Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками - Мовознавство - Скачать бесплатно

словоформами), які об'єднуємо в словосполучення, а ті — спочатку в прості речення, потім, якщо є така потреба, в ускладнені й складні речення; з речень формуємо текст.

Оскільки синтаксис починаючись із словоформи, далі поділяється на синтаксис словосполучення, синтаксис простого, синтаксис ускладненого, синтаксис складного речення та синтаксис тексту, то кожне з цих відгалужень єдиного синтаксису має свої специфічні правила й схеми. Оволодіння ними забезпечує, з одного боку, правильну побудову висловлювань різного типу, чітке й дохідливе передавання власної думки іншим людям, з іншого — правильне розуміння чужих висловлювань.

Отже, головне завдання, яке постає сьогодні перед усіма, хто вивчає українську мову – це навчитись заглиблюватись у багатий світ українського слова, спробувати осягнути його немеркнучу сутність, навчитись розуміти мистецтво слова. Адже мова, як відомо, - це не лише засіб пізнання, знаряддя спілкування й передачі інформації, але й ознака освіченої, всебічно розвиненої людини.

Проведене дослідження не претендує на всебічний розгляд питання синтаксичної нерозкладності речень, що виражають емоції. У роботі є ряд відкритих для подальшого дослідження питань, оскільки розглянуті аспекти названої проблеми не вичерпують усіх її сторін.

Результати даного дослідження можуть бути використані на уроках української мови при вивченні синтаксису, також для уточнення чинних та створення альтернативних навчальних програм з української мови. Окрім того, матеріали дослідження стануть у пригоді фахівцям для удосконалення мовлення.

БІБЛІОГРАФІЯ:

Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. — Москва: Советская энциклопедия, 1966. — 607 с.

Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові. —К.: КДПІ, 1987. — 79 с.

Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. — М.: Просвещение, 1979. — 416 c.

Боднарчук І. Знайомі обличчя. Вибрані новели та оповідання / Упоряд. вступ. стаття Ф.Погребенник. – К.: АТ «Обереги», 1997. – 120 с.

Булаховський Л.А. Питання синтаксису простого речення в українській мові // Дослідження з синтаксису української мови. – К.,1958. – С. 8.

Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения (На материале русского языка) // История советского языкознания: Некоторые аспекты общей теории языка: Хрестоматия / Сост. Березин Ф.М.:— М.: Высш. школа, 1981. — 451 c.

Виноградов В.В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике. — М.: Наука, 1975. — 560 c.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.:Либідь, 1993.—368 с.

Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. — К.: Наукова думка, 1969.

Дудик П.С. Неповні речення в сучасній українській літературній мові // Дослідження з синтаксису української мови. —К.: Наук. думка, 1958. С.129-260.

Дудик П.С. Із синтаксису простого речення: Синтаксис. Речення. Класифікація речень. Односкладні речення. Неповні речення. Еквіваленти речення. – Вінниця, 1999. – С. 3.

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. —Донецьк: ДонНУ, 2001.— 662 с.

Загнітко А.П. Морфологічні категорії іменника в синтагматиці і парадигматиці. — К.: УМКВО, 1989. — 63 с.

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. — Донецьк: Дон Ду, 1996. — 437 с.

Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. — М.: Изд. Моск. ун-та, 1976. — 307 с.

Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. – М., 1973. – С. 63.

Іваницька Н.Л. Теоретичний синтаксис української мови. – Ч І. – Вінниця, 2002. – С. 3.

Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. – К., 1995. – С. 3.

Кротевич Е.В. Об однородных элементах (частях) предложения "Доповіді та повідомлення" Львівського державного університету ім. І.Франка. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 1957. -Вип. VII, ч. 1 –С. 35-40.

Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К., – Ч ІІ. Синтаксис. – К., 1965. – С. 5.

Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. – Т. 2: Синтаксис / За ред. Л.А. Булаховського. – К., 1951. – С. 4.

Кучеренко І.К. Об’єкт і предмет синтаксису // Українське мовознавство. – Вип 1. – К., 1973. – С. 28.

Овсянико-Куликовський Д.Н. Литературно-критические статьи: У 2 т. – Т. 1. – М., 1989. – С. 66.

Огієнко І. Складня української мови, част. друга: Головні й пояснювальні члени речення. – ,1938. – С. 8.

Осадца М. Граматика руского языка. – Львів, 1864. – С. 182.

Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. - Изд. 7. —М., 1956. — С. 442.

Пономарів О.Д. Сучасна українська мова.— К.: Либідь, 2001.

Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. — М.: Просвещение, 1976. — 543 с.

Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська Н.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. —К.: Вища школа, 1994. —670с.

Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови. – Чернівці, 1978. – С. 31.

Словник української мови. — К.: Наукова думка, 1973. — Т. 4. — 840 c.

Теория функциональной грамматики: Темпоральность. Модальность. / Бондарко А.В., Беляева Е.И., Бирюлин Л.А. и др. / Под ред. Бондарко А.В. и др. — Л.: Наука, 1990. — 263 с.