвірному гнізді, наприклад, кровотеч­ний - кровоточивий (від ім. кровотеча і дієсл. кровоточити): На кровотечні рани при­кла­дають шматочки ...квіток нагідок, змішаних порівну з листками полину. Цей Спартак, мабуть, і в гадці не має, якої... кровоточивої рани в серці Богдановім торк­нувсь [СУМ, IV, 362]; б) дієслівним словосполученням і складним іменником, похідним від цього словосполучення, наприклад, окозамилювальний - око­за­ми­лю­вацький (від спол. око замилювати та ім. окозамилювач) [СУМ, V, 673]; в) діє­слівним та іменниковим словосполученням, наприклад, богобійний - богобоязливий - богобоязний - богобоязкий - богобоящий (від спол. боятися Бога та боязнь Бога): З цим богобійним різником... мав справи. Богобоязка, а нищечком проти мене за­миш­ляєш! Він син був богобоязливий. Жив..., як належить ...богобоязному чоловікові. Бо­го­боящі люди [СУМ, I, 209].

Прикметникові словотвірні синоніми, мотивовані іменником та дієсловом, утворюються переважно за допомогою суфіксів -ськ-, -к-, -ов-, -овит-, слово­твор­чо­го закінчення -ий, які додаються до іменникових основ, і -н-(-льн-), -ив-(-лив-), -ач-(-уч-/-ущ-), -к-, які додаються до дієслівних основ. Ці словотворчі засоби можуть об’єднуватися спільною функцією попарно чи по три-чотири в ряді.

Інколи компонентами дериваційної синонімної пари в новій українській мові є мотивуючий і мотивований ним прикметник. Переважно такі пари відповідають мо­делям: первісний прикметник — похідний від нього прикметник; відімен­ни­ко­вий прикметник — похідний від нього прикметник; відчислівниковий при­кмет­ник — похідний від нього прикметник і мають можливу паралельність. Похідний компонент таких пар на сучасному етапі або вийшов з ужитку, або вживається рідше, ніж первісний, і тільки в художньому стилі. Первісний прикметник часто має склад­ні­шу семантичну структуру, ніж його дериват; збігається тільки одне або два значен­ня. Наприклад, словотвірними синонімами є первісний прикметник вартий (варт) і похідний від нього вартний: Пусти його, не варт він того. Цей чоловік вартний [Гр., I, 127, 128]; аналогічно ситий – ситний: Увесь вік ходив ситий і вкритий. Ті діти... стали дуже ситними. Ситий борщ. Ситна паша. Це з ситої землі хліб. Земля ситна [Гр., IV, 123, 124]; гордий - гордовитий: Ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ. Щиро покохала його наша гордовита Катря [СУМ, II, 127, 126]; пильний - пильновитий: Не видно там було руки пильної господині [СУМ, VI, 354]. Чабан вірний, пильновитий [Гр., III, 151]; бадьорий - бадьористий: Промовив я, почуваючи себе таким бадьорим. Міцносиле, бадьористе, хоч невелике військо [СУМ, I, 86]; пряний – прянистий (прєнистий): Зарикала коровочка, зарикала пряна. Прєниста худоба [Гр., III, 495].

Моделі відіменниковий прикметник — відприкметниковий прикметник відповідають пари валовий - валов’яний (від ім. вал і прикм. валовий): Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. Валов’яний клубок [Гр., I, 124]; водяний - водя­нис­тий (від ім. вода і прикм. водяний): Водяна картопля. Водянисті жмаки [СУМ, I, 723]; трав’яний - трав’янистий (від ім. трава і прикм. трав’яний): В цьому трав’я­но­му лісі побояться вони вовків. Берег тут чорноземний, трав’янистий [СУМ, X, 222]; полум’яний - полум’янистий (від ім. полум’я і прикм. полум’яний): Полум’яні очі. Полум’янистий погляд [СУМ, VII, 102]; рясний (рясен) - ряснистий (від ім. ряст і прикм. рясний): Сади рясні похилились. Щоб наш овесець рясен був. Копи паш­нисті, снопи ряснисті [Гр., IV, 93]; сурм’яний - сурм’янистий (від ім. сурма і прикм. сур­м’яний): Окиси сурм’яних руд. Сурм’яниста руда ...утворюється у вигляді бі­ло­го осаду [СУМ, IX, 855]; росяний – росянистий [СУМ, VIII, 886]; ядрений - ядренистий [СУМ, XI, 625]; а також багряний - багрянистий у складі бага­то­ком­по­нент­ного дериваційного синонімного ряду багряний - багрянистий - багристий - багровий (від ім. багра і прикм. багряний):

Розжеврене, червоне сонце низько спустилося, багряним світлом грало. Підіймалося сонце над степ, Мов багровеє коло. Неспокійно бовдурились багрянисті дими [СУМ, I, 85].

У словотвірні синонімні відношення мотивуючий відіменниковий при­кмет­ник — мотивований відприкметниковий прикметник найчастіше вступають ад’єктиви, утворені за допомогою суфіксів -ан- і -ист-, -ов- і -ан-.

Словотвірними синонімними парами можуть бути також мотивуючий відчислівниковий прикметник — мотивований відприкметниковий при­кмет­ник; мотивуючий віддієслівний прикметник — мотивований від­прик­мет­ни­ко­вий прикметник, із яких на сучасному етапі функційно переважає по одному компонентові. Наприклад, однакий - однаковий (від числ. один і прикм. однакий): Приїхали три козаки, Та всі три однакі. Царі, раби - однакові Сини перед Богом [СУМ, V, 631]; дрібний - дрібнистий (від дієсл. дробити і прикм. дрібний) [Гр., I, 443].

У словотвірні синонімні зв’язки в новій українській мові можуть вступати і відчислівниковий — відіменниковий деривати: подвійний - двоїстий - двій­час­тий (від числ. двоє та ім. двійка) [Геодез., 64]; відіменниковий — від­прик­мет­ни­ко­вий: свинцюватий - свинцевистий (від ім.свинець та прикм. свинцевий): Свинцю­вата і свинцевиста бронза [СУМ, IX, 72]; відіменниковий — відприслівниковий: домовий - домашній (від ім. дім і присл. дома): Домашнього злодія не встережешся. Домового злодія не встережешся [Гр., I, 418, 419]; нутряний - внутрішній (від ім. нут­ро і присл. внутрі) [Фав., 9]; правдивий - справжній - справдішній (справдеш­ній) (від ім. правда і присл. справді): Правдиві волоські гарбузи [Гр., III, 398]. Це бу­ло справжнє кам’яне вугілля. Це не град і не сніг, а справдішня... сіль. Надворі... справдешнє літо [СУМ, IX, 591, 590, 589]. Рідко у цей словотвірний синонімний ряд входять і прикметники справедливий та праведний: Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця справедливая. Не мають праведного таланту (справжнього таланту) [Гр., IV, 188; III, 398].

Із названих словотвірних синонімних рядів на сучасному етапі розвитку ук­ра­їнської мови стали паронімами прикметники домовий - домашній, справедливий - праведний - справжній, а нутряний і справдішній вийшли з активного вжитку.

Отже, крім прикметникових дериваційних синонімів, що утворилися від тої самої частини мови, в новій українській мові засвідчені пари з компонентами, мотивованими словами різних частин мови, або з первісним і похідним від нього прикметником. Словотвірні синоніми якраз цих моделей (первісний прикметник — відприкметниковий прикметник, відчислівниковий прикметник — від­прик­мет­ни­ковий прикметник) свідчать, що в новій українській мові існують деад’єктивні прикметники, які, крім словотвірних значень “слабкий вияв ознаки” (білуватий), “силь­ний вияв ознаки” (старезний), “надмірний вияв ознаки” (задобрий), “гіпо­ко­рис­тич­ність” (сліпенький), “заперечення ознаки” (невеликий) [1, с. 53], можуть виявляти ознаку, тотожну за силою вияву з ознакою, яку виражають їх мотивуючі бази — прикметники (ситий – ситний; однакий - однаковий).

Прикметникові словотвірні синоніми різної мотивації — це слова, які вживаються в науковому, художньому і розмовному стилях мови.

Список використаної літератури:

1. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ,

1995. 208 с.

2. Ковалик І.І. Питання словотворчої синонімії і омонімії в сфері іменників слов’янських мов // Питання слов’янознавства. Матеріали Першої славістичної конференції. Львів, 1962. С.5-25.