Дисциплінарна відповідальність юристів - Правознавство - Скачать бесплатно
План:
1.Загальні правила дисциплінарної відповідальності:
а) поняття дисципліни у юридичній літератур;
б) виявлення дисципліни у різних галузях діяльності.
2.Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів:
а) застосування дисциплінарної відповідальності;
б) застосування стягнень;
в) дисциплінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними
комісіями професійних об'єднань юристів;
г) загальні правила притягнення юристів до дисциплінарної
відповідальності;
д) вирішення питань про дисциплінарну відповідальність;
е) розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне
провадження.
3.Висновок
4.Список використаної літератури
Загальні правила дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що надходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України сказано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.
Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки людей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, нести службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умови, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровільно й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працювати. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, поведінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.
У різноманітних галузях діяльності дисципліна виявляється по-різному, що дає можливість диференціювати її за низкою ознак, у тому числі і за галузевою. Галузеві види дисципліни (військова, службова в органах внутрішніх справ, транспортна), тісно пов'язані з певними галузями управління, регулюють суспільні відносини у визначеній сфері, мають властиву правову характеристику. Найважливіші вимоги галузевих видів дисципліни містяться, як правило, у відповідних дисциплінарних статутах. Оскільки такі статути не вичерпують всього змісту вимог дисципліни, тому що відповідають тільки на питання про те, як необхідно нести службу, містять розпорядження, що конкретно треба робити, яким є конкретний зміст діяльності посадової особи, то дисциплінарні норми можуть міститися і в інших нормативних актах: у наказах, інструкціях, настановах.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів.
За вчинення посадового або іншого проступку юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відповідальності.
Відповідальність юристів може бути загальною або пов'язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофесійний характер і наступає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення:
законодавства при виконанні професійних функцій;
присяги, яка їм прийнята;
вимог статуту відповідного об'єднання юристів.
За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:
попередження;
догана;
пониження кваліфікаційного класу;
пониження у посаді та звільнення з посади;
зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.
За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) передбачається дисциплінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому враховуються всі обставини зробленого проступку, його вага і збиток, заподіяний престижу професії. Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-професіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слідчого та ін. За вчинення такого проступку кваліфікаційна комісія (колегія) може припинити повноваження юриста (судді, адвоката, нотаріуса) у порядку, що передбачається законом.
Так, закон передбачає, що підставою юридичної (дисциплінарної) відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку — протиправної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяльності — зазіханні на службову дисципліну в державному органі внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні правами; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.
До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:
за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;
дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у відпустці;
якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;
дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відповідною комісією;
рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, вищому державному органу або в судовому порядку. Так, рішення про накладення стягнення адвокатові може бути оскаржене протягом 3 місяців у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури або в судовому порядку. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
якщо юристом не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, невизнання його дій або неприйняття доказів, тлумачень нормативно-правових актів не тягнуть за собою його дисциплінарної відповідальності.
За дисциплінарні проступки, які потягли за собою істотні негативні наслідки приватні юристи можуть бути позбавлені права на здійснення професійних повноважень, а юристи-державні посадові особи звільнені з посади, наприклад, суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за неналежне виконання обов'язків, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення; грубе порушення службових обов'язків; вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судці; порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону України «Про статус суддів»; з підстав, передбачених пунктами 4, 5 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирішуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями. Наприклад, дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.
Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. Рішення на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
Скарги щодо рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів розглядаються Вищою Радою юстиції, яка також вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, чи розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, а також здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.
Розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне провадження здійснюється в установленому нормативно-правовими актами порядку і включає:
перевірку даних про дисциплінарний проступок;
відкриття дисциплінарного провадження;
розгляд дисциплінарної справи;
прийняття рішення.
За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за виключенням заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів) можуть бути:
подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;
подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;
повідомлення в засобах масової інформації тощо.
Відповідальність юриста виражається не тільки у виконанні дисциплінарного покарання. Відповідальність повинна полягати в тому, що юрист і без покарання відчуває так би мовити «розкаяння совісті», якщо підвів колектив або з його провини (недбалості) постраждав законослухняний громадянин. Бути деонтологічно (етично) відповідальним — це, насамперед, визнавати і захищати цінності співтовариства юристів, сприяти реалізації його цілей.
Висновок
Наприкінці вивчання цієї теми я же більше усвідомила необхідність кваліфікованих спеціалістів у юридичній галузі, які повинні у наш час перехідного періоду нашого суспільства та держави, які супроводжуються кризами в економіці, політиці та духовному житті людей, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні бути зразком у виконанні своїх професійних обов'язків.
Юрист має великий державно - власний вплив, йдучи по державним ступіням він повинен не забувати про те, що не можна використовувати аморальні прийми для досягнення корисних у свою користь цілей. Кар'єру він повинен зробити чистими руками.
Юрист працює як в державних так і в комерційних сферах, та повинен пам'ятати про збереження як державної, комерційної так і особистої тайни клієнта.
Опит діяльності юристів у юридичній сфері зазначає то, що за основу низької службової дисципліни, проступків та навіть злочинів, скоєних ними (порушення службового боргу, розголос професійної тайни, порушення присяги та інше), лежить не тільки слабкий професіоналізм, а й ще більше низька етична культура.
Та за період вивчання цієї теми, я хочу сказати, що мені дуже прикро, що наша країна має великі таланти, але усі вони приховані через непрофесіоналів у своєму ділі. Я зрозуміла та запам'ятала на все життя, що етична культура, це насамперед перше враження, яке має вплив на клієнта, а далі вже йде знання свого ділу, віртуозність у аспектах та вміння працювати. І своєю подальшої роботою я хочу зробити певний круг людей більш ввічливими, більш поважними та гарнішими. Тому що більшість людей коли починають мати більше матеріальних благ, забувають, що навколо них є люди, які потребують їх допомоги, і не заслуговують на принижуюче відношення з боку спеціаліста. Увесь світ кращім не зробиш, але я вірю у те що більшість перемагає і від усього серця бажаю, щоб наше покоління було надзвичайними юристами.
Для усвідомлення усього цього мені допомогла саме розкриття теми етичної культури юриста, тому що кожен день ми не замислюємось над цим, ми не зважаємо на це уваги, а потрібно, якщо кожна людина, хоча б раз прочитала, усе те що написано у підручниках про цю тему, вона зрозуміла б що люди можуть бути лагіднішими та доброзичливими, але для цього потрібне тренування не тільки свого характеру, а й освідомлення усієї важливості кожної професії на землі.
Список використаної літератури:
Бандурка О. М., Скакун О. Ф., Юридична деонтологія. — Х.: НУВС, 2002. – 336 с.
Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д., Юридична деонтологія. — Київ: ВІРА–Р, 1999.
Сливка С.С., Юридична деонтологія. ¾ Київ: АТАКА, 2001.
Афанасьєва О.В., Етика та психологія професійної діяльності юриста. ¾ Р.,2000
Скакун О.Ф., Юридична деонтологія.¾ Х.: ЕСПАДА, 2002
Кукушин В.М., Твоя професійна етика. ¾ М.: 1994
|
